Рішення

від 21.01.2021 по справі 916/2645/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2645/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.

розглянувши справу № 916/2645/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом : підприємства споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» /ЄДРПОУ 01785003, адреса - 68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Промзона, 1/

до відповідача: Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області /ЄДРПОУ 04380711, адреса - 68232, Одеська обл., Саратський р., с. Платіївка, вул. Сонячна, 126/

за участю залученої у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Саратської районної спілки споживчих товариств /ЄДРПОУ 01761497, адреса - 68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Чкалова, 21/

про визнання права власності

та за зустрічним позовом: Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області /ЄДРПОУ 04380711, адреса - 68232, Одеська обл., Саратський район, с. Платіївка, вул. Сонячна, 126/

до відповідача: підприємства споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» /ЄДРПОУ 01785003, адреса - 68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Промзона, 1/

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Саратської районної спілки споживчих товариств /ЄДРПОУ 01761497, адреса - 68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Чкалова, 21/

про визнання права власності

за участю представників:

від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: Кожухар Є.І. на підставі довіреності № 18 від 01.11.2020 р.;

від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: Іванько С.С., довіреність № б/н від 18.01.2021 року;

від третьої особи: Атанасов В.С., паспорт серія № НОМЕР_1 , виданий 02.11.2018 року.

ВСТАНОВИВ:

10.09.2020 року підприємство споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою /вх. № 2739/20/ до Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області про визнання права власності на нежитлове приміщення площею 158,3 кв.м., яке складається з двох складів площею 80,2 кв.м. та 78,1 кв.м. (будівля заготівельного пункту), яке розташоване у с. Платіївка, Саратського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25 лютого 1993 року було зареєстровано Саратську районну спілку споживчих товариств. 14.10.1994 р. зареєстровано Саратське заготівельно-переробне підприємство Саратської райспоживспілки (Саратський райкоопзаготпром), яке в подальшому було перейменовано у Дочірнє підприємство Райкоопзаготпром Саратської районної спілки споживчих товариств .

За твердженням позивача, спірна нежитлова будівля колишнього приймально-заготівельного пункту площею 158,3 кв.м. побудована у радянські часи для системи споживчої кооперації. Так, згідно рішення виконкому Саратської районної ради депутатів трудящих № 340 від 29.09.1972 р. Про затвердження рішення правління Плахтіївського ССТ про виділення земельної ділянки під будівництво приймально-заготівельного пункту було виділено земельну ділянку під будівництво приймально-заготівельного пункту. Розпорядженням № 1691-р від 30.12.1974 р. по Одеській облспоживспілці було затверджено акт на прийняття в експлуатацію приймально- заготівельного складу у с. Плахтіївка Саратського району, прийнятий в експлуатацію 27.12.1974 р.

Вказує, що спірне майно перебувало на балансі позивача, а 27 березня 2003 року виконавчий комітет Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області ухвалив рішення № 24/6 Про оформлення права колективної власності на будівлю по вул. Леніна, центр села , яким за результатом розгляду клопотання Саратського райзаготпрома про визнання власності на будівлю по вул. Леніна, центр села Плахтіївка за Саратським райзаготпромом, виконавчий комітет сільської ради вирішив оформити право власності на будівлю, яка є предметом спору, за Саратським райкоопзаготпромом. Але відповідач свідоцтво про право власності не видав, як це було передбачено відповідною Інструкцією, та реєстрацію права власності здійснено не було. В подальшому це майно передавалось на баланс Саратської районної спілки споживчих товариств, оскільки останньою було прийнято рішення № 4 від 22.01.2007 р. Про ліквідацію Дочірнього підпрємства РКЗП Саратського РПС , згідно відповідного акту.

Позивач зазначає, що 14.07.2008 р. Саратський райкоопзаготпром було ліквідовано, але 08.06.2016 р. ця ліквідація була скасована за рішенням суду. 8 листопада 2016 року постановою правління Саратської РССТ № 24 ДП Райкоопзаготпром Саратської РССТ було ліквідовано шляхом перетворення у Підприємство споживчої кооперації Райкоопзаготпром Саратської РССТ , затверджено новий статут підприємства, згідно якого Підприємство споживчої кооперації Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки є правонаступником ДП Райцкоопзаготпром Саратської райспоживспілки . Згідно постанови правління Саратської РССТ від 27.12.2019 р. та відповідного акту приймання-передачі майно, право власності на яке є предметом позову, було повернуто на баланс власникові - позивачу.

Отже позивач вважає себе правонаступником підприємства, по відношенню до якого було прийнято вищезазначене рішення виконкому Плахтіївської сільської ради Саратського району про оформлення права власності на спірне майно та його законним власником.

Позивач звертався до державного реєстратора Саратської районної державної адміністрації щодо реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно, але отримав рішення про відмову № 50076748 від 6 грудня 2019 року з причини того, що дане нерухоме майно зареєстровано як безхазяйне.

Позивач зазначає, що дії відповідача щодо намагання отримати у власність територіальної громади спірного майна, а також щодо незаконної передачі цього майна в оренду шляхом укладення договору оренди свідчить про їх невизнання права власності позивача на це майно. А отже право власності на це майно підлягає судовому захисту, що зумовило звернення позивача до суду за захистом.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 15, 182, 316-317, 319, 321, 328, 392 ЦК України, ст. 83 ЗК України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Ухвалою суду від 14.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2645/20; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.10.2020 р.; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Саратську районну спілку споживчих товариств

07.10.2020 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області /вх. № 3001/20/ до підприємства споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» , в якій сільська рада просить визнати за територіальною громадою села Плахтіївка в особі Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області право власності на безхазяйну нерухому річ, на нежитлове приміщення площею 158,3 кв.м., що розташоване за адресою: Одеська обл., Саратський р., с. Плахтіївка, вул. Центральна, 167а.

Зустрічний позов пред`явлено на підставі ст.ст. 329, 335 ЦК України.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Плахтіївська сільська рада Саратського району Одеської області посилається на те, що в кінці 2015 року Плахтіївською сільською радою Саратського району Одеської області на території села Плахтіївка була виявлено нерухома річ (нежитлова будівля) загальною площею 158,3 кв.м., яка немає власника. До 2003 року вказана нерухома річ (нежитлова будівля), використовувалась як заготовчий пункт, користувачем нерухомого майна являлось підприємство Саратський райокоопзаготпром. Вказаному підприємству рішенням виконкому Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області від 27.03.2003 року №24 був наданий дозвіл на оформлення права колективної власності на заготівельний пункт у селі Плахтіївка в центрі села. З 2003 року та по 28.01.2016 року інформація про оформлене право власності на нерухому річ (нежитлову будівлю) за підприємством Саратський райокоопзаготпром чи за іншою юридичною або фізичною особою до Плахтіївської сільської ради не надходила, власник нерухомої речі Плахтіївській сільській раді не відомий. У зв`язку із чим, Плахтіївська сільська рада Саратського району Одеської області прийняла рішення від 28.01.2016 року №50 -VII Про визнання нерухомого майна безхазяйним , відповідно до якого нерухоме майно (нежитлова будівля), що розташоване за адресою: Одеська область, Саратський район, село Плахтіївка, вулиця Центральна (колишня Леніна), будинок №167 а (сто шістдесят сім літера а ) визнане безхазяйним, нерухомим майном.

14 квітня 2016 року державним реєстратором Саратського районного управління юстиції Одеської області, спірне нерухоме майно (нежитлова будівля) взяте на облік як безхазяйне нерухоме манно, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме манно вчинений відповідний запис за №7801.

Позивач за зустрічним позовом єдиною заінтересованою особою стосовно спірного майна вважає підприємство Саратський райокоопзаготпром, яке до 2003 року користувалося вказаним нерухомим майном, та якому рішенням виконкому Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області від 27.03.2003 року №24 був наданий дозвіл на оформлення права колективної власності на заготівельний пункт у селі Плахтіївка в центрі села. Однак, інформація про підприємство Саратський райокоопзаготпром у позивача за зустрічним позовом відсутня, місце його знаходження невідоме, інформація про його функціонування, припинення, реорганізацію чи ліквідацію відсутня.

Плахтіївська сільська рада Саратського району Одеської області зверталась до Саратського районного суду Одеської області із заявою про передачу безхазяйної нерухомої речі що розташована за адресою: Одеська область, Саратський район, село Плахтіївка, вулиця Центральна (колишня Леніна), будинок №167а (сто шістдесят сім літера а ) у комунальну власність територіальної громади села Плахтіївка в особі Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області. Однак, ухвалою суду від 31.01.2020 року вказана заява залишено без розгляду.

Стосовно первісних позовних вимог Плахтіївська сільська рада Саратського району Одеської області пояснює, що відповідно до акту приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництва від 27 грудня 1974 року забудовником (замовником будівництва) нежитлового приміщення (складу сільськогосподарських продуктів на 100 тон), що розташоване за адресою: Одеська область, Саратський район, село Плахтіївка, вулиця Центральна (колишня Леніна), будинок №167а (сто шістдесят сім літера а ) являлась Саратська заготівельна контора. Інформація про вказане підприємство в Плахтіївській сільській раді відсутня, місце його знаходження невідоме, інформація про його функціонування, припинення, реорганізацію чи ліквідацію відсутня.

Відповідно до Погосподарського обліку Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області, до 2003 року користувачем нерухомого майна, що розташоване за адресою: Одеська область, Саратський район, село Плахтіївка, вулиця Центральна, будинок № 167а (сто шістдесят сім літера а ) рахувалось підприємство Саратський райкоопзаготпром. Вказаному підприємству рішенням виконкому Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області від 27.03.2003 року №24 був дійсно наданий дозвіл на оформлення права колективної власності на заготівельний пункт у селі Плахтіївка в центрі села. Однак, документи, що підтверджують оформлене право колективної власності на спірне нерухоме майно, за Саратським райкоопзаготпромом до Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області не надавались.

З урахуванням вказаного, позивач за зустрічним позовом вважає, що підприємство споживчої кооперації Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки не має жодного відношення до Саратської заготівельної контори чи Саратського Райкоопзаготпрому, та не являється правонаступником вказаних підприємств. Також позивач за первісним повозом жодного відношення не мас до спірної нерухомої речі (нежитлової будівлі).

Ухвалою суду від 12.10.2020 року залишено без руху зустрічну позовну заяву Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області вх. № 3001/20 від 07.10.2020 року; зобов`язано Плахтіївську сільську раду Саратського району Одеської області надати суду у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні зустрічної позовної заяви від 07.10.2020р. за вх. №3001/20.

У підготовчому судовому засіданні 15.10.2020 року судом оголошено протокольну ухвалу відкладення судового засідання на 11.11.2020 року на 11:30 год.

02.11.2020 року на адресу суду надійшла заява Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області /вх. № 29199/20/ про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 12.10.2020 року.

Ухвалою суду від 11.11.2020 року прийнято зустрічний позов Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області (після зміни назви юридичної особи - Плахтіївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області) до підприємства споживчої кооперації «Райкоопзаготпром райспоживспілки» про визнання права власності /вх. № 3001/20 від 07.10.2020 року/; алучено до участі у справі за зустрічним позовом у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Саратську районну спілку споживчих товариств; постановлено об`єднати первісний позов підприємства споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» до Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Саратської районної спілки споживчих товариств, про визнання права власності разом із зустрічним позовом Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області до підприємства споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» про визнання права власності - в одне провадження в рамках справи № 916/2645/20; продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2645/20 на 30 днів до 14 грудня 2020 року; відкладено підготовче засідання на 02.12.2020 р. о 11:30 год.

26.11.2020 року на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи - Саратської районної спілки споживчих товариств /вх. № 31661/20/, в яких повідомлено, що Саратська районна спілка споживчих товариств є організацією споживчої кооперації, яка об`єднує на добровільних засадах споживчі товариства, та має чотири підприємства, в тому числі і Підприємство Споживчої Кооперації Райкоопзаготпром Саратської РСС (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом). Підприємство Споживчої Кооперації Райкоопзаготпром Саратської РСС - є підприємством Саратської районної спілки споживчих товариств (Саратська Райспоживспілка), яка створена шляхом перетворення та є правонаступником підприємства Дочірнього Підприємства Райкоопзаготпром Саратської РСС . Раніше назва була Саратське заготівельно-переробче підприємство Саратської Райспоживспілки скорочено /Саратський Райкоопзаготпром/, яке було змінено згідно постанови правління Саратської Райспоживспілки №2 від 24 січня 2005року Про прийняття Статуту Райкоопзаготпрому Саратської Райспоживспілки у новий редакції на Дочірне Підприємство Райкоопзаготпром Саратської РСС . Юридична адреса, та код підприємства не мінялися.

Третя особа пояснює, що спірне нерухоме майно з 1974 року до квітня 2007 року перебувало на балансі позивача за первісним позовом. 27 березня 2003 року виконавчий комітет Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області ухвалює рішення № 24/6 Про оформлення права колективної власності на будівлю по вул. Леніна, центр села , яким за результатом розгляду клопотання Саратського райзаготпрома № 33 від 27 березня 2003 року, яким оформлено право власності на будівлю, яка є предметом спору, за Саратським райкоопзаготпромом (це скорочена назва Саратського заготівельно-переробчего підприємства Саратської Райспоживспіпки) і що не визнає відповідач, незважаючи на те, що у зустрічної позовної заяві позивач вказує, що Єдиною заінтересованою особою, на думку Плахтіївської с/ради, являється Саратськиц райкоопзаготпром .

На підставі постанови правління Саратського РССТ № 13 від 21.03.2007 року та згідно акту на передачу основних засобів товаро-матеріальних цінностей ДП Райкоопзаготпром Саратської Райспоживспілки станом на 01.04.2007 року, основні засоби ДП Райкоопзаготпром Саратської Райспоживспілки , яка була ліквідована, передані на баланс Саратської Райспоживспілки.

Третя особа зауважує, що з 2007 року по грудень 2019 року спірний об`єкт нерухомості знаходився на балансі правління Саратської райспоживспілці, яка користувалась ним, проводила ремонти, страхувала, здавала в оренду.

Третя особа вказує, що згідно постанови правління Саратської райспоживспілці № 35 від 27.12.2019 р. об`єкт передано на баланс позивача, ПСК Райкоопзаготпром Саратської РССТ . На цій підставі Райспоживспілка, вважав спірний об`єкт нерухомості своєю власністю зверталася до суду з позовом про визнання права власності за ст. 392, потім за ст.344 ЦК України /справа № 916/2288/19/. Рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 916/2288/19 від 15.11.2019р. відмовлено у позові, тому що 08.06.2016 р. ліквідація була скасована за рішенням суду, та Підприємство споживчої кооперації Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки яке є правонаступником ДП Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки та має право звернутися до суду за визнанням право власності на спірний об`єкт нерухомості.

27.11.2020 року на адресу суду надійшов відзив підприємства споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» на зустрічну позовну заяву /вх. № 31789/20/, в яких відповідач за зустрічним позовом просить відмовити у задоволенні позовних вимог Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Відповідач за зустрічним позовом вказує, що спірне майно ніколи не було безхазяйним. Відповідач зауважує, що прав первинного власника, які б потребували захисту, у позивача за зустрічним позовом ніколи не існувало, що ним не оспорюється.

Відповідач за зустрічним позовом вказує, що позивач за зустрічним позовом сам собі суперечить, адже зазначає, що майно, що є предметом позову, використовувалось позивачем за первісним позовом. Визнає, що радою було прийнято рішення про оформлення права власності на це майно. Зазначене рішення не скасовано і, як і усі рішення органів місцевого самоврядування, не має строку дії у часі.

Споживча кооперація «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» зауважує, що позивач за зустрічним позовом зазначає обставини, які не відповідають дійсності. Зокрема, щодо того, що позивач за первісним позовом начебто не має відношення до підприємства, якому він видав рішення про оформлення права власності. Це спростовують документи, додані до первісного позову, які з достовірністю показують, що позивач є правонаступником підприємства, яке отримало право на оформлення свого права власності.

Ухвалою суду від 02.12.2020 року закрито підготовче провадження по справі № 916/2645/20 та призначено справу № 916/2645/20 до судового розгляду по суті; судове засідання по суті призначено на 23.12.2020 року.

У судовому засіданні 23.12.2020 року судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання по суті у справі на 21.01.2021 року на 11:00 год.

21.01.2021 року на адресу суду надійшла заява Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якій повідомлено, що рішенням Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 12-VII від 01.12.2020 року назва Плахтіївська сільська рада Саратського району Одеської області замінено на Плахтіївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад" від 16.04.2020 року № 562-ІХ, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року № 720-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області", постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-ІХ "Про утворення і ліквідацію районів", постанови Центральної виборчої комісії від 08.08.2020 року № 160 "Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 25.10.2020 року" у зв`язку з заміною адміністративної назви "Саратський район Одеської області" на "Білгород-Дністровський район Одеської області", після проведення виборів 25.10.2020 року.

В судовому засіданні по суті постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено заяву позивача за зустрічним позовом в позовній заяві Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області адміністративну назву району "Саратський район" у всіх словосполученнях та відмінках читати як "Білгород-Дністровський район" та назву юридичної особи "Плахтіївська сільська рада Саратського району Одеської області" читати як "Плахтіївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області".

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити первісний позов, заперечувала проти задоволення зустрічного позову, з підстав викладених у відзиві на зустрічний позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову та просив задовольнити зустрічний позов.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав первісні позовні вимоги та заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Вислухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, у селі Плахтіївка Саратського району Одеської області знаходиться нежитлова будівля колишнього приймально-заготівельного пункту площею 158,3 кв.м, яка складається з двох складів та розташована по вулиці Центральній, 167 «А» (стара назва - вулиця Леніна), що не заперечується сторонами та підтверджується копією технічного паспорту від 16.07.2013 року у матеріалах справи.

Згідно рішення виконкому Саратської районної ради депутатів трудящих № 340 від 29.09.1972 р. Про затвердження рішення правління Плахтіївського ССТ, про виділення земельної ділянки під будівництво приймально-заготівельного пункту було виділено земельну ділянку під будівництво приймально-заготівельного пункту /а.с. 35/.

Розпорядженням № 1691-р від 30.12.1974 р. по Одеській облспоживспілці було затверджено акт на прийняття в експлуатацію приймально-заготівельного складу у с. Плахтіївка Саратського району, прийнятий в експлуатацію 27.12.1974 р. /а.с. 42/.

Вказане нерухоме майно введено в експлуатацію як склад сільгосппродуктів, побудований Саратською райзаготконторою , що підтверджується актом приймання в експлуатацію державною приймальною комісією від 27.12.1974 р. /а.с. 42/.

Згідно технічного паспорту станом на 16.07.2013 року адреса зазначеного нежитлового приміщення була: вул. Леніна, село Плахтіївка Саратського району Одеської області.

Рішенням виконавчого комітету Плахтіївської сільської ради від 20.08.2015 року № 47 присвоєна адреса нежитловій будівлі колишнього заготовчого пункту: село Плахтіївка, Саратського району Одеської області вул. Леніна, 167-а.

Рішенням виконавчого комітету Плахтіївської сільської ради ,,Про оформлення права колективної власності на будівлю по вул. Леніна, центр села" від 27.03.2003 р. № 24/б, на підставі Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Держбуда України від 09.06.1998 р. № 121, вирішено оформити право колективної власності на спірну будівлю заготовчого пункту за Саратським райкоопзаготпром .

Постановою правління Спілки ,,Про передачу основних засобів товарно-матеріальних цінностей ДП ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки" на баланс райспоживспілки" від 21.03.2007 р. № 13 на виконання постанови правління Спілки ,,Про ліквідацію ДП ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки" від 22.01.2007 р. № 4, з метою ефективного використання основних засобів передано основні засоби на баланс Спілки у відповідності до розподільчого балансу /а.с. 43/.

Згідно акту передачі основних засобів, товарно-матеріальних цінностей на баланс Спілки згідно розподільчого балансу станом на 01.04.2007 р. передано активи та пасиви ДП ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки", у зв`язку з чим з 2007 р. приміщення приймально-заготівельного пункту знаходиться на балансі Спілки споживчих товариств /а.с. 44/.

Акт підписаний членами комісії, у тому числі директором ДП «РКЗП Саратського РПС» та головним бухгалтером ДП.

Підписи членів комісії посвідчені печатками Саратської райспоживспілки (ідентифікаційний код 01761497) та Дочірнього підприємства «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» (ідентифікаційний код 01785003).

Згідно відомостей Додатку №1 до постанови правління №13 від 21.03.2007р. при проведенні інвентаризації основних засобів виявлено Заготпункт с.Плахтєєвка як актив ДП «РКЗП Саратського РПС» .

Разом із тим, 28.01.2016р. Плахтіївською сільрадою було прийняте рішення №50-VII, яким рада вирішила:

1. Визнати безхазяйним, нерухоме майно (нежитлова будівля), що розташована за адресою: Одеська область, Саратський район, село Плахтіївка, вулиця Леніна, 167а.

2. Звернутися до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік безхазяйного майна, що знаходиться за адресою: Одеська область, Саратський район, село Плахтіївка, вул.Леніна, 167а.

3. Про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна зробити оголошення у друкованих засобах масової інформації.

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію з питань житлово-комунальної, господарської та підприємницької діяльності.

Рішенням Плахтіївської сільради №51-VII від 28.01.2016р. Про виконання Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки перейменовано вулицю Леніна у с.Плахтіївка на вулицю Центральну.

Плахтіївською сільською радою у друкованому засобі масової інформації, районній газеті Час, Люди, Події , 30 квітня 2016 року було зроблено оголошення про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, що розташоване за адресою: Одеська область, Саратський район, село Плахтіївка, вулиця Центральна (колишня Леніна), будинок №167а (сто шістдесят сім літера а ).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (індексний номер документа 87785294 від 23.05.2017р.) інформація про взяття на облік безхазяйного майна, яке розташоване за адресою: Одеська область, Саратський район, село Плахтіївка, вул.Леніна, 167а міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата взяття на облік - 14.04.2016р., підстава взяття на облік: рішення органу місцевого самоврядування , серія та номер 50-VII, виданий 28.01.2006, видавник: голова Плахтіївської сільської ради.

Відповідач за первісним позовом Плахтіївська сільрада зверталася до Саратського районного суду Одеської області щодо передачі безхазяйного нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади села Плахтіївка Саратського району Одеської області, але ухвалою суду у справі № 513/1005/19 від 31.01.2020 р., яка набрала законної сили 06.03.2020 р., заява відповідача залишена без розгляду внаслідок наявності спору про право цивільне /а.с. 69-70/.

У ході розгляду справи позивач за первісним позовом наполягав на тому, що спірне нерухоме майно завжди належало йому. Однак дії відповідача за первісним позовом щодо намагання отримати у власність територіальної громади спірного майна, свідчать про невизнання права власності позивача на це майно, що зумовило звернення підприємства споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» до суду із позовом.

Відповідач за первісним позовом, посилаючись на відсутність з дня взяття на облік безхазяйного нерухомого майна документів, які підтверджують право власності будь-якої особи на спірне нерухоме майно, звертається до суду із зустрічним позовом.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення території та адміністративних центрів територіальних громад від 16.04.2020 року № 562-ІХ, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року № 720-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області , Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-ІХ Про утворення та ліквідацію районів , Постанови Центральної виборчої комісії від 08.08.2020 року № 160 Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів від 25.10.2020року , адміністративна назва Саратський район Одеської області була змінена на Білгород-Дністровський район Одеської області .

Судом також досліджено витяг з ЄДРПОУ стосовно відповідача за первісним позовом /позивач за зустрічним позовом/, з якого вбачається, що назва відповідача - Плахтіївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області

Господарським судом встановлено, що Саратська районна спілка споживчих товариств є організацією споживчої кооперації, яка об`єднує на добровільних засадах споживчі товариства, та має чотири підприємства, в тому числі і Підприємство Споживчої Кооперації Райкоопзаготпром Саратської РСС (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом).

Згідно свідоцтва про реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, виданого 20.05.1996 року Саратською районною державною адміністрацією, 12.06.1996 року до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій внесено запис про реєстрацію Саратське заготівельно-переробче підприємство Саратської Райспоживспілки скорочено - Саратський Райкоопзаготпром. Код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій - 01785003. Дата створення - 14.10.1994 року /а.с. 53, 171/.

Матеріли справи містять дві перші та останню сторінки Статуту Саратське заготівельно-переробче підприємство Саратської Райспоживспілки від 13.01.1999 року /а.с. 54-55/.

Постанови правління Саратської Райспоживспілки №2 від 24 січня 2005року Про прийняття Статуту Райкоопзаготпрому Саратської Райспоживспілки у новий редакції змінено назву Райкоопзаготпром на Дочірне Підприємство Райкоопзаготпром Саратської РСС /а.с. 172/.

14.07.2008р. внесено запис про припинення «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов`язане з реорганізацією (ідентифікаційний код 01785003).

Судом досліджено Статут позивача за первісним позовом Підприємства споживчої кооперації Райкоопзаготпром Саратської Райспоживспілки у редакції від 2017року /код ЄДРПОУ 01785003/, з п. 1.1 якого вбачається, що вказане підприємство є підприємством Саратської районної спілки споживчих товариств (Саратська Райспоживспілка) та створене шляхом перетворення та є правонаступником підприємства Дочірнього Підприємства Райкоопзаготпром Саратської РСС /а.с. 6-13

Таким чином, господарським судом встановлено, що позивач за первісним позовом є правонаступником підприємства Дочірнього Підприємства Райкоопзаготпром Саратської РСС , що у 2005 році змінило назву з Саратського заготівельно-переробчого підприємства Саратської Райспоживспілки скорочено - Саратський Райкоопзаготпром. Тобто позивач за первісним позовом є правонаступником Саратського Райкоопзаготпрому.

Разом із тим, у ході розгляду справи третя особа у справі пояснювала, що стосовно спірного нерухомого майна Господарським судом Одеської області уже розглядалися справи № 916/728/18 та № 916/2288/19.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 року, встановлено, що шляхом дослідження відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що 08.06.2016 р. скасовано здійснений 14.07.2008 р. запис про припинення ДП ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» у зв`язку з ліквідацією, яка стала передумовою для передачі майна Спілці. Скасування запису відбулось на виконання судового рішення. ДП ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» припинено як юридичну особу в результаті реорганізації тільки 26.01.2017 р., правонаступником дочірнього підприємства виступає Підприємство споживчої кооперації ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» .

Таким чином дослідженими матеріалами справи та встановленими судом обставинами спростовуються твердження відповідача за первісним позовом, що позивач Підприємство споживчої кооперації Райкоопзаготпром Саратської Райспоживспілки не має жодного відношення до Саратського Райкоопзаготпрому, по відношенню до якого рішенням виконавчого комітету Плахтіївської сільської ради від 27.03.2003 р. № 24/б, вирішено оформити право колективної власності на спірну будівлю заготовчого пункту за Саратським райкоопзаготпром .

При цьому суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей стосовно статусу Саратської райзаготконтори, яка була структурною одиницею заготкооперації, що діяла до 1991 року, і яка згідно акту від 27.12.1974 р. вводила в експлуатацію спірний об`єкт нерухомості як склад сільгосппродуктів. Винекнення права власності не було пов`язано з державною реєстрацією такого права до 01.01.2004 року. До того ж у суду відсутні відомості про володіння, користування та розпорядження спірним об`єктом (до моменту визнання його безхазяйним Плахтіївською сільською радою) іншим, ніж позивач по справі за первісним позовом, підриємтсвом чи іншою юридичною особою. Не заперечувалось це право і самою Плахтіївською сільською радою у 2003 році.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1, 2 ст.319 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, позов про визнання права власності може пред`являти виключно власник такого майна. Відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту належності йому спірного майна на праві власності.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій від третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст. 392 ЦК України є спір або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Отже, враховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 ЦК України (постанова Верховного суду України від 10.06.2020 у справі № 910/18384/15).

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджено належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного суду від 11.04.2019р. у справі №910/8880/18, від 02.05.2018 у справі № 914/904/17 та від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17.

Право власності як і будь-яке інше суб`єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на первісні та похідні.

До первісних підстав відносяться ті способи, за якими право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників: новостворене майно (ст. 331), переробка речі (ст. 332), привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333), безхазяйна річ (ст. 335), набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336), знахідка (ст. 338), бездоглядна домашня тварина (ст. 341), скарб (ст. 343), набувальна давність (ст. 344), викуп пам`ятки історії та культури (ст. 352), реквізиція (ст. 353), конфіскація (ст. 354). До похідних відносяться ті підстави, за якими право власності на річ виникає за волею попереднього власника (цивільні правочини, спадкування за законом і за заповітом).

Господарський суд зауважує, що рішення Плахтіївської сільради №24/б від 27.03.2003р. про оформлення права власності на спірне майно за Саратським райкоопзаготпром не було реалізоване. Право власності на спірне майно не було оформлене за Саратським райкоопзаготпром.

При цьому суд зазначає, що право колективної власності ЦК України не передбачено.

Відповідно до п.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. (який був чинним у 2003 році) оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування: фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію; власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні їм частки. У разі, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно, це питання вирішується в судовому порядку; членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об`єднання, які повністю внесли свої пайові внески; юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об`єктів нерухомого майна їх засновниками; фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) підприємства, об`єднання, організації отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, об`єднання, організації, що ліквідовується; фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників підприємства і за рішенням засновників (власників) отримали у власність об`єкт нерухомого майна, переданий їм за актом приймання-передавання; інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об`єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об`єкта (частини) інвестору; реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об`єкти нерухомого майна з представленням рішень комісій з реабілітації про повернення цього майна; у разі виділення окремого будинку зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків (будівель); фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна, акта про прийняття об`єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об`єкта; фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені із житлових у нежитлові і навпаки, при наданні рішення відповідного органу; фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об`єкти нерухомого майна; б) державними органами приватизації - наймачам квартир у державному житловому фонді, які приватизували їх відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; в) Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об`єкти - суб`єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла, на їх частку.

Разом із тим, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції?.

Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були .

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи за первісним позовом, зокрема стосовно відношення підприємства споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» до спірного нерухомого майна, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог. При цьому суд враховує, що матеріалами справи спростовано доводи відповідача за первісним позовом в частині відсутності зв`язку між підприємством споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» та Саратським райкоопзаготпромом.

Стосовно зустрічного позову Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 335 Цивільного кодексу України після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Враховуючи висновок суду про задоволення первісного позову, господарський суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області не підлягають задоволенню, як взаємовиключні із первісними позовними.

Разом із тим, суд критично оцінює посилання позивача за зустрічним позовом стосовно відсутності зв`язку між відповідачем за зустрічним позовом підприємством споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» та Саратським райкоопзаготпромом, якому рішенням виконавчого комітету Плахтіївської сільської ради від 27.03.2003 р. № 24/б, вирішено оформити право колективної власності на спірну будівлю заготовчого пункту.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за первісним позовом при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 102,00 грн., що вбачається із платіжного доручення № 199 від 08.09.2020 року (а.с. 5).

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення первісних позовних вимог підприємства споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

У зв`язку із відмовою у задоволенні зустрінчго позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу за зустрічним позовом Плахтіївській сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги підприємства споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати за підприємством споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» /ЄДРПОУ 01785003, адреса - 68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Промзона, 1/ право власності на нежитлове приміщення площею 158,3 кв.м., яке складається з двох складів площею 80,2 кв.м. та 78,1 кв.м. (будівля заготівельного пункту), яке розташоване по вул. Центральна, 167 А у с. Платіївка, Саратського району Одеської області.

3. Стягнути з Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області /ЄДРПОУ 04380711, адреса - 68232, Одеська обл., Саратський район, с. Платіївка, вул. Сонячна, 126/ на користь підприємства споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» /ЄДРПОУ 01785003, адреса - 68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Промзона, 1/ судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. /дві тисячі сто дві гривні 00 копійок/.

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до підприємства споживчої кооперації «Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки» , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Саратської районної спілки споживчих товариств, про визнання права власності - відмовити.

5. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на Плахтіївсьу сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 01 лютого 2021 р.

Суддя Н.Д. Петренко