Постанова

від 30.03.2021 по справі 922/2712/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року

м. Київ

cправа № 922/2712/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Онопрієнко Л.М.,

відповідача: не з`явились,

третіх осіб: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020

та рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020

у справі № 922/2712/19

за позовом Фізичної особи - підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областям

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Міністерство охорони здоров`я України;

2) Харківський національний медичний університет

про внесення змін до договору,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Онопрієнко Володимир Миколайович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областям, в якій просив суд внести зміни в п. 1.2. та п. 10.1 договору оренди 6579-Н від 26.09.2018, укладеного ним з Регіональним відділенням Фонду державного майна України, виклавши ці пункти в наступній редакції: "п.1.2. майно передається в оренду з метою розміщення солярію на площі 25,65 кв.м., торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м.", "п.10.1. цей договір укладено строком на 7 (сім) років, що діє з 26 вересня 2018р. до 26 вересня 2025р.".

В обґрунтування позову посилався на те, що Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та Міністерством охорони здоров`я України не було додержано визначений ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок погодження договору оренди, вказані органи діяли не узгоджено та не послідовно. Зокрема, Міністерством охорони здоров`я України при направленні своїх висновків щодо оренди державного окремого індивідуально визначеного майна двічі порушено п`ятнадцятиденний строк, передбачений ч. 1 п. 3 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". За вказаних обставин, позивач вважає, що в розумінні ч. 4 п. 3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" укладення договору оренди вважається погодженим на тих умовах, які були запропоновані Регіональним відділенням фонду державного майна України по Харківській області у відповідності до заяви позивача від 23.03.2018, а саме: з метою розміщення солярію на площі 25,65 кв.м, торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м. та строком на 7 (сім) років.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.11.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020, позов задоволено частково. Внесено зміни в п.1.2. та п.10.1 договору оренди №6579-Н від 26.09.2018 в наступній редакції: п.1.2. майно передається в оренду з метою розміщення солярію на площі 25,65 кв.м., торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м., п.10.1. цей договір укладено строком на 2 (роки) 11 (одинадцять) місяців, що діє з 26 вересня 2018 р. до 26 вересня 2021 р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 10.06.2020 постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 15.11.2019 скасовано. Справу № 922/2712/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї позиції Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що спір стосовно оренди нерухомого майна виник з приводу використання його для розміщення солярію та торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів, не врахували положень Закону України "Про освіту" №2145 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають використанню не за освітнім призначенням. Стосовно висновків судів попередніх інстанцій про наявність у позивача законних очікувань на легітимність, добросовісність та належне урядування орендодавця у спірних відносинах, Верховний Суд у вказаній постанові вказав, що виходячи із обставин цієї справи очікування позивача для отримання задоволення своїх вимог не були засновані на законі та судовій практиці, а у державного органу наявне право виправити свою помилку.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 (суддя Суслова В.В.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 (колегія суддів у складі: Медуниця О.Є. - головуючий, Гребенюк Н.В., Чернота Л.Ф.), в задоволенні позову відмовлено.

Під час розгляду справи судами встановлено, що позивач з 2009 року орендує у Харківського національного медичного університету частину нежитлового приміщення розташованого у підвальному приміщенні триповерхової будівлі з триповерховою надбудовою в центральній частині та двома 4-х поверховими прибудовами Науково дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, площею 50,0 кв.м, розміщене за адресою: місто Харків, вул. Трінклера, 6.

Майно перебуває на балансі Харківського національного медичного університету та використовується в цілях передбачених зареєстрованими видами діяльності орендаря: розміщення солярію.

21.02.2018, після закінчення терміну договору оренди №25/14 від 02.06.2014, позивач звернувся до Харківського національного медичного університету із заявою про передачу йому в оренду цього ж самого індивідуально визначеного нерухомого державного майна, але зі збільшенням площі 78,7 кв.м. з метою розміщення солярію та торгівельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів.

На зазначене майно була відсутня заборона на передачу його в оренду, що підтверджується довідкою Харківського національного медичного університету від 15.03.2018 № 217/012, відповідно до якої Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області запропоновано передати в оренду нежитлові приміщення приміщення зали (за технічним паспортом №11-10) площею 62,7 кв.м., приміщення зали (за технічним паспортом №11-11) площею 16,0 кв.м., приміщення коридору (за технічним паспортом №11-34) площею 6,3 кв.м., що розташовані в цокольному поверсі триповерхової частини нежитлового будинку, загальною площею 85,0 кв.м., за адресою: місто Харків, вул. Трінклера, 6, з метою розміщення солярію на площі 25,65 кв.м., торгівельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м.

23.03.2018 позивач знову звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області з письмовою заявою, в якій просив передати йому в оренду індивідуально визначене нерухоме майно: нежитлові приміщення приміщення зали та коридору (за технічним паспортом №11-10, 11-11, 11-34) загальною площею 85,0 кв.м., розміщені на цокольному поверсі триповерхової частини нежитлового будинку Науково дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, за адресою: місто Харків, вул. Трінклера, будинок 6, що перебуває на балансі Харківського національного медичного університету, з метою розміщення солярію на площі 25,65 кв.м., торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м. строком на 7 (сім) років.

До зазначеної заяви було додано пакет установчих і реєстраційних документів та проект договору оренди на вищезазначені приміщення зі строком на 7 років, мета розміщення: солярій на площі 25,65 кв.м., торговельний об`єкт з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м.

23.03.2018 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області до Міністерства охорони здоров`я України направлено лист №43-1719 з проханням протягом 15 днів з дати отримання листа надати висновки про умови договору оренди вищезазначеного майна, зокрема щодо терміну оренди та напряму цільового використання державного майна, або відмову в укладенні договору оренди.

26.04.2018 позивач надав відповідачу лист погодження Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації від 19.04.2018 №01-04/1029-2/1347 на передачу в оренду частини приміщень будівлі за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6, літ. "А-3-6", яка перебуває на державному обліку як пам`ятка архітектури.

27.04.2018 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області до Міністерства охорони здоров`я України (в доповнення до листа від 23.03.2018 №43-179) направлений лист-погодження Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації №01-04/1029-2/1347 від 19.04.2018.

15.05.2018 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області був отриманий лист Міністерства охорони здоров`я України від 02.05.2018 за №10.4-12/352/11110, яким відмовлено в укладанні договору оренди, у зв`язку з тим, що приміщення є пам`яткою архітектури, але відсутнє погодження органу управління у сфері охорони культурної спадщини.

З огляду на те, що при направленні листа-відмови від 02.05.2018 в укладенні договору оренди, ще не було отримано лист Регіонального відділення №43-179 від 27.04.2018 разом із листом-погодженням Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації від 19.04.2018 № 01-04/1029-2/1347, Регіональне відділення вдруге звернулось до Міністерства охорони здоров`я України з проханням протягом 15 днів з дати отримання листа надати висновки про умови договору оренди вищезазначеного майна, зокрема щодо терміну оренди та напряму цільового використання державного майна, або відмову в укладенні договору оренди.

18.06.2018 Регіональним відділенням від Міністерства охорони здоров`я України був отриманий лист від 08.06.2018 №10.4-12/464/14370, яким надано згоду на укладення договору оренди на зазначені вище приміщення з метою використання розміщення солярію на площі 25,65 кв.м, торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м.; строк дії договору оренди встановити 2 роки 11 місяців.

Регіональним відділенням були враховані пропозиції Міністерства охорони здоров`я України, які були надіслані листом 08.06.2018 № 10.4-12/464/14370 щодо умов договору оренди, а саме з метою розміщення солярію на площі 25,65 кв.м., торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м., терміном дії договору оренди на 2 роки 11 місяців.

27.06.2018 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області було зроблено оголошення в газеті Відомості приватизації про намір передати майно в оренду на 2 роки 11 місяців. В оголошенні була розміщена інформація, що заяви про оренду та документи приймаються протягом десяти робочих днів після опублікування оголошення.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України №1408 від 17.07.2018 вирішено передати в оренду ФОП Онопрієнко В.М., як єдиному заявнику, державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення - приміщення зали (за технічним паспортом №11-10) площею 62,7 кв.м., приміщення зали (за технічним паспортом №11-11) площею 16,0 кв.м., приміщення коридору (за технічним паспортом №11-34) площею 6,3 кв.м., що розташовані в цокольному поверсі 3-поверхового будинку з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-поверховими прибудовами Науково дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, що є пам`яткою архітектури, літ. за тех. паспортом А-3-6, інв. №10310011, загальною площею 85,0 кв.м., за адресою: місто Харків, вул. Трінклера, будинок 6, з метою: розміщення солярію на площі 25,65 кв.м., торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м., строком на 2 (два) роки 11 місяців.

23.07.2018 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області ФОП Онопрієнко В.М. були передані для підписання 3 примірники договору оренди індивідуально визначеного нерухомого державного майна: нежитлових приміщень загальною площею 85,0 кв.м., розміщених на цокольному поверсі триповерхової частини нежитлового будинку Науково дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ за адресою: місто Харків, вул. Трінклера, 6, що перебуває на балансі Харківського національного медичного університету зі строком оренди на 2 роки 11 місяців з метою розміщення солярію на площі 25,65 кв.м., торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м.

24.07.2018 ФОП Онопрієнко В.М. повернув підписані 3 примірники договору до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Листом від 25.07.2018 №43-4726 Регіональне відділення направило балансоутримувачу підписані орендарем та орендодавцем примірники договору оренди для підписання актів приймання-передачі, які є додатком до договорів.

В той же час, 16.07.2018 Регіональним відділенням від Міністерства охорони здоров`я України був отриманий ще один лист від 03.07.2018 №10.4-12/503/16730, в якому було зазначено, що комісія вирішила частково погодити укладання договору оренди, а саме розміщення торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м. строком на 1 рік, а в розміщенні солярію на площі 25,65 кв.м. вирішено відмовити у зв`язку з невідповідністю мети навчального закладу.

Листом від 08.08.2018 № 1986/03-12 балансоутримувач повідомив Регіональне відділення про відсутність правових підстав для передачі у користування орендарю нерухомого державного майна за актом приймання передачі строком на 2 роки 11 місяців у відповідності з листом Міністерства охорони здоров`я України від 08.06.2018 № 10.4-12/464/14370, оскільки Регіональним управлінням не було взято до уваги останній лист Міністерства охорони здоров`я України від 03.07.2018 № 10.4-12/503/16730, у зв`язку з чим балансоутримувач клопотав перед Регіональним відділенням про приведення у відповідність наданих орендарю для підписання проектів договору оренди.

Регіональним відділенням з метою вирішення суперечностей та необхідності дотримання позиції Міністерства охорони здоров`я України, викладеної у листі від 03.07.2018 № 10.4-12/503/16730, видано наказ № 1725 від 27.08.2018, яким внесені зміни до наказу від 17.07.2018 № 1408 та вирішено передати в оренду державне нерухоме майно строком на 1 рік.

26.09.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та ФОП Онопрієнко В.М. (орендар) був укладений та підписаний договір оренди №6579-Н.

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення - приміщення зали (за технічним паспортом №11-10) площею 62,7 кв.м., приміщення зали (за технічним паспортом №11-11) площею 16,0 кв.м., приміщення коридору (за технічним паспортом №11-34) площею 6,3 кв.м., що розташовані в цокольному поверсі 3-поверхового будинку з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-поверховими прибудовами Науково дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, загальною площею 85,0 кв.м., за адресою: місто Харків, вул. Трінклера, будинок 6, що перебуває на балансі Харківського національного медичного університету.

Згідно з п.1.2 договору, майно передається в оренду з метою: розміщення торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів.

Вказаний договір укладено строком на 1 рік, що діє з 26.09.2018 по 26.09.2019 (п.10.1 договору).

24.06.2019 позивач звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області з проханням письмово повідомити обставини чому саме був неукладений договір оренди зі строком оренди на 7 років (згідно заяви позивача) та на 2,11 роки (згідно редакції договору, яка була передана для підписання 23.07.2018 Регіональним відділенням).

У відповідь, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області направило позивачу лист від 27.06.2019 №43-4174, до якого було додано листування з Міністерством охорони здоров`я України та зазначено, що умови договору оренди були прийняті позивачем.

Звертаючись до суду з цим позовом ФОП Онопрієнко В.М. посилався на те, що Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та Міністерством охорони здоров`я України не було додержано визначений ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок погодження договору оренди, вказані органи діяли не узгоджено та не послідовно, зокрема, Міністерством охорони здоров`я України, при направленні своїх висновків щодо оренди державного окремого індивідуально визначеного майна, двічі порушено п`ятнадцятиденний строк, передбачений ч. 1 п. 3 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". За вказаних обставин, позивач вважає, що в розумінні ч. 4 п. 3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" укладення договору оренди вважається погодженим на тих умовах, які були запропоновані Регіональним відділенням фонду державного майна України по Харківській області у відповідності до заяви позивача від 23.03.2018, а саме: з метою розміщення солярію на площі 25,65 кв.м, торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м. та строком на 7 (сім) років.

Відмовляючи у задоволенні позову за результатами нового розгляду справи місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахував вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 10.06.2020 у цій справі та дійшов висновку про те, що позовні вимоги про внесення змін до договору оренди № 6579-Н від 26.09.2018, відповідно до яких, метою оренди є розміщення солярію та торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів не відповідають п. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту". Крім того, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні встановив, що договір оренди № 6579-Н від 26.09.2018 припинив свою дію 26.09.2019 у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для внесення змін до вказаного договору. До того ж суди зазначили, що з обставин цієї справи вбачається, що очікування позивача для отримання задоволення своїх вимог не були засновані на законі та судовій практиці, а у державного органу наявне право виправити свою помилку.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовано норми п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001, ч. 4 п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, п.п. 4) п. 3 ст. 70 Закону України "Про вищу освіту", п.п. 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 922/2648/16, від 07.03.2018 у справі № 904/3956/17, від 15.03.2018 у справі № 908/457/17. Скаржник стверджує, що Харківський національний медичний університет відноситься до вищих закладів освіти, отже застосування п. 3.19 Державних санітарних прав і норм влаштування в даному випадку є помилковим. Також Порядок, затверджений постановою КМУ від 03.06.2020 № 483 являється спеціальним по відношенню до закону України "Про освіту" та підлягає застосуванню. Крім цього, позивач вказує, що судами неправильно застосовано норми ч. 2, ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 513, ч. 2 ст. 516 ЦК України та з цього приводу відсутній висновок Верховного Суду. Також підставою звернення до суду з даним позовом було порушення порядку укладення договору оренди, передбаченого ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", однак в рішеннях суду взагалі не надана правова оцінка щодо недодержання органами державної влади такого порядку і відсутній висновок Верховного Суду по категорії справ коли мова іде про оренду державного майна закладів вищої освіти, при одночасному невикористанні майна закладами вищої освіти протягом багатьох років, одночасній згоді балансоутримувача, відповідача, МОЗ України передати майно ФОП Онопрієнко В.М., коли була повністю проведена процедура укладення договору оренди відповідно до листа-згоди Міністерства охорони здоров`я України від 08.06.2018 № 10.4-12/464/14370, тобто на 2 роки 11 місяців з метою розміщення солярію на площі 25.65 кв.м., торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м., та одночасному порушенні переліченими органами державної влади порядку укладення договору оренди, передбаченого ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". У касаційній скарзі позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договір оренди № 6579-Н від 26.09.2018 припинив свою дію та зазначає, що він був пролонгований на підставі п.10.4 договору та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Також скаржник у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17, однак вказує, що обставини вказаних справ не є подібними та тотожними зі справою № 922/2712/19.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.03.2021 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 25.03.2021. При цьому Суд дійшов висновку, що скаржником не вмотивовано обґрунтування необхідності відступлення від висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 у спосіб, встановлений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, відтак вказані доводи не можуть бути предметом касаційного перегляду, у зв`язку з чим Суд не відкрив касаційне провадження у вказаній частині.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 09.03.2021 строк.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника позивача, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вже зазначалось, скаржником вмотивовано подання касаційної скарги, а судом відкрито касаційне провадження, зокрема, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального та процесуального права всупереч правовим висновками, викладеним у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 922/2648/16, від 07.03.2018 у справі № 904/3956/17, від 15.03.2018 у справі № 908/457/17.

Так у вказаних постановах Верховний Суд визнав, що норми Закон України "Про оренду державного та комунального майна", Закон України "Про освіту", Закон України "Про вищу освіту", постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", у їх системному поєднанні, дозволяють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, за умови, що такі об`єкти тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Разом з тим, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 справа №906/164/17 була передана на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв`язку із існуванням різної судової практики Верховного Суду щодо застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, і у вказаній ухвалі суд зазначив, що враховуючи предмет та підстави позову, суб`єктний склад, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, в тому числі щодо можливості надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у справах №910/9914/17 і №905/1266/17 (у справах з протилежним висновком ніж у постанові від 07.03.2018 у справі №904/3956/17 та у постанові від 15.03.2018 у справи № 908/457/17).

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 15.06.2018 прийнято постанову у справі № 906/164/17, в якій з урахуванням всіх нормативних документів, що стосуються спірних правовідносин надано висновок про те, що об`єкти освіти, можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним процесом, а невикористання приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.

В подальшому, аналогічний висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Таким чином, посилання позивача на постанови Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 922/2648/16, від 07.03.2018 у справі № 904/3956/17, від 15.03.2018 у справі № 908/457/17 як на такі, що містять висновки, які не враховано судами під час перегляду справи № 922/2712/19, спростовуються, зокрема, висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові 15.06.2018 у справі №906/164/17, яка вирішувала питання правильного застосування положень законодавства щодо можливих видів діяльності з використання приміщень освітніх закладів, та висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, відповідно до яких надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що в даному випадку передача в оренду приміщень закладу освіти для розміщення солярію та об`єкту з продажу непродовольчих товарів суперечить забороні, встановленій ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" №2145 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін), оскільки надання послуг солярію та продаж непродовольчих товарів не пов`язане з навчально-виховним процесом.

Так спірні правовідносини виникли 21.02.2018, коли позивач після закінчення терміну дії договору оренди №25/14 від 02.06.2014 звернувся до Харківського національного медичного університету із заявою про передачу йому цього ж самого індивідуально визначеного нерухомого майна державної власності, але зі збільшенням площі, з метою розміщення солярію та торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.78 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин сторін), фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.79 Закону України "Про освіту" джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

До майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством. (ч.1 ст.80 Закону України "Про освіту").

Приміщення - це частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу (постанова Кабінету Міністрів України №1442 від 28.10.2004 "Про затвердження Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна").

За положеннями ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин сторін), об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Подібна за змістом норма містилася і у Законі України "Про освіту" №1060, згідно з якою об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням (ч.4 ст.63).

У п.п. 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, як додаткове джерело фінансування навчальних закладів законом передбачена можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень.

Проте, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17, надання в оренду таких приміщень, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.

За висновком судів, позивачем не доведено те, що нежитлові приміщення загальною площею 85,0 кв.м., розміщені на цокольному поверсі триповерхової частини нежитлового будинку Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, пам`ятка архітектури, за адресою: місто Харків, вул. Трінклера, 6, що перебувають на балансі Харківського національного медичного університету, використовуються позивачем за освітнім призначенням, або виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом.

Напроти, позивач просить внести зміни до договору оренди № 6579-Н від 26.09.2018 за якими метою оренди є розміщення солярію та торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів, що не відповідає п. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", у зв`язку з чим суди обох інстанцій дійшли правильних висновків про необґрунтованість доводів позивача та відсутності підстав для задоволення позову.

Крім цього, скаржник зазначає, що судами неправильно застосовано норми п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 до відносин, які склалися у даній справі, оскільки вони поширюються на загальноосвітні навчальні заклади I, I - II, I - III ступенів, спеціалізовані школи I, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, що проектуються, будуються, реконструюються та ті, що існують, незалежно від тилу, форми власності і підпорядкування, в той час як Харківський національний медичний університет відноситься до вищих закладів освіти.

Проте місцевого господарського суду взагалі не містить посилання на вказані ДСанПіН, а у мотивувальній частині чітко вказано, що позовні вимоги не відповідає п. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту". В свою чергу, хоча постанова апеляційного суду і містить посилання на вказані санітарні правила і норми, однак у висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову також чітко зазначено, що передача в оренду приміщень закладу освіти для розміщення солярію та об`єкту з продажу непродовольчих товарів суперечить забороні, встановленій ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" № 2145 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін), оскільки надання послуг солярію та продаж непродовольчих товарів не пов`язане з навчально-виховним процесом.

Твердження скаржника про неправильне застосування судами п.п. 4) п. 3 ст. 70 Закону України "Про вищу освіту" також не розглядаються Судом, оскільки оскаржувані судові рішення не містять посилань на них.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, за яким: "Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

В зв`язку з цим колегія суддів погоджується з доводами скаржника про безпідставність посилання апеляційного суду в обґрунтування підстав відмови в задоволенні позову на частину 2 пункту 8 постанови КМУ №796, позаяк ця постанова має підзаконний характер і має застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017), який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог частини 4 статті 80 цього Закону щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за цільовим (освітнім) призначенням."

Проте колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій та зазначає, що підстава (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), на якій було відкрите касаційне провадження у цій справі - не знайшла свого підтвердження.

Що ж до іншої підстави відкриття касаційного провадження - що судами неправильно застосовано норми ч. 2, ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 513, ч. 2 ст. 516 ЦК України та з цього приводу відсутній висновок Верховного Суду, колегія суддів знову зазначає, що судові рішення не містять посилання на ч. 1 ст. 513, ч. 2 ст. 516 ЦК України.

Разом з тим, суди обох інстанцій дійшли висновку про те, що враховуючи норми чинного законодавства, а також умови договору оренди № 6579-Н від 26.09.2018 та виходячи з того, що припинення договору відбулось у чіткій відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тобто позивача було належним чином повідомлено про припинення договору у зв`язку з закінченням його строку дії та відсутністю наміру продовжувати договір оренди на новий термін, договір оренди № 6579-Н від 26.09.2018 припинив свою дію 26.09.2019, в силу закінчення строку, на який його було укладено, що позбавляє Регіональне відділення будь-яких правових підстав для внесення змін до вже не діючого договору оренди від 26.09.2019 № 6579-Н.

Проте колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним та таким, що виходить за межі позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судами встановлено, що заявою від 03.10.2019 № 20-03-02-02443 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях повідомило позивача, що 26.09.2019 закінчився термін дії договору № 6579-Н|ВІд 26.09.2018. Відповідач наголосив, що на новий строк зазначений договір продовженим бути не може, у зв`язку з цим вимагав повернути майно.

При цьому суди обох інстанцій зазначили, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, оскільки до цього органу з дня початку його роботи (02.07.2019) перейшли повноваження Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області. В свою чергу

Відповідно до положень ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Злиття вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Відповідно до вимог ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог, комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Таким чином, момент припинення юридичної особи та момент переходу прав та обов`язків від однієї юридичної особи, яка припиняється в процесі злиття, до нової юридичної особи є різними правовими категоріями, і момент переходу майна та відповідних прав і обов`язків до нових підприємств визначається днем підписання передавального або розподільного акту чи балансу, атому не може співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру, та моментом початку роботи юридичної особи, яка створюється в процесі реорганізації.

Зазначеного суди не врахували, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про те, що з дня початку роботи (02.07.2019) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях до нього перейшли повноваження Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Вказане безпосередньо призвело до передчасного висновку судів, що повідомлення від 03.10.2019 № 20-03-02-02443 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях позивача про те, що 26.09.2019 закінчився термін дії договору № 6579-Н|ВІд 26.09.2018, є повідомленням сторони договору, в розумінні ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та що договір оренди № 6579-Н|ВІд 26.09.2018 припинився з урахуванням цих законодавчих положень.

Зазначене могло б бути підставою для скасування оскаржених судових рішень та направлення справи в цій частині на новий розгляд, проте колегія суддів вважає, що дослідження цих питань взагалі виходить за межі позовних вимог, оскільки спір у даній справі стосується саме внесення змін до договору, і на момент звернення до суду з позовом у даній справі (серпень 2019 року) повідомлення від 03.10.2019 № 20-03-02-02443 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях не існувало. При цьому встановлення цих обставин не відноситься до питань, які повинні бути вирішені під час цього спору, оскільки вони не впливають на правильність його вирішення виходячи з підстав та предмета позову.

Разом з тим, враховуючи, що суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в позові (виходячи з того, що розміщення солярію та торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів не відповідає п. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту"), про що суд касаційної інстанції зазначив переглядаючи судові рішення з підстави відкриття касаційного провадження - п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд вважає за можливе залишити без змін рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, при цьому виключивши з їх мотивувальних частин висновки про те, що: припинення договору відбулось у чіткій відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; що позивача було належним чином повідомлено про припинення договору у зв`язку з закінченням його строку дії та відсутністю наміру продовжувати договір оренди на новий термін; що договір оренди № 6579-Н від 26.09.2018 припинив свою дію 26.09.2019, в силу закінчення строку, на який його було укладено; що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях стало правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській у спірних правовідносинах під час дії договору оренди.

Що ж до підстави для відкриття провадження - відсутній висновок Верховного Суду по категорії справ коли мова іде про оренду державного майна закладів вищої освіти, при одночасному невикористанні майна закладами вищої освіти протягом багатьох років, одночасній згоді балансоутримувача, відповідача, МОЗ України передати майно ФОП Онопрієнко В.М., коли була повністю проведена процедура укладення договору оренди відповідно до листа-згоди Міністерства охорони здоров`я України від 08.06.2018 № 10.4-12/464/14370, тобто на 2 роки 11 місяців з метою розміщення солярію на площі 25.65 кв.м., торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів на площі 59,35 кв.м., та одночасному порушенні переліченими органами державної влади порядку укладення договору оренди, передбаченого ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ст. 287 ГПК України.

Разом з тим, скаржником не зазначено норму права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду і не наведено правової норми, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, а тому Верховний Суд не розглядає питання відсутності висновку по категорії справ коли мова іде про оренду державного майна закладів вищої освіти, при одночасному невикористанні майна закладами вищої освіти протягом багатьох років, одночасній згоді балансоутримувача, відповідача, МОЗ України передати майно орендарю.

З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 у справі № 922/2712/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.