Постанова

від 03.02.2021 по справі 420/8816/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8816/20 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Бойко А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року по справі за позовом Приватного підприємства ЕЙ-БІ-ПІ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року Приватне підприємство ЕЙ-БІ-ПІ (ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ДПС), в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення ДПС №133/15-32-50-04-34 від 06 липня 2020 року про анулювання статусу платника єдиного податку ПП; зобов`язати ДПС внести відповідний запис до реєстру платників єдиного податку про скасування рішення №133/15-32-50-04-34 від 06 липня 2020 року; зобов`язати ДПС поновити реєстрацію ПП як платника єдиного податку третьої групи з дати анулювання реєстрації - 30 червня 2020 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовну повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що з 01 липня 2015 року ПП зареєстровано платником єдиного податку третьої групи 5%, що підтверджується копією витягу з реєстру платників єдиного податку №151533403290 від 16 червня 2015 року.

Рішенням ДПС №133/15-32-50-04-34 від 06 липня 2020 року було анульовано реєстрацію платника єдиного податку третьої групи ПП на підставі абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку зазначено акт перевірки №4966/15-32-50-04/3444537 від 30 червня 2020 року Про результати перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності , яким зафіксовано наявність у ПП податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України).

Анулювання реєстрації платника єдиного податку і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не аргументовано та не наведено правових підстав для висновку щодо наявності у ПП податкового боргу у розмірі 139723,20 грн. з єдиного податку з юридичних осіб, в той час як з наявних матеріалів справи вбачається наявність у позивача переплати із вказаного податку.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.

Положеннями статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 7000000 гривень;

Зі змісту ст.298.2.3 ПК України вбачається, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Відповідно до ст.299.11 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

З аналізу спірного рішення відповідача про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи - юридичної особи вбачається, що підставою для такого анулювання було наявність у ПП боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України) у розмірі 139723,20 грн., який (борг) існує з 19 листопада 2019 року.

Разом з тим, на підтвердження вказаних висновків ДПС не було надано жодних належних та достатніх доказів.

В акті перевірки міститься посилання на те, що під час проведення перевірки було використано відомості з інформаційної бази даних - ІТС Податковий блок , разом з тим жодних підтверджень наявності у вказаній базі податкового боргу у ПП на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів ДПС надано не було.

Водночас, ПП надано роздруківку єдиного податку електронного кабінету станом на 09 вересня 2020 року, з якого вбачається що в період з лютого 2020 року по серпень 2020 року (тобто строку, який входить в період місяць протягом двох послідовних кварталів починаючи з 19 листопада 2019 року) заборгованості у ПП зі сплати єдиного податку не було.

Також, згідно відомостей електронного кабінету платника податків ПП (єдиний податок), станом на 31 грудня 2019 року у підприємства була наявна переплата у розмірі 7 грн. 26 коп., станом на 27 жовтня 2020 року у ПП була наявна переплата у розмірі 7 грн. 17 коп., тобто у 2019 року та 2020 року у позивача не було заборгованості.

Крім того, на підтвердження факту відсутності за ПП заборгованості з єдиного податку юридичних осіб позивачем надано суду засвідчені копії податкових декларацій платника єдиного податку та платіжних доручень, що підтверджують сплату встановленої у деклараціях суми єдиного податку:

за 2019 рік: податкова декларація № 4 від 30 січня 2020 року (сума єдиного податку - 35 920,45 грн.), квитанція № 2 від 30 січня 2020 року про прийняття вказаної декларації, платіжне доручення № 2478 від 05 лютого 2020 року про сплату єдиного податку з юридичних осіб за 4 кв. 2019 року у сумі 35 921,00 грн.;

за І квартал 2020 року: податкова декларація № 1 від 01 квітня 2020 року (сума єдиного податку - 87 706,84 грн.), квитанція № 2 від 01 квітня 2020 року про прийняття вказаної декларації, платіжне доручення № 2488 від 27 квітня 2020 року про сплату єдиного податку з юридичних осіб за 1 кв. 2020 року у сумі 87 707,00 грн.;

за II квартал 2020 року: податкова декларація № 2 від 17 липня 2020 року та квитанція № 2 від 17 липня 2020 року - у зв`язку із самостійно виявленими помилками 23 липня 2020 року було подано звітну нову податкову декларацію № 3 від 23 липня 2020 року (сума єдиного податку - 42 134,80 грн.), квитанція № 2 від 23 липня 2020 року про прийняття вказаної декларації, платіжне доручення № 2508 від 11 серпня 2020 року про сплату єдиного податку з юридичних осіб за 2 кв. 2020 року у сумі 42 135,00 грн.

Стосовно направленої ДПС у грудні 2019 року ПП податкової вимоги №190596-50 від 06 листопада 2019 року про сплату податкового боргу з ПДВ у розмірі 10860,40 грн., який (розмір ПДВ) сформований за результатом укладеного 16 липня 2019 року договору №0038.001/2019 (сума договору 3597 євро 75 центів) між ПП та компанією Quality Austria-Polska Sp.z.o.o, за умовами якого позивачу було надано послуги зі здійснення процедури сертифікації Quality Austria сертифікація системи менеджменту якості ПП на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2015, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не впливають на спірні правовідносини, оскільки не були підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку, ДПС жодним чином не посилалась на них ні в акті перевірки, ні у відзиві, ні в апеляційній скарзі.

Окрім іншого, як було зазначено ПП та не спростовано ДПС, 19 жовтня 2019 року ПП подано до податкового органу розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентом, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків на митній території України за вересень 2019 року за результатом діяльності з компанією Quality Austria-Polska Sp.z.o.o.

Згідно вказаного розрахунку підлягала до сплати ПП сума ПДВ 16580,00 грн..

Позивач до 2015 року був платником ПДВ, а з 2015 року обрав спрощену систему оподаткування та ПП стало платником єдиного податку. На рахунку ПДВ позивача рахувалася переплата у розмірі 5720 грн., яку було списано податковим органом в рахунок оплати ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету у розмірі 16580,00 грн. Відтак, залишок належної до сплати суми ПДВ склав 10860,40 грн.

У грудні 2019 року податковим органом направлено ПП податкову вимогу №190596-50 від 06 листопада 2019р. про сплату податкового боргу у розмірі 10860,40 грн..

03 січня 2020 року ПП через електронну платіжну систему АТ КБ Приват Банк сплачено суму податкового боргу у розмірі 10860,40 грн., призначення платежу 101; 34445387; 14010100; ПДВ за 11/2019 року по податковій вимозі №190596-50 від 06 листопада 2019 року, проте вказаний платіж повернуто банком 09 січня 2020 року у зв`язку з некоректністю вказаних у платіжному дорученні реквізитів.

Позивачем при проведенні оплати було зазначено такий самий код класифікації доходів бюджету (14010100), як і в податковій вимозі №190596-50 від 06 листопада 2019 року.

09 січня 2020 року ПП проведено повторну оплату податкового боргу у розмірі 10860,40 грн. на інші реквізити, а саме: рахунок №UA258999980313050033000015008, призначення платежу 101; 34445387;14060400; ПДВ за 11/2019 року по податковій вимозі №190596-50 від 06 листопада 2019 року, отримувач УДКСУ у м. Одесі.

Окрім того, 06 серпня 2020 року ПП знову здійснено оплату податкового боргу у розмірі 13000 грн. 00 коп. на інші реквізити, а саме: на рахунок (із дотриманням міжнародного стандарту IBAN); призначення платежу 101;34445387;14060100; ПДВ по податковій вимозі від 06 листопада 2019 року за № 190596-50.

Після проведення повторної оплати податкового боргу по податковій вимозі від 06 листопада 2019 року за № 190596-50 на теперішній час за ПП в електронному кабінеті утворилась переплата у розмірі 10860,40 грн..

Також, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів вважає необхідним враховувати правову позицію ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (рішення від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі Авшар проти Туреччини (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи не вбачається доведення ДПС поза розумним сумнівом наявності у ПП податкового боргу, що могло б бути підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Крім того, у справі ГАРНАГА ПРОТИ УКРАЇНИ від 16 серпня 2013 року ЄСПЛ зазначив, таке: 29. Суд нагадує, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути … спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце .

Також, у рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" вказав,що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. З рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" вбачається, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З огляду на зазначене та з метою повного, всебічного та відповідного поновлення порушеного права ПП та його захисту, колегія суддів приходить до висновку, що, зокрема, зобов`язання ДПС поновити реєстрацію ПП як платника єдиного податку третьої групи з дати анулювання реєстрації - 30 червня 2020 року, є належним способом захисту прав та інтересів ПП.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ПП про визнання протиправним та скасування рішення ДПС № 133/15-32-50-04-34 від 06 липня 2020 року про анулювання статусу платника єдиного податку ПП; зобов`язання ДПС внести відповідний запис до реєстру платників єдиного податку про скасування рішення № 133/15-32-50-04-34 від 06 липня 2020 року; зобов`язання ДПС поновити реєстрацію ПП як платника єдиного податку третьої групи з дати анулювання реєстрації - 30 червня 2020 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.