Ухвала

від 29.03.2021 по справі 420/8816/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 березня 2021 року

м. Київ

справа № 420/8816/20

адміністративне провадження № К/9901/8177/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів -Желтобрюх І. Л., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі №420/8816/20 за позовом Приватного підприємства ЕЙ-БІ-ПІ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

у с т а н о в и в :

Приватне підприємство ЕЙ-БІ-ПІ (ПП) звернулося в суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ДПС), в якому просило суд: -визнати протиправним та скасувати рішення ДПС №133/15-32-50-04-34 від 06 липня 2020 року про анулювання статусу платника єдиного податку ПП; зобов`язати ДПС внести відповідний запис до реєстру платників єдиного податку про скасування рішення №133/15-32-50-04-34 від 06 липня 2020 року; зобов`язати ДПС поновити реєстрацію ПП як платника єдиного податку третьої групи з дати анулювання реєстрації - 30 червня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням ГУ ДПС в Одеській області №133/15-32-50-04-34 від 06 липня 2020 року протиправно анульовано реєстрацію платника єдиного податку третьої групи приватного підприємства ЕЙ-БІ-ПІ на підставі абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України. Так, позивачем зазначено, що останнім було виконано всі вимоги діючого податкового законодавства, а саме подано усі необхідні документи до контролюючого органу та сплачено до бюджету податок на додану вартість із імпортованих на територію України робіт у розмірі 10860 грн 40 коп., жодних повідомлень про некоректну оплату податку, помилку в реквізитах чи то іншої інформації щодо наявності у ЕЙ-БІ-ПІ боргу за податком на додану вартість підприємство не отримувало. Оскаржуване рішення отримано разом з актом перевірки від 30 червня 2020 року лише через місяць із дати його складання, підприємству в порушення податкового законодавства не надано можливості подати свої заперечення та/або додаткові документи на акт перевірки. Окремо позивач звертає увагу, що податковим органом в акті перевірки зазначена сума податкового боргу з єдиного податку юридичних осіб у розмірі 139723 грн 20 коп., проте не зрозуміло з яких саме розрахунків податковий орган дійшов висновку про наявність заборгованості, оскільки з моменту реєстрації ПП Ей-Бі-Пі платником єдиного податку 3 групи за підприємством завжди рахується переплата з вказаного податку. Вважаючи зазначене рішення протиправним, таким, що прийнято відповідачем всупереч порядку та способу, визначеному чинним законодавством України, з метою його скасування, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, скаргою відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, позивач, як на підставу для відкриття касаційного провадження, посилається на те, що справа №420/8816/20 є справою значної складності з огляду на необхідність визначення правильного застосування норм матеріального права, а також у зв`язку з унікальністю виставлених позовних вимог, вирішення яких призводить до утворення певної судової практики у подібних правовідносинах.

Такий довід, однак, не стосується жодної із виключних обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких можливий перегляд судових рішень, прийнятих за правилами спрощеного позовного провадження.

Обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Доводи касаційної скарги, фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем розумних обмежень в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі №420/8816/20 за позовом Приватного підприємства ЕЙ-БІ-ПІ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді І. Л. Желтобрюх

М. М. Яковенко