Ухвала

від 04.02.2021 по справі 640/33873/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

04 лютого 2021 року м. Київ № 640/33873/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 доДержавної судової адміністрації України провизнання протиправним виконавчого листа, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, в якому просить:

- визнати протиправним виконавчий лист від 12.11.2020 № 528/999/19,

- зобов`язати відповідача відшкодувати реальні збитки, які позивач вже поніс і які повинен буде ще обов`язково понести за час розгляду цієї справи;

- визнати протиправними дії відповідача щодо передачі персональних даних позивача, як порушення недоторканості приватного життя, по сфальшованому виконавчому документу, за яким внесено позивача в базу в якості боржника, яким позивач не є за виконачим листом від 12.11.2020 № 528/999/19,

- зобов`язати відповідача виплатити моральну шкоду в розмірі 50000,00 гривень.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається з позовної заяви, спірні правовідносини виникли щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору за результатами розгляду Гребінківським районним судом Полтавської області та Полтавським апеляційним судом цивільної справи справи № 528/999/19.

Таким чином, спірні відносини пов`язані з процесуальними питаннями щодо виконання судового рішення у цивільній справі № 528/999/19 та питань стягнення судового збору, порядок розгляду яких врегульовано розділом VI Цивільного процесуального кодексу України.

При цьому, у разі незгоди з прийнятими судами першої та апеляційної інстанцій рішеннями у цивільній справі № 528/999/19, оскарження даних рішень відбувається виключно у межах процесуального законодавства.

Одночасно суд звертає увагу, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги не є спором між учасниками публічно-правових відносин в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини вказав, що фраза судом встановленим законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що заявлені позовні вимоги до Державної судової адміністрації пов`язані з виконанням судових рішень у цивільній справі Гребінківського районного суду Полтавської області №528/999/19 суд зазначає, що даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом.

Окремо суд звертає увагу позивача, що Конституційний Суд України у пункті 4.2 рішення від 23.05.2001 № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 280/1334/19 зробила правовий висновок, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення судом у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду.

При цьому, видача виконавчого листа є також процесуальною дією суду, яка вчиняється відповідно до положень процесуального законодавства та є однією зі стадій судового розгляду.

Отже, видача виконавчого листа, на підставі якого позивача визначено боржником у виконавчому провадженні є процесуальною дією суду, яка вчиняється ним виключно у межах відповідної справи, а отже має оскаржуватись виключно у процесуальному порядку.

Суд звертає увагу, що в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.08.2020 у справі № 640/10185/20 вказано, що відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухваленого або вчиненого після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

Таким чином, позовні вимоги у даному випадку стосуються вчинення судом передбачених процесуальним законом дій, у зв`язку з чим такі дії не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом. Встановлена правова природа діяльності судової влади України унеможливлює здійснення судового розгляду спору щодо визнання незаконними та скасування дій, рішень або бездіяльності, що вчинені у таких органах, а тому, вказаний позов не може розглядатися в судах.

При цьому, суд звертає увагу, що право позивача на захист його прав у разі порушення порядку видачі судом виконавчого листа чи відсутності підстав для його видачі здійснюється шляхом визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Така заява має бути подана до суду, який видав виконавчий лист у передбаченому процесуальним законодавством порядку, а отже такий спір також не може бути розглянутий шляхом пред`явлення окремого позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов