Рішення

від 25.01.2021 по справі 198/690/19

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №198/690/19

Провадження № 2/0198/2/21

25.01.2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Маньковського В.П., представника відповідача адвоката Нижник А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Юр`ївка, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан , третя особа Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, яку він успадкував після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , б/н від 07.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Лан Юр`ївського району Дніпропетровської області та скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права, а зокрема права оренди земельної ділянки за індексним номером 7998867 від 08.12.2014 року, в обгрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ДП № 013670 від 06.12.2001 року , в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , належить право власності на земельну ділянку площею 6, 3660 га, розташовану на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та кадастровим номером 1225982500:01:002:0719.

Стосовно вказаної земельної ділянки існує договір оренди такої, який нібито було укладено між матір`ю позивача ОСОБА_2 та відповідачем по справі 07.08.2014 року, відповідно до якого за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки.

Разом з тим, позивач зазначав, що йому достовірно відомо, що його мати спірний договір оренди землі не підписувала та з відповідачем не укладала, повноважень іншим особам на укладення та підписання такого також не надавала.

З огляду на дане, керуючись ст. ст. 526, 651 ЦК України позивач просив визнати недійсним договір оренди належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:002:0719, укладений між його померлою матір`ю ОСОБА_2 та ТОВ Лан 07.08.2014 року, скасувавши державну реєстрацію права оренди даної земельної ділянки за відповідачем по справі, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.12.2014 року за № 7998867, стягнувши з відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник останнього адвокат Маньковський В.П. (ас.28, 29) заявлені позовні вимоги повністю підтримали, просили такі задовольнити.

Представник відповідача ТОВ Лан адвокат Нижник А.А. (ас.226,227) заявлені позовні вимоги повністю не визнала, просила у задоволенні таких відмовити, в тому числі і за спливом строку позовної давності.

Третя особа по справі Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області в судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи в їх відсутності, зазначивши, що проти заявлених вимог не заперечують (ас. 224).

Суд вважає можливим розглянути дану справу у відсутності третьої особи Юр`ївської районної державної адміністрації, проти чого інші учасники судового процесу не заперечували.

В ході розгляду справи судом вчинені наступні процесуальні дії:

- 06.09.2019 року постановлено ухвалу про залишення позову без руху (ас.13-14);

- 26.09.2019 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі (ас.22-23);

- 07.10.2019 року постановлено ухвалу про витребування доказів (ас.34-35);

- 23.10.2019 року постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання (ас.49);

- 14.11.2019 року постановлено ухвалу про призначення експертизи (ас.65-67);

- 24.04.2020 року постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі (ас.116);

- 20.05.2020 року постановлено ухвалу про приєднання письмових доказів (ас.140-142);

- 20.05.2020 року постановлено ухвалу про направлення наданих позивачем документів для експертного дослідження (ас.143-145);

- 11.09.2020 року постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі (ас.164);

- 30.09.2020 року постановлено ухвалу про виклик свідків (ас.175-176);

- 30.09.2020 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (ас.177-178);

- 29.10.2020 року постановлено ухвалу про відкладення судового засідання (ас.193);

- 26.11.2020 року постановлено ухвалу про відкладення судового засідання (ас.204).

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , пояснення представника позивача адвоката Маньковського В.П., пояснення представника відповідача адвоката Нижник А.А., дослідивши письмові матеріали, додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

-так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яку він успадкував після смерті матері ОСОБА_2 , площею 6, 3660 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1225982500:01:002:0719, що підтверджено в судовому засіданні копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 013670 від 06.12.2001 року (ас.8), копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.08.2016 року (а.7).

Згідно договору оренди земельної ділянки б/н від 07.08.2014 року вбачається, що між матір`ю позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ Лан укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 15 років (ас.129), право оренди землі відповідача за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером17839201 від 09.12.2014 року, при цьому вказане рішення прийнято державним реєстратором реєстраційної служби Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області (ас.10), повноваження якої в теперішній час передані Юр`ївській райдержадміністрації Дніпропетровської області.

В судовому засіданні позивач та представник останнього суду пояснили, що мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ніколи оспорюваного договору оренди землі не підписувала та будь-яким особам згоду на його укладення від її імені не надавала.

Для з`ясування питання стосовно підписання ОСОБА_2 оспорюваного договору оренди землі судом по справі було призначено почеркознавчу експертизу.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку експерта № 816-20 від 07.08.2020 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі у розділі Орендодавець в графі Підпис виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням справжньому підпису ОСОБА_2 (ас.155-160).

Приймаючи рішення по даній справі суд виходить з наступного:

- так, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату укладення договору 07.08.2014 року ) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами такого договору є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір його матір не підписувала, умови його не погоджувала.

Судом встановлено обставини справи, за якими спірний договір матір позивача не підписувала та, відповідно, з істотних умов цей договір не погоджувала.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Тому у позові позивачу слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування за заявою відповідача наслідків пропуску позовної давності, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 69-73, 137-139), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 65-66)).

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку висловленого в постанові ВСУ від 22.04.2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин який не вчинено (договір який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою спростовуючи факт укладення договору у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин які склалися у зв`язку з використанням земельної ділянки (постанова ВПВС від 16.06.2020 року справа № 145/2047/16-ц).

З огляду на дане, слід залишити без задоволення і похідні вимоги позивача про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідачем з підстав недійсності договору.

Оскільки, позовні вимоги задоволенню не підлягають, підстав для відшкодування судових витрат по справі позивачеві не вбачається, в тому числі і витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 265, 267, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п. п. 15.5 п. п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач : ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю Лан , місце знаходження - 51323, вул. Центральна, буд. 9, с. Новов`язівське Юр`ївського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 30155244;

- третя особа : Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, місце знаходження - 51300, вул. Центральна, 67 , смт. Юр`ївка Юр`ївського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 20281596.

Повне судове рішення буде складено 03 лютого 2021 року.

Суддя С. О. Маренич