Постанова

від 19.01.2021 по справі 195/1321/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1007/21 Справа № 195/1321/20 Суддя у 1-й інстанції - Кондус Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2020 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Томаківської селищної ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі відділу у Томаківському районі, Приватний нотаріус Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Юрій Валентинович, про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

Томаківським районним судом Дніпропетровської області 14 вересня 2020 року постановлено ухвалу, згідно якої суд задовольнив заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, а саме накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1225455000:03:001:0037 площею 0,1082 га, яка розташована АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 (зареєстр. за адресою: АДРЕСА_2 ).

Заборонено вчиняти дії з виконання будь-яких будівельних робіт та зняття родючого шару ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 1225455000:03:001:0037 площею 0,1082 га, яка розташована АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 (зареєстр. за адресою: АДРЕСА_2 ).

З цією ухвалою не погодилася відповідачка ОСОБА_1 і звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального закону.

Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_2 надав відзив, в якому посилається на необгрунтованість доводів скарги та вважає її такою, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Забезпечуючи позов шляхом накладення арешту та заборони на здійснення дій з виконання будь-яких будівельних робіт та зняття родючого шару ґрунту, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1225455000:03:001:0037 площею 0,1082 га, яка розташована АДРЕСА_1 , суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком районного суду та вважає його обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідного права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції встановлено предмет вказаного спору є правомірність набуття права власності на нерухоме майно, а саме визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, яка розташована АДРЕСА_1 .

Таким чином враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір щодо відчуження зазначеного майна районний суду дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви, з яким також погоджується колегія суддів, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Посилання апелянта на те, що позивачем не було доведено наявності загрози відчуження спірного майна, колегія суддів вважає формальними та безпідставними, оскільки такі заходи є тимчасовими і призначені для належного захисту усіх учасників у конкретній справі, тому не спростовують обґрунтованості вжитих заходів забезпечення позову і не можуть бути належною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Доводи апеляційної скарги щодо пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки питання щодо складу учасників справи в даному випадку не вирішується судом.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, суд першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про забезпечення позову, її обґрунтування та додані до неї матеріали у їх сукупності, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову та їх доказів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вид пропонованого забезпечення позову, та дійшов вірного висновку про задоволення заяви про накладення арешту та заборону здійснення дій відносно земельної ділянки.

За таких обставин, доводи апелянта про неспівмірність вжитих судом заходів забезпечення позову та заявлених позовних вимог є безпідставними, оскільки правомірність набуття права власності є вимогою, вирішення якої може бути підставою для виникнення, зміни чи припинення правовідносин щодо спірного нерухомого майна, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Підстав для скасування ухвали суду та постановлення нової про відмову в задоволенні заявленої заяви, як про це просить відповідач, не встановлено.

Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачає.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров