Рішення

від 03.02.2021 по справі 908/2975/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/192/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2021 Справа № 908/2975/20

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "УКРСПЕЦСЕРВІС", (61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 7, к. 306), представник позивача адвокат Пустовалова Інна Сергіївна, ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Державного підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом", (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька Атомна Електрична Станція" Державного підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом", (71503, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення 1054912,98 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

Секретар судового засідання Петриченко А.Є.

Представники сторін:

Від позивача - Пустовалова І.С., ордер ЧК № 180853 від 23.10.2020;

від відповідача - Левченко О.О., на підставі довіреності б/н від 02.09.2019, (адвокат).

19.11.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "УКРСПЕЦСЕРВІС", м. Харків до Державного підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька Атомна Електрична Станція" Державного підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом", м. Енергодар Запорізької області про стягнення 1054912,98 грн. заборгованості за договором поставки № 92(7)20УК/53-121-01-20-09276 від 17.04.2020, в тому числі: 916018,70 грн. основного боргу за отриманий товар, 37833,93 грн. пені, 9458,48 грн. 3 % річних і 91601,87 грн. штрафу.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020 справу № 908/2975/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.2020 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2975/20 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/192/20, підготовче засідання призначено на 21.12.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2975/20 до 09.03.2021, відкладено підготовче засідання на 01.02.2021.

В судовому засіданні 01.02.2021 закрито підготовче провадження у справі №908/2975/20, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.

В судовому засіданні 01.02.2021 оголошено перерву до 03.02.2021.

В судовому засіданні 03.02.2021 справу розглянуто, прийнято вступну та резолютивну частину рішення.

Заявлені позовні вимоги, ґрунтуються на ст. ст. 11, 509, 510, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 218, 222 Господарського кодексу України та договорі поставки №92(7)20УК/53-121-01-20-09276 від 17.04.2020 , на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з ДП "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом", в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька Атомна Електрична Станція" Державного підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" 1054912,98 грн. заборгованості, в тому числі: 916018,70 грн. основного боргу за отриманий товар, 37833,93 грн. пені, 9458,48 грн. 3 % річних і 91601,87 грн. штрафу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно з ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Так, у розрахунку кількості днів прострочення ТОВ НВФ Укрспецсервіс зазначає, що останнім днем оплати товару, поставленого по накладній № 132 від 28.04.2020 є 13.06,2020 (субота) - вихідний день , а по накладній № 133 від 12.05.2020 є 27.06.2020 (субота) - вихідний день. Таким чином, розрахунок кількості днів прострочення оплати, наведений в позовній заяві є необґрунтованим. Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу зазначив, що умовами договору поставки № 92(7)20УК/53-121-01-20-09276 від 17.04.2020 не встановлена відповідальність ДП "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом", в особі ВП "Запорізька Атомна Електрична Станція" ДП "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" за прострочення оплати поставленої продукції у вигляді пені та штрафу, а отже вимога про стягнення зазначених штрафних санкцій є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Щодо стягнення 3% річних зауважив, що сторони розмежували строки сплати ПДВ на поставлену продукцію та вартість самої продукції, позивачем не надані належні докази виконання ним п. 4.4 Договору № 92(7)20УК/53-121-01-20-09276 від 17.04.2020 та докази, які підтверджують виникнення обов`язку відповідача зі сплати ПДВ по спірному договору. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 37833,93 грн. пені, 9458,48 грн. 3 % річних і 91601,87 грн. штрафу.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

17.04.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "УКРСПЕЦСЕРВІС" (постачальником, позивачем у справі) та Державним підприємством "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька Атомна Електрична Станція" Державного підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (покупцем, відповідачем у справі) укладений Договір поставки № 92(7)20УК/53-121-01-20-09276 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити товар, відповідно до поданого переліку, на загальну суму 989777, 85грн. з ПДВ.

Згідно з п. 1.2 договору строк поставки товару: квітень - травень 2020 року.

Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна вартість договору становить 824 814, 88грн. без ПДВ.

За умовами п. 3.2 договору розрахунок за товар здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від продавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору поставка товару відбувається відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP м. Енергодар, одержувач продукції: ЗВ ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом", вул. Промислова, 133, м склади.

У п. 11.1 договору визначено, що договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладання.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар за накладними, а саме: №132 від 28.04.2020 на суму 431809, 56грн., та №133 від 12.05.2020 на суму 547737, 44 грн., а всього на загальну суму 979547, 00 грн.

03.06.2020 відповідач здійснив часткову оплату за договором у сумі 63528, 30грн., що підтверджується платіжним дорученням №4071 від 03.06.2020.

Оскільки відповідач не оплатив решту товару в розмірі 916018, 70 грн., позивач звернувся до відповідача з претензією №29/3 від 29.07.2020.

У відповідь на претензію відповідач повідомив позивача листом вих. №28-24/1929 від 09.09.2020, що у відповідача відсутня можливість погашення заборгованості у строки встановлені договором, у зв`язку зі складним фінансовим станом. За фактом розподілу коштів кредиторська заборгованість буде погашена.

На підставі вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 916018,70 грн. основного боргу за отриманий товар, 37833,93 грн. пені, 9458,48 грн. 3 % річних і 91601,87 грн. штрафу.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані умовами договору поставки №92(7)20УК/53-121-01-20-09276 від 17.04.2020.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 3.2 договору розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару.

Товар поставлено відповідачу за накладною №132 - 28.04.2020, отже відповідач мав оплатити товар до 12.06.2020 включно, а за накладною №133 товар поставлено - 12.05.2020, отже відповідач мав оплатити товар до 26.07.2020 включно.

В порушення умов Договору поставки №92(7)20УК/53-121-01-20-09276 від 17.04.2020 відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору поставки №92(7)20УК/53-121-01-20-09276 від 17.04.2020 зобов`язання та вимоги чинного законодавства, вартість поставленої продукції сплатив частково, у зв`язку із чим станом на час ухвалення рішення за ним рахується заборгованість за поставлену продукцію в сумі 916018,70 грн. Доказів протилежного відповідач суду не подав.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 916018,70 грн. основного боргу за договором поставки №92(7)20УК/53-121-01-20-09276 від 17.04.2020 пред`явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

За невиконання грошових зобов`язання за Договором №92(7)20УК/53-121-01-20-09276 від 17.04.2020 позивачем пред`явлена до стягнення пеня в розмірі 37833,93 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 37833,93 грн. пені задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пеня, за визначенням частини 3 статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

В п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до приписів ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій визначається законом або передбачається договором.

Пункти, які містять розмір та базу нарахування пені за невиконання Покупцем зобов`язань щодо своєчасної і повної оплати за отриману продукцію в Договорі №92(7)20УК/53-121-01-20-09276 від 17.04.2020 відсутні. Посилання позивача, на п.7.1 Договору, судом до уваги не приймається оскільки, зазначений пункт не містить посилання на конкретний розмір пені, а докази встановлення пені в інших актах законодавства у відносинах сторін відсутні.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення 37833,93 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов`язань відмовляється як необґрунтованно заявлених.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 91601,87 грн. штрафу за прострочення оплати товару.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 міститься вказівка, що чинним законодавством не виключена можливість встановлення в укладеному сторонами договорі застосування до грошового зобов`язання не тільки пені, а й іншого виду неустойки - штрафу, притому і як самостійного заходу відповідальності, і як такого, що застосовується поряд з пенею.

Вказаним спростовуються доводи відповідача щодо застосування до грошового зобов`язання подвійної відповідальності.

Проте, відповідно до приписів ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій визначається законом або передбачається договором.

Умовами договору поставки № 92(7)20УК/53-121-01-20-09276 від 17.04.2020 не встановлена відповідальність покупця за прострочення оплати поставленої продукції у вигляді штрафу, та не визначено його розмір, а докази встановлення розміру штрафу в інших актах законодавства у відносинах сторін відсутні.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення 91601,87 грн. штрафу за прострочення виконання грошових зобов`язань відмовляється як необґрунтованно заявлених.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 9458,48 грн. 3 % річних, розрахованих за видатковою накладною №132 за період з 13.06.2020 по 24.10.2020 (134 календарних дні) , та за видатковою накладною №133 за період з 27.07.2020 по 23.11.2020 (120 календарних дня).

Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за неналежне виконання грошових зобов`язань за договором № 92(7)20УК/53-121-01-20-09276 від 17.04.2020 є обґрунтованою, але розрахунок 3% річних позивачем виконаний не правильно, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки при підрахунку розміру 3% пічних, та стягненню підлягає 3% в розмірі 9 432, 64 грн. за заявлений позивачем період, а саме за накладною №132 в розмірі 4045, 06 грн., та за накладною №133 в розмірі 5387, 58 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних за несвоєчасну оплату продукції судом відмовляється в задоволенні позову.

Посилання відповідача на ст. 254 ЦК України, судом до уваги не приймаються, оскільки як вже зазначалось судом товар поставлено відповідачу за накладною №132 - 28.04.2020, отже відповідач мав оплатити товар до 12.06.2020 (п`ятниця) включно, а за накладною №133 товар поставлено - 12.05.2020, отже відповідач мав оплатити товар до 26.07.2020 (п`ятниця) включно.

Доводи відповідача стовно того, що умовами договору сторони розмежували строки сплати ПДВ на поставлену продукцію та вартість самої продукції, тобто, вартість продукції сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції, а ПДВ сплачується після отримання Покупцем від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Сторонами визначено у розділу 3 "Умови і порядок оплати" Договору, що розрахунок за продукцію, здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту постачання товарушляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, при цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 989 777, 87грн.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (45 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 3.2 розділі 3 Договору необхідності передачі постачальником покупцю податкової накладної та оплата ПДВ покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена покупцем на протязі визначеного сторонами строку для оплати за товар (45 календарних днів з дати поставки).

Будь-яких доказів звернення до позивача з приводу не передання податкової накладної відповідач суду не подав.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар у зв`язку з чим позивачем правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних. При цьому судом встановлено та не заперечується відповідачем, що товар ним отримано, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов`язку здійснити оплату за поставлений товар.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "УКРСПЕЦСЕРВІС" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька Атомна Електрична Станція" Державного підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька Атомна Електрична Станція" Державного підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом"; код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "УКРСПЕЦСЕРВІС", (61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 7, к. 306, код ЄДРПОУ 31631773) 916 018 (дев`ятсот шістнадцять тисяч вісімнадцять) грн. 70 коп. основного боргу, 9 432 (дев`ять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 64 коп. 3 % річних та 13 881 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 77 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України "04" лютого 2021р.

Суддя Н. Г. Зінченко