Постанова

від 02.02.2021 по справі 240/18631/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/18631/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

02 лютого 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Курка О. П. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року (ухвалена Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

Разом з адміністративним позовом, ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення адміністративного позову.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що рішенням Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 07.10.2020 №1722 ОСОБА_1 відмовлено у передачі земельної ділянки за кадастровим номером 1820985300:02:000:0174 площею 22.9054 га для ведення фермерського господарства в зв`язку з тим, що вона включена до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких виставлено для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами. Однак, на веб-сайті центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відсутня будь-яка інформація щодо виставлення оспорюваної земельної ділянки для продажу на земельних торгах (у формі аукціону). Таким чином, на переконання позивача, відповідач діючи не у відповідності та всупереч законодавству, умисно створює перешкоди для реалізації права ОСОБА_1 на отримання вказаної земельної ділянки в оренду, що дає, на думку заявника, обґрунтовані підстави вважати, що зазначена земельна ділянка в будь-який момент може бути надана іншій особі.

Позивач вказує, що така очевидна протиправність рішення суб`єкта владних повноважень, вказаним рішенням порушує його права та інтереси, що як наслідок послужило причиною звернення до суду для захисту прав та інтересів. Вважає, що в даній ситуації необхідно вжити заходів забезпечення позову у формі заборони відповідачу до набрання у даній справі рішення законної сили виносити рішення щодо включення до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких виставлено для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, а також заборонити відповідачу приймати рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду іншим особам.

На переконання заявника, не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи не уможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити заяву.

25 січня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розглянувши вказаний відзив, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Згідно з ч. 10 ст. 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

З матеріалів справи встановлено, що 25 січня 2021 року на електронну адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, який не підписаний електронно-цифровим підписом у встановленому законом порядку. На підтвердження зазначеного, головним спеціалістом відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду Друзь Ю.О. складено відповідні довідки.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що правовий статус електронного цифрового підпису визначає Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22 травня 2003 року № 852-IV. Згідно з ст. 4 вказаного Закону електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів.

Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

За приписами ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.

Між тим, положеннями ч. 2 ст. 167 КАС України визначено, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Таким чином, оскільки відзив не містить електронно- цифрового підпису, тобто поданий без додержання вимог ч. 1 ст. 167 КАС України, то останнє не може бути розглянуте судом та підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Позивач в апеляційній скарзі зазначив про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи було повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 26 січня 2021 року було прийнято ухвалу.

За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини 4 статті 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 року надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 року у справі № 826/5233/18 (адміністративне провадження № К/9901/59189/18).

Даючи оцінку доводам заяви позивача, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що предметом оскарження в даній адміністративній справі є рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 07.10.2020 №1722, яким ОСОБА_1 відмовлено у передачі земельної ділянки за кадастровим номером 1820985300:02:000:0174 площею 22.9054 га для ведення фермерського господарства, в зв`язку з тим, що вона включена до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких виставлено для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами

Як на підтвердження вказаних обставин, заявником додано копію "Оголошення про проведення земельних торгів", яке містить інформацію про земельні ділянки Брусилівської селищної ради Житомирської області, які виставлено на торги.

Однак, при дослідженні вказаного оголошення, судом встановлено, що спірна земельна ділянка в наданому переліку відсутня.

Будь яких доказів вчинення Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області дій, спрямованих на передачу земельної ділянки за кадастровим номером 1820985300:02:000:0174 третім особам заявником, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, наведені позивачем обставини, не є доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Верховний Суд у постанові по справі №83/5864/17-ц від 17.10.2018 зауважив, що лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи зазначене, надавши оцінку усім обставинам справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову є необґрунтованими, отже на даний час відсутні підстави для забезпечення позову за наведених позивачем обґрунтувань та в обраний позивачем спосіб.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.