Постанова

від 09.06.2021 по справі 743/1080/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 743/1080/20

провадження № 61-3369св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач- Товариства з обмеженою відповідальністю СОЖ-АГРО АГ ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СОЖ-АГРО АГ на постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю СОЖ-АГРО АГ (далі - ТОВ СОЖ-АГРО АГ ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 17 жовтня 2011 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ СОЖ-АГРО АГ та займав посаду директора до 25 червня 2019 року включно.

Зазначало, що з 22 вересня 2017 року до 18 липня 2018 року ОСОБА_1 з рахунку товариства було знято грошові кошти та здійснено їх перерахунок у цілях сплати особистих (власних) зобов`язань на суму 370 179, 43 грн.

Посилалося на те, що перед зняттям, перерахуванням та після зняття грошових коштів між сторонами договір не укладався, тому вважало, що відповідач набув грошові кошти без достатніх правових підстав, у спосіб, що суперечить цивільному законодавству.

Станом на 23 червня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 по процентам у загальній сумі складає 126 462, 12 грн.

16 липня 2020 року товариство надіслало на адресу відповідача лист-заяву про повернення грошових коштів на загальну суму 496 641, 55 грн та просило повернути кошти на банківський рахунок протягом семи днів, проте, кошти повернуті не були, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ураховуючи наведене та посилаючись на положення статей 8, 11, 536, 1048, 1212, 1214 ЦК України, ТОВ СОЖ-АГРО АГ просило суд сягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти в розмірі 370 179, 43 грн та проценти у розмірі 126 462, 12 грн, а також понесені судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2020 року позов ТОВ СОЖ-АГРО АГ задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ СОЖ-АГРО АГ грошові кошти у розмірі 370 179,43 грн та відсотки у розмірі 126 462,12 грн, а всього - 496 641,55 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що в частині стягнення з відповідача грошових коштів та процентів позивач належними і допустимими засобами доказування довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме з посиланням на положення статті 1212 ЦК України та статтю 1048 ЦК України.

При цьому районний суд на підставі частини першої статті 141 ЦПК України стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір та відмовив у відшкодуванні витрат на правову допомогу в розмірі 30 000 грн, оскільки відсутні докази оплати послуг адвоката.

Районний суд зазначив, що довільне тлумачення ОСОБА_1 прав та обов`язків сторін, які виникли між ним і ОСОБА_2 з приводу укладених договорів суборенди земельних ділянок, не може бути підставою для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності, незалежно від наявності або відсутності в його діях, а також діях інших посадових осіб ТОВ Сож-Агро АГ складу кримінального правопорушення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2020 року скасовано.

У задоволенні позову ТОВ СОЖ-АГРО АГ відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки районного суду про наявність підстав для задоволення позову є неправильними з огляду на те, що положення статті 1212 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки відповідні норми діють лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Апеляційний суд вважав, що оскільки відповідач перебував у трудових відносинах з ТОВ СОЖ-АГРО АГ , отже, кошти, про стягнення яких заявлено у позовній заяві, були сплачені позивачем на виконання договорів суборенди, відтак, не можуть бути витребувані на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставне збагачення.

Крім того, апеляційний суд вважав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами не підлягають задоволенню, оскільки зазначені вимоги є похідними від вимоги про стягнення грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України, які не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ СОЖ-АГРО АГ , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ СОЖ-АГРО АГ мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано положення статті 1212 ЦК України та порушено вимоги частини третьої статті 367 ЦПК України.

Зазначає, що апеляційним судом відхилені без зазначення правових підстав доводи товариства про те, що директор товариства не має правових підстав набувати кошти товариства з метою їх використання для виконання особистих зобов`язань. При цьому використання відповідачем коштів товариства для сплати власних зобов`язань перед Грабівською сільською радою, Задеріївською сільською радою та Клубіською сільською радою здійснювалося без необхідної згоди та дозволу учасника товариства ОСОБА_2 .

Вважає, що апеляційним судом відхилені без зазначення правових підстав доводи про те, що наявність зобов`язань учасника товариства перед директором даного товариства не породжує правових підстав у директора використовувати кошти товариства з метою виконання зобов`язань учасника.

Посилається на те, що судом апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи докази відповідача, які не були подані ним до суду першої інстанції, без надання доказів поважності причин неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме положень пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, отже, оскаржуване судове рішення скасуванню не підлягає.

Зазначає, що у спірних правовідносинах відсутній факт незаконного набуття ним коштів за рахунок позивача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 в період з 17 жовтня 2011 року до 25 червня 2019 року перебував на посаді директора ТОВ СОЖ-АГРО АГ (том 1, а. с. 5).

Права та обов`язки директора ТОВ СОЖ-АГРО АГ ОСОБА_1 були передбачені статутом товариства.

З 25 червня 2019 року ОСОБА_1 було переведено на посаду заступника директора ТОВ СОЖ-АГРО АГ та позбавлено права підпису фінансово-господарської документації (том 1, а. с. 6).

Пунктом 8.1 Статуту ТОВ СОЖ-АГРО АГ , затвердженого протоколом № 3 від 21 грудня 2015 року, в редакції, чинній на час спірних правовідносин, було визначено, що вищим органом товариства є загальні збори.

Відповідно до пункту 8.4.1 Статуту директор товариства здійснює поточне керівництво, крім тих питань, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів.

До компетенції директора було віднесено розпорядження майном та коштами товариства, укладення договорів на суму яка не перевищує 25 000 грн. У разі необхідності укладення договору з перевищенням вказаної суми директор товариства був зобов`язаний отримати на це згоду загальних зборів.

Рішення загальних зборів учасників ТОВ СОЖ-АГРО АГ про надання дозволу чи згоди на використання ОСОБА_1 коштів товариства для оплати власних зобов`язань відповідача по орендній платі перед Грабівською, Задеріївською та Клубівською сільськими радами не приймалось.

Заключною випискою з рахунку ТОВ СОЖ-АГРО АГ в АТ КБ ПриватБанк за період з 01 вересня 2017 року до 30 жовтня 2017 року підтверджується, що 22 вересня 2017 року з банківського рахунку товариства було знято 49 490 грн, а з огляду на квитанцію № 0.0.855711295.1 від 22 вересня 2017 року ОСОБА_1 , як фізична особа, у день зняття коштів з рахунку товариства, перерахував на користь Грабівської сільської ради 49 000 грн 00 коп в якості орендної плати (том 1, а. с. 7-9).

12 жовтня 2017 року з рахунку ТОВ СОЖ-АГРО АГ було знято 49 490 грн, а квитанцією № 0.0.860768376.1 від 12 жовтня 2017 року підтверджується, що ОСОБА_1 , як фізичною особою, того ж дня перераховано на користь Клубівської сільської ради 16 228 грн 00 коп орендної плати (том 1, а. с. 8).

Квитанцією № 0.0.868770859.1 від 12жовтня 2017 року підтверджується, що ОСОБА_1 через відділення АТ КБ ПриватБанк сплачено на користь Грабівської сільської ради 16 375 грн 00 коп орендної плати (том 1, а. с. 10, 11).

Квитанцією № 0.0.868769652.1 від 12 жовтня 2017 року підтверджується, що ОСОБА_1 через відділення АТ КБ ПриватБанк сплачено на користь Задеріївської сільської ради 16 397 грн 00 коп орендної плати (том 1, а. с. 11).

13 жовтня 2017 року з банківського рахунку ТОВ СОЖ-АГРО АГ знято 49490 грн, а квитанцією № 0.0.869539399.1 від 13 жовтня 2017 року підтверджується, що ОСОБА_1 через відділення АТ КБ ПриватБанк , тобто у день зняття коштів з рахунку товариства, сплачено на користь Грабівської сільської ради 25 000 грн 00 коп орендної плати (том 1, а. с. 8, 11).

Відповідно до квитанції № 0.0.869538427.1 від 13 жовтня 2017 року ОСОБА_1 через відділення АТ КБ ПриватБанк сплатив на користь Задеріївської сільської ради 24 000 грн 00 коп орендної плати (том 1, а. с. 11).

Заключною випискою з розрахунку ТОВ СОЖ-АГРО АГ в АТ КБ ПриватБанк за період з 01 липня 2018 року до 31 липня 2018 року підтверджується, що 18 липня 2018 року з рахунку товариства тричі знято кошти в розмірах 18 636 грн 32 коп, 56 589 грн 39 коп та 151 698 грн 53 коп (том 1, а. с. 12).

18 липня 2018 року за квитанцією № 0.0.1087544731.1 ОСОБА_1 через відділення АТ КБ ПриватБанк сплатив орендну плату на користь Грабівської сільської ради в розмірі 150 089 грн 53 коп; відповідно до квитанції № 0.0.1087547559.1 на користь Клубівської сільської ради в розмірі 18 451 грн; відповідно до квитанції № 0.0.1087545778.1 на користь Задеріївської сільської ради в розмірі 56 029 грн 10 коп (том 1, а. с. 14).

16 липня 2020 року ТОВ СОЖ-АГРО АГ надіслало на адресу ОСОБА_1 лист-заяву про повернення на банківський рахунок коштів на загальну суму 496 641, 55 грн, з урахуванням процентів. Зазначену заяву ОСОБА_1 отримав 21 липня 2020 року, однак в добровільному порядку кошти не повернув (том 1, а. с. 19-20).

ОСОБА_2 є засновником ТОВ СОЖ-АГРО АГ .

Між ОСОБА_1 та Грабівською, Задеріївською та Клубівською сільськими радами Ріпкинського району Чернігівської області укладено договори оренди земельних ділянок.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують договірні відносини, оскільки між ними укладені договори суборенди земельних ділянок, відповідно до яких ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в суборенду земельні ділянки (том 1, а. с. 187-250, том 2, а. с. 1-121).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках , зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ СОЖ-АГРО АГ підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ СОЖ-АГРО АГ , в період з 22 вересня 2017 року до 18 липня 2018 року з рахунку товариства зняв грошові кошти та здійснив їх перерахунок у цілях сплати особистих (власних) зобов`язань по орендній платі перед Грабівською, Задеріївською та Клубівською сільськими радами Ріпкинського району на суму 370 179, 43 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ СОЖ-АГРО АГ та застосовуючи до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України, районний суд вважав, що без рішення загальних зборів ТОВ СОЖ-АГРО АГ та за відсутності погодження засновника товариства - ОСОБА_2 на зняття коштів, дії ОСОБА_1 містять ознаки безпідставного набуття та збереження майна за відсутності правової підстави на таке набуття.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки взяв до уваги обставину, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ СОЖ-АГРО АГ , а кошти про стягнення яких заявлено позов, сплачені позивачем на виконання договорів суборенди, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є стягнення з колишнього працівника товариства коштів, які були зняті ним з рахунку товариства та використані для сплати власних зобов`язань за договорами оренди земельних ділянок.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки положення Глави 83 ЦК України застосовуються виключно до правовідносин, що виникли між сторонами та не містять договірний характер, враховуючи, що спірні кошти були зняті з рахунків товариства ОСОБА_3 та спрямовані на сплату його власних договірних зобов`язань за договорами оренди земельних ділянок, укладених між ним та Грабівською, Задеріївською та Клубівською сільськими радами Ріпкинського району Чернігівської області, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 370 179, 43 грн, є правильними.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що посилання суду апеляційної інстанції про спрямування спірних коштів на виконання зобов`язань ОСОБА_2 , як засновника ТОВ СОЖ-АГРО АГ , за договорами суборенди, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , отже, відсутність ознак безпідставно набутого майна, не відповідають положенням матеріального права.

З огляду на те, що договори суборенди земельних ділянок були укладені між фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не в інтересах ТОВ СОЖ-АГРО АГ , підстав для виконання зобов`язань фізичної особи ОСОБА_2 коштами, які належать ТОВ СОЖ-АГРО АГ , немає.

Відповідно до пункту 1.7 Статуту ТОВ СОЖ-АГРО АГ товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном. Учасники не відповідають за зобов`язаннями товариства, а товариство не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників.

Відсутність зобов`язальних відносин між ТОВ СОЖ-АГРО АГ та Грабівською, Задеріївською та Клубівською сільськими радами Ріпкинського району Чернігівської області виключає можливість використання коштів товариства для виконання зобов`язань інших осіб перед Грабівською, Задеріївською та Клубівською сільськими радами Ріпкинського району Чернігівської області.

Наявність договірних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не може впливати на господарську діяльність товариства, оскільки кожна особа ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ СОЖ-АГРО АГ ) є самостійним суб`єктом цивільно-правових відносин.

Отже, ОСОБА_1 безпідставно набув кошти у розмірі 370 179, 43 грн, які належать ТОВ СОЖ-АГРО АГ , відтак, до спірних правовідносин районним судом правильно застосовано положення статті 1212 ЦК України.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Крім того, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Вказане відповідає висновкам викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Отже, суд апеляційної інстанції, у порушення статей 89, 263-265 ЦПК України, не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, належно не встановив усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, характеру спірних правовідносин та позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення спору.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками районного суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів у розмірі 126 462,12 грн.

Задовольняючи позов у зазначеній частині, районний суд вважав, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1048 ЦК України, у якій зазначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Такі висновки районного суду не відповідають нормам матеріального права, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України, у якій визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт) та дія якої поширюється як на договірні зобов`язання, так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання.

Оскільки ОСОБА_1 безпідставно набув кошти ТОВ СОЖ-АГРО АГ , отже, з моменту набуття таких коштів у нього виникло грошове зобов`язання, спрямоване на їх повернення.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Оскільки позивачем не пред`явлено вимог про стягнення штрафних санкцій на підставі статті 625 ЦК України, підстави для її застосування у касаційного суду відсутні.

Порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо порядку прийняття доказів, які не були подані стороною до суду першої інстанції, колегія суддів відхиляє, оскільки Верховний Суд частково задовольняє касаційну скаргу з підстав неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права.

Згідно із частинами першою, другою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Щодо судових витрат

Відповідно до положення підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; із зазначення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення касаційної скарги ТОВ СОЖ-АГРО АГ та зміну рішення районного суду, на підставі підпункту б) статті 416 ЦПК України, Верховний Суд здійснює перерозподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Оскільки ТОВ СОЖ-АГРО АГ за подання до суду позовної заяви було сплачено 7 499,62 грн судового збору, що становить 100%, отже, у зв`язку із задоволенням позову на 74,5 %, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ СОЖ-АГРО АГ підлягає судовий збір у розмірі 5 549,67 грн.

При поданні касаційної скарги ТОВ СОЖ-АГРО АГ було сплачено 14 899,30 грн судового збору, що підтверджується відповідною квитанцією.

ТОВ СОЖ-АГРО АГ заявлено позовні вимоги на суму 496 641,55 грн, що становить 100% ціни позову. За результатами перегляду справи у касаційному порядку задоволеними залишилися позовні вимоги у розмірі 370 179,43 грн, що становить 74,5% ціни позову. З огляду на зазначене, судовий збір за розгляд справи у суді касаційної інстанції підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ СОЖ-АГРО АГ пропорційно задоволених вимог, оскільки колегія суддів частково задовольняє касаційну скаргу, скасовує постанову апеляційного суду та частково залишає у силі судове рішення суду першої інстанції.

14 899,30 грн = 100% сплаченого судового збору;

11 099,97 грн = 74,5% сплаченого судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СОЖ-АГРО АГ задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року скасувати.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СОЖ-АГРО АГ процентів у розмірі 126 462, 12 грн скасувати та ухвалити нове судове рішення у цій частині про відмову у задоволені позову.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2020 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення у цій частині, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СОЖ-АГРО АГ судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 5 549 (п`ять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) гривень 97 копійок.

В решті рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СОЖ-АГРО АГ судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 11 099 (одинадцять тисяч дев`яносто дев`ять) гривень 97 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк