Рішення

від 25.01.2021 по справі 140/14050/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/14050/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шопік М.М.,

за участю представника позивача Щербюка О.Ю.,

представника відповідача Андрусяк І.В.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Луцьку, за правилами загального позовного провадження, адміністративну справу за позовом Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення (нормативно-правового акту), зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД звернулося з позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №369-1 від 23.07.2020, зобов`язання прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну оскаржуваного, який би передбачав розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів, механізм їх виплати та порядок регулювання тарифів.

Позовні вимоги базуються на тому, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради за №369-1 від 23.07.2020 року Про затвердження форми договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові до виконання затверджено форму договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові для виконання, згідно з додатком.

Додатком до зазначеного рішення викладено текст договору на перевезення автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові для виконання.

В договорі на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові для виконання відсутні умови договору щодо розміру компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та механізм їх виплати.

Так, в договорі на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові для виконання, передбачена умова, яка прямо суперечить Закону України Про автомобільний транспорт , зокрема п.2.2.15 положеннями якого передбачено що у разі відсутності замовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті. Цей перелік вивішує в салоні автобуса. У випадку встановлення Організатором замовлення обсягів перевезень пасажирів автомобільним транспортом на пільгових умовах, перевізнику надається компенсація. Порядок компенсації визначається замовленням.

На думку позивача системний аналіз норм Бюджетного кодексу України, Закону України Про автомобільний транспорт , Закону України Про ціни та ціноутворення , Постанови КМУ від 13 червня 2002 року №803 Про заходи щодо проведення моніторингу цін і тарифів на споживчому ринку зобов`язує орган місцевого самоврядування з однієї сторони встановлювати економічно обґрунтовані розміри цін на послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, визначати порядок та строки зміни рівня цін на дані послуги, з іншої сторони передбачати видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, які мають на це право для автомобільного транспорту.

Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України "Про автомобільний транспорт", органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до Закону.

Запровадження в договорі умови щодо права на бездотаційне перевезення пасажирів пільгових категорій прямо суперечить вимогам закону України Про автомобільний транспорт .

Будь-який перевізник несе витрати за перевезення пільгових пасажирів, зокрема: заробітна плата водія, механіків, медиків, обслуговуючого персоналу, витрати на обслуговування транспортного засобу, витрати на пальне, та інші витрати.

Положеннями частин 1, 2 ст.908 ЦК України, визначено, що перевезення пасажирів здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно -правовими актами та правилами, що видаються до них.

Згідно з ст.42 Закону України Про автомобільний транспорт договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Статтею 31 названого Закону передбачені умови, які повинні бути врегульовані в договорі на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах. При цьому, ч.4 ст.31 передбачено, що у договір можуть бити включені інші питання за згодою сторін.

Проте, відповідачем при винесенні нормативно-правового акту у формі рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради за №369-1 від 23.07.2020 Про затвердження форми договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові до виконання згадані вище положення Законодавця проігноровані, внаслідок чого зазначений нормативно-правовий акт є незаконним та таким що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

23.10.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД заперечив. При цьому, зазначив, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради за №369-1 від 23.07.2020 Про затвердження форми договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові до виконання є регуляторним актом та пройшло регуляторну процедуру, згідно вимог Закону України Про засади держаної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Приписами статті 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, як це слідує з ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 7, 43 - 45 Закону України "Про автомобільний транспорт", а також п.п. 1, 5, 8, 46, 47, 49, 51, 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.12.2008, укладається організатором за результатами проведеного конкурсу та відповідно є єдиною підставою для здійснення перевезень на маршрутах загального користування.

Статтею 43 Закону "Про автомобільний транспорт" передбачено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081.

Пунктом 10 Порядку №1081 визначено, що організатор перевезень затверджує умови конкурсу, в тому числі обов`язкові, відповідно до статті 44 Закону України «Про автомобільний транспорт» . Крім обов`язкових організатор може затверджувати додаткові умови конкурсу (наявність у перевізника GPS-системи, встановленої на транспортних засобах, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, тощо). Організатор встановлює вимогу щодо забезпечення роботи на об`єкті конкурсу, який включає міські та приміські внутрішньообласні автобусні маршрути загального користування, транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, в кількості до 35 відсотків загальної кількості автобусів до 31 грудня 2019 року та до 50 відсотків - з 1 січня 2020 року.

Транспортні засоби, пристосовані для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, повинні бути пристосовані для користування інвалідами з вадами зору, слуху та з ураженнями опорно-рухового апарату, а також передбачати можливість встановлення зовнішніх звукових інформаторів номера і кінцевих зупинок маршруту, текстових та звукових систем у салоні для оголошення зупинок. Загальний перелік відповідних вимог встановлюється згідно з порядком визначення класу комфортності автобусів, сфери їх використання за видами сполучень та режимами руху, затвердженого Мінінфраструктури.

З огляду на вищенаведене, враховуючи необхідність забезпечення при визначенні переможця на Конкурсі максимальної інформативності, прозорості та рівності учасників, уникнення можливості зловживань зі сторони учасників Конкурсу шляхом внесення змін в договір на перевезення після перемоги на конкурсі на більш вигідні для перевізника, що зводить нанівець основні принципи конкурентності, рівності та змагальності, неправомірно надаючи додаткові преференції перевізнику, який переміг на Конкурсі.

Відповідач вважає крайньою необхідністю в правовідносинах такого характеру, наявність форми договору, яку при перемозі в Конкурсі зобов`язаний підписати переможець Конкурсу та в яку не можливо внести будь-які зміни і буде містити вичерпні права та обов`язки, що виникають при його укладенні між організатором та перевізником - переможцем Конкурсу.

Також, відповідач у відзиві вказує на те, що затверджена форма договору жодним чином не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує прав позивача, а лише систематизує його норми, що не заборонено законом.

На підставі викладеного просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 264 КАС України ухвалою судді від 20.11.2020 справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначене у справі підготовче судове засідання на 03.12.2020.

Зобов`язано відповідача - виконавчий комітет Луцької міської ради, не пізніше як за сім днів до підготовчого засідання, опублікувати оголошення у виданні, в якому рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради №369-1 від 23.07.2020 «Про затвердження форми Договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові для виконання» було або мало бути офіційно оприлюдненим, зазначивши в оголошенні вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце підготовчого засідання, та надати суду докази такого опублікування до підготовчого засідання.

В газеті Луцький Замок за 03 грудня 2020 року №47 відповідачем розміщене вказане вище оголошення.

З урахуванням того, що оголошення відповідачем розміщене газеті Луцький Замок за лише 03 грудня 2020 року №47, а також у зв`язку із витребуванням додаткових письмових доказів, підготовче судове засідання 03.12.2020 було відкладено.

Ухвалою суду від 23.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу за адміністративним позовом Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД до виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення (нормативно-правового акту), зобов`язання вчинити дії до розгляду по суті.

В судовому засіданні 25.01.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, судом встановлені наступні обставини справи.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради за №369-1 від 23.07.2020 Про затвердження форми договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові до виконання затверджено форму договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові для виконання, згідно з додатком.

Додатком до зазначеного рішення викладено текст договору на перевезення автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові для виконання, зокрема, у п.2.2.15 положеннями якого передбачено що у разі відсутності замовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті. Цей перелік вивішує в салоні автобуса. У випадку встановлення Організатором замовлення обсягів перевезень пасажирів автомобільним транспортом на пільгових умовах, перевізнику надається компенсація. Порядок компенсації визначається замовленням.

Вказане рішення відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було розміщене в газеті Луцький Замок у редакції №29 від 30.07.2020. (а.с.52)

Відповідно до статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

У свою чергу у пункті 18 частини 1 статті 4 КАС України зазначено, що нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Оскаржуване рішення створює норми права, оскільки встановлює порядок та передбачає процеси перевезення перевізниками пасажирів автомобільним транспортом у місті Луцьку, а відтак, оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом, а тому розгляд цієї справи проведено в порядку адміністративного судочинства, за правилами загального позовного провадження, з урахуванням особливостей, визначених статтею 265 КАС України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III).

Відповідно до статті 5 Закону №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Статтею 7 Закону №2344-II визначено, що забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Згідно статті 10 Закону №2344-II тарифна політика на автомобільному транспорті має задовольняти підприємницький інтерес, забезпечувати розвиток автомобільного транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних типів транспортних засобів, а також сприяти вирішенню таких завдань: збільшення можливостей суб`єктів господарювання щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у розвиток автомобільного транспорту та досягнення сталих економічних умов роботи; стимулювання конкуренції та появи нових суб`єктів господарювання, які належать до автомобільного транспорту; забезпечення балансу між платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання; забезпечення стабільності, прозорості та прогнозованості тарифів.

Реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, методику розрахунку тарифів за видами перевезень.

Відповідно до частин першої, другої статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні умови укладення договорів, що породжують господарські зобов`язання, визначені статтею 179 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з частиною першою статті 42 Закону №2344-III договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Статтею 31 цього Закону визначено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Таким чином, даною статтею встановлено обов`язковість укладення договору перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах.

У свою чергу, відповідно до частини четвертої статті 37 Закону види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Суд звертає увагу, що частиною другою статті 11 Закону визначено, що соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.

Відповідно до частини другої статті 29 вказаного Закону органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядуванні зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону. У свою чергу, порядок компенсації має бути передбачений у договорі.

