Рішення

від 04.03.2021 по справі 513/215/20

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/215/20

Провадження № 2/513/15/21

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2021 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Златіної О.І., представника позивача адвоката Парапіра М.П., відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Фомічова І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Сарата Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки від 08 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 23 квітня 2020 року (а.с.30-34) просить:

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області, у масиві № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 площею 4,1518 га, укладений 04.12.2017 року від імені ОСОБА_2 з ОСОБА_1 ;

скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5124586200:01:002:0649), яка розташована на території Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області, та належить ОСОБА_2 на праві власності, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08.12.2017 року державним реєстратором Зорянської сільської ради Саратського району Димитренко Дмитром Володимировичем.

Позов обґрунтував тим, що він успадкував від ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності СВК "Сергіївка" Саратського району. На той час у нього не вистачало грошових коштів, він працював у відповідача, який допоміг йому з оформленням спадщини.

У вересні 2017 року він звільнився з роботи у ФОП ОСОБА_1 , але останній правовстановлюючі документи на земельну ділянку не віддав.

В червні 2018 року позивач вирішив укласти договір оренди належної йому земельної ділянки, яка на той час знаходилась в обробці у ОСОБА_1 , з СВК "Сергіївка". Під час реєстрації договору оренди з СВК "Сергіївка" позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 без його відома та згоди, у грудні 2017 року самостійно уклав та зареєстрував фіктивний договір оренди належної позивачу земельної ділянки строком на 49 років.

За заявою позивача 20 вересня 2018 року Саратським відділенням поліції Булгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області були внесені відомості в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, номер кримінального провадження 12018160420000361.

На думку позивача, договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 є недійсним, а реєстрація договору у державному реєстрі є незаконною, оскільки у позивача не було волевиявлення на укладення договору оренди земельної ділянки з відповідачем строком на 49 років, договір оренди строком на 49 років він не укладав та не підписував, під час реєстрації договору у державного реєстратора він не був присутнім, повноважень на здійснення державної реєстрації договору оренди нікому не надавав, на протязі трьох років орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою не отримував. Вважає, що вичерпані усі засоби повернення належної йому земельної ділянки.

Ухвалою суду від 13 квітня 20020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.24).

Ухвалою суду від 24 квітня 2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в загальному позовному провадженні, підготовче засідання призначено на 28 травня 2020 року (а.с.36). За клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 25 червня 2020 року (а.с.40)

Ухвалою суду від 25 червня 2020 року частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та клопотання представника відповідача про виклик свідків, підготовче засідання відкладено на 15 вересня 2020 року (а.с.75). За клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 04 листопада 2020 року (а.с.101).

Ухвалою суду від 04 листопада 2020 року підготовче засідання було закрито та цивільна справа призначена до судового розгляду по суті на 08 грудня 2020 року (а.с.116). За клопотанням представника позивача судове засідання відкладено на 03 лютого 2021 року (а.с.136).

Ухвалою суду від 03 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання поставлені відповідачем ОСОБА_1 та про вжиття заходів процесуального примусу, судовий розгляд справи відкладено на 04 березня 2021 року (а.с.136).

Позивач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився (а.с.145).

Представник позивача адвокат Парапір М.П. підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Фомічов І.О. заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві (а.с. 50-55). Послалися на те, що при укладанні договору оренди від 04 грудня 2017 року було дотримано вимоги щодо змісту правочину, обсягу цивільної дієздатності та свободи волевиявлення учасника правочину, форми правочину, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків. Вважають, що доказом дотримання вимог чинності правочину є укладання договору оренди земельної ділянки від 04.12.2017 в письмовій формі та підписання його позивачем. На момент укладення договору оренди земельної ділянки було дотримано всіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Вислухавши представника позивача, заперечення відповідача та його представника, дослідивши та оцінивши докази, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 26 січня 2015 року за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну частку (пай) розміром 5,0 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землі, що перебуває у колективній власності "Сергіївка" яка на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 696224, виданого 20 жовтня 2000 року згідно рішення Саратської районної державної адміністрації від 30 серпня 1996 року № 271, належала ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Розпорядженням Саратської районної державної адміністрації № 100/А-2015 від 27.03.2015 року надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості) на території Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області (за межами населеного пункту) громадянину ОСОБА_2 власнику земельної частки (паю), що посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 696224 (а.с. 10).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5106369792018, сформованого 04.06.2018 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер № 5124586200:01:002:0649, розташована за адресою: Одеська область, Саратський район, Сергіївська сільська рада, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 ; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; площа земельної ділянки 4,1518 га (а.с. 154-148).

Згідно договору оренди землі від 04 грудня 2017 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,1518 га, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області (а.с.96-98).

Відповідно до п. 8 договору строк дії договору - сорок дев`ять років.

Пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата за рік становить: зерно 3000 кг, але не менше 3% від нормативної ціни земельної ділянки.

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року.

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки від 04 грудня 2017 року, орендодавець ОСОБА_2 передав орендарю ФОП ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_2 , масив НОМЕР_1 , загальною площею 4.1518 га (а.с. 99).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису 239309946, 08 грудня 2017 року державним реєстратором Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області Дмитренко Д. В. була проведена реєстрація іншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5124586200:01:002:0649, площею 4,1518 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області, строк дії договору 49 років, орендар ОСОБА_1 , орендодавець ОСОБА_2 ( а.с.133).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12018160420000361, 20 вересня 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , звернулася до Саратського відділення поліції із заявою про те, що ОСОБА_1 викрав у ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину та інші документи стосовно земельної ділянки, а також обманним шляхом, незаконно оформив від імені ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки строком на 49 років та зареєстрував його, тобто фактично заволодів земельною ділянкою без його згоди. Просила внести до ЄРДР відомості про скоєння ОСОБА_1 кримінальних правопорушень (а.с.149-150, 154).

За вказаною заявою 20.09.2018 року Саратським відділенням поліції Білгород-Дністровськго ВП ГУНП в Одеській області були внесені відомості до ЄРДР за № 12018160420000361 про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України (а.с.147).

Постановою слідчого СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП від 20 вересня 2019 року кримінальне провадження № 12018160420000361 від 20.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, було закрито на підставі абзацу 12 ч.1 ст.284 КПК України. Постанова обгрунтована тим, що з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення минуло 12 місяців, злочин, передбачений ч.1 ст.357 КК України, є злочином не великої тяжкості, у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення ( а.с.157-158).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За частинами 2, 3 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами 1, 4 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін .

Частинами першою, третьою та п`ятою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину маг бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст.204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 і 6 статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу частини першої статті 215 ЦК України.

У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

На підставі ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 161-ХІУ) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння

і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону № 161-ХІУ договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 15, цього ж Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ст.17 цього ж Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною п`ятою статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання недійсним неукладеного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Позивач просить визнати недійсним договору оренди, посилаючись на те, що умови договору оренди земельної ділянки щодо строку договору на 49 років він не погодив, договір оренди на вказаний строк не підписував, а відповідач не повертає йому земельну ділянку.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц зазначено, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

За встановлених обставин суд вважає за необхідне відмовити у позові з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Керуючись ст.ст. 2-15, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15 березня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 07 жовтня 2010 року Саратським РВ ГУМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Представник позивача: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , посвідчення адвоката № 412, видане Одеською обласною колегією адвокатів 27 грудня 1996 року.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_6 , виданий 1 березня 2002 року Кілійським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Представник відповідача: ОСОБА_6 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД № 002916 від 16.11.2016 року, АДРЕСА_4 .

Суддя А. І. Бучацька