Постанова

від 25.01.2021 по справі 280/2398/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2021 року м. Дніпросправа № 280/2398/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙФ БЕСТ ТРАНС на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (суддя у 1 інстанції Лазаренко М.С.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙФ БЕСТ ТРАНС до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2020 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙФ БЕСТ ТРАНС задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у задоволенні заяви представника позивача адвоката Ковальова Дмитра Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙФ БЕСТ ТРАНС до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про скасування постанов відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати спірну ухвалу та ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не наділений правом за своєю ініціативою відмовляти у компенсації оплати за адвокатські послуги, а може лише зменшити розмір витрат у разі їх не співрозмірності. При цьому, суду першої інстанції надано всі належні докази на підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання юридичної допомоги № б/н від 03.04.2020, укладеним між ТОВ Лайф Бест Транс в особі директора ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Ковальовим Дмитром Валерійовичем.

Предметом договору є надання юридичної допомоги замовнику в Запорізькому окружному адміністративному суді, судах апеляційної та касаційної інстанцій по справі за позовом замовника про скасування постав про застосування адміністративно-господарських санкцій.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: ордер на надання правової допомоги серії АР № 1013476 від 05.04.2020, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 519 від 22.04.2005, договір про надання юридичної допомоги № б/н від 03.04.2020, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат позивача № б/н від 06.04.2020, копію квитанції до прибуткового касового ордера № б/н від 03.04.2020 на суму 8000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що сума, заявлена позивачем є необґрунтованою та непропорційною до предмету спору, а позивачем не надано акт виконаних робіт, який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги у цій справі, що унеможливлює вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009р. у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006р. у справі Двойних проти України , від 30.03.2004р. у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що з наданих документів неможливо вирішити питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано акт виконаних робіт, який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги у справі №280/2398/20.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08.05.2018 у справі №810/2823/17, від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, від 22.05.2018 у справі №826/8107/16, від 24.01.2019 у справі №716/155/17 та від 22.04.2019 у справі №806/2143/18.

Посилання позивача на те, що суд не наділений правом за своєю ініціативою відмовляти у компенсації оплати за адвокатські послуги, а може лише зменшити розмір витрат у разі їх не співрозмірності є безпідставними, оскільки на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16.

Колегія суддів зазначає, що відсутність документів на підтвердження фактичного виконання адвокатських послуг, а саме акту виконаних робіт, який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги у цій справі, є підставою для відмови у відшкодування витрат на правничу допомогу, а не підставою для їх зменшення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙФ БЕСТ ТРАНС - залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров