Ухвала

від 29.01.2021 по справі 160/325/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2021 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:

судді доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2020 року у кримінальному провадженні №12018030000000194 (за внесеними відомостями до ЄРДР від 12 червня 2018 року) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.129 КК України,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити та звільнити його з-під варти в залі суду.

Згідно оскаржуваної ухвали, клопотання прокурора задоволено та продовжено дію обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 14 лютого 2021 року включно.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги захисник обвинуваченого вважає ухвалу суду прийнятою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а тому, на його думку, у даному провадженні існують об`єктивні підстави для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції. Вважає, що матеріали провадження не містять жодних доказів на підтвердження його причетності до вчинення інкримінованого йому злочину. Крім того, на його думку, стороною обвинувачення не доведено ризиків визначених ст.177 КПК України.

Із оскаржуваної ухвали вбачається, що наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились, а більш м`який запобіжний захід не буде дієвим для запобігання ризиків, тому вказаний запобіжний захід слід продовжити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ч.4 ст.422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Як вбачається з апеляційної скарги, то в ній не міститься жодних клопотань про розгляд апеляційної скарги за участю сторін. Також таких клопотань не надходило на адресу суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності сторін кримінального провадження.

Згідно ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

А ч.3 зазначеної норми Закону встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно враховано ризики, які не відпали, визначених ст.177 КПК України, також з огляду на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та дані про особу, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, окрім того обвинувачений немає постійного джерела доходів, що дає обґрунтовані підстави вважати, що він не буде дотримуватися покладених на нього процесуальних обов`язків у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного із позбавленням волі, незаконно впливатиме на свідків, які ще не допитані в даному кримінальному провадженні, перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Також колегією суддів враховується і практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доказів на спростування висновків суду першої інстанції матеріалами провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2020 року у кримінальному провадженні №12018030000000194 (за внесеними відомостями до ЄРДР від 12 червня 2018 року) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.129 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3