Постанова

від 19.01.2021 по справі 185/2213/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/790/21 Справа № 185/2213/18 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Магістраль", про стягнення сум затрачених коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 352 478,78 грн., витрачених на ремонт житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та грошові кошти в сумі 48 100, 05 грн. витрачених на придбання метало пластикових вікон та судові витрати в розмірі 4 005, 78 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що тривалий час користується житловим будинком, розташованим за адресою, АДРЕСА_1 . Даний будинок був переданий позивачу в оренду, відповідно до договору оренди житлового приміщення від 28 грудня 2008 року та акту. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час користування будинком позивач провів за особисті кошти капітальний ремонт, який був узгоджений з власником. Вищезазначені роботи підтверджуються укладеним між позивачем та ОСОБА_4 та будівельною організацією ТОВ будівельна Компанія Магістраль договором підряду № 10 від 12 січня 2009 року на суму 53 173,15 грн., договором підряду № 20 від 01 липня 2009 року на суму 126 530,22 грн., договором підряду № 15 від 01 вересня 2010 року на суму 77 759,94 грн, договором підряду № 10 від 12 вересня 2010 року на суму 95 015,47 грн. та актами прийому-передачі виконаних робіт № 3 за лютий 2009 року 15638,52 грн., актом № 5/1 за березень 2009 року на суму 37 534,63 грн; актом № 20 за вересень 2009 р. на суму 126 530,22 грн.; актом № 13/1 за вересень 2010 року 95 015,47 грн., актом № 11 за грудень 2010 року на суму 77 759,94 грн., що разом затрачених коштів складає на загальну суму 352 478,78 грн. Також були потрачені кошти на вікна в сумі 48 100,00 грн., та інші будівельні роботи, які підтверджуються прибутковими касовими ордерами на загальну суму 179 703, 37 грн. за 2009 рік та за 2010 рік 172 775,41 грн. Після смерті ОСОБА_4 власником будинку став його неповнолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач добровільно компенсувати вартість відновлюваного ремонту відмовляється. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року позивача примусово було виселено з будинку за адресою, АДРЕСА_1 . На підставі вищевикладеного та ч. 3 ст. 778 ЦК України позивач звертається до суду.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2020 року відмовлено в зхадоволені позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не були враховані обставини та норми закону на які заявник посилався у своїй позовній заяві.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , власником житлового будинку, було укладено договір оренди жилого приміщення за адресою, АДРЕСА_1 . Пунктом 4.1 договору встановлено, що договір діє до 31 грудня 2009 року. Пунктом 4.2 договору встановлено, що договір діє на таких умовах на невизначений строк. Статтею 821 ЦК України передбачено, що договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п`ять років. Таким чином строк дії вказаного договору закінчився у 2014 році.

Дані обставини встановлено рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, тому в силу ст.82 ЦПК України не підлягають додаткового доказування.

За життя ОСОБА_4 , після закінчення договору оренди - 31 грудня 2014 року, тобто з 01 січня 2015 року до смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач з вимогою про відшкодування витрат на поліпшення спірного дому до ОСОБА_4 не звертався.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії спадкової справи № 1233/2015 до майна померлого ОСОБА_4 16 червня 2015 року його сину ОСОБА_3 було видано свідоцтво про спадщину на вказаний будинок.

10 вересня 2016 року позивачем нотаріусу була подана претензія (вимога) кредитора щодо боргової розписки ОСОБА_4 на 600 000 грн. у зв`язку з не укладенням договору купівлі - продажу спірного будинку від 20 листопада 2014 року.

Разом з тим, претензії (вимоги) позивача як кредитора спадкодавця за договором оренди від 28 грудня 2008 року спадкова справа не містить.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач не звернувся до спадкоємця з вимогою про повернення суми боргу у встановлені законом строку, тому позбавляється права вимоги у судовому порядку.

З таким висновком також погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Відповдно до норм закону, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини визначені статтею 1219 ЦК України, отже зобов`язання за кредитними договорами входять до складу спадщини.

За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Однак, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Як вже було встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

З матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2016 року позивачем була подана нотаріусу претензія (вимога) кредитора щодо боргової розписки ОСОБА_4 на 600 000 грн. у зв`язку з не укладенням договору купівлі - продажу спірного будинку від 20 листопада 2014 року.

Таким чином, на час звернення позивача до нотаріуса з претензією кредитора вже була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_4 та позивач мав можливість подати претензію щодо повернення коштів витрачених на ремонт житлового будинку.

Виходячи зі встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 свідомо не скористався своїм правом щодо подання зазначеної претензії.

Встановивши, що дані зобов`язання виникли за договором оренди жилого будинку від 28 грудня 2008 року, укладеного між позивачем та померлим ОСОБА_4 , який закінчився 31 грудня 2014 року, та враховуючи, що за життя ОСОБА_4 позивачем вимоги останньому пред`явлені не були, та після смерті ОСОБА_4 позивач, який вважає себе кредитором спадкодавця за зазначеним договором, не пред`явив вимоги до спадкоємця, що прийняв спадщину - відповідача по справі, протягом шести місяців від дня, коли він дізнався про відкриття спадщини, тобто з дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому позивач в силу ч. 4 ст. 1281 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) позбавляється права вимоги.

Виходячи з викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг про неповне з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційних скарг про неправильне застосування судом норм матеріального є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до переоцінки висновків рішення суду, тлумачення норм права.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров