Ухвала

від 04.02.2021 по справі 922/2712/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 922/2712/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.

перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020

та рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020

у справі № 922/2712/19

за позовом Фізичної особи - підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областям

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Міністерство охорони здоров`я України;

2) Харківський національний медичний університет

про внесення змін до договору,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець Онопрієнко Володимир Миколайович 12.01.2021 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 (повний текст складено 24.12.2020) та рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 у справі № 922/2712/19

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.01.2021 вказану касаційну передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) (п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз. 1 ч. 2 ст. 290 ГПК України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз. 2 ч. 2 ст. 290 ГПК України).

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга містить вимоги щодо відкриття касаційного провадження на підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

При цьому посилання скаржника на п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, не можна вважати такими, що відповідають вимогам п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, з огляду на таке.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано фактичні обставини справи, наявність яких пов`язана з необхідністю та можливістю відступлення від висновків суду щодо застосування положень ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" у подібних правовідносинах, однак не вказує жодної постанови Верховного Суду, у якій викладено відповідний висновок і від якого слід відступити та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Також зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявником не наведено обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.

Способом усунення недоліків касаційної скарги є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Фізичної особи - підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно навести підстави касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 у справі № 922/2712/19, які передбачено ч. 2 ст. 287 ГПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 у справі № 922/2712/19 залишити без руху.

2. Надати Фізичній особі - підприємцю Онопрієнку Володимиру Миколайовичу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно навести підстави касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 у справі № 922/2712/19, які передбачено ч. 2 ст. 287 ГПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.