Рішення

від 10.11.2020 по справі 751/4520/20

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/4520/20

Провадження №2/751/931/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участю секретаря Ващиліна Т.В.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Метиз» про поновлення на роботі, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ «Метиз», в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ №21 від 04.12.2019 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, виданий Приватним акціонерним товариством «Метиз» та поновити його на роботі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 працював в ПрАТ "МЕТИЗ" сторожем 25.07.2016 року.

Проте, позивач дізнався, що 04.12.2019 року його було звільнено з роботи за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП на підставі Наказу № 21 від 04.12.2019 року.

З таким рішенням відповідача позивач не погоджується виходячи з наступного. 26.11.2019 о 16.00 год. позивачу зателефонували з військового комісаріату та повідомили про необхідність з`явитися та отримати повістку. Після цього, в той же день позивач відразу поїхав до військового комісаріату отримавши там повістку, особову справу та відрядження в навчальний центр в смт. Старичі Львівської області.

Зазначає, що позивач згідно графіку був вихідний в період з 26.11.2019 року по 30.11.2019 року (з урахуванням того, що за 26.11.2019 року позивач відпрацював 24.11.2019 року замість колеги).

Наступного дня, а саме 27.11.2019 року о 7 год. 00 хв. він уже виїхав до м. Київ звідки відправився до м. Львова в навчальний центр, куди прибув 28.11.2019 року зранку. 28.11.2019 року весь день позивач проходив медкомісію, здавав фізичну підготовку, тощо. 29.11.2019 року позивачу повідомили про успішне проходження тестів та підписаним контракту. 29.11.2019 року було підписано Контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб сержантського.

В той же день позивач був направлений в військову частину в м. Вербляни Львівської області.

Саме тому, лише 29.11.2019 року позивач мав можливість потрапити до відділення Укрпошти, де ним було оправлено простий лист повідомлення, в якому він повідомляв ПрАТ «МЕТИЗ» про укладення ним контракту.

Крім того, на прохання позивача, його пасинок ОСОБА_4 відвіз копію повістки та передав охоронцю ОСОБА_5 30.11.2019 року, оскільки це була субота та попросив передати документи керівництву.

Крім того, про те, що позивачем укладено контракт ним особисто повідомлялося по телефону головного бухгалтера, що може бути підтверджено роздруківкою вихідних дзвінків.

Незважаючи на це, відповідач, маючи інформацію про вищевикладені обставини звільнив позивача за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП відповідно до якої трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Натомість відповідач, знаючи фактично про те. що позивачем укладено Контракт з ЗСУ без дотримання процедури накладення дисциплінарного стягнення, а тим більше у формі звільнення, протиправно звільнив позивача з роботи.

Позивач, відразу як дізнався про своє звільнення, не погодився з такими діями відповідача, та з метою оперативного відновлення порушених прав звернувся в березні 2020 року з скаргою до Управління держпраці у Чернігівській області з метою проведення перевірки та предмет законності таких дій відповідача.

Лише в червні 2020 року позивач отримав лист від Управління держпраці в Чернігівській області, в якому його повідомили про порушення відповідачем процедури звільнення.

Лише після отримання листа від держпраці позивач отримав лист від відповідача, яким останній запросив його для надання пояснення.

Однак, коли позивач з`явився за місцезнаходженням відповідача, останній повідомив, що не збирається його поновлювати, а лише хоче дотриматися процедури. На що позивач повідомив, що вже писав пояснення про свою відсутність та надсилав їх поштою під час перебування у військовій частині.

Враховуючи вищевикладене. позивач вважає, що відповідач абсолютно протиправно та незаконно звільнив його, внаслідок чого наказ про звільнення позивача підлягає скасуванню.

12.08.2020 року відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву (а.с. 33-36), у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач, працював в ПрАТ «Метиз» сторожем з 25.07.2016 року.

Згідно з графіком чергувань сторожів на грудень 2019 року, позивач мав чергувати з 08:00 01.12.2019 року до 08:00 - 02.12.2019 року. Перед чергуванням позивача, згідно графіку чергування сторожів, чергував сторож ОСОБА_6 .

У зв`язку з невиходом позивача на роботу 01.12.2019 року ОСОБА_6 зателефонував Голові правління відповідача ОСОБА_7 та повідомив про цю обставину.

Пізніше, а саме 02.12.2019 року ОСОБА_6 надав до відповідача доповідну записку, в якій зазначив: «Я, ОСОБА_6 , доповідаю вам про те, що 01.12.2019 року ОСОБА_1 не з`явився о 08:00 ранку на роботу та не прийняв зміну о 08:00, це був вихідний день. Я подзвонив о 08:30 Голові Правління, ОСОБА_7 та повідомив про це. О 09:00 ОСОБА_7 прийняв у мене зміну».

Також 02.12.2019 року було складено Акт «Про відсутність працівника на робочому місці» про те, що 01.12.2019 року сторож ОСОБА_1 був відсутній на роботі 01.12.2019 року без попередження відсутності і без поважних причин з 08:00 (01.12.2019) до 08:00 (02.12.2019). ОСОБА_1 будь-яких виправдних документів не надав.

Сторож ОСОБА_6 01.12.2019 року о 09:00 (01.12.2019) передав зміну голові правління ОСОБА_7 (згідно рішення керівника), який в свою чергу 02.12.2019 року передав зміну о 08:00 (02.12.2019) ОСОБА_5

02.12.2019 року згідно наказу № 21 к «Про створення комісії для з`ясування причин відсутності сторожа ОСОБА_1 на робочому місці» для з`ясування причин відсутності сторожа ОСОБА_1 на робочому місці була створена комісія у складі голова комісії - головний бухгалтер ОСОБА_8 , члени комісії: сторож Клочок М.І., сторож ОСОБА_5 , сторож ОСОБА_9 (представник трудового колективу).

Представниками комісії 02.12.2019 року було здійснено виїзд за місцем проживанням позивача за адресою АДРЕСА_1 , про що відповідачем було складено Акт «Про відвідування вдома» від 02.12.2019 року, згідно якого представники комісії відвідали місце проживання сторожа ОСОБА_1 за вищевказаною адресою та встановлено, що ОСОБА_1 відсутній та відповідно не видається за можливе встановити його місцезнаходження та причину відсутності на робочому місці.

Також, вказане питання 02.12.2019 року було винесено на розгляд трудового колективу ПрАТ «Метиз», за результатами якого складено Протокол зборів членів трудового колективу від 02.12.2019 року, згідно якого члени трудового колективу ухвалили звільнити ОСОБА_1 з посади сторожа з 04.12.2019 року за прогул без поважних причин.

Згідно наказу № 21 а від 02.12.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »:

1. Визнано для ОСОБА_1 , сторожа, зміну 01.12.2019 року з 8 годин до годин 02.12.2019 року днями відсутності на роботі прогулами без поважних причин.

2. Позначити у табелі обліку використання робочого часу означену зміну відсутності ОСОБА_1 як прогул.

3. Заробітну плату за зміну з 8:00 годин 01.12.2019 року до 08:00 годин 02.12.2019 року не нараховувати.

3.1. Застосувати до ОСОБА_1 за грубе порушення трудової дисципліни дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

4. Підготувати до 04.12.2019 року проект наказу про звільнення ОСОБА_1 , сторожа, за прогули без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП). Останнім днем роботи ОСОБА_1 визначити 27.11.2019. Датою звільнення визначити 04.12.2019 року.

04.12.2019 року ПрАТ «Метиз» було видано Наказ № 21 «Про звільнення з роботи.

04.12.2019 року за вих. №44 позивачу було направлено повідомлення про звільнення його на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Разом з вказаним повідомлення було направлено трудову книжку позивача та копію наказу № 21 від 04.12.2019 року.

Вказане повідомлення, разом з трудовою книжкою та копією наказу № 21 від 04.12.2019 року було отримано позивачем 17.12.2019 року.

Відповідач вказує, що в своїй позовній заяві позивач зазначає, що він нібито повідомляв підприємство про ту обставину, що ним 29.11.2019 року було підписано Контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб сержантського, проте, про таку інформацію підприємство довідалося лише тоді, коли на підприємстві проводилося інспекційне відвідування Управлінням Держпраці у Чернігівській області за зверненням позивача.

За результатами проведеного інспекційного відвідування було складено Акт від 03.06.2020 року за № 25-01-022/0263, відповідно до якого встановлено: «У зверненні на адресу Держпраці, заявник додав копію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 від 21.11.2019 року. Однак, у ПрАТ «Метиз» відсутні наведена (копія) контракту».

Стверджують, що не надаючи примірник (копію) контракту про військову службу керівництву ПрАТ «Метиз», сторож ОСОБА_1 тим самим не підтвердив факт вступу на військову службу, тому, немає правових підстав для збереження місяця роботи, середнього заробітку, відповідно до ст. 119 КЗпП України.

Документально не встановлено реєстрацію укладеного контракту на військову службу у Журналі реєстрації вхідних документів ПрАТ «Метиз» з 29.11.2019 року по день контрольного заходу. Крім того, відповідно до наданих письмових пояснень Голови правління ОСОБА_7 інформація та документи про укладення контракту на військову службу до ПрАТ «Метиз» від ОСОБА_1 або від в/ч НОМЕР_1 не надходило».

Таким чином, позивачем не було повідомлено, відповідача про укладення позивачем контракту на військову службу та станом на 02.12.2019 року не надано будь-яких документів про це.

Щодо посилань позивача в позовній заяві на нібито порушення відповідачем приписів ч. 1 ст. 149 КЗпП України відповідач зазначає, що представниками комісії відповідача 02.12.2019 року було здійснено виїзд за місцем проживанням позивача за адресою АДРЕСА_1 саме з метою з`ясування причини відсутності на роботі 01.12.2019 року та 02.12.2019 року, проте позивача не виявилося вдома. Знову ж таки, навіть отримавши 17.12.2019 року трудову книжку та копію наказу про звільнення від 04.12.2019 року позивачем не було вчинено жодних дій, щодо пояснення відповідачу причин невиходу на роботу 01.12.2019 - 02.12.2019 року.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і в його задоволенні просив відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.07.2016 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду сторожа на ПАТ «Метиз» на підставі Наказу №8 від 22.07.2016 року (а.с. 8).

Згідно наданого відповідачем графіків чергувань сторожів на листопад - грудень 2019 року, ОСОБА_1 мав чергувати з 08:00 01.12.2019 року до 08:00 - 02.12.2019 року (а.с. 37-38).

Згідно копії Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2019 №293 сержант ОСОБА_1 з 28.11.2019 року зарахований до списків особового складу на всі види забезпечення, призначений на посаду курсанта та вважається таким, що 28.11.2019 справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою (а.с. 9).

29.11.2019 року ОСОБА_1 уклав Контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб сержантського. Згідно пунктів 3, 11 вказаного контракту, він набирає чинності з 29.11.2019 року укладений строком на три роки (а.с. 9 на звороті 11).

04.12.2019 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України на підставі Наказу №21 від 04.12.2019 року (а.с. 8 на звороті, 46), у зв`язку з відсутністю на роботі без поважних причин під час зміни з 08 години 01.12.2019 року по 08 годину 02.12.2019 року (а.с. 45).

Зі змісту п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України вбачається, що прогулом вважається відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У судовому засіданні не знайшов підтвердження належними доказами факт порушення позивачем трудової дисципліни, і навпаки з наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не прибув на чергування 01.12.2019 року на підприємство відповідача з поважних причин, а саме проходження в цей час служби за контрактом в Збройних силах України, і за ним зберігається місце роботи (посади), а тому суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню - наказ №21 від 04.12.2019 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, виданий Приватним акціонерним товариством «Метиз», підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на роботі.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 200, 258-259, 263 - 265, 351, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ №21 від 04.12.2019 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, виданий Приватним акціонерним товариством «Метиз» та поновити його на роботі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Метиз» на користь держави судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко