Рішення

від 24.01.2021 по справі 914/1447/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2021 справа № 914/1447/20

За позовом: Санаторію Моршин-Прикордонник Державної прикордонної служби України, м. Моршин Львівської області

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинський санаторій Пролісок для дітей з батьками, м. Моршин Львівської області

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Трудовий колектив Моршинський санаторій Пролісок, м. Моршин Львівської області

до відповідача 3: Профспілка Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинський санаторій Пролісок для дітей з батьками, м. Моршин Львівської області

до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинське виробничо - торгове підприємство Медтехніка, м. Моршин Львівської області

до відповідача 5: Дочірнього підприємства Моршинська Медтехніка, м. Моршин, Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державного реєстратора з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Моршинської міської ради, м. Моршин Львівської області

про зобов`язання вчинити дії.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Деленко П.В.- представник;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

від відповідача-4: не з`явився;

від відповідача-5: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Санаторію Моршин-Прикордонник Державної прикордонної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинський санаторій Пролісок для дітей з батьками, до Товариства з обмеженою відповідальністю Трудовий колектив Моршинський санаторій Пролісок, до Профспілки Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинський санаторій Пролісок для дітей з батьками, до Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинське виробничо-торгове підприємство Медтехніка та до Дочірнього підприємства Моршинська Медтехніка про зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 22.06.2020 позовну заяву Санаторій Моршин-Прикордонник Державної прикордонної служби України було залишено без руху та надано позивачу строк, до 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме: уточнити позовні вимоги щодо відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинський санаторій Пролісок для дітей з батьками, відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Трудовий колектив Моршинський санаторій Пролісок, відповідача 3: Профспілки Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинський санаторій Пролісок для дітей з батьками, відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинське виробничо-торгове підприємство Медтехніка, відповідача 5: Дочірнього підприємства Моршинська Медтехніка, надати суду належні докази відправлення відповідачам копії позовної заяви з долученими до неї документами, а саме, оригінали накладної про здійснення поштового відправлення та оригінал опису вкладення до цінного листа про таке відправлення.

Ухвалою суду від 24.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, оскільки до суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а також докази відправлення відповідачам копії позовної заяви з долученими до неї документами, а саме: оригінали накладної про здійснення поштового відправлення та оригінали опису вкладення до цінного листа про таке відправлення. Підготовче засідання призначено на 17.08.2020.

Ухвалою суду від 17.08.2020 підготовче засідання відкладено на 14.09.2020.

Ухвалою суду від 14.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державного реєстратора з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Моршинської міської ради та підготовче засідання відкладено на 12.10.2020.

Подальший хід розгляду справи описано у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 30.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 21.12.2020.

Ухвалою суду від 21.12.2020 розгляд справи відкладено на 25.01.2021.

В судове засідання, яке відбулося 25.01.2021, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві, письмових та усних поясненнях.

Представники відповідачів та державний реєстратор в судове засідання не з`явилися. На адресу суду повернулися поштові конверти, що судом були скеровані на адресу відповідачів, за їх зареєстрованим місцезнаходженням, з відміткою поштового відділення зв`язку За закінченням встановленого строку зберігання.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 25.01.2021 розглянуто справу по суті та оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Санаторій Моршин-Прикордонник Державної прикордонної служби України звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинський санаторій Пролісок для дітей з батьками, до Товариства з обмеженою відповідальністю Трудовий колектив Моршинський санаторій Пролісок, до Профспілки Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинський санаторій Пролісок для дітей з батьками, до Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинське виробничо-торгове підприємство Медтехніка та до Дочірнього підприємства Моршинська Медтехніка про зобовязання вчинити дії, а саме зобов`язати відповідачів змінити свою юридичну адресу по вулиці Проліскова, 8 м. Моршин на адресу вул. Проліскова, 10 м. Моршин, за місцем фактичного ведення господарської, підприємницької діяльності.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 у справі № 5015/2805/12, визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області та витребувано із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» вищевказане нерухоме майно. В подальшому, вказане нерухоме майно передане позивачу.

В лютому 2020 року позивачу стало відомо про те, що за адресою: Львівська область, місто Моршин, вул. Проліскова, 8, крім санаторію Моршин-Прикордонник Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) зареєстровані: Товариство з обмеженою відповідальністю Моршинський санаторій Пролісок» для дітей з батьками, Товариство з обмеженою відповідальністю Трудовий колектив Моршинський санаторій Пролісок, Профспілка Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинський санаторій Пролісок» для дітей з батьками, Товариство з обмеженою відповідальністю Моршинське виробничо-торгове підприємство Медтехніка, Дочірнє підприємство Моршинська Медтехніка.

Впродовж певного періоду позивач, шляхом досудового врегулювання, намагався вирішити питання щодо зміни юридичної адреси вищенаведених юридичних осіб шляхом їх перереєстрації. Позивачем було направлено листи та претензії відповідачам з проханням змінити своє місце реєстрації, так як за за адресою: Львівська область, місто Моршин, вул. Проліскова, 8 зареєстрований та веде свою діяльність санаторій Моршин-Прикордонник Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), а відповідачі за вищевказаною адресою жодної діяльності не ведуть та протягом періоду 2018-2020 років за даною адресою не з`являлися. Надіслані позивачем листи та претензії відповідачам, були залишені останніми без відповідей та задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, з зв`язку з чим він звернувся із даним позовом до суду.

Позиція відповідачів.

Відповідачі відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представили, позовні вимоги не заперечили.

Позиція третьої особи.

Заперечуючи позовні вимоги, третя особа зазначає, що відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед відомостей, що в обов`язковому порядку повинні міститися в Єдиному державному реєстрі, є місцезнаходження юридичної особи. Частиною 4 ст. 17 вказаного Закону, наведено перелік документів юридичної особи необхідних для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі. Крім того, в п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону, визначено порядок проведення державної реєстрації судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі. Однак, можливості зміни місцезнаходження юридичної особи на підставі судового рішення, Законом не передбачено, відтак, в майбутньому, рішення суду неможливо буде виконати.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із таких мотивів.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 у справі № 5015/2805/12 визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області та витребувано із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій для дітей з батьками Пролісок та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця вищевказане нерухоме майно.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 376-р Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршині до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України, нежитлову будівлю санаторного корпусу (літера А-7) (реєстраційний номер 40547964107) по вул. Пролісковій, 8 у м. Моршині, Львівської області віднесено до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України, в подальшому зареєстровано право власності в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 липня 2017 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 405479646107 за Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2017 року, визначено місце дислокації санаторію Моршин-Прикордонник Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) - вул. Проліскова, 8. н.п. Моршин Львівської області.

В лютому 2020 року, позивачу стало відомо про те, що за адресою: Львівська область, місто Моршин, вул. Проліскова, 8, крім санаторію Моршин-Прикордонник Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) зареєстровані: Товариство з обмеженою відповідальністю Моршинський санаторій Пролісок» для дітей з батьками, Товариство з обмеженою відповідальністю Трудовий колектив Моршинський санаторій «Пролісок, Профспілка Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинський санаторій Пролісок для дітей з батьками, Товариство з обмеженою відповідальністю Моршинське виробничо-торгове підприємство Медтехніка, Дочірнє підприємство Моршинська Медтехніка.

Позивач шляхом досудового врегулювання намагався вирішити питання щодо зміни юридичної адреси вищенаведених юридичних осіб шляхом їх перереєстрації. Позивачем були направлені листи та претензії відповідачам з проханням змінити своє місце реєстрації, так як за даною адресою зареєстрований та веде свою діяльність лише санаторій Моршин-Прикордонник Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), а відповідачі за вищевказаною адресою жодної діяльності не ведуть та протягом періоду 2018-2020 років за даною адресою не з`являлися, однак вказані листи та претензії позивача відповідачами залишені без відповіді та задоволення.

Частиною першою статті 93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (де переважно знаходиться керівництво), та здійснення управління і обліку.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед відомостей, що в обов`язковому порядку повинні міститися в Єдиному державному реєстрі, є інформація про місцезнаходження юридичної особи.

Як встановлено судом, згідно Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрованим місцезнаходженням відповідачів зазначена адреса: Україна, 82482, Львівська область, м. Моршин (пн), вулиця Проліскова, будинок 8.

Разом з тим, ч. 4 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наведено перелік установчих документів юридичної особи, необхідних для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Зокрема подаються такі документи, як заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, та установчий документ юридичної особи в новій редакції у разі внесення змін, що містяться в установчому документі.

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 98 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

При цьому, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству. Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, крім рішень, створених на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису, а також інших випадків, передбачених законом.

Також, в п. 2 ч. 1 ст. 25 вищевказаного Закону, визначено перелік судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо:

- визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

- визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи;

- заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій;

- накладення/зняття арешту корпоративних прав;

- зобов`язання вчинення реєстраційних дій;

- скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі;

- виділу юридичної особи;

- провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи;

- відміни державної реєстрації припинення юридичної особи;

- припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи;

- відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

- відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію

Таким чином, судові рішення до відповідачів (юридичних осіб) про зобов`язання змінити свою юридичну адресу, що можуть тягнути за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо місцезнаходження юридичної особи, Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у вказаному переліку не передбачені. Відтак, суд звертає увагу позивача, що навіть у випадку задоволення позовних вимог у запропонованій ним редакції, в майбутньому рішення суду, у відповідності до ст. 25 вказаного Закону, неможливо було б виконати. При цьому, посилання позивача на наявність у вказаному переліку можливого судового рішення про зобов`язання до вчинення реєстраційних дій, стосуються державного реєстратора (що не є відповідачем у даній справі), який згідно з приписами вказаного Закону наділений повноваженнями щодо вчинення реєстраційних дій, а не відповідачів, визначених позивачем.

Питання щодо зміни місцезнаходження відповідачів належить до питань діяльності товариства, вирішення якого в судовому порядку можна розцінювати як втручання суду у господарську діяльність відповідачів, зокрема у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства чи іншого органу управління, та призведе до порушення судом одного із загальних принципів господарювання, визначених у ст. 6 Господарського кодексу України, щодо заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Суд не вважає обгрунтованими доводи позивача про можливість застосування до спірних відносин аналогії права, оскільки процедура зміни відомостей в Єдиному державному реєстрі про місцезнаходження юридичної особи чітко визначена Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів передбачено ст. 15 ЦК України, а способи захисту цивільного права визначенні ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, та цей перелік не є вичерпним. Водночас, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З огляду на це, мають бути застосовані лише ті засоби правового захисту, які є ефективними.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Відповідні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого права не передбачений законодавством та є неефективним, оскільки пунктом 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців громадських формувань» не зазначено способів та механізму виконання такого рішення суду у випадку задоволення позову згідно з позовними вимогами позивача. В той же час, захист прав позивача способом скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі, що передбачений пунктом 2 ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, може бути здійснений в іншому судовому процесі із іншим суб`єктним складом учасників справи.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 04 лютого 2021 року.

Суддя П.Т. Манюк