Постанова від 03.02.2021 по справі 914/883/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2021 р. Справа №914/883/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.

явка учасників справи:

від стягувача: не з`явився;

від боржника: не з`явився;

від органу ДВС: не з`явився;

розглянув апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» за № НЮ-1439 від 27.05.2020

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.05.2020 суддя: Трускавецький В.П. м. Львів, повний текст ухвали складено - 13.05.2020

про відмову в задоволенні скарги регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Галицького ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Перетятко Г. В.

у справі № 914/883/19

за позовом приватного підприємства «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна»

до відповідача регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця»

про стягнення 4170270,93 грн. (з яких: 3766638,00 грн. заборгованість, 290031,13 грн. пеня, 23202,49 грн. три відсотки річних та 90399,31 грн. інфляційні втрати)

та за зустрічним позовом регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця»

до відповідача приватного підприємства «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна»

про стягнення 1119720,00 грн. (з яких: 335916,00 грн. пеня та 783804,00 грн. штраф),

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст скарги

15.01.2020 в Господарський суд Львівської області звернулось акціонерне товариство «Українська залізниця» від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» зі скаргою, в якій просило визнати неправомірними дії Галицького ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), які полягають у винесенні постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 03.01.2020 № 60265206; скасувати постанову Галицького ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про поновлення вчинення виконавчих дій від 03.01.2020 №60265206 та зобов`язати Галицький ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винести постанову про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 03.10.2019 № 914/883/19 стягувачу, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Вказана скарга мотивована тим, що виконавчі дії, спрямовані на виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/883/19 від 03.10.2019, вчинені державним виконавцем Галицького ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (лист від 28.12.2019 № 276 та постанова про поновлення вчинення виконавчих дій від 03.01.2020 №60265206), є незаконними, оскільки вчинені після набрання чинності Законом України Про визнання таким, що втратив чинність Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації .

Тому заявник вважає, що всі відкриті станом на 20.10.2019 виконавчі провадження, в тому числі і ВП № 60265206, де боржником є АТ Укрзалізниця , підлягають закриттю, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Правовими підставами скарги зазначає ст.ст. 37, 74 Закону України «Про виконавче провадження» .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.05.2020 відмовлено у задоволенні скарги регіональної філії Львівська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця на рішення, дії та бездіяльність Перетятко Г. В., старшого державного виконавця Галицького ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

За висновком суду першої інстанції, Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню. Оскільки судом не встановлено підстав для повернення виконавчого документу, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, суд дійшов висновку, що державний виконавець, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

Щодо посилання скаржника на наявність заборони вчинення виконавчих дій, встановлену Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 №145-IX (далі - Закон №145-ІХ), то суд дійшов висновку про її нерозповсюдження на виконання рішення у справі №914/883/19 про стягнення грошових коштів, оскільки винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів. Тобто вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення на грошові кошти.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги .

Акціонерне товариство «Українська залізниця» від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.05.2020 та ухвалити нове рішення яким визнати неправомірними дії Галицького ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), які полягають у винесенні постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 03.01.2020 № 60265206; скасувати постанову Галицького ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про поновлення вчинення виконавчих дій від 03.01.2020 №60265206 та зобов`язати Галицький ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винести постанову про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 03.10.2019 № 914/883/19 стягувачу, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги боржник зазначає, що Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, у тому числі і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів з боржників та до переліку об`єктів права держаної власності, що не підлягають приватизації, включені дані щодо боржника - Акціонерного товариства "Українська залізниця", у зв`язку з чим, станом на 20 жовтня 2019 року, усі виконавчі провадження, в тому числі ВП №60265206, де боржником є АТ "Українська залізниця", підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Узагальнені доводи та заперечення органу ДВС.

У відзиві на апеляційну скаргу орган ДВС погодився з висновками місцевого господарського суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Зазначає, що судом першої інстанції, досліджено обставини даної справи та характер спірних правовідносин, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Також орган ДВС зазначає, що враховуючи принцип обов`язковості виконання судових рішень, а також те, що основною метою заборони на вчинення виконавчих дій, встановленої пунктом 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ, є запобігання відчуженню цілісних майнових комплексів відповідних державних підприємств, на думку органу ДВС, під час виконання рішень майнового характеру виконавець зобов`язаний здійснити всі необхідні виконавчі дії для фактичного виконання в повному обсязі судових рішень, крім тих виконавчих дій, що можуть призвести до відчуження майна таких державних підприємств.

Крім цього, зазначає, що після відкриття виконавчого провадження ВП №60265206 боржником виконано рішення Господарського суду Львівської області та сплачено на рахунки стягувача 4 197 722,13 грн.

Стягувач не скористався своїм правом на подання відзиву, яке передбачене ст.263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 провадження по справі зупинялося до закінчення перегляду об`єднаною палатою Верховного Суду справи № 910/12809/19.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 поновлено провадженння по справі.

В судове засідання 03.02.2021 представники у часників справи не з`явились, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомили, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд розглядає справу за їх відсутності за наявними у справі доказами.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаргу без задоволення.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Предметом судового розгляду є скарга боржника про:

-визнання неправомірними дій Галицького ВДВС у місті Львові Галицького ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), які полягають у винесенні постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 03.01.2020 № 60265206;

-скасування постанови Галицького ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про поновлення вчинення виконавчих дій від 03.01.2020 №60265206;

-зобов`язання Галицького ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винести постанову про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 03.10.2019 № 914/883/19 стягувачу, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02 вересня 2019 року у справі № 914/883/19 первісний позов задоволено частково, стягнуто з РФ Львівська залізниця АТ Українська залізниця на користь ПП Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна 3'766'638,00 грн. основного боргу, 285'335,73 грн пені, 23'202,49 грнтри відсотки річних, 52'902,43 грнінфляційних втрат та 61'922,26 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору, 7'721,22 грн відшкодування витрати на професійну правничу допомогу, в задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовлено.Зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з ПП Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна на користь РФ Львівська залізниця АТ Українська залізниця 33'591,60 грнпені, 78'380,40 грн - штрафу та 16'795,80 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору, в задоволенні решти вимог за зустрічним позовом відмовлено.

На примусове виконання рішення 03.10.2019 видано відповідні накази.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019, яка в подальшому залишена без змін постановою Верховного Суду від 04.03.2020, рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2019 в частині первісного позову залишено без змін. Скасовано в частині зустрічного позову та прийнято нове рішення в цій частині. Зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з ПП Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна на користь РФ Львівська залізниця АТ Українська залізниця 218'845,32 грн. пені, 520'139,34 грн штрафу та 11'084,77 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору, в задоволенні решти вимог за зустрічним позовом відмовлено. Стягнуто з ПП Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна на користь РФ Львівська залізниця АТ Українська залізниця 16'627,16 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

23 січня 2020 року на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 видано накази.

08 жовтня 2019 року Галицьким ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60265206 щодо стягнення з РФ Львівська залізниця АТ Українська залізниця 3'766'638,00 грн. основного боргу, 285'335,73 грн. пені, 23'202,49 грн. три відсотки річних, 52'902,43 грн. інфляційних втрат та 61'922,26 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору, 7'721,22 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Постановою Галицького ВДВС від 11.10.2019 зупинено виконавче провадження у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження.

Листом від 19.12.2019 № НЮ-2653 боржник звернувся до ДВС з проханням повернути виконавчий документ стягувачу в порядку п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

У відповідь на вказаний лист (№ НЮ-2653 від 19.12.2019), Галицький ВДВС листом від 28.12.2019 № 278 повідомив боржника, що у ВП № 60265206 не має підстав для застосування положень п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Постановою від 03.01.2020 Галицький ВДВС м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) поновлено вчинення виконавчих дій у ВП № 60265206.

13 січня 2020 року листом № НЮ-56 боржник повторно звернувся до органу ДВС із проханням повернути стягувачу виконавчий документ. Відповіді не отримав, доказів протилежного до матеріалів справи не долучено.

У відповідності до ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як визначено статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Також у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

20 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон №145-ІХ ).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ заборонено вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Cистемний аналіз змісту даної норми разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону №145-ІХ, свідчить про їх спрямування на необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.

Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Тобто вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти, що узгоджується з положеннями чинного законодавства України, а також відповідає меті та суті Закону №145-ІХ.

Аналогічні висновки щодо застосування пункту 3 Розділу ІІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону №145-ІХ викладені в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/13346/18 та від 29.04.2020 у справі №910/6948/19, у яких Суд визнав очевидними і такими, що не викликають розумних сумнівів висновки судів про можливість вчинення виконавчих дій стосовно Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо стягнення грошових коштів.

Отже з пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №145-ІХ, прямо вбачається, що заборона на вчинення виконавчих дій не стосується саме стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, а предметом стягнення у даній справі є неналежне виконання відповідачем за первісним позовом умов договору № ЛП-18872/НЮ від 03.09.2018, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, своїми силами та засобами виконати та здати замовнику, в установлений договором строк, роботи "Капітальний ремонт підпірної стінки на 75 км дільниці Делятин-Рахів" відповідно до робочого проекту "Капремонт підпірної стінки на 75 км дільниці Делятин-Рахів", а замовник зобов`язаний передати дозвільну та проектну документацію, прийняти виконані роботи та оплатити підряднику їх вартість у відповідності до умов договору.

Тому у цій справі місцевий господарський суд правильно застосував приписи пункту 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ та дійшов до праильного висновку стосовно можливості стягнення грошових коштів з підприємства, що включене до затвердженого цим Законом Переліку, зокрема Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Апеляційним господарським судом не встановлено підстав для повернення виконавчого документу, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, а тому з огляду на наведені правові норми суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що державний виконавець, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

У постанові від 20.11.2020 у справі 910/12809/19 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає помилковим посилання скаржника на те, що передбачена пунктом 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ можливість проводити виконавчі дії стосується лише стягнення тих грошових коштів і товарів, які були передані у заставу за кредитними договорами, оскільки положення щодо заборони вчинення виконавчих дій, передбаченої пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №145-ІХ слід застосовувати таким чином, що така заборона не поширюється на стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також окремо на стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, які були ними укладені.

В силу ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Отже, звертаючись з апеляційною скаргою, боржник не довів, що обмеження, встановлені приписами пункту 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , застосовуються до виконавчих дій щодо стягнення грошових коштів з відповідача за первісним позовом.

З огляду на наведене, аргументи державного виконавця про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 344 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення за апелянтом судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284, 342, 344, 345 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» за № НЮ-1439 від 27.05.2020 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.05.2020 у справі №914/883/19 - залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 2 102,00 грн. залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено 04.02.2021.