Постанова

від 02.02.2021 по справі 743/1080/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 лютого 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 743/1080/20

Головуючий у першій інстанції - Жовток Є. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/123/21

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.,

із секретарем - Зіньковець О.О.,

учасники справи: позивач - ТОВ СОЖ-АГРО АГ ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2020 року (місце ухвалення - смт Ріпки, дата складання повного тексту рішення - 30.10.2020) у справі за позовом ТОВ СОЖ-АГРО АГ до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року ТОВ СОЖ-АГРО АГ звернулося до суду до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. В обґрунтування позову посилалось на те, що 17.10.2011 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ СОЖ-АГРО АГ , та займав посаду директора Товариства до 25.06.2019 включно. За період з 22.09.2017 по 18.07.2018 відповідачем з рахунку позивача було знято грошові кошти та було здійснено перерахування коштів у цілях сплати особистих (власних) зобов`язань на суму 370 179, 43 грн. Позивач посилається, що перед зняттям, перерахуванням та після зняття грошових коштів між сторонами договір не укладався, тому не вважається, що відповідач набув грошові кошти за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству. ТОВ СОЖ-АГРО АГ зазначає, що станом на 23.06.2020 заборгованість ОСОБА_1 по процентам у загальній сумі складає 126 462, 12 грн. На підставі викладеного вище, 16.07.2020 позивач надіслав на адресу відповідача лист-заяву про повернення грошових коштів на загальну суму 496 641, 55 грн. Просив повернути кошти на банківський рахунок позивача протягом семи днів. Відповідач відмовився у поверненні коштів, що стало підставою для звернення в судовому порядку.

У позові ТОВ СОЖ-АГРО АГ просить сягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ СОЖ-АГРО АГ грошові кошти в розмірі 370 179, 43 грн та проценти у розмірі 126 462, 12 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою Ріпкинського районного суду від 21.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору засновника ТОВ СОЖ-АГРО АГ - ОСОБА_2 .

Рішенням Ріпкинського районного суду від 20.10.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ СОЖ-АГРО АГ , грошові кошти в розмірі 370 179, 43 грн та відсотки в розмірі 126 462, 12 грн, а всього 496 641, 55 грн, та 7 449, 62 грн, в якості відшкодування судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивач належними і допустимими засобами доказування довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, в частині стягнення з відповідача грошових коштів та процентів, при цьому у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір та відмовлено у відшкодуванні позивачеві витрат на правову допомогу, в розмірі 30000 грн, оскільки відсутні докази оплати послуг адвоката.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення Ріпкинського районного суду від 20.10.2020 у справі № 743/1080/20, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ СОЖ-АГРО АГ про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 370 179, 43 грн та відсотків у розмірі 126 462, 12 грн, а всього 496 641, 55 грн та понесені судові витрати.

За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, судом порушено норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування незаконності судового рішення заявник посилається на те, що судом в якості свідка не було викликано та допитано залученого судом в якості третьої особи ОСОБА_2 , чим позбавлено заявника можливості поставити питання, які мають істотне значення.

Судом не належно досліджено виписки та квитанції про сплату орендної плати, заявник зазначає, що кошти надходили на рахунок товариства з цільовим призначенням для подальшого погашення заборгованості по орендній платі за земельні ділянки, передані ОСОБА_1 в суборенду ОСОБА_2 , який здійснював фінансування товариства, та всі фінансові операції здійснювались з його відома та за його вказівками.

В порушення процесуального права судом проігноровано клопотання відповідача про витребування від позивача оригіналів звітів фінансово-господарської діяльності, та проігноровано клопотання про допит свідків - працівників бухгалтерії, які безпосередньо виконували розпорядження та вказівки ОСОБА_2 з фінансових питань.

Заявник зазначає, що позивачем не надано суду жодного доказу у підтвердження факту отримання ОСОБА_1 від ТОВ СОЖ-АГРО АГ грошових коштів. Виписки з рахунку товариства та квитанції про сплату орендної плати підтверджують лише факт здійснення фінансових операцій, однак хто їх здійснював і яким чином судом не з`ясовано, та доказів з даного приводу позивачем не надано.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 17.10.2011 по 25.06.2019 перебував на посаді директора ТОВ СОЖ-АГРО АГ (а.с. 5 т. 1).

Права та обов`язки директора ТОВ СОЖ-АГРО АГ ОСОБА_1 були передбачені статутом товариства.

З 25.06.2019 ОСОБА_1 було переведено на посаду заступника директора ТОВ СОЖ-АГРО АГ та позбавлено права підпису фінансово-господарської документації (а.с. 6 т. 1).

Пунктом 8.1 Статуту ТОВ СОЖ-АГРО АГ , затвердженого протоколом № 3 від 21.12.2015, в редакції діючій на час спірних правовідносин, було визначено, що вищим органом товариства є загальні збори.

У відповідності до п.8.4.1 Статуту, директор товариства здійснює поточне керівництво, крім тих питань, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів.

До компетенції директора було віднесено розпорядження майном та коштами товариства, укладення договорів на суму яка не перевищує 25000 грн. У разі необхідності укладення договору з перевищенням вказаної суми директор товариства був зобов`язаний отримати на це згоду загальних зборів.

Рішення загальних зборів учасників ТОВ СОЖ-АГРО АГ про надання дозволу чи згоди на використання ОСОБА_1 коштів товариства для оплати власних зобов`язань відповідача по орендній платі перед Грабівською, Задеріївською та Клубівською сільськими радами не приймалось.

Заключною випискою з рахунку ТОВ СОЖ-АГРО АГ в АТ КБ ПриватБанк за період з 01.09.2017 року по 30.10.2017 року, підтверджується, що 22.09.2017 року з банківського рахунку товариства було знято 49490 грн, а з квитанції № 0.0.855711295.1 від 22.09.2017 року вбачається що ОСОБА_1 , як фізична особа, у день зняття коштів з рахунку товариства, перерахував на користь Грабівської сільської ради 49000 грн 00 коп. в якості орендної плати (а.с. 7-9 т. 1).

12.10.2017 року з рахунку ТОВ СОЖ-АГРО АГ було знято 49490 грн, а квитанцією № 0.0.860768376.1 від 12.10.2017 року підтверджується, що ОСОБА_1 , як фізичною особою, того ж дня перераховано на користь Клубівської сільської ради 16228 грн 00 коп. орендної плати (а.с. 8 т. 1).

Квитанцією № 0.0.868770859.1 від 12.10.2017 року підтверджується, що ОСОБА_1 через відділення АТ КБ ПриватБанк сплачено на користь Грабівської сільської ради 16375 грн 00 коп. орендної плати (а.с. 10, 11 т. 1).

Квитанцією № 0.0.868769652.1 від 12.10.2017 року підтверджується, що ОСОБА_1 через відділення АТ КБ ПриватБанк сплачено на користь Задеріївської сільської ради 16397 грн 00 коп. орендної плати (а.с. 11 т. 1).

13.10.2017 року з банківського рахунку ТОВ СОЖ-АГРО АГ знято 49490 грн, а квитанцією № 0.0.869539399.1 від 13.10.2017 року підтверджується, що ОСОБА_1 через відділення АТ КБ ПриватБанк , тобто у день зняття коштів з рахунку товариства, сплачено на користь Грабівської сільської ради 25000 грн 00 коп. орендної плати (а.с. 8, 11 т. 1).

З квитанції № 0.0.869538427.1 від 13.10.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 через відділення АТ КБ ПриватБанк сплатив на користь Задеріївської сільської ради 24000 грн 00 коп. орендної плати (а.с. 11 т. 1).

Заключною випискою з розрахунку ТОВ СОЖ-АГРО АГ в АТ КБ ПриватБанк за період з 01.07.2018 року по 31.07.2018 рік підтверджується, що 18.07.2018 року з рахунку товариства тричі знято кошти в розмірах 18636 грн 32 коп., 56589 грн 39 коп. та 151698 грн 53 коп (а.с. 12 т. 1).

Того ж дня за квитанцією № 0.0.1087544731.1 ОСОБА_1 через відділення АТ КБ ПриватБанк сплатив орендну плату на користь Грабівської сільської ради в розмірі 150089 грн 53 коп.; за квитанцією № 0.0.1087547559.1 на користь Клубівської сільської ради в розмірі 18451 грн; за квитанцією № 0.0.1087545778.1 на користь Задеріївської сільської ради в розмірі 56029 грн 10 коп (а.с. 14 т. 1).

16.07.2020 позивач надіслав на адресу відповідача лист-заяву про повернення на банківський рахунок коштів на загальну суму 496 641, 55 грн, з урахуванням процентів, яку ОСОБА_1 отримав 21.07.2020, однак в добровільному порядку кошти не повернув (а.с. 19-20 т. 1).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач належними і допустимими засобами доказування довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме з посиланням на ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набуте майно, в частині стягнення з відповідача грошових коштів та процентів на підставі ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки НБУ, при цьому у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір та відмовлено у відшкодуванні позивачеві витрат на правову допомогу, в розмірі 30000 грн, оскільки відсутні докази оплати послуг адвоката.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2014 року, провадження № 6-122цс14).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18) міститься висновок про те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Як вбачається, в обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог позивач посилається на виникнення зобов`язань, які виникли внаслідок використання коштів для власних потреб, під час перебуванням відповідача ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з 17.10.2011 до 25.06.2019, тобто у період перерахування коштів.

Згідно до п. 3 ч.1 ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно до тексту позову, позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в якості повернення безпідставно набутих коштів на підставі ст.1212 ЦК України.

Між тим, з матеріалів справи вбачається що вказані кошти було перераховано під час перебування відповідача у трудових відносинах, що підтверджується наказом №1 від 17.10.2011, відповідно до якого ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ СОЖ-АГРО АГ з окладом згідно штатного розкладу, а також даними протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ СОЖ-АГРО АГ від 24.06.2019 відповідно до якого ОСОБА_1 переведено з посади директора на посаду заступника директора з 25.06.2019 та позбавлено права підпису фінансово-господарської документації (а.с. 5, 6 т. 1).

Отже, правова природа, підстави виникнення і доведення наявності підстав для стягнення збитків або повернення безпідставно набутого майна є відмінними і такими, що врегульовані різними нормами матеріального права.

Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції сторонами не заперечувались обставини щодо наявності господарських відносин між ОСОБА_1 та засновником ТОВ СОЖ-АГРО АГ - ОСОБА_2 , щодо оренди та суборенди земельних ділянок, що підтверджується даними договорів суборенди земельних ділянок (а.с. 187 -250 т. 1, а.с. 1-121 т. 2).

З врахуванням викладеного вище вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують договірні відносини, оскільки між ними укладені договори суборенди земельних ділянок, та водночас між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем ТОВ СОЖ-АГРО АГ існували трудові відносини, що підтверджується матеріалами справи, а саме наказом ТОВ СОЖ-АГРО АГ № 1 від 17.10.2011.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Як вбачається, відповідно до наданого відзиву на позовну заяву у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати та розірвання договорів суборенди земельних ділянок (справа № 743/2324/19) (а.с. 142 т. 2) відповідач по зазначеній справі посилається, що правова природа спірних коштів є сплата орендної плати за договорами суборенди.

Отже, посилання представника позивача, що відповідно до висновку експерта № 17/21 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою складеного 01.02.2021 (а.с. 132-141 т. 2) підписи від імені ОСОБА_2 , що містяться у рядку Підпис одержувача у видаткових касових ордерах ТОВ СОЖ-АГРО АГ № 32 від 22.09.2017, № 33 від 12.10.2017, № 34 від 13.10.2017, виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 , як і посилання, що ТОВ СОЖ-АГРО АГ і ОСОБА_2 , не мають і не мали грошових зобов`язань по орендній платі перед Грабівською, Задеріївською та Клубівською сільськими радами Ріпкинського району, не є тією обставиною, яка дає підстави для задоволення позовних вимог.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що ст. 1212 ЦК України не може бути застосована до правовідносин, які склались між сторонами, оскільки застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте з допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що відповідач перебував у трудових відносинах з ТОВ СОЖ-АГРО АГ , а кошти про стягнення яких заявлено даний позов, сплачені позивачем на виконання Договорів суборенди, як це визначено у відзиві на позов ОСОБА_1 , колегія суддів прийшла до висновку, що вони не можуть бути витребувані на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, як безпідставне збагачення.

Також, враховано, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами не підлягають задоволенню, оскільки зазначені вимоги є похідними від вимоги про стягнення грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, які з врахуванням викладених обставин не підлягають задоволенню.

За таких обставин, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з постановленням нового рішення судом апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга задовольняється, та враховуючи, що відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір , з ТОВ СОЖ-АГРО АГ на користь держави слід стягнути судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 11174,42 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2020 року скасувати.

У задоволенні позову ТОВ СОЖ-АГРО АГ до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - відмовити.

Стягнути з ТОВ СОЖ-АГРО АГ (ЄДРПОУ 37699465, 15000, смт Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Попудренка, 1) на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 11174,42 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 03.02.2021.

Головуючий Судді :