Постанова

від 01.02.2021 по справі 905/1445/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2021 р. Справа № 905/1445/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Дучал Н.М. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

за участю представників:

від ТОВ "КРАМАТОРСЬКИЙ МЕТАЛОПРОКАТНИЙ ЗАВОД ": Дикий Я.П., адвокат, ордер;

інші учасники справи у судове засідання не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. 3083 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Величко Н.В., повний текст якого складено 02.10.2020 року, у справі

за позовом: Зовнішньоекономічного підприємства "АЗОВІМПЕКС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Донецька область, м. Маріуполь,

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАМАТОРСЬКИЙ МЕТАЛОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", Донецька область, м. Краматорськ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БСМ БУДІВНИЦТВО", Донецька область, м. Слов`янськ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН", Львівська область, м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: Компанії ДІАМРО ПАРТІСІПЕЙШН ЛІМІТЕД, резидента Республіки Кіпр (DIAMRO PARTICIPATION LIMITED, Nicosia, Cyprus,

про: визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

Зовнішньоекономічне підприємство "АЗОВІМПЕКС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ЗЕП ТОВ «АЗОВІМПЕКС» ) звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАМАТОРСЬКИЙ МЕТАЛОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", Товариства з обмеженою відповідальністю "БСМ БУДІВНИЦТВО" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 02.10.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРАМАТОРСЬКИЙ МЕТАЛОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (надалі - ТОВ «КМПЗ» , відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БСМ БУДІВНИЦТВО" (надалі - ТОВ «БСМ БУДІВНИЦТВО» , відповідач 2).

Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорюваний договір є фіктивним правочином, метою якого є не створення дійсних правових наслідків, які ним передбачені, а недопущення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН" (надалі - ТОВ "РЕГІОН", третя особа 1) своїх обов`язків боржника у справі про його банкрутство, включаючи зобов`язання перед позивачем.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.09.2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2020; це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що метою укладення спірного договору відступлення права вимоги є уникнення виконання боржником (ТОВ Регіон ) та пов`язаними з ним особами грошових зобов`язань перед позивачем, який з 08.04.2019 року був кредитором у справі № 914/1096/18 про банкрутство ТОВ Регіон з визнаними вимогами четвертої черги на суму 224330130,00 грн., та вимоги першої черги на суму 8810,00 грн. Про зазначене свідчить той факт, що ухвалою господарського суду Львівської області від 20.08.2019 року у справі №914/1096/18, ухвалу суду від 26.06.2018, якою відкрито провадження щодо банкрутства ТОВ Регіон скасовано в результаті її перегляду судом за нововиявленими обставинами (укладення першим та другим відповідачами договору відступлення права вимоги), постановлено нову ухвалу про відмову ТзОВ КМПЗ у відкритті провадження у справі про банкрутство ТзОВ Регіон .

Також звертає увагу на те, що грошові вимоги на суму 224330130,00 грн. виникли у зв`язку із виходом позивача зі складу учасників ТОВ Регіон та необхідністю виплати позивачеві вартості майна ТОВ Регіон , пропорційно належній кредитору частці в статутному капіталі товариства - в розмірі 17%. Поряд з цим, після отримання від позивача заяви про вихід зі складу учасників ТОВ Регіон останній протягом 2017-2018 років здійснив відчуження усіх основних активів підприємства на користь ТОВ ФК Делоріан ,ТОВ Астрелла Кепітал та ТОВ МПЗ , які є пов`язаними із боржником структурами. Зазначена обставина, на думку позивача, свідчить про небажання боржника виконувати грошове зобов`язання перед позивачем на суму 224330130,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН" у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що 02.10.2017 року між ТОВ "КМПЗ" та ТОВ "БСМ БУДІВНИЦТВО" укладено договір відступлення права вимоги до ТОВ РЕГІОН щодо стягнення боргу в сумі 6436916,80 грн за поставку товару за договором поставки №8/13 від 26.05.2016. Між ТОВ "КМПЗ" та ТОВ "БСМ БУДІВНИЦТВО" підписано акт приймання-передачі права вимоги до договору про відступлення права вимоги від 02.10.2017. 01.07.2019 між TOB "КМПЗ" та TOB "БСМ БУДІВНИЦТВО" була укладена додаткова угода № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 02.10.2017, згідно п. 1 якої сторони домовилися викласти п. 2.2. договору в наступній редакції "сторони домовились, шо новий кредитор перераховує первісному кредитору компенсацію в термін до 01.07.2020". 01.07.2019 між ТОВ "КМПЗ" та ТОВ "БСМ БУДІВНИЦТВО" підписано акт приймання-передачі документів за договором про відступлення прав вимоги від 02.10.2017. Отже, за твердженням третьої особи, метою договору про відступлення прав вимоги від 02.10.2017 виступала заміна сторони у зобов`язані шляхом передання права вимоги, яка і була досягнута сторонами оспорюваного договору. При цьому, досягнення таких правових наслідків сторонами правочину повністю узгоджується з положеннями ст. 512 ЦК України, які прямо передбачають можливість укладення договорів, якими опосередковується заміна кредитора в зобов`язанні.

Також зазначає, що висновки суду про те, що оспорюваний договір жодним чином не впливає на права чи обов`язки ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС", а відтак визнання його недійсним апріорі не спроможне відновити якісь порушені права апелянта, також не спростовані апеляційною скаргою.

Від ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС" надійшла заява про долучення доказів, якою позивач просить визнати причини не подання доказів до суду першої інстанції поважними та відновити позивачу строк на подання доказів.

Від представника ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС" надійшла заява про відкладення розгляду справи. В обґрунтування зазначеної заяви представник позивача зазначає, що представник апелянта контактував з особою хворою на Ковід-19, а 29.01.2021, у представника погіршилось самопочуття та підвищилась температура. Передати справу іншому адвокату не представляється можливим.

Заява представника позивача про відкладення розгляду справи залишається колегією суддів без задоволення оскільки, позивач не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якому іншому представникові, а неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 910/5125/17.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 року відкрито апеляційне провадження, то строк розгляду означеної апеляційної скарги спливає 05.02.2021 року. Окрім того, нез`явлення у судове засідання представника позивача, враховуючи доведення його позиції безпосередньо із апеляційної скарги та не використання останнім можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи ст.197 Господарського процесуального кодексу України, а також достатність матеріалів справи необхідних для здійснення апеляційного перегляду, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 01.02.2021 року представник ТОВ "КРАМАТОРСЬКИЙ МЕТАЛОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" заперечував проти доводів і вимог апеляційної скарги, та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі « G. B. проти Франції» ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція позивача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом у заяві про долучення доказів не наведено підстав та не надано доказів неможливості подання документів до суду першої інстанції, з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Скаржником не обґрунтовано правомірності звернення з заявою про долучення доказів від 11.01.2021, що надійшла до суду 14.01.2020 (т.6 а.с.217-244).

Додані до заяви докази також не були предметом розгляду у суді першої інстанції, що виключає надання їх оцінки судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги у цій справі. Разом, з цим колегія суддів зазначає, що подані копії судових рішень, роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень (відомості якого є офіційними та безоплатними для цілодобового і безперешкодного доступу згідно з частиною 1 статті 4 та статті 5 Закону України «Про доступ до судових рішень» .

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі і відзиві на неї доводи, заслухавши представника першого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, відповідно до протоколу №35 зборів учасників ТОВ "РЕГІОН" від 27.12.2006 прийнято рішення про включення до складу учасників ТОВ "РЕГІОН" ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС" та збільшено статутний фонд ТОВ "РЕГІОН" до 11325,30 грн. за рахунок внеску ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС" в розмірі 1925,30 грн., який було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "РЕГІОН" платіжним дорученням №24 від 12.01.2007; за даними витягу з ЄДРЮОФОПГФ щодо ТОВ "РЕГІОН" станом на 28.12.2016 вбачається, що в переліку засновників (учасників) цього підприємства ТОВ "Регіон" зазначено ОСОБА_1 із розміром внеску до статутного капіталу - 9400 грн. (83%) та ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС" із розміром внеску до статутного капіталу - 1925,30 грн. (17%).

Відповідно до протоколу позачергових загальних зборів ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС" від 22.12.2016 товариство вирішило вийти зі складу учасників ТОВ "РЕГІОН" (код ЄДРПОУ 25096372), про що направити нотаріально посвідчену заяву на адресу ТОВ "РЕГІОН" до 27.12.2016, датою виходу вважати дату подання заяви, просило здійснити експерту оцінку дійсної (ринкової) вартості оборотних і необоротних активів ТОВ "РЕГІОН" та його зобов`язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС" станом на день подання заяви; виплатити ЗП ТОВ "АЗОВІМПЕКС" 17% прибутку, одержаного ТОВ "РЕГІОН" в 2016 році, станом на день подання ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС" заяви про вихід зі складу учасників ТОВ "Регіон".

23.12.2016 складено та нотаріально засвідчено текст заяви ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС", адресованої загальним зборам учасників ТОВ "РЕГІОН", в якій ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС" заявило про свій вихід зі складу учасників ТОВ "РЕГІОН", просило вважати датою виходу дату подання цієї заяви та здійснити експертну оцінку дійсної (ринкової) вартості оборотних і необоротних активів ТОВ "РЕГІОН" та його зобов`язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС" станом на день подання заяви; виплатити ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС" 17% вартості майна ТОВ "РЕГІОН" на підставі експертної оцінки та 17% прибутку, одержаного ТОВ "РЕГІОН" в 2016 році станом на день подання даної заяви; заява ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС" від 23.12.2016 про вихід зі складу учасників ТОВ "РЕГІОН" направлена 23.12.2016 загальним зборам учасників ТОВ "РЕГІОН" згідно з копією поштової квитанції та опису вкладення.

ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС" ініційовано провадження у справі № 914/738/18 господарського суду Львівської області за позовними вимогами до ТОВ "РЕГІОН" про стягнення вартості частки майна та прибутку товариства учасником, що вийшов, у загальному розмірі 224.330.130,00 грн.

У зв`язку із порушенням справи про банкрутство щодо ТОВ Регіон (справа №914/1096/18), ухвалою господарського суду Львівської області від 30.07.2018 було зупинено провадження у справі № 914/738/18 до вирішення питання про визнання ЗЕП ТОВ "АЗОВІМПЕКС" кредитором ТОВ "РЕГІОН" та визнання останнього банкрутом.

Матеріали справи свідчать, що провадження у справі №914/1096/18 про банкрутство ТОВ "РЕГІОН" відкрито ухвалою господарського суду Львівської області від 26.06.2018 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський металопрокатний завод" (далі - ініціюючий кредитор) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 із введенням щодо боржника процедури розпорядження майном та призначенням розпорядником майна арбітражного керуючого Ціхоцького В.М.; цією ж ухвалою визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 6533470,56 грн. основного боргу, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

26.06.2018 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "РЕГІОН" на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зі змісту ухвали від 26.06.2018 у справі № 914/1096/18 вбачається, що вимоги ініціюючого кредитора обґрунтовуються рішенням господарського суду м. Києва у справі № 910/18141/17 від 15.11.2017р., відповідно до якого позов ТОВ Краматорський металопрокатний завод задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ РЕГІОН на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський металопрокатний завод заборгованість у розмірі 6436916,80 грн. та судовий збір у розмірі 96553,76 грн., в іншій частині позову ТОВ Краматорський металопрокатний завод судом відмовлено. На виконання рішення суду від 15.11.2017р. господарським судом м. Києва видано наказ у справі № 910/18141/17 від 28.11.2017р. Постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 24.01.2018р. відкрито виконавче провадження ВП № 55620377 щодо виконання наказу у справі № 910/18141/17 від 28.11.2017р.

Отже, безспірні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський металопрокатний завод до боржника становлять 6533470,56 грн., які не погашені боржником упродовж трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

ЗЕП ТОВ АЗОВІМПЕКС заявило про наявність грошових вимог до ТОВ РЕГІОН , які виникли до дня відкриття провадження у справі про його банкрутство, у сумі 224330130,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.10.2018 по справі № 914/1096/18 у задоволенні заяви ЗЕП ТОВ АЗОВІМПЕКС було відмовлено.

Також ухвалою господарського суду Львівської області від 04.10.2018 за наслідками попереднього судового засідання по справі № 914/1096/18 затверджено реєстр вимог кредиторів.

Не погоджуючись з відмовою суду у задоволенні заяви з грошовими вимогами до ТОВ РЕГІОН , ЗЕП ТОВ АЗОВІМПЕКС в межах провадження у справі про банкрутство, подано апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №914/1096/18 скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 04.10.2018 у справі №914/1096/18 про розгляд вимог ЗЕП ТОВ АЗОВІМПЕКС , визнано грошові вимоги ЗЕП ТОВ АЗОВІМПЕКС до боржника у розмірі 224330130,00 грн, віднісши їх до четвертої черги, та 8810,00 грн. - до першої.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2019 по справі № 914/1096/18 постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 залишено без змін.

Господарським судом Львівської області ухвалою від 08.04.2019 по справі № 914/1096/18 на підставі заяви ЗЕП ТОВ АЗОВІМПЕКС внесено зміни до ухвали від 04.10.2018 по справі № 914/1096/18, а саме: змінено склад реєстру кредиторів та відповідно внесено до реєстру вимоги ЗЕП ТОВ АЗОВІМПЕКС : вимоги четвертої черги на суму 224330130,00 грн., вимоги першої черги на суму 8810,00 грн. (судовий збір за подання заяви з кредиторськими вимогами та апеляційної скарги за перегляд ухвали господарського суду в суді апеляційної інстанції).

З Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості якого є офіційними та безоплатними для цілодобового і безперешкодного доступу згідно Закону України Про доступ до судових рішень , рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2017р. у справі № 910/18141/17 встановлено, що 26.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Краматорський металопрокатний завод (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю РЕГІОН (покупець) було укладено Договір № 8/13 поставки товару, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти товар і оплатити за умов викладених у Договорі товар, асортимент, кількість і ціна якого зазначені в протоколах погодження цін та/або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід`ємною частиною.

На виконання умов цього Договору з урахуванням Специфікацій ТОВ КМПЗ поставив товар, а ТОВ РЕГІОН в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними № 118 від 07.07.2017 на суму 407545,74 грн., № 119 від 07.07.2017 на суму 367599,72 грн, № 120 від 07.07.2017 на суму 406743,12 грн, № 121 від 07.07.2017 на суму 378698,70 грн, № 125 від 12.07.2017 на суму 430827,06 грн, № 133 віл 14.07.2017 на суму 1167062,88 грн, № 135 від 25.07.2017 на суму 387321,66 грн, № 152 від 10.08.2017 на суму 2092707,36 грн, № 159 від 18.08.2017 на суму 388378,36 грн. № 173 від 05.09.2017 на суму 102382,32 грн, № 178 від 12.09.2017 на суму 307649,88 грн, а загалом на суму в розмірі 6436916,80 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте ТОВ РЕГІОН оплата вказаного товару здійснена не була.

Заборгованість ТОВ РЕГІОН перед ТОВ КМПЗ за Договором поставки товару № 8/13 від 26.05.2016 становить 6436916,80 грн., а тому позовні вимоги щодо стягнення 6436916,80 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вказаним рішенням суду стягнуто з ТОВ РЕГІОН на користь ТОВ КМПЗ заборгованість у розмірі 6436916 (шість мільйонів чотириста тридцять шість тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 96553 (дев`яносто шість тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн. 76 коп.

У подальшому ТОВ "РЕГІОН" було ініційовано перегляд рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/18141/17 за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі №910/18141/17 заяву ТОВ РЕГІОН про перегляд рішення суду від 15.11.17р. за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/18141/17 скасовано. У позові ТОВ "КМПЗ" про стягнення з ТОВ РЕГІОН відмовлено повністю та розподілено судові витрати за подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Задовольняючи заяву ТОВ РЕГІОН , суд встановив, що на момент подання позову та на момент прийняття рішення 15.11.2017, ТОВ "КМПЗ" не мав права вимоги до ТОВ "РЕГІОН" щодо стягнення боргу в сумі 6436916,80 грн за поставку товару за договором поставки №8/13 від 26.05.2016, оскільки вже передав своє право вимоги іншій особі (ТОВ БСМ БУДІВНИЦТВО ) за договором відступлення права вимоги від 02.10.2017.

При цьому суд вказав, що така обставина існувала на час розгляду справи і право вимоги до відповідача - ТОВ РЕГІОН перейшло від позивача до нового кредитора (ТОВ БСМ БУДІВНИЦТВО ) до моменту пред`явлення позову та ухвалення рішення суду; ця обставина не могла бути відома заявнику на момент прийняття рішення від 15.11.2017 в зв`язку з тим, що заявник не є стороною договору відступлення права вимоги і довідався про його існування тільки з отриманої від нового кредитора вимоги про сплату боргу 06.05.2019.

Ухвалою від 05.11.2019 Північним апеляційним господарським судом апеляційне провадження у справі № 910/18141/17 за апеляційною скаргою ЗЕП ТОВ АЗОВІМПЕКС на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі № 910/18141/17 - закрито.

Тобто, рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі №910/18141/17 набрало законної сили.

На підставі вказаного судового рішення у справі №910/18141/17 (від 11.06.2019), ТОВ РЕГІОН подано заяву №1/12.07 від 12.07.2019 про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 26.06.2018 по справі № 914/1096/18 про порушення провадження у справі про банкрутство за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.08.2019 по справі №914/1096/18 заяву ТОВ "РЕГІОН" про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення - ухвали суду від 26.06.2018 у справі №914/1096/18 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "РЕГІОН" - задоволено. Ухвалу господарського суду Львівської області від 26.06.2018р. у справі № 914/1096/18 скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою відмовлено ТОВ "КМПЗ" у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "РЕГІОН".

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ЗЕП ТОВ АЗОВІМПЕКС звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 20.08.2019 за результатами розгляду заяви ТОВ "РРЕГІОН" про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення - ухвали суду від 26.06.2018 у справі №914/1096/18.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 задоволено заяву ЗЕП ТОВ АЗОВІМПЕКС про відмову від апеляційної скарги. Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ЗЕП ТОВ АЗОВІМПЕКС на ухвалу господарського суду Львівської області від 20.08.2019 у справі №914/1096/18.

За таких обставин, ухвала господарського суду Львівської області від 20.08.2019 у справі №914/1096/18 є чинною.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилався на те, що договір відступлення права вимоги від 02.10.2017, укладений між ТОВ "КМПЗ" та ТОВ "БСМ БУДІВНИЦТВО", є фіктивним правочином, оскільки його метою є не створення дійсних правових наслідків, які ним обумовлені, а недопущення виконання ТОВ "РЕГІОН" своїх обов`язків боржника у справі про його банкрутство, включаючи зобов`язання перед позивачем.

При цьому, позивач звертає увагу на те, що фактичної передачі від ТОВ КМПЗ до ТОВ «БСМ Будівництво» права вимоги не відбулося, а ТОВ «БСМ Будівництво» не було здійснено на користь ТОВ КМПЗ компенсації вартості прав вимоги в розмірі 6436916,80 грн., Фінансова звітність ТОВ БСМ БУДІВНИЦТВО за 2017 рік не містить даних щодо укладання договору відступлення права вимоги у 2017 році, як і не містить даних що до набуття останнім права вимоги до ТОВ Регіон . Крім того, ухвалою господарського суду Львівської області від 20.08.2019 у справі №914/1096/18, ухвалу суду від 26.06.2018, якою відкрито провадження щодо банкрутства ТОВ Регіон , було скасовано в результаті її перегляду судом за нововиявленими обставинами , постановлено нову ухвалу про відмову ТОВ КМПЗ у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ Регіон . При цьому, нововиявленою обставиною при постановленні ухвали господарського суду Львівської області від 20.08.2019 слугувала обставина укладення першим та другим відповідачами спірного договору відступлення права вимоги.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що господарський суд міста Києва під час розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі №910/18141/17 у своєму рішенні від 11.06.2019 досліджував та встановив обставини, які є предметом доказування у справі № 905/1445/19. Таке рішення набрало законної сили і обставини, встановлені таким рішенням, є преюдиційними в силу норм ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, тобто такими, що не потребують доведенню знов при вирішенні справи № 905/1445/19. Зазначеним судовим рішенням встановлено преюдиційний факт того, що на момент звернення з позовом до суду та ухвалення рішення суду 15.11.2017 у справі №910/18141/17 ТОВ «КМПЗ» не мало права вимоги до ТОВ «Регіон» про стягнення 6436916,80 грн за договором поставки товару №8/13, оскільки передало своє право вимоги іншій особі - ТОВ «БСМ БУДІВНИЦТВО» за договором відступлення права вимоги від 02.10.2017. Отже, починаючи з 02.10.2017 ТОВ «КМПЗ» втратило право кредитора по відношенню до ТОВ «РЕГІОН» за Договором № 8/13 поставки товару від 26.05.2016. Належним кредитором ТОВ «РЕГІОН» за вказаним договором поставки є ТОВ «БСМ БУДІВНИЦТВО» .

Також господарський суд першої інстанції зазначив, що спірний договір вчинений з дотриманням відповідних норм законодавства, а матеріали справи не містять фактичних даних стосовно невідповідності його чинному законодавству.

Суд першої інстанції зауважив, що обраний позивачем спосіб захисту у справі №905/1445/19, про визнання договору відступлення права вимоги від 02.10.2017 недійсним, про що просить позивач, жодним чином не відновлює прав позивача. Поряд з цим, рішенням господарського суду Львівської області від 11.03.2020 по справі №914/738/18 за позовом ЗЕП ТОВ «Азовімпекс» до ТОВ «РЕГІОН» про стягнення вартості частки майна та прибутку товариства учасником, що вийшов у розмірі 224330130,00 грн. задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «РЕГІОН» на користь ЗЕП ТОВ «АЗОВІМПЕКС» 224330130,00 грн. - вартості частини майна ТОВ «РЕГІОН» пропорційної частці ЗЕП ТОВ «АЗОВІМПЕКС» у статутному капіталі та частини прибутку ТОВ «РЕГІОН» та 925050,00 грн. - судового збору.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Зовнішньоекономічне підприємство "АЗОВІМПЕКС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю не погодившись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду звернулося з апеляційною скаргою з підстав викладених вище до Східного апеляційного господарського суду.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

Для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявності сукупності наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018р. у справі № 909/330/16, від 31.07.2019 у справі № 712/15231/17 від 19.10.2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23.08.2017 року у справі №306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) підтримала висновки викладені у вищевказаних постановах, а також зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема: у банкрутстві; при неплатоспроможності банків; у виконавчому провадженні.

Предметом оспорюваного договору про відступлення права вимоги, що укладений 02.10.2017 між ТОВ «КМПЗ» (далі - первісний кредитор) та ТОВ «БСМ БУДІВНИЦТВО» (далі - новий кредитор), є відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника - ТОВ «РЕГІОН» , належне первісному кредиторові відповідно до договору № 8/13 поставки товару від 26.05.2016 (включаючи зміни та додаткові угоди до нього), укладеного між первісним кредитором і боржником, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного обов`язку з повернення грошових сум, належних первісному кредиторові: в розмірі 6436916,80 (шість мільйонів чотириста тридцять шість тисяч дев`ятсот шістнадцять грн. 80 коп.) гривень; штрафних санкцій; відшкодування індексу інфляції та 3-х відсотків річних.

Згідно з п.п. 1.4, 1.5 цього договору, право вимоги грошових коштів, зазначених у п. 1.3 Договору, засновано на Первісному договорі. Право вимоги передається на підставі Акту приймання-передачі права вимоги. З моменту підписання акту приймання-передачі прав вимоги, припиняються зобов`язання Боржника по відношенню до Первісного кредитора.

02.10.2017 між ТОВ «КМПЗ» та ТОВ «БСМ БУДІВНИЦТВО» підписано Акт приймання-передачі права вимоги до Договору про відступлення права вимоги від 02.10.2017.

Відповідно до п. 1 Акта приймання-передачі права вимоги ТОВ «КМПЗ» передало, а ТОВ «БСМ БУДІВНИЦТВО» прийняло право вимоги відповідно до п. 1.3. Договору про відступлення права вимоги, що засноване на Договорі № 8/13 поставки товару від 26.05.2016 (включаючи зміни та додаткові угоди до нього), укладеного між Первісним кредитором і ТОВ «РЕГІОН» .

Згідно з п. 3.2. Договору про відступлення права вимоги, з моменту укладення вказаного Договору, до ТОВ «БСМ БУДІВНИЦТВО» перейшло право на подання позовних заяв до суду щодо стягнення заборгованості за Договором № 8/13.

01.07.2019 між ТОВ «КМПЗ» та ТОВ «БСМ БУДІВНИЦТВО» укладена додаткова угода №1 до договору про відступлення прав вимоги від 02.10.2017, згідно п.1 Додаткової угоди сторони домовилися викласти п.2.2. Договору в наступній редакції "сторони домовились, що новий кредитор перераховує первісному кредитору компенсацію в термін до 01.07.2020".

01.07.2019 між ТОВ "КМПЗ" та ТОВ "БСМ БУДІВНИЦТВО" підписано Акт приймання-передачі документів за Договором про відступлення прав вимоги від 02.10.2017, відповідно до цього акту ТОВ "БСМ БУДІВНИЦТВО" прийняло наступні документи, а саме: Договір № 8/13 поставки товару від 26.05.2016р. з додатковою угодою від 23.06.2017р.; Акт № 1 прийому - передачі продукції між сторонами від 30.05.2016 р.; Специфікації №№ 1-20, 22-33; Акт звірки взаєморозрахунків між первісним кредитором та боржником на 29.09.2017; Акт №1 прийому - передачі продукції між сторонами від 30,05.2016р; Рахунок-фактура № 118 від 07.07.2017р. (з видатковою накладною, довіреністю, та сертифікатом якості); Рахунок-фактура № 119 від 07.07.2017р. (з видатковою накладною, сертифікатом якості); Рахунок-фактура № 120 від 07.07.2017р. (з видатковою накладною, сертифікатом якості); Рахунок-фактура № 121 від 07.07.2017р. (з видатковою накладною, сертифікатом якості); Рахунок-фактура № 125 від 12.07.2017р. (з видаткового накладною, довіреністю, та сертифікатом якості); Рахунок-фактура № 133 від 14.07.2017р. (з видатковою накладною, сертифікатом якості); Рахунок-фактура № 135 від 25.07.2017р.(з видатковою накладною, сертифікатом якості); Рахунок-фактура № 152 віл 10.08.2017р .(з видатковою накладною, сертифікатом якості); Рахунок-фактура № 159 віл 18.08.2017р .(з видатковою накладною, сертифікатом якості); Рахунок-фактура № 173 віл 05.09.2017р .(з видатковою накладною, сертифікатом якості); Рахунок-фактура № 178 віл 12.09.2017р .(з видатковою накладною, сертифікатом якості).

Згідно з п. 2 Акта приймання-передачі документів за Договором про відступлення прав вимоги від 02.10.2017 первісний кредитор і новий кредитор підтверджують , що вони не мають жодних претензій стосовно повноти та якості документів, що передаються за цим Актом приймання-передачі документів.

Господарський суд міста Києва під час розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі №910/18141/17 досліджував та встановив обставини, які є предметом доказування у справі № 905/1445/19. Таке рішення набрало законної сили і обставини, встановлені таким рішенням, є преюдиційними в силу норм ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Як правильно зауважив місцевий господарський суд, преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

При цьому, суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.08.2020 року у справі № 906/282/16.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі № 910/18141/17 задоволено заяву ТОВ «Регіон» про перегляд рішення суду від 15.11.2017 за нововиявленими обставинами. Рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2017 скасовано, а у задоволенні позову ТОВ «КМПЗ» про стягнення з ТОВ «РЕГІОН» 6517766,40 грн боргу відмовлено.

Зазначеним судовим рішенням від 11.06.2019 встановлено, що ТОВ «Краматорський металопрокатний завод» на момент звернення з позовом до суду та ухвалення рішення суду 15.11.2017 у справі №910/18141/17 не мало права вимоги до відповідача (ТОВ «Регіон» ) про стягнення 6436916,80 грн за договором поставки товару №8/13, оскільки передало своє право вимоги іншій особі - ТОВ «БСМ БУДІВНИЦТВО» за договором відступлення права вимоги від 02.10.2017.

При цьому, саме факт відступлення права вимоги за укладеним між ТОВ «КМПЗ» та ТОВ «БСМ БУДІВНИЦТВО» договором відступлення права вимоги від 02.10.2017 і був визнаний нововиявленою обставиною при ухваленні рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі №910/18141/17.

Господарський суд міста Києва встановив, що така обставина існувала на час розгляду справи і право вимоги до відповідача - ТОВ «Регіон» перейшло від позивача до нового кредитора до моменту пред`явлення позову та ухвалення рішення суду; ця обставина не могла бути відома заявнику на момент прийняття рішення від 15.11.2017 в зв`язку з тим, що заявник не є стороною договору відступлення права вимоги і довідався про його існування тільки з отриманої від нового кредитора вимоги про сплату боргу 06.05.2019.

З посиланням на наведені обставини, суд у справі № 910/18141/17 дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення боргу в сумі 6436916,80 грн за договором поставки товару №8/13 з відповідача саме на користь позивача ТОВ «Краматорський металопрокатний завод» .

Поряд з цим, колегія суддів також керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Позивачем в апеляційній скарзі не наведено жодних доводів щодо спростування зазначеної обставини.

При цьому слід зазначити, що датою укладення спірного договору є 02.10.2017, тоді як провадження щодо банкрутства ТОВ Регіон відкрито пізніше - ухвалою господарського суду Львівської області від 26.06.2018 по справі № 914/1096/18.

Отже, на момент укладення спірного договору провадження у справі про банкрутство ТОВ Регіон не існувало і позивач не був кредитором у даному провадженні, а тому твердження про мету цього договору - недопущення виконання ТОВ "РЕГІОН" своїх обов`язків боржника у справі про його банкрутство, є необґрунтованими.

Виходячи з того, що майнові права є самостійним об`єктом цивільних прав (стаття 177 ЦК України), норми про відступлення права вимоги містять додаткові правила до тих положень, що закріплені у нормах про правочин, за яким первісний кредитор відступає своє право вимоги новому кредитору, і мають перед ними пріоритет. З огляду на це, відступлення права вимоги можуть втілюватись у різні цивільно-правові договори: купівлі-продажу, міни, дарування права вимоги, факторингу тощо.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 513, ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов`язанні, не впливає на зміст самого зобов`язання, заміна сторони у зобов`язанні жодним чином не порушує права та інтереси боржника. При цьому наведеними нормами цивільного законодавства не встановлено вимог щодо оплатності відступлення права вимоги; відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Колегія суддів, дослідивши зміст спірного договору, погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що він вчинений з дотриманням відповідних норм законодавства і матеріали справи не містять фактичних даних щодо невідповідності його чинному законодавству.

Так, відповідно до п. 1 акту приймання-передачі права вимоги від 02.10.2017 ТОВ «КМПЗ» передало, а ТОВ «БСМ БУДІВНИЦТВО» прийняло право вимоги відповідно до п. 1.3. Договору про відступлення права вимоги, що засноване на Договорі № 8/13 поставки товару від 26.05.2016 (включаючи зміни та додаткові угоди до нього), укладеного між Первісним кредитором і ТОВ «РЕГІОН» .

Згідно з актом приймання-передачі документів від 01.07.2019 за Договором про відступлення прав вимоги від 02.10.2017 ТОВ "КМПЗ" передало, а ТОВ "БСМ БУДІВНИЦТВО" прийняло документи, що підтверджують право вимоги до ТОВ "Регіон".

Отже, як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, мета договору про відступлення прав вимоги від 02.10.2017 - передання права вимоги досягнута, і даний правовий результат досягнуто сторонами договору, що відповідає суті договору даної категорії.

Як вірно зауважив господарський суд першої інстанції, позивачем не доведено жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що ТОВ «КМПЗ» та ТОВ «БСМ БУДІВНИЦТВО» на момент укладення Договору не мали наміру створити відповідні правові наслідки, тобто, досягти мети такого - передати право вимоги.

На думку позивача, фактом, який свідчить про фіктивність Договору від 02.10.2017 року є те, що одна зі сторін такого (ТОВ «БСМ Будівництво» ) зареєстроване 20.07.2017 року.

Колегія суддів не погоджується з даним твердженням позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

ТОВ «Краматорський металопрокатний завод» створено 09.03.2011 року, ТОВ «БСМ БУДІВНИЦТВО» - 20.07.2017 року, що вбачається із витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, що наявні у матеріалах справи.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, ТОВ «КМПЗ» з 09.03.2011, а ТОВ «БСМ БУДІВНИЦТВО» з 20.07.2017, мають цивільну правоздатність та дієздатність, що надає останнім право на укладення договорів, у тому числі, про відступлення права вимоги.

Статтею 55-1 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов`язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно з ч. 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Тобто, ознаки фіктивного підприємництва виникають лише у разі доведеності в порядку кримінального провадження ознак цієї фіктивності.

Водночас у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про фіктивність відповідачів.

Підставою вважати оспорюваний правочин фіктивним позивач також вказує пов`язаність осіб відповідачів та третіх осіб у цій справі.

При цьому, в аспекті фіктивності пов`язаність осіб правочину полягає в спільній реалізації ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду іншиій особі. У той же час сама по собі формальна пов`язаність осіб правочину, зокрема в розумінні норм Податкового кодексу України, родинний зв`язок тощо, автоматично не свідчить про фіктивність правочину та не доводить існування в осіб відповідної мети зловживання правом на шкоду майновим інтересам третьої особи, як одного з ключових критеріїв фіктивності фраундаторного правочину.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

У даному випадку позивачем не доведено наявності жодних обставин, які б у сукупності давали підстави для висновку про фіктивність спірного договору, тобто позивачем у межах цього провадження не доведено належними та допустимими доказами стверджуванні ним обставини.

Оспорюваний позивачем правочин жодним чином не впливає на обсяг прав та обов`язків ЗЕП ТОВ «АЗОВІМПЕКС» . Позивачем не наведено, яким чином укладання спірного договору відповідачами, як самостійними юридичними особами з повною цивільною правоздатністю, порушує його права та яке само право порушено.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Враховуючи вищезазначене, обраний позивачем спосіб захисту у справі №905/1445/19, про визнання договору відступлення права вимоги від 02.10.2017 недійсним, про що просить позивач, жодним чином не відновлює прав позивача.

З Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості якого є офіційними та безоплатними для цілодобового перегляду згідно Закону України «Про доступ до судових рішень» , вбачається, що рішенням господарського суду Львівської області від 11.03.2020 по справі №914/738/18 за позовом ЗЕП ТОВ «Азовімпекс» до ТОВ «РЕГІОН» про стягнення вартості частки майна та прибутку товариства учасником, що вийшов у розмірі 224330130,00 грн. задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «РЕГІОН» на користь ЗЕП ТОВ «АЗОВІМПЕКС» 224330130,00 грн. - вартості частини майна ТОВ «РЕГІОН» пропорційної частці ЗЕП ТОВ «АЗОВІМПЕКС» у статутному капіталі і частини прибутку ТОВ «РЕГІОН» та 925050,00 грн. - судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 апеляційну скаргу ТОВ «РЕГІОН» на рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у справі №914/738/18 з доданими до неї матеріалами повернуто скаржнику.

Таким чином, рішенням господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у справі № 914/738/18 набрало законної сили. Тобто право позивача на отримання частки майна та прибутку товариства захищена в судовому порядку в рамках справи №914/738/18.

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою господарського суду Львівської області від 28.12.2020 у справі № 914/2578/20 за заявою Зовнішньоекономічного підприємства "АЗОВІМПЕКС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН".

Зазначеним спростовується твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що укладенням спірного правочину відповідачі протиправно втрутилися в його право на судовий захист.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.02.2021 року.

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Терещенко