Статтею 37 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Згідно п. ґ ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Отже, законодавцем чітко передбачено, що види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Таким чином, п.2.2.15 договору на перевезення автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові для виконання, затверджений рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради за №369-1 від 23.07.2020 Про затвердження форми договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові до виконання суперечить вимогам законодавства, в тому числі п. ґ ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України, статтям 29, 31 та 37 Закону України Про автомобільний транспорт .

Крім того, судом встановлено, що підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД зверталося з листом від 27.11.2017 №199 до Державної регуляторної служби України про експертизу рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 №659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку» .(а.с.120-122)

Листом від 02.03.2018 №2325/0/20-18 Державна регуляторна служба України повідомила, що за результатами аналізу рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 №659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку» встановлено, що його положення не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України та суперечать принципам державної регуляторної політики (а.с.124-127).

Правовий висновок щодо цих правовідносин вже надавався судом. Зокрема, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2019 року у справі №803/288/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Луцьке автотранспорте підприємство 10701» до виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД про визнання протиправним та нечинним рішення.(а.с.7-11)

У згаданому рішенні суд вказав на те, що пунктом 2.2.15 типового договору визначено, що перевізник додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті.

Натомість, пунктом 2.2.15 типового договору визначено, що перевізник додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті. Вказано, що зазначена норма прямо суперечить Закону №2344-III.

Таким чином, Державна регуляторна служба України вказала, що оскаржуване рішення не узгоджується з вимогами чинного законодавства України та суперечить принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, які визначені статтею 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» .

Враховуючи вказані обставини, судом у справі 803/288/18 визнано протиправним та нечинним підпункт 1.3 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14 жовтня 2010 року №659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку» .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у справі №803/288/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Луцьке автотранспорте підприємство 10701» до виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД про визнання протиправним та нечинним рішення залишено без змін.(а.с.13-16)

При цьому, суд апеляційної інстанції у постанові від 04.03.2020 також вказав виконавчому комітету Луцької міської ради на те, що у затвердженому виконавчим комітетом Луцької міської ради типовому договорі не визначено ні обов`язку виконавчого комітету Луцької міської ради компенсувати перевізнику витрати на перевезення пільгових категорій пасажирів, ні розміру компенсації витрат, ні механізму відшкодування.

Таким чином, відповідачем у справі при винесенні рішення за №369-1 від 23.07.2020 Про затвердження форми договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові до виконання не враховані приписи не тільки вимог Закону України Про автомобільний транспорт , але й повністю проігноровані вимоги обов`язкових вказівок рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у справі №803/288/18 та Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить висновку про протиправність рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради за №369-1 від 23.07.2020 Про затвердження форми договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові до виконання .

Згідно ч.9 ст.264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Поряд з цим, суд не може визнати протиправним лише п.2.2.15 договору на перевезення автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові для виконання, оскільки рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради за №369-1 від 23.07.2020, як нормативно-правовим актом, затверджено форму договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові до виконання, вцілому.

Зі змісту рішення за №369-1 від 23.07.2020 вбачається, що вказаним рішенням затверджено форму договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові до виконання в цілому, а тому в межах ст.264 КАС України визнанню протиправним та нечинним підлягає саме рішення Луцької міської ради за №369-1 від 23.07.2020 Про затвердження форми договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку, умови якого обов`язкові до виконання .

На підставі викладеного вище, суд приходить висновку про повне задоволення позову шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту - рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.07.2020 №369-1 Про затвердження форми Договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м.Луцьку, умови якого обов`язкові до виконання та зобов`язання Виконавчого комітету Луцької міської ради прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.07.2020 року №369-1 Про затвердження форми Договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м.Луцьку, умови якого обов`язкові до виконання , який би передбачав розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів, механізм їх виплати та порядок регулювання тарифів.

Також, суд, враховуючи вимоги частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує Виконавчий комітет Луцької міської ради невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2102 гривень 80 копійок, згідно квитанції від 23.09.2020, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 264, 265, Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про автомобільний транспорт , суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та нечинним нормативно-правовий акт - рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.07.2020 року №369-1 Про затвердження форми Договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м.Луцьку, умови якого обов`язкові до виконання .

Зобов`язати Виконавчий комітет Луцької міської ради прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.07.2020 року № 369-1 Про затвердження форми Договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м.Луцьку, умови якого обов`язкові до виконання , який би передбачав розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів, механізм їх виплати та порядок регулювання тарифів.

Зобов`язати Виконавчий комітет Луцької міської ради відповідно до вимог частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД: ЄДРПОУ 21738684, адреса: 43000, Волинська область, м. Луцьк, провулок Дорожній, 4.

Відповідач: Виконавчий комітет Луцької міської ради: ЄДРПОУ: 04051327, адреса: 43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19.

Суддя Ю.Ю. Сорока

Повний текст судового рішення складено 03.02.2021.