Постанова

від 03.02.2021 по справі 201/9380/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1572/21 Справа № 201/9380/20 Головуючий у першій інстанції: Антонюк О. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської Олени В`ячеславівни про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року повернуто ОСОБА_1 заяву про забезпечення її позову до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської Олени В`ячеславівни про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви щодо забезпечення позову.

Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської О.В., в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради №132/52 від 18.12.2019 Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ;

зобов`язати державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринську О.В. скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №34958301 щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:231:0154;

зобов`язати Дніпровську міську раду прийняти рішення про виділення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки у АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0900 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2020 року відкрито провадження у зазначеній вище справі.

02 листопада 2020 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_2 продавати, дарувати або в будь-який спосіб відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:231:0154.

Згідно копії квитанції №1195851 від 30.10.2020 року, позивачем було сплачено 420,40 грн. судового збору, у відповідності до положень підпункту 4 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (а.с. 13).

Статтею 151 ЦПК України визначено зміст і форму заяви про забезпечення позову, відповідно до якої заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (частина 6 статті 151 ЦПК України).

Згідно пункту 3 частини 1 статті 152 ЦПК України після відкриття провадження у справі заява про забезпечення позову подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 10 статті 153 ЦПК України встановлено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З аналізу вищенаведених норм убачається що заява про забезпечення позову може бути повернута лише на підставі її невідповідності вимогам щодо форми і змісту, які викладені у ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В).

Постановляючи ухвалу про повернення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову (заборона продавати, дарувати або в будь-який спосіб відчужувати); не вказано, яким чином можуть сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову; не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; не обґрунтовано існування реальної загрози порушення прав та законних інтересів заявника.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не обґрунтовано необхідність застосування певного виду забезпечення позову (заборона продавати, дарувати або в будь-який спосіб відчужувати), - є безпідставним; обгрунтування наведене у заяві про забезпечення позову; оцінка переконливості доводів заяви про забезпечення доказів надається судом при розгляді вказаної заяви по суті.

Твердження місцевого суду, що заявником "не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову" - не конкретизовано, не зазначено відсутність яких саме "документів" є підставою для повернення заяви.

Крім того, при поверненні позивачу заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції безпідставно керувався положеннями частини 9 статті 153 ЦПК України, адже вказана норма, в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, не регулює порядок повернення такої заяви.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з підстав, передбачених п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підстави для ухвалення апеляційним судом нового судового рішення відсутні, адже заява про забезпечення позову по суті судом першої інстанції не розглядалась.

Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді