Ухвала

від 21.01.2021 по справі 757/46714/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46714/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2021 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., перевіривши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мелікової В.І. про забезпечення позову у цивільній справі 757/46714/20-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2020 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка передана судді Ільєвій Т.Г. 28.10. 2020, для вирішення питання про відкриття провадження.

13.10.2020 було відкрито провадження по вказаній справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Так, в рамках вказаної справи, позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій зазначено, що у позові позивачем ставиться вимога про поділ майна колишнього подружжя, а саме: квартиру, за адресою АДРЕСА_1 (9655171,00 грн.), автостоянка, за адресою АДРЕСА_2 (303517.00 грн.), будинок, за адресою АДРЕСА_2 (695456,00 грн.), 55/100 частини квартири за адресою АДРЕСА_3 (2590728,00 грн.), паркінг за адресою АДРЕСА_4 (324519,00 грн.), дохід від реалізації частки у статутному капіталі ТОВ СОФІЯ код ЄДРПОУ: 30061303 (2400000,00 грн.), дохід від реалізації частки у статутному капіталі ТОВ ІНВЕСТІНФОРМТОРГ , код ЄДРПОУ: 37166027 сума в розмірі 1000,00 грн., дохід від реалізації частки у статутному капіталі ТОВ ГІРПРОМ код ЄДРПОУ: 36108839 сума в розмірі 178000,00 грн., дохід від реалізації транспортного засобу MERCEDES-BENZ SLS 63 AMG, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 сума в розмірі 6250172,00 грн., дохід від реалізації транспортного засобу MAN 8153, 1995 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 в сумі 70927,00 грн., дохід від продажу земельної ділянки площею 0, 1500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 в сумі 238480,00 грн.

Так, у заяві зазначено, що 20.12.2020 року адвокатами позивача було отримано нову інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (роздруківка довідки додається), відповідно до якої стало відомо, що об`єкт нерухомого майна, який був заявлений позивачем до поділу, а саме: автостоянка, загальною площею 16,8 кв.м. розташована, за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169736946101, вибула із володіння відповідача.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідачем без згоди дружини та не в інтересах сім`ї було відчужено транспортний засіб MERCEDES-BENZ SLS 63 AMG, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 . а також транспортний засіб MAN 8153. 1995 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 .

А отже, на думку заявника, відповідач систематично здійснює реалізацію сумісного майна подружжя без отримання на такі дії згоди позивача.

З врахуванням зазначеного, що позивач вважає, що реалізація відповідачем сумісного майна подружжя істотно ускладнить виконання рішення суду в даній справі, а тому суд має всі підстави для забезпечення цього позову.

Більш того, не вжиття заходів до забезпечення позову надасть можливість відповідачу здійснювати подальшу реалізацію іншого сумісного майна, а також можливість привласнити сумісні кошти сторін, отримані від такої реалізації.

За таких обставин також виникає сумнів у можливості подальшої реалізації вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації.

Таким чином, позивач просить суд, накласти арешт на:

- квартиру в„–5, загальною площею 116,5кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1477843180000;

- на будинок в„–19,загальною площею 32,2 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22655550;

- на частку у спільній частковій власності, а саме 55/100 частини квартири в„–18, загальною площею 171,4кв.м., розташованою за адресою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35509462;

- на паркінг, загальною площею 13.7кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 38810633;

- на усі рахунки ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , в сумі стягнення 2000000 (двох мільйонів) гривень.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до п.п. 3.3 п. 3 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за № 296/5 накладання заборони щодо відчуження за спадковим договором, договором довічного утримання (догляду), застави (іпотеки), а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, проводиться шляхом вчинення посвідчувального напису на всіх примірниках договору або свідоцтва про право на спадщину.

П.п. 4.1 п. 4 глави 15 розділу ІІ вказаного Порядку передбачає, що накладання заборони щодо відчуження майна реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, арештів, накладених на майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів. Про накладені заборони щодо відчуження робиться запис в Алфавітній книзі обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів.

Заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, суд прийшов до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Строк дії заходів забезпечення позову передбачено ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України, зокрема: у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи; якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Разом з цим, щодо накладення арешту на усі рахунки ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , в сумі стягнення 2000000 (двох мільйонів) гривень, дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки є неконкретизованою та не доведеною письмовими доказами.

Відтак, заява підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву -задовольнити частково.

Накласти арешт на:

- квартиру в„–5, загальною площею 116,5кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1477843180000;

- на будинок в„–19,загальною площею 32,2 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22655550;

- на частку у спільній частковій власності, а саме 55/100 частини квартири в„–18, загальною площею 171,4кв.м., розташованою за адресою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35509462;

- на паркінг, загальною площею 13.7кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3881063, до вирішення справи по суті.

В іншій частині вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_6 , РНКОПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_4

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.

Строк пред`явлення для виконання ухвали три роки.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.Г, Ільєва