Ухвала

від 26.01.2021 по справі 280/2398/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 січня 2021 року м. Дніпросправа № 280/2398/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙФ БЕСТ ТРАНС до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

Перший заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області подав до суду апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2020.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020 апеляційну скаргу заявника залишено без руху з наданням десятиденного строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заявником подано до суду заяву про поновлення строку на оскарження.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 4 статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Частинами 3, 4 статтею 53 КАС України передбачено, що прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь в розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами у визначених законом випадках. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їхнього захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

При цьому, зазначені норми поширюються на всі стадії адміністративного судового процесу, стосуються позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг.

Як свідчать матеріали справи, Запорізьким окружним адміністративним судом ухвалено рішення 03.08.2020.

Апеляційну скаргу на рішення від 03.08.2020 скаржник подав 21.10.2020 року.

Разом з апеляційною скаргою прокурором заявлено клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги посилаючись на те, що про оскаржуване рішення він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 21.09.2020. Проте, оскільки прокуратура, в силу положень статті 131-1 Конституції України та статті 53 КАС України, не мала правових підстав для подання апеляційної скарги до отримання інформації про неналежний захист державних інтересів відповідачем, а саме до 12.10.2020, то строк на оскарження рішення суду першої інстанції має обраховуватися для скаржника з 12.10.2020.

Надаючи оцінку вказаним доводам суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Відповідно до частини 1 статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно.

Пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України передбачена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Європейський суд вказав, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що про прийняте рішення, як зазначає сам скаржник, прокуратурі стало відомо 21.09.2020 за результатами опрацювання Єдиного державного реєстру судових рішень.

При цьому, згідно з інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2020 оприлюднено 10.08.2020.

Статтею 2 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до статті 3 цього Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Таким чином, про наявність оскаржуваного рішення суду першої інстанції скаржник мав змогу дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень з моменту його оприлюднення, тобто з 10.08.2020.

При цьому суд враховує, що особи, які приймали участь у справі, були обізнані про її розгляд, на їх адресу направлялося оскаржуване рішення суду першої інстанції, а отже мали можливість оскаржити судове рішення у встановлені законом строки.

На час подання апеляційної скарги оскаржуване рішення набрало законної сили.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не доведено поважність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Так, згідно з частиною 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

З аналізу вищезазначених норм чинного законодавства можна дійти висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке не здійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому, слід враховувати, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. При цьому, у кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 року в справі №826/13768/16.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись з апеляційною скаргою до суду, прокурор вказує на те, що Запорізька обласна прокуратура не приймала участі у розгляді цієї справи судом першої інстанції, а про прийняте рішення прокуратурі стало відомо 21.09.2020 за результатами опрацювання Єдиного державного реєстру судових рішень.

Також зазначає, що оскільки без вивчення змісту всіх документів, на підставі яких суд дійшов помилкових висновків про незаконність оскаржуваних постанов Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області та за для встановлення наявності бездіяльності відповідача у справі щодо належного виконання своїх повноважень в частині захисту інтересів держави, прокурором подано заяву до суду про ознайомлення з матеріалами справи, а також одразу направлено до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області лист щодо інформування про вжиті останнім заходи до оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2020 та про надання матеріалів рейдової перевірки у спірних правовідносинах.

08.10.2020 прокурор ознайомився з матеріалами справи в суді, про що є відповідна відмітка. (а.с. 55, зворотній бік)

Таким чином, прокурор вважає, що лише після ознайомлення з матеріалами справи можливо було стверджувати про неповне з`ясування судом обставин справи та відсутності апеляційної скарги від уповноваженого органу влади - Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області.

Зазначає, що в подальшому на адресу прокуратури надійшов лист від 12.10.2020 №2906/26/23-20, яким відповідач надіслав матеріали рейдової перевірки та повідомив, що вищевказане судове рішення в апеляційному порядку ним не оскаржувалося, з підстав неможливості оплатити судовий збір.

Отже, вважає, що лише після надходження листа від відповідача можливо було стверджувати про неналежний захист державних інтересів у спірних правовідносинах та, відповідно наявність підстав для представництва.

Суд апеляційної інстанції вважає наведені підстави необґрунтованими та зазначає, що в даному випадку у справі не було передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави.

Так, фактично підставою для звернення прокурора до суду є неналежне виконання Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області покладених на нього законодавством повноважень, які полягали у не зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі, у зв`язку з неможливістю сплатити судовий збір.

В даному випадку, державний орган не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, надавши при цьому заяву про поновлення строків оскарження рішення суду першої інстанції та докази сплати судового збору чи докази в підтвердження неможливості вчинення вказаної дії.

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що отримавши 10.08.2020 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2020, відповідач фактично не реалізував своє право на оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі, мотивуючи відсутністю коштів для сплати судового збору.

Проте, неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено відсутність правових підстав для представництва інтересів держави прокурором, з огляду на приписи частини 4 статті 53 КАС України, якою передбачено, що невиконання вимог, встановлених частиною 4 цієї статті, має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 169, 298, 327-329 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙФ БЕСТ ТРАНС до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції відповідно до статей 327-329 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров