Ухвала
від 08.02.2021 по справі 201/9380/20
ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/9380/20

УХВАЛА

08 лютого 2021 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 та державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської Олени В`ячеславівни, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01 жовтня 2020 року звернулася до суду з позовом до відповідачів Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 та державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської О.В., про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2020 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року заяву про забезпечення позову було повернуто.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року скасовано та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

02 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову та просить суд заборонити ОСОБА_2 продавати, дарувати або в будь-який спосіб відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:231:0154, оскільки до суд подано вище вказаний позов предметом оскарження якого є незаконне рішення Дніпровської міської ради про передачу у власність земельної ділянки, проведено державну реєстрацію права власності шляхом внесення до нього запису про право власності на спірне майно за ОСОБА_2 , а тому позивач вважає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову є необхідність нівелювання реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду по справі та своєчасне невжиття цих заходів може стати перешкодою для належного та повного захисту і відновлення порушених цивільних прав, в зв`язку з тим, що вказане майно може бути відчужено на користь третіх осіб.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки в заяві не обґрунтовано необхідність забезпечення позову шляхом заборони продавати, дарувати або в будь-який спосіб відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:231:0154, також у заяві не було не вказано пропозиції щодо зустрічного забезпечення, також не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову, крім того не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі не вжиття цих заходів забезпечення позову, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози відчуження майна на користь третіх осіб, а лише містяться посилається на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням сторони заявника, також до заяви не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вище зазначеного, тобто з наведеного витікає, що заява немотивована та до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві.

Відповідно до Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 року по справі № 320/3560/18, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішуються ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Тобто з урахуванням зазначеного у разі застосуванням зазначених вище заходів можуть бути порушені й інтереси інших осіб.

Також не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної вище заяви, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, передбачених законом підстав для задоволення заяви нема.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 149, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150, ст. 153, 260-261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 та державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської Олени В`ячеславівни, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 08 лютого 2021 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя

СудЖовтневий районний суд м.Дніпропетровська
Дата ухвалення рішення08.02.2021
Оприлюднено12.02.2021
Номер документу94827058
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —201/9380/20

Постанова від 14.06.2022

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Єлізаренко І. А.

Ухвала від 24.01.2022

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Єлізаренко І. А.

Ухвала від 24.01.2022

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Єлізаренко І. А.

Ухвала від 21.12.2021

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Єлізаренко І. А.

Рішення від 21.09.2021

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Антонюк О. А.

Ухвала від 28.05.2021

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Антонюк О. А.

Ухвала від 30.03.2021

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Антонюк О. А.

Ухвала від 30.03.2021

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Антонюк О. А.

Ухвала від 08.02.2021

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Антонюк О. А.

Постанова від 03.02.2021

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Красвітна Т. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні