Постанова

від 20.01.2021 по справі 120/434/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/434/20-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

20 січня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача - Геєць Т.О.

представника відповідача - Пенської О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Форвард" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Форвард" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Форвард» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- від 11.11.2019 року № 000198514, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 19 427 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 4 857 грн.;

- від 11.11.2019 року № 000200514, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 541 659 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 385 415 грн., в частині збільшення суму з ПДВ на суму 890 157 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 222 539, 50 грн.;

- від 11.11.2019 року № 0004991306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, пені на суму 23 023,43 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 9 949, 52 грн.;

- від 11.11.2019 року № 0005001306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, пені на суму 2 644,45 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 1373,50 грн.;

- від 06.02.2020 року №0001330514, яким збільшено ПДВ на суму 890 517 грн. і нараховано штрафні на суму 222539,5 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказане рішення та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, та просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

На підставі наказу №4234 від 13.08.2019 року державними ревізорами/інспекторами у період з 29.08.2019 року по 18.09.2019 року проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Бізнес Форвард» .

За результатом проведеної перевірки складено акт від 25.09.12.2019 року за № 167/0514/40327290, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, а саме:

- п.44.1, 44.2 статті 44, пп.134.1.1 п.134. ст. 134 ПК України, в результаті чого позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування за перевіряємий період в сумі 107933 грн.;

- пп.185.5.1 п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст. 187, п.198.1-198.3, п. 198.5 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України в результаті чого позивачем занижено ПДВ за період з 01.04.2016 року по 30.06.2019 року на загальну суму 651502 грн., що стало наслідком заниження ПДВ на загальну суму 1 541 659 грн., завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 9074399 грн., порушення строку реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму 651 502 грн.;

- п. 54.2 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п. 176.2 а ст. 176, пп. 168.1.2 п. 168.1, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України в результаті чого платнику визначено суму податкових зобов`язань з військового збору в сумі 2644,45 грн.;

- п. 54.2 ст. 54, п.57.1 ст. 57, п. 176.2 ст. 176, пп. 168.1.2, 168.1.4 п.168.1 статті 168 ПК України в результаті чого позивачу донараховано ПДФО на суму 23023,45 грн..

На підставі даного акту податковим органом 11.11.2019 прийнято наступні податкові - повідомлення рішення:

- № 000198514, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 19 427 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 4857 грн.;

- № 000200514, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 541 659 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 385 415 грн., в частині збільшення суму з ПДВ на суму 890 157 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 222 539, 50 грн.;

- № 0004991306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, пені на суму 23 023,43 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 9 949, 52 грн.;

- № 0005001306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, пені на суму 2 644,45 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 1373,50 грн.;

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПС України, за наслідком розгляду яких прийнято рішення №2942/6/99-00-08-05-01-06 від 23.01.2020 р. про скасування податкового повідомлення - рішення № 000200514 в частині заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 651 502 грн. та штрафних санкцій в розмірі 162 875, 50 грн.

В подальшому, прийнято податкове повідомлення - рішення №0001330514 від 06.02.2020 р., яким збільшено ПДВ на суму 890 517 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 222 539,5 грн.

Не погоджуючись із спірними рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем власної позиції, покладеної в основу позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції та, надаючи оцінку обставинам справи, відзначає наступне.

Щодо спірного рішення № 000198514, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 19 427 грн., судова колегія зауважує наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 ПК України від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п.137.1 ст. 137 ПК України).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, витратами є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, об`єктами витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Пункт 23 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлює, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що за висновками податкового органу, позивачем завищено собівартість товарів внаслідок того, що здійснювалось придбання молока готівковими коштами із оформленням приймально - розрахункових відомостей на видачу коштів.

Податковий орган відзначивши, що до перевірки надано відомості на виплату готівки за молоко, в яких наведені ідентифікаційні коди осіб, які відсутні в Державному реєстрі фізичних осіб, що унеможливлює визначення платника податків, допустив виключення із складу собівартості продукції молоко придбане у фізичних осіб на суму 107 933 грн.

Зокрема, на переконання відповідача, з чим погодився і суд першої інстанції, розрахунки за молоко здійснювались із особами, які на той час були померлими.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаним та відзначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, у період з 2016 року по 2017 року позивач здійснював придбання молока у населення через фізичних осіб, з якими було укладено договори цивільно-правового характеру про надання послуг (том 3).

Під час перевірки перевіряючим особам було надано весь обсяг договорів, укладених позивачем з заготівельниками молока. Вказані договори є ідентичними та відповідно до їх умов фізичні особи (надалі - "заготівельники") повинні на свій ризик за дорученням замовника здійснити заготівлю молока від населення.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем було надано наступні документи: акти приймання-передачі виконаних робіт, видаткові касові ордери, звіти про використання коштів, прийомно - розрахункові відомості про видачу грошей за закуплену молочну сировину від фізичних осіб.

Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що заготівельники отримували від позивача готівкові кошти під звіт для розрахунків з фізичними особами за продане молоко, що підтверджується видатковими касовими ордерами, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, п. 2.2 договорів, укладених між позивачем та заготівельниками, обов`язок щодо збору молока та здійснення розрахунків із населенням покладено на виконавця (заготівельника). Доставку молока здійснював також виконавець. Більш того, кошти за поставлене молоко для подальшого розрахунку із населенням видавались саме виконавцю, про що свідчать видаткові касові ордери, копії яких містяться в матеріалах справи.

Тобто, відповідно до умов вищевказаних договорів, укладених позивачем з заготівельниками, Виконавці на власний ризик за дорученням Замовника повинні були здійснювати заготівлю молока від населення.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає ознак безпосередньої участі позивача у закупівлі молока у населення. В даному випадку, всю відповідальність за будь-які ризики було покладено на фізичних осіб - Заготівельників.

Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність у посадових осіб позивача можливості бути обізнаними з інформацією про наявність померлих осіб серед фізичних осіб, у яких здійснювалась закупівля молока.

До того ж, судова колегія зауважує, що в акті, складеному за результатами перевірки позивача, не зазначено осіб, які є померлими та які отримували готівкові кошти від заготівельників молока. Податковим органом не надано жодного доказу того, що готівкові кошти були спрямовані не за цільовим призначенням, як і не підтверджено фіктивність операцій з закупівлі молока, які проводились Заготівельниками серед населення.

При цьому, позивачем під час податкової перевірки на підтвердження факту реальності закупівлі молока надано докази отримання готівкових коштів під звіт, приймально-розрахункові відомості про видачу грошей за закупівлю молока від населення у відповідні періоди, що не спростовується відповідачем.

Таким чином, факт здійснення заготівлі та організації збору молочної сировини безпосередньо Заготівельниками - фізичними особами, підтверджено відповідними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.

Контролюючим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів, що спростовують надані документи, а також не надано доказів, які б підтверджували, що відомості, які містяться у даних документах не вірні або не точні.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з правомірністю виключення контролюючим органом із складу собівартості продукції молоко придбане на суму 107 933 грн., та як наслідок збільшення зобов`язання по податку на прибуток, а отже доходить до переконання про протиправність податкового повідомлення - рішення № 000198514, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 19 427 грн. та наявність підстав для його скасування.

Стосовно правомірності спірного податкового повідомлення - рішення №0004991306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 23 023,43 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 9 949, 52 грн., судова колегія відзначає наступне.

Так, підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугував факт виплати протягом перевіряємого періоду готівкових коштів фізичним особам, які фактично на момент видачі вважались померлими.

Зокрема, податковою перевіркою встановлено випадки безпідставного ненарахування, неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб, а саме: не пред`явлені належним чином оформлені документи, що надають право фізичній особі на одержання доходу від податкового агента без утримання податку, чим порушено п.п. 168.1.1. п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано 19673,43 грн. податку з доходів фізичних осіб, в тому числі: грудень 2016 року - 9598.79 грн. січень 2017 року - 10074,64 гривень.

Однак, вказані обставини спростовуються вищевикладеним, і більш того, готівкові кошти за придбане у фізичних осіб заготівельниками молоко, надавались саме виконавцям/заготівельникам, що підтверджується видатковими касовими ордерами. При цьому, у позивача наявні документи, що підтверджують проведення готівкових розрахунків за придбане у заготівельників молоко.

Відтак, відсутні підстави вважати, що позивачем порушено норми з регулювання обігу готівки у національній валюті, як наслідок відсутні підстави для застосування за таке штрафу.

Щодо збільшення позивачу податковим повідомленням - рішенням №0005001306 суми грошових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб та по військовому збору при виплаті платникам податків доходу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення:

садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва. При цьому якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. При цьому розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці другому цього підпункту, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються.

Якщо розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці третьому цього підпункту, перевищує 2 гектари, дохід від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подати податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок, зазначених в абзацах другому та третьому цього підпункту. Оригінал довідки зберігається у власника сільськогосподарської продукції протягом строку позовної давності з дати закінчення дії такої довідки. Довідка видається сільською, селищною, міською радою або радою об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом п`яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої довідки.

При цьому, при продажу власної продукції тваринництва груп 1-5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.

Так, до 4 групи УКТ ЗЕД Митного тарифу України відноситься молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені.

Таким чином, дохід, який отримують фізичні особи з реалізації власної продукції, а саме, молока, не включається до оподатковуваного доходу, а відтак не нараховується та не сплачується податковим агентом ПДФО.

Відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього Кодексу.

Враховуючи те, що сплачені фізичним особам кошти за продаж їх власної продукції тваринництва, як зазначалось вище, не належить до оподаткованого доходу, який визначений ст. 164 ПК України, правові підстави для нарахування та, відповідно, стягнення військового збору, у цьому випадку, - відсутні.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що нарахування позивачу спірними рішеннями ПДФО та військового збору є правомірним, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо правомірності спірного рішення №0001330514 від 06.02.2020 р., яким збільшено ПДВ на суму 890 517 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 222 539,50 грн., судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми, первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

В даному випадку, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ АГРОМОЛПРОМ .

Як встановлено зі змісту акту перевірки, позивачем до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ АГРОМОЛПРОМ , а саме, придбання пастеризаційно-охолоджувальної установки Альфа Лаваль, вартість якої становила 1 770 000 грн.

До перевірки надано договір купівлі-продажу, укладений позивачем з ТОВ АГРОМОЛІІРОМ (Продавець), додаткову угоду специфікацію, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення (детально наведено в акті перевірки).

За результатами проведеного аналізу встановлено, що основними постачальниками товару ТОВ АГРОМОЛПРОМ , який в подальшому реалізовано ТОВ БІЗНЕС ФОРВАРД були:

- ТОВ ТМС-ГРУП - (ємкість Нагема н/ж 10 куб: ємкість Обрам н/ж 10 куб; на загальну суму 1356000 грн в т.ч. ПДВ 226000,00 грн., період поставки червень 2017 року та лютий 2018 року). За даними ЄРПН за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 придбання товару з кодом УКТ ЗЕД 7309005900 не встановлено. За даними інформаційної системи Єдиний реєстр судових рішень ТОВ ТМС-ГРУП наявна інформація про відкриття кримінального провадження №12016000000000025 від 27.01.2016. за фактом створення та придбання на території м. Києва ряду підприємств з ознаками фіктивності та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом з використанням підроблених документів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 209. ч. 4 ст. 358 КК України. Слідчим зазначено, що грошові кошти від суб`єктів господарювання реального сектору економіки надходять на рахунки суб`єктів господарювання з ознаками транзитності га фіктивності , в т.ч. на розрахункові рахунки в т.ч. ТОВ ТМС-ГРУП . Таким чином, слідчий вказує, що в даній злочинній схемі по незаконному виведенню безготівкових коштів у тіньовий неконтрольований державою обіг перелічені вище підприємства посідають місце обготівкуючих підприємств, а саме являються проміжною ланкою між підприємствами вигодонабувачами - підприємствами реального сектору економіки, які перераховують грошові кошти на рахунки суб`єктів господарювання з ознаками транзитності та фіктивності , з розрахункових рахунків яких здійснюється їх обготівкування;

- ТОВ Генезис фірм (ТОВ ЕЛОЙС РЕМОНТСЕРВІС ) - (ємкість н /ж 50 куб.м. на загальну суму 339720,00 грн. в т.ч. ПДВ 56620,00 грн. в період - лютий 2017 року).Дата державної реєстрації 28.01.2016 р. , дата анулювання свідоцтва -27.02.2018 р. По коду УКТ ЗЕД 8413 (насос відконцентрований) період постачання травень-червень 2018року;

- ТОВ Таір . Згідно з даними ЄРПН зазначений товар отримано від ТОВ АГРОМОЛПРОМ . Обсяг постачання за 2018 рік - 969683,00 гривень по коду УКТ ЗЕД: 8419 (пастеризаційно - охолоджувальні установки Альфа Лаваль) період постачання травень 2018 року - травень 2019 року. ТОВ Таір поставлено в січні, червні, вересні 2018 року та квітні 2019 року пастеризаційно - охолоджувальні установки Альфа Лаваль на загальну суму 2460000.00 грн. т.ч. ПДВ 410000,00 грн. Згідно з даними ЄРПН зазначений товар придбано ТОВ Таір у ТОВ АГРОМОЛПРОМ . Інші постачальники відсутні;

- ТОВ ЛЕНТОКС ПЛЮС поставлено в квітні 2019 року пастеризаційно - охолоджувальну установку Альфа Лаваль вартістю 840000,00 грн. в т.ч. ПДВ 140000,00 грн. У ТОВ Лентокс плюс в податковому кредиті відсутнє придбання пастеризаційно- охолоджувальної установки по коду УКТ ЗЕД 8421 (сепаратор вершкововідділювач вестфалія) період постачання квітень - серпень 2017 року;

- ТОВ ТМС-ГРУП , яке в свою чергу, отримаю даний товар лише в травні 2017 року у ТОВ В1КОС-ЕКСПРЕС-КОМПАНІ , яке отримало товар в червні 2016 року від ТОВ ФИБРОЛИТ у якого відсутнє придбання товару - сепаратор вершкововідділювач вестфалія) по коду УКТ ЗЕД 8422 (автомат фасовки М6-АРУ) період постачання за жовтень 2018 року;

- ТОВ Бонорум , яким придбано вказаний товар у ТОВ Ротоз податковий кредит якого складається виключно з придбання сигарет.

При цьому послуги по транспортування придбаних ТМЦ надаватись наступними суб`єктами господарювання:

- ТОВ Спецагрохімпостач , у якого в період взаємовідносин з ТОВ АГРОМОЛПРОМ - березень 2017 року працювало за трудовими договорами 2 особи, серед яких прізвище ОСОБА_1 , яке зазначене в товарно-транспортній накладній, відсутнє. Виплати доходу за ознакою 157 або 102 - відсутні. Основний вид діяльності оптова торгівля зерном, необробленим тютюном , насінням і кормами для тварин.

- ФОП ОСОБА_2 надав послуги по перевезенню, однак проведеним аналізом звітності 1 ДФ ТОВ АГРОМОЛПРОМ за 4 квартал 2018 року інформації щодо здійснених виплати на користь ФОП ОСОБА_2 не встановлено.

- ФОП ОСОБА_3 надава послуги по перевезенню, проведеним аналізом звітності 1 ДФ ТОВ АГРОМОЛПРОМ за 4 квартал 2018 року інформації щодо здійснених виплати на користь ФОП ОСОБА_3 не встановлено.

Відтак, перевіркою зроблено висновки, що задекларована господарська операція товариства із придбання у ТОВ АГРОМОЛПРОМ товарів не відбулась в дійсності. При цьому, товар ідентичний задекларованому по взаємовідносинах з ТОВ АГРОМОЛПРОМ був використаний в господарській діяльності, що підтверджується даними рахунку 104 Машини та обладнання та 106 Інструменти, прилади, інвентар, меблі .

Судова колегія не погоджується з вказаним та відзначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, основним видом діяльності Позивача, що перевіряється, є надання в оренду інших машин, устаткування та товарів н.в.і.у. (код КВЕД 46.69.

З метою забезпечення своєї господарської діяльності позивач уклав з ТОВ АГРОМОЛПРОМ відповідні господарські договори.

Так, між позивачем та ТОВ АГРОМОЛПРОМ було укладено ряд договорів купівлі-продажу № 24 від. 31.01.2017 року, №39 від 15.03.2017 року, №47 від 10.04.2017 року, № 42 від 21.02.2018 року та № 74 від 25.09.2018 року, відповідно до умов яких ТОВ АГРОМОЛПРОМ зобов`язувався передати у власність позивачу обладнання, а позивач зобов`язувався прийняти його та оплатити його за цінами на умовах даного договору.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем були надані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні (стор. 39-41 Акту).

Так, доставка товару за договором № 24 від 31.01.2017 підтверджується видатковими накладними №РН-0000016 від 09.03.2017 та № РН- 0000024 від 24.05.2018, №19 від 24.05.2018.

Доставка товару за договором № 39 від 15.03.2020 підтверджується видатковими накладними №РН-0000059 від 11.08.2017 та № 39 від 11.08.2017

Доставка товару за договором № 47 від 10.04.2017 підтверджується видатковими накладними №РН-0000044 від 14.06.2017 та ТТН, виписаною "Новою поштою" № 10013255217 від 14.06.2017 року.

Доставка товару згідно договору № 42 від 21.02.2018 здійснювалась ТОВ АГРОМОЛПРОМ своїм або орендованим транспортом, а отже самостійно замовляв перевізників та оплачував їх послуги, а позивач замовляв здійснював відшкодування транспортно-експедиційних витрат. Зокрема, факт поставки товару за вказаним договором підтверджується видатковою накладною №РН-0000025 від 25.07.2019 року та ТТН №59 від 25.07.2019 року.

Доставка товару за договором № 74 від 25.09.2018 року підтверджується видатковою накладною №РН-0000042 від 31.10.2018 року та ТТН №46 від 31.10.2018 року.

Крім того, фактичне здійснення господарських операцій з придбання зазначеного обладнання підтверджується проведеними розрахунками Позивача з ТОВ АГРОМОЛПРОМ за поставлений товар, про що свідчать платіжні доручення додані до матеріалів справи. Так, на момент складення акту перевірки Позивач в повному обсязі оплатив за обладнання поставлене ТОВ АГРОМОЛПРОМ) по договорам № 24 від 31.01.2017р., № 39 від 15.03.2017р., № 47 від 10.04.2017 р., № 74 від 25.09:2018р., окрім обладнання поставленого за договором № 42 від 21.02.2018р., яке було на той час сплачено частково згідно умовам договору.

По даним господарським операціям ТОВ АГРОМОЛПРОМ склав та зареєстрував у ЄРПН всі податкові накладні та розрахунки коригування додані до матеріалів справи.

Окрім того, поставлений ТОВ АГРОМОЛПРОМ товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, на підтвердження чого ним були надані копії відповідних документів: договори оренди обладнання, акти приймання-передачі в оренду, акти звірки.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи копії первинних та інших документів, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, достовірність яких не викликає у суду сумнівів.

При цьому, окремі недоліки у змісті та в оформленні відповідних документів, не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю (постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16, від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Як вказав Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ АГРОМОЛПРОМ , не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Реальність господарської операції між ТОВ АГРОМОЛПРОМ та позивачем є підтвердженою, а тому факт порушення вимог п. 198.1. п. 198.2. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за лютий 2017 року - за травень 2019 року на загальну суму 890156,70 гривень, не знайшов своє підтвердження. Відповідно рішення щодо збільшення зобов`язання по ПДВ є протиправним та підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині скасування спірного рішення від 11.11.2019 року № 000200514, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 541 659 грн., то судова колегія вказує наступне.

Відповідно до положень розділу V Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом МФУ 28.12.2015 № 1204, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо:

1) контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення;

2) контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, що зазначені у раніше прийнятому податковому повідомленні-рішенні;

3) рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується податкове повідомлення-рішення контролюючого органу;

4) рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, сума зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, що визначені у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

У випадках, визначених підпунктом 1 пункту 1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

У випадках, визначених підпунктами 2 і 4 пункту 1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, в тому числі за порушення норм іншого законодавства.

Отже, податкове повідомлення - рішення вважається відкликаним, окрім іншого, і у разі скасування прийнятого по цьому ж порушенню (за цією ж перевіркою) попереднього податкового повідомлення - рішення або зменшення нарахованої суми грошового зобов`язання.

Як встановлено зі змісту рішення ДПС України №2942/6/99-00-08-05-01-06 від 23.01.2020 р., податковим органом скасовано податкове повідомлення - рішення № 000200514, в частині заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 651502 грн. та штрафних санкцій в розмірі 162 875, 50 грн., та зменшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на скасовану суму, про що винесено рішення №0001330514 від 06.02.2020 р. Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 11.11.2019 року № 000200514 вважається відкликаним.

Суд акцентує увагу, що в картці обліку платника податків також відсутня інформація стосовно наявності рішення від 11.11.2019 року № 000200514.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що рішення від 11.11.2019 року № 000200514 не підлягає скасуванню, оскільки є відкликаним контролюючим органом.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи повністю спростовують встановлені у справі обставини та висновки суду першої інстанції.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Форвард" підлягаю частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Форвард" задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Форвард" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Форвард" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.11.2019 року № 000198514, № 0004991306, № 0005001306 та від 06.02.2020 року №0001330514.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 01 лютого 2021 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.