Ухвала

від 03.02.2021 по справі 513/215/20

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/215/20

Провадження № 2/513/15/21

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

03 лютого 2021 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Златіної О.І., представника позивача адвоката Парапіра М.П., відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Фомічова І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Сарата Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки від 08 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача адвокат Фомічов І.О. подав клопотання, в якому просив зобов`язати позивача ОСОБА_2 надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву від 05.06.2020 року; стягнути в дохід державного бюджету України з ОСОБА_2 штраф у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Клопотання обгрунтував тим, що 05.06.2020 року позивачу було надіслано відзив на позовну заяву, в якому відповідач в порядку ч.1 ст.93 ЦПК України поставив позивачу десять запитань, що мають значення для справи. Позивач надав відповідь на відзив, в якій відмовився відповідати на поставлені запитання, посилаючись на те, що ст.178 ЦПК України надано вичерпний перелік питань, які відповідач повинен викласти у відзиві на позовну заяву, а письмове опитування учасників як свідків до нього не може бути застосоване, так яка він є позивачем.

Представник позивача вважає, що позивач відмовився надати відповідь без зазначення передбачених законом підстав, та не виконав процесуальних обов`язків, а тому суд повинен застосувати до позивача один із заходів процесуального примусу, передбачених ст.144 ЦПК України та стягнути в дохід держави штраф у розмірі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімумуму для працездатних осіб.

Представник позивача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи його необгрунтованим.

Відповідач ОСОБА_1 підтримав копотання свого представника.

Вислухавши думку сторін, вивчивши надані матеріали, суд приходить до наступного.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 93 ЦПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.

Частинами 6, 7 ст. 93 ЦПК України визначено, що учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання:

1) з підстав, визначених статтями 70, 71 цього Кодексу;

2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;

3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.

За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь.

Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву, яка за своєю суттю є першою заявою по суті справи, відповідач поставив запитання в порядку ст. 93 ЦПК України, на які позивачем відповіді не надано, про що прямо зазначено у відповіді на відзив. Посилання позивача на те, що ст.178 ЦПК України містить вичерпний перелік питань, які позивач повинен виклачсти у відповіді на відзив, суд відкидає, оскільки процесуальний порядок письмового опитування учасників справи як свідків визначений ст. 93 ЦПК України.

Проте суд встановив, що відповідач сформулював запитання таким чином, що у запитаннях під номерами 4 та 7 фактично містяться по два окремих запитання до позивача. Отже відповідачем поставлено позивачу більше десяти запитань, що є порушенням положеннь ч.1 ст. 93 ЦПК України.

Тому суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для відмови позивача від відповіді та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання в частині зобов`язання позивача надати відповідь.

У відповідності до ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

За положеннями частини 1 ст.148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Аналізуючи вище викладене, суд вважає, що клопотання представника відповідача про вжиття заходів процесуального примусу також задоволенню не підлягає, оскільки наявні передбачені законом підстави для відмови позивача від відповіді, а тому підстав для застосування ст. 148 ЦПК України на разі у суду не має.

Керуючись ст. ст. 43, 44, 93, 143, 144, 148 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про зобов`язаня позивача надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву від 05.06.2020 року та про вжиття заходів процесуального примусу у виді накладення штрафу по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки від 08 грудня 2017 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя А. І. Бучацька