Постанова

від 27.01.2021 по справі 363/928/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2682/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи 363/928/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В.,

сторони справи:

позивач - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади с.Козаровичі,

відповідачі: Козаровицька сільська рада Вишгородського району Київської області,

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області,

на рішення Вишгородського районного суду Київської області, ухваленого 23 липня 2020 року у приміщенні суду під головуванням судді Чіркова Г.Є.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі прокурор), в інтересах держави в особі територіальної громади с.Козаровичі звернувся до Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області (далі сільська рада), ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення, договору купівлі-продажу та державного акту на право власності на земельну ділянку.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що згідно рішення Козаровицької сільської ради від 12.03.2004 року та договору оренди від 17.11.2004 року ОСОБА_3 передано земельну ділянку загальною площею 6,2000 га під розміщення студії по виробництву аудіо-відео матеріалів,строком на 49 років. На підставі рішень сільської ради про продаж земельної ділянки, про затвердження технічної документації із землеустрою та на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2006 року укладеного з ОСОБА_3 ,останній отримав державний акт серії ЯД 68958 на земельну ділянку площею 4,1845 га, кадастровий номер 22188601:21: 005: 0110 розташовану в АДРЕСА_1 .

15.09.2006 року між сільською радою та ОСОБА_3 укладено додатковий договір про внесення доповнень та змін до договору оренди землі від 17.11.2004 року,згідно якого ОСОБА_3 передано в оренду земельну ділянку площею 2,0155 га. і рішенням сільської ради від 24.01.2008 року зазначену земельну ділянку передано ОСОБА_3 в довгострокову оренду.

05.08.2008 року Козаровицькою сільською радою прийнято рішення № 156 про надання ОСОБА_3 дозволу на викуп земельної ділянки не сільскогосподарського призначення, площею 2,0155га, з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002,розташованої в АДРЕСА_1 .

11.08.2008 року між сільською радою та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостак В.Я. та зареєстровано в реєстрі за № 3938, на підставі якого ОСОБА_3 отримав державний акт на зазначену земельну ділянку серії ЯЖ № 050790,кадастровий номер 3221883601 :21:005:0002.

Посилаючись на зазначені обставини та у зв`язку з тим, що на порушення закону земельна ділянка передана у власність за рахунок земель водного фонду, прокурор,діючи в інтересах сільської громади, просив визнати недійними рішення Козаровицької сільської ради №156 від 05.08.2008 "Про викуп земельної ділянки громадянином ОСОБА_3 ", договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2008 року та державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 050790 виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0155 га з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002, розташованої в АДРЕСА_1 .

Просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для зверення до суду, з посиланням на те, що позов було подано відразу як прокуратурі стало відомо про належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Під час розгляду справи (в червні 2019 року) у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 та залученням до справи його правонаступників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,прокурор уточнив позовні вимоги про витребування від ОСОБА_1 на користь територіальної громади с. Козаровичі в особі Козаровицької сільської ради земельної ділянки площею 2,0155 га.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, перший заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки поданим доказа та помилково вважав, що робочий проект Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга Київського водосховища в межах с. Козаровичі Вишгородського району Київської області є неналежним доказом,в розумінні Земельного Кодексу України, Водного Кодексу України та Закону України Про землеустрій .В той час,як наданий відповідачами робочий проект землеустрою не відповідає за своїм змістом та формою вимогам передбаченим ЗУ "Про землеустрій".

Суд не врахував судову практику про те, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом та без достатніх підстав визнав преюдиційним рішення Вишгородського районного суду від 23.04.2007 року про встановлення факту зменшення прибрежної захистної зони річки Дніпро,що межує зі спірною ділянкою, не врахувавши при цьому особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Вирішуючи справу,суд першої інстанції не врахував також, що позов прокурора спрямований на захист інтересів держави та задоволення суспільних, публічних інтересів на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання та повернення в державну власність особливо цінних земель,які незаконно, без належно правової підстави вибули з власності держави. Суд не зважив також на європейські стандарти щодо того, що втручання держави в право власності особи є виправданим,якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", публічного інтересу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вказують, що право власності на земельну ділянку набуте ОСОБА_3 у законний спосіб та у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент набуття права власності, а тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області - Березинець К.Г. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки посилання прокурора на вимоги діючих норм Водного та Земельного кодексів України є намаганням надати закону зворотну силу, так як зазначені норми були прийняті після прийняття сільською радою рішень,а відтак і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Вказує, що обраний прокурором спосіб захисту прав та інтересів територіальної громади села Козаровичі у разі задоволення позову навпаки зашкодить інтересам громади, оскільки в разі визнання рішень та договорів купівлі-продажу спірної земельної ділянки недійсною сільська рада буде вимушена повернути сплачені за земельну ділянку кошти у розмірі 753 797 грн за рахунок місцевого бюджету.

Безпідставним вважає і посилання прокурора на незаконну зміну цільового призначення земельної ділянки, оскільки з часу надання ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, її цільове призначення не змінювалося.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор прокуратури Київської області апеляційну скаргу підтримав,з підстав в ній викладених та просив її задовольнити.

Представник Козаровицької сільської ради, тимчасово виконуючий старости Козаровицької сільської родини, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням закону. Просили в задоволені апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інтанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Козаровицької сільської ради № 3/XV-IV від 12.10.2004 року ОСОБА_3 передано в оренду земельну ділянку площею 6,2000 га під розміщення студії по виробництву аудіо відео матеріалів, строком на 49 років та на якій знаходяться належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна бувшого піонерського табору ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3570090 від 13.05.2004 року, № 18855791 від 19.05.2008 року, № 18986960 від 28.05.2008 року, а також свідоцтвом про право власності на нерухоме майно виданим 27.05.2008 року та зареєстрованим 28.05.2008 року під реєстраційним номером 1607421.

21.01.2006 року рішенням Козаровицької сільської ради № 2/XXVI погоджено продаж земельної ділянки ОСОБА_3 площею 4,1845 га розташованої в АДРЕСА_1 . Затверджено ринкову вартість зазначено земельної ділянки у розмірі 629 767,25 грн. і у зв`язку з викупом цієї земельної ділянки прийнято рішення про переукладення договору оренди від 17.11.2004 року на площу, що залишилася - 2,0155 га.

15.09.2006 року внесено зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки № 14545 від 17.11.2004 року, зокрема Козаровицькою сільською радою передано в оплатне користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0155 га. під розміщення студії по виробництву аудіо-відео матеріалів в АДРЕСА_1 , строком дії договору на 49 років. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 8556.

Судом встановлено, що для оформлення ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду проведені дії по підготовці відповідної технічної документації, яка погоджена Вишгородським районним відділом земельних ресурсів, Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, Київською обласною санітарно-епідеміологічною станцією, Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області, Обласним центром з охорони пам`яток історії, археології та мистецтва.

27.04. 2006 року Київським обласним управлінням земельних ресурсів складено висновок державної експертизи № 8-868, згідно якого представлена на експертизу технічна документація (щодо оформлення земельної ділянки площею 2,0155 га в оренду) відповідає вимогам земельного законодавства та діючим нормативно-технічним документам.

У подальшому ТОВ Гідробудівельник на замовлення ОСОБА_3 виготовлено робочий проект Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга Київськоговодосховища в межах с. Козаровичі Вишгородського району Київської області .

29.01.2007 року Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів погоджено вказаний проект, про що складено відповідний висновок № ІД/8-124.

У висновку відображено, що проект розроблено відповідно до технічного завдання замовника та існуючої нормативно-технічної документації, згідно ст. 87 Водного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 08.05.1996 року. Разом з тим у висновку відображено, що відповідно до ст. 87 Водного кодексу України проект водоохоронної зони необхідно погодити з органами навколишнього середовища, земельних ресурсів і затвердити в органах місцевого самоврядування.

20.02.2007 року проект погоджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області шляхом проходження державної екологічної експертизи про, що складено висновок № 06-12/993 від 20.02.2007 року, з якого вбачається, що межі прибережної захисної смуги Київського водосховища визначаються ст. 88 Водного та ст. 60 Земельного кодексів України. Прибережна захисна смуга встановлюється вздовж берега водосховища. Внутрішня межа прибережної захисної смуги співпадає з внутрішньою межею водоохоронної зони при мінімальному рівні води 101,5м.

Зовнішня межа прибережної смуги встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися (ст. 88 Водного кодексу України), а також з урахуванням існуючої забудови (Постанова КМУ від 08.05.1996 року № 486 із змінами і доповненнями, внесеними Постановою КМУ від 24.01.2002 № 72). Крім того при визначенні зовнішньої межі прибережної захисної смуги враховувались положення ст. 91 Водного та ст. 63 Земельного кодексів України, які стосуються смуг відведення під гідротехнічні споруди.

Прибережена захисна смуга на ділянці, що прилягає до водосховища формується штучно і являє собою смугу відведення, згідно ст. 91 Водного та ст. 63 Земельного кодексів України, для потреб захисту берега від пошкодження, руйнування. Конструкція прибережної захисної смуги призначається для захисту від розмиву берега території ділянки. Прибережна захисна смуга у даному випадку складається із зони берегоукріплення/існуючий пляж/ та зони залуження.

До прибережної захисної смуги віднесені наступні берегоукріплюючі споруди та міроприємства: зона берегоукріпленні існуючий пляж, довжиною 228,0 м; зона залуження; ловча на кава з поглинаючим колодязем.

Таким чином загальна ширина прибережної захисної смуги складає 100м, внутрішня межа межує з мілководдям Київського водосховища, що практично відповідає вимогам ст. 88 Водного та ст. 60 Земельного кодексів України в забезпечує охорону поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

Разом з тим Вишгородський районний відділ земельних ресурсів Київського обласного управління земельних ресурсів Держкомзему України відмовив ОСОБА_3 у погодженні проекту Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга Київського водосховища в межах с. Козаровичі Вишгородського району Київської області , у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії щодо погодження цього проекту.

29.12.2007 року Управлінням земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області складено висновок про погодження робочого проекту Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга Київськоговодосховища в межах с. Козаровичі Вишгородського району Київської області .

23.04.2007 року Вишгородським районним судом Київської області у справі №2/2 А -128/2007 рік за позовом ОСОБА_3 ухвалено постанову, якою зобов`язано Вишгородський районний відділ земельних ресурсів Київського обласного управління земельних ресурсів Держкомзему України вчинити дії щодо узгодження робочого проекту Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга Київського водосховища в межах с. Козаровичі Вишгородського району Київської області відповідно до п. 5 Постанови Кабінету міністрів України від 08.05.1996 року № 486. Вказана постанова суду набрала законної сили 25 січня 2008 року.

Зазначеним рішенням встановлено, що земельна ділянка площею 2,0155 га.є невід`ємною частиною земельної ділянки загальною площею 6,2 га, на якій знаходяться об`єкти нерухомості бувшого піонерського табору ІНФОРМАЦІЯ_1 , які належать ОСОБА_3 на правах приватної власності. Цільове призначення земельної ділянки - розміщення студії по виробництву аудіо-відео матеріалів, зйомка відео- та кінофільмів, запис фонограм.

11.01.2008 року рішенням Козаровицької сільської ради № 130/ХІІ-У затверджено робочий проект Водоохоронної зони та прибережної захисної смуги Київського водосховища в межах с. Козаровичі Вишгородського району Київської області , а рішенням від 24.01.2008 року Козаровицької сільської ради № 135/XIII-У погоджено продаж земельної ділянки ОСОБА_3 площею 2,0155 га розташованої в в АДРЕСА_1

26.02.2008 року Відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури надав ОСОБА_3 погодження про викуп спірної земельної ділянки площею 2,0155 га., що залишилася.

Відповідно до листа Дніпровського басейнового управління водних ресурсів № ІД/8-261 від 26.02.2008 року, земельна ділянка площею 2,0155 га. розташована в АДРЕСА_1 , розташована в водоохоронній зоні Київського водосховища між раніше приватизованою ділянкою ОСОБА_3 та прибережною смугою Київського водосховища і саме тому управління не заперечувало щодо надання ОСОБА_3 дозволу на викуп цієї земельної ділянки для розміщення студії по виробництву аудіо-відео матеріалів.

Згідно витягу із звіту про експертну грошову оцінку та висновку експертів про ринкову вартість земельної ділянки площею 20155 кв.м. розташованої в АДРЕСА_1 , вартість цієї земельної ділянки станом на 02.06.2008 року складала 753 797 грн.

10.06.2008 року Головним управлінням земельних ресурсів у Київській області складено висновок державної експертизи землевпорядної документації № 8-699ЕО, згідно якого представлений на державну землевпорядну експертизу Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка перебувала в оренді у ОСОБА_3 , розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає вимогам чинного земельного законодавства та методичним документам з експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення.

Відповідно до довідки Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області,станом на 05.06.2008 року площа землекористування ОСОБА_3 становить 6,2 га, у тому числі землі промисловості.

Земельна ділянка загальною площею 6,2 га, з них 4,1845 знаходиться у власності та 2,0155 га у користуванні ОСОБА_3 , яка надана під розміщення студії по виробництву аудіо відеоматеріалів в с. Козаровичі на території Козаровицької сільської ради і відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення.

05.08.2008 року Козаровицькою сільською радою, згідно статтей 12, 127, 128, розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, постанови Кабінету міністрів України від 30 травня 1997 року № 525 Про методику грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення , а також ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування , за заявою ОСОБА_3 про викуп земельної ділянки, яка перебуває в його оренді і на якій розташовані об`єкти нерухомого майна бувшого піонерського табору ІНФОРМАЦІЯ_1 , що перебувають у власності останного та на підставі висновків державної експертизи землевпорядної документації від 10.06.2008 року № 8-699ЕО прийнято рішення №156/XVI-V від 05.08.2008 року Про викуп земельної ділянки громадянином ОСОБА_3 .

Цим же рішенням затверджено звіт про ринкову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що відноситься до земель промисловості, та надана в тимчасове користування (оренда) під розміщення студії по виробництву аудіо-відео матеріалів, загальною площею 20155 кв. м., кадастровий номер 3221883601:21:005:0002 за адресою: в АДРЕСА_1 , вартістю 753797 грн. 00 коп. Надано дозвіл ОСОБА_3 на викуп цієї земельної ділянки. Встановлено ціну викупу земельної ділянки у розмірі 753 797 грн. 00 коп. Доручено Козаровицькому сільському голові укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки. Зобов`язано ОСОБА_3 зареєструвати договір купівлі-продажу земельної ділянки у відповідності з порядком державної реєстрації, а землевпорядну служби виготовити державний акт на право власності на вказану земельну ділянку та внести в земельну-кадастрову документацію.

На підставі цього рішення, 11 серпня 2008 року між Козаровицькою сільської радою (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено Договір купівлі продажу вказаної вище земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостак В.Я. та зареєстровано в реєстрі за № 3938.

Згідно умов договору купівлі-продажу № 3938 від 11 серпня 2008 року ОСОБА_3 придбав у Козаровицької сільської ради земельну ділянку загальною площею 20155 кв. м., з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002, розташовану за адресою: в АДРЕСА_1 . Продаж вказаної земельної ділянки за домовленістю сторін здійснено за 753797 грн., які сплачено ОСОБА_3 на розрахунковий рахунок Козаровицької сільської ради, згідно квитанції № ПН3915 від 06.08.2008 року, тобто до підписання договору.

11 серпня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до ТОВ Ай Ті Ен із заявою про розробку технічної документації із землеустрою щодо складення державного акта на право власності на земельну ділянку площею 2,0155 га для розміщення студії по виробництву аудіо-відео матеріалів в АДРЕСА_1 і така технічну документація товариством була розроблена, яка в подальшому була погоджена Відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури, Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів, а також Головним управлінням земельних ресурсів у Київській області, які не заперечували щодо викупу ОСОБА_3 спірної земельної ділянки.

Управлінням земельних ресурсів у Вишгородському районі, після розгляду вказаної технічної документації, складено висновок Про погодження технічної документації по складанню та виготовленню державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 на території Козаровицької сільської ради за адресою: в АДРЕСА_1 і 20 травня 2009 року ОСОБА_3 видано державний акт серія ЯЖ № 050790 на право власності на земельну ділянку загальною площею 20155 кв. м., з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002, розташовану за адресою: в АДРЕСА_1 .

Судом встановлено також, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер і після його смерті відкрилася спадщина, на належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002, розташовану за адресою: в АДРЕСА_1 , а також бувший піонерський табір ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташований за тією ж адресою.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2000 від 11.08.2018 року, син померлого ОСОБА_2 , а також сестра померлого ОСОБА_3 набули у власність по Ѕ частині піонерського табору ІНФОРМАЦІЯ_1 розташованого за адресою: в АДРЕСА_1 а ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про спадщину за законом №1853 від 28.07.2018 року, набула також у власність земельну ділянку, площею 2,0155 га з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002, розташовану в АДРЕСА_1 .

Відмовляючи заступнику керівника Києво-Святошинскої місцевої прокуратури Київської області в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що на час передачі ОСОБА_3 у власність земельних ділянок закон не передбачав обов`язкового визначення території прибережної захисної смуги шляхом її виділення при розробці проекту землеустрою щодо встановлення водоохоронної зони і єдиним можливим способом встановлення меж прибережних захисних смуг було їх визначення (зображення) при розробці технічних документацій щодо посвідчення права на земельні ділянки та проектів землеустрою про відведення суміжних земельних ділянок громадянам та юридичним особам, тому вважав, що ОСОБА_3 набув право власності на спірну земельну ділянку у законний спосіб та на підставі необхідних погоджень та дозволів наданих компетентними органами. Суд визнав преюдиційними висновки та встановлений факт зменшення прибрежної захисної смуги річки Дніпро в частині яка межує зі спірною земельною ділянкою та перебування її в межах с.Козаровичі,встановлені постановою Вишгородського районного суду Київської області від 23.04.2007 року за адміністративним позовом ОСОБА_3 .

При цьому суд врахував також тривале користування ОСОБА_3 земельною ділянкою та знаходження на ній об`єктів нерухомості, що належали останньому на праві власності, не встановивши таким чином, будь яких порушень і при вчиненні договору купівлі-продажу ділянки.

Окрім цього суд вважав, що запропоноване в позові прокурора втручання в права власників, добросовісних набувачів майна, легітимної мети не переслідує, є явно непропорційним, призведе до істотного дисбалансу прав та інтересів добросовісних набувачів і порушення їхніх прав в розумінні вимог ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, призведе до невиправданого втручання в право мирно володіти своїм майном, коли умови будь-якої компенсації відповідачам на дотримання принципу пропорційності та балансу інтересів позивачами не розроблялись і на розгляд суду не висунуті.

Проте, апеляціцйний суд не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначано критерії правомірності втручання держави в право на мирне володіння майном.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, рішеннях у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) виокремлено три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого Протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За статтями 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене, частину першу статті 83, частину першу статті 84, статті 122 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу , а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної власності, становлять суспільний , публічний інтерес , а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Повернення у державну власність спірних земельних ділянок переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами за цільовим призначенням.

Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірних земельних ділянок водного фонду (постанова ВС від 07 жовтня 2020 року справа № 359/286/18).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду Україні № 6-92цс13 від 18.10.13р від 16.12.15 р., у справі № 2510цс15.

Виходячи з зазначених вимог апеляційним судом встановлено що,заявлені позовні вимоги заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури,в інтересах Козаровицької територіальної громади щодо незаконності набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку розміром 2,0155 га, мають, безумовно, суспільний інтерес у поверненні земельної ділянки водного фонду у державну власність. Позовні вимоги прокурора, спрямовані на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу України на землі водного фонду, недопущення їх зміни цільового призначення, з огляду на що втручання у права відповідачів апеляційний суд вважає таким, що відповідає принципу пропорційності. Загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у в справі, що переглядається переважає приватний інтерес у збереженні цих земель у власності з метою використання всупереч їх цільового призначення.

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені обставини та правові норми,які регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном та визнає підставними посилання прокурора на судову практику ЄСПЛ та Верховного Суду приведені в апеляційній скарзі, зокрема про те, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення, з огляду на що визнає також виправданими доводи прокурора щодо пред`явлення позову, в межах повноважень передбачених ЗУ`Про прокуратуру", з часу коли прокуратурі стало відомо про порушення вимог закону про набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 2,0155 га за рахунок земель водного фонду.

Заслуговує також на увагу посилання прокурора, зокрема, на Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 (п. 81), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (п. 71), від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (п. 96, якими встановлено, що заволодіння фізичними і юридичними особами обмежено оборотоздатними об`єктами (якими, зокрема, є землі лісового та водного фонду) всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим, а позовну вимогу про зобов`язання повернення земельних ділянок слід розглядати як негаториий позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі Де Куббер проти Бельгії від 26.10.84 та рішення у справі Кастілло Альгар проти Іспанії від 28.10.98). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як явну помилку (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (справа Хамідов проти Росії ).

Піддаючи аналізу пропорційність втручання з дотриманням основоположних принципів ст. 1 Першого протоколу Конвенції у справі Хамер проти Бельгії Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 27.11.07 вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, в збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

При цьому у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року).

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ч.1 ст.58 Земельного Кодексу України ( ЗК України) та ст. 4 Водного Кодексу України (ВК України) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями,річками, озерами, водосховищами,іншими водними об`єктами,болотами, а також островами; землі зайняті прибрежними захисними смугами вдовж морів річок та навколо водойм; гідротехнічними,іншими водогосподарськими спорудами та каналами,а також землі, виділені під смуги відведення для них;береговими смугами водних шляхів.

Згідно ст.ст. 203,215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,іншим актам законодавста,а також інтересам держави і суспільства,його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог,які встановлені частиню першою-третьою,п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно ж до частини 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством, а саме положеннями ч.ч. 2, 4 ст. 59 ЗК України, відповідно до яких громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

За ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст. 60, 62 ЗК України та ст.ст. 1, 88, 90 ВК України.

Зокрема, згідно зі ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як З гектари 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

Аналогічні нормативи містяться й у додатку № 13 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 173 від 19.06.1996, а згідно ч. 4 ст. 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Апеляційним судом встановлено, що звертаючись з зазначеним позовом та під час розгляду справи в суді першої інстанції прокурором,на підтвердження своїх доводів та дійсного місця знаходження спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002 та відведення її у приватну власність за рахунок земель водного фонду - прибережної захисної смуги Київського водосховища подано достатньо належних та допустимих доказів.

Так, відповідно до ортофото і кадастрових планів спірної земельної ділянки площею 2,0155 га остання повністю знаходиться у межах прибережної захисної смуги річки Дніпро (т. 1а.с. 12-18).

Відповідно до державного акту на право користування земельною ділянкою серії Б № 026590, виданого ТОВ Репід в 1992 році, земельна ділянка площею 6,2 га, за рахунок якої сформовано спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002 площею 2,0155 га, межує із Київським водосховищем (т.1 ас19-21).

Згідно повідомлення Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 15.04.2019 № 17-08/838 підтверджено, що водний об`єкт, який розташований поряд із спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002 річка Дніпро - Київське водосховище( т.1 а.с.235).

Згідно листа Головного управління Держгеокадстру у Київській області № 10-10-0.222-5444/2-19 від 18.04.2019 вбачається, що проекти землеустрою із визначення прибережної захисної смуги р. Дніпро на території Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002 відсутні (т.1 а.с. 234).

Не вбачається також відомостей про винесення в натуру меж прибережної захисної смуги річки на спірній території і з Публічної кадастрової карти.

Порушення меж прибрежної захистної смуги вбачається також з викопіювання з плану меж Козаровицької сільської ради.

Враховуючи приведені вимоги закону щодо обов`язкового встановлення меж водоохоронних зон земельних ділянок під прибережні захисні смуги,а також з огляду на встановлені обставини, апеляційний суд вважає доведеним факт знаходження спірної земельної ділянки площею 2,0115 га, виділеної Козаровицькою сільською радою ОСОБА_3 , в межах прибережної захисної смуги р. Дніпро, Київського водосховища. В матеріалах справи відсутні належні докази щодо зменшення прибережної захисної смуги р. Дніпро на цій місцевості.

Щодо посилання в рішенні суду першої інстанції на робочий проект Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга Київського водосховища в межах села Козаровичі Вишгородського району Київської області , слід зазначити, що цей проект виготовлений ОСОБА_3 для отримання спірної земельної ділянки в оренду та не відповідає вимогам щодо його оформленння.

Так, згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони.

Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст. 50, 55 Закону України Про землеустрій .

Відповідно до положень ст. 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються з метою формування нових земельних ділянок. Цією ж статтею визначено вимоги до матеріалів, які має містити такий проект землеустрою.

У той же час, відповідно до вимог ст. 55 Закону України Про землеустрій встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно де повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України (у випадках передбачених законом).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлев. меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, серед іншого: матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Тобто, лише після дотримання вимог щодо розробки технічної документації та затвердження проекту землеустрою формування нової земельної ділянки - прибережної захисної смуги винесення в натуру її меж вважається, що межа прибережної захисної смуги є встановленою на місцевості.

Згідно ст. 88 Водного кодексу України відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом .

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами прокурора,що робочий проект Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга Київського водосховища в межах с. Козаровичі Вишгородського району Київської області , який надано відповідачами у справі не є документацією із землеустрою на підставі якої має встановлюватись прибережна захисна смуга Київського водосховища, а відтак не визнає його належним та допустимим доказом на підтвердження законості рішення про надання ОСОБА_3 права викупу спірної земельної ділянки.

Види документації із землеустрою згідно ст. 25 Закону України Про землеустрій (в редакції станом на момент розробки робочого проекту) включали в себе: а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно- територіальних утворень; в) проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень; г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; ґ) проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого- економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів; и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання.

Окрім цього, наданий відповідачами робочий проект не містить: матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, відомостей про обчислення площі земельної ділянки, кадастрового плану земельної ділянки, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, матеріалів перенесення меж земельної ділянки в натуру, топографо- геодезичних і картографічних матеріалів, матеріалів польових топографо- геодезичних робіт, акту приймання передачі межових знаків на зберігання, акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель, акту приймання-передачі межових знаків на зберігання, кадастрового плану земельної ділянки, плану меж земельної ділянки, складеного за результатами зйомки,на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки - всіх тих необхідних документів, які б давали можливість вільно ідентифікувати межі прибережної захисної смуги Київського водосховища р. Дніпро у конкретному місці.

Вимоги, щодо документації про надання земельних ділянок в межах водоохоронних зон та прибрежних смуг висловлені також в Постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 469/1393/16-цс19, від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14 та від 24.12.2014 у справі № 6-206цс14.

Системний аналіз норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки , за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996.

Фактичний розмір і межі захисної прибрежної смуги визначено законом, тому проект землеустрою щодо її встановлення є лише документом,який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу у розмірі та в межах встановлених законодавством.

Водночас, відсутність цього проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибрежної захисної смуги в натурі не може розцінюватися як відсутність самої прибрежної захисної зони та можливість передавати у приватну власність ділянки, що підпалають під нормативно визначену стометрову зону від урізу води (Постанова ВС № 487/10126/14-ц від 06.11.2019 року).

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, передбачених ЗК України, суперечить нормам ст.ст. 83, 84 цього Кодексу.

Аналогічні висновки містяться також в Постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 372/2180/15, від 30.05,2019, від 30.01.2019 № 357/9328/15 і у Постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14 та від 24.12.2014 у справі № 6-206цс14, від 03.11.2015 у справі № 810/2041/14 відповідно.

З огляду на викладене, є таким, що не грунтується на законі посилання суду першої про те, що на час набуття ОСОБА_3 спірної земельної ділянки станом - січень 2008 року закон не передбачав визначення прибрежних смуг, шляхом виділення їх при розробці проекту і ця обставина аж ніяк не може свідчити, що прибрежні смуги та водоохоронні зони на спірній земельній ділянці на той час не були встановлені законом.

Є грубим порушенням судом першої інстанції посилання на докази та встановлений факт належності спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002 площею 2,0155га до земель промисловості, а не водного фонду в постанові Вишгородського районного суду від 23.04.2007 у справі №2/2 А -128/2007 оскільки,як вбачається, прокурор в зазначеній справі участі не приймав та відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК в загальному порядку спростовує цей факт тим, що предметом позовних вимог в адміністративному позові було оскарження дій Вишгородського районного відділу земельних ресурсів щодо непогодження робочого проекту Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга Київського водосховища в межах с. Козаровичі Вишгородського району Київської області , а не встановлення фактів, які мають юридичне значення, а саме належність спірної земельної ділянки до земель промисловості, в той час як предметом позовних вимог прокурора є вимоги щодо визнання недійсними актів щодо набуття у власність земель водного фонду.

Зазначене також спростовує доводи представника Козаровицької сільської ради про намагання прокурора змінити цільове призначення спірної земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 ЗК України в редакції, чинній на час видачі державних актів та до 01 травня 2009 року).

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 у редакції, чинній на час видачі державних актів).

Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи підстави позову,встановлені обставини та оцінюючи протиправні дії сілької ради та попереднього власника ОСОБА_3 позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, договору купівлі-продажу та витребування її від ОСОБА_1 також підлягають задоволенню.

Між тим, зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Тож, у цьому випадку відповідач ОСОБА_1 , яка набула право власності на спірну земельну ділянку на законних підставах в порядку спадкування, не позбавлена права усунення перешкод у користуванні належним її майном, зокрема, шляхом надання безпосередньо її земельної ділянки в межах земель належних територіальній громаді,з дотриманням вимог закону та без порушень прибрежної захисної смуги річки Дніпро, з якою ці землі межують. Це, на думку апеляційного суду, призведе до мирного врегулювання цього питання та унеможливить необхідність стягнення вартості земельної ділянки за рахунок місцевого бюджету та "побоювання" представників сільської ради щодо цього.

Таким чином, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду про відсутність підстав для задоволення позову заступника керівника Києво-Святошинської прокурати, оскільки суд дійшов їх на порушення процесуального права, не надав належної правової оцінки поданим сторонами доказам, неповно з`ясував обставини,які мають значення для справи, ті ж обставини,які суд вважав встановленими не підтверджені належними доказами. Порушення процесуального права потягнули за собою порушення та невірне застосування матеріального права. Згідно з н. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.09 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає, з огляду на що це рішення не можливо визнати законним та обгрунтованим і воно підлягає скасуванню та ухваленнню по суті нового судового рішення про задоволення позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області. Згідно ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є,зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи,які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст.141 ЦК України підлягає стягненню на користь прокуратури Київської області з відповідачів в рівних частках, а саме по 4 405 грн. з кожного, понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору при звернені до суду в сумі 5 286,грн. (т.1 а.с.23) та судового збору в сумі 7 929 грн. сплаченого при подачі апеляційної скарги (т.2 а.с.180). (5 286 + 7 929 : 3 = 4 405).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області - задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Козаровицької сільської ради № 156 від 05.08.2008 року Про викуп земельної ділянки громадянином ОСОБА_3 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2008 року укладений між Козаровицькою сільською радою та ОСОБА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостак В.Я. та зареєстровано в реєстрі за № 3938.

Визнати недійним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 050790 виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0155 га з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002 під розміщення студії по виробництву аудіо-відео матеріалів в АДРЕСА_1 .

Витребувати на користь територіальної громади с. Козаровичі в особі Козаровицької сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0155 га з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002 вартістю 325 255,06 грн., яка розташована в АДРЕСА_1 .

Стягнути з Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області (ЄДРПОУ 04359554), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь прокуратури Київської області (ЄДРПОУ 02909996, банк платника Держказначейська служба України, код банку 820172, p/p НОМЕР_3 ) судовий збір по 4405 (чотири тисячі чотириста п`ять) грн.з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.02. 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: