Постанова

від 06.07.2021 по справі 240/18631/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/18631/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

06 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Курка О. П. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району, Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, в якому просив:

- визнати рішення п`ятдесятої сесії сьомого скликання Брусилівської селищної ради від 07.10.2020 №1722 щодо відмови в передачі в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 1820985300:02:000:0174 площею 22.9054 га незаконним;

- скасувати рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 07.10.2020 №1722;

- зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.08.2020 та передати земельну ділянку за кадастровим номером 1820985300:02:000:0174 площею 22.9054 га в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 49 років;

- стягнути з Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області моральну шкоду, завдану ОСОБА_1 , в розмірі 1000000,00 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300,304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 травня 2021 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що рішенням 37 сесії Брусилівської селищної ради 7 скликання № 1224 від 23.10.2019 Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами , земельна ділянка з кадастровим номером 11820985300:02:000:0174 площею 22,9054 га була включена до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами (Додаток 2 до Рішення, за номером 19) (а.с. 28, 30).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст. 123, ч.1 ст.123, ст. 79-1 Земельного кодексу України звернувся із заявою до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області у якій просив передати земельну ділянку в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 49 років за кадастровим номером 11820985300:02:000:0174 площею 22,9054 га, яка розташована на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (а.с.4).

Рішенням п`ятдесятої сесії Брусилівської селищної ради сьомого скликання від 07.10.2020 №1722 відмовлено ОСОБА_2 в передачі зазначеної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства в зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив позивачу у передачі в оренду (користування) земельної ділянки за кадастровим номером 1820985300:02:000:0174 площею 22.9054 га, оскільки включення земельної ділянки до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, вказує на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначений главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Приписами ст. 25 Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280) визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно норм п. 34 ст. 26 Закону №280 передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону №280, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Частиною 3 ст. 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Нормою ч. 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч. 5 ст. 116 ЗК України).

Статтею 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 123 ЗК України врегульовано порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Зокрема, відповідно до норм ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу (ч. 1). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу (ч. 3).

Згідно норм ч. 6 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до ч. 10 ст. 123 ЗК України, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Частиною 13 ст. 123 ЗК України встановлено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Приписами ч. 1 ст. 134 ЗК України вказано, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 135 ЗК України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів (ч.3 ст. 136 ЗК України)

Отже, нормами Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що включення у передбаченому законодавством порядку земельної ділянки за кадастровим номером 11820985300:02:000:0174 площею 22,9054 га до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключає можливість відчуження цієї земельної ділянки її розпорядником (відповідачем) до завершення торгів.

Як встановлено з матеріалів справи, 31 серпня 2020 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області з заявою про передачу земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 49 років за кадастровим номером 11820985300:02:000:0174 площею 22,9054 га, яка розташована на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

Разом з тим, до суду не надано належних доказів, що ОСОБА_2 отримував дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки за кадастровим номером 11820985300:02:000:0174 площею 22,9054 га.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно відмовив позивачу у передачі в оренду (користування) земельної ділянки за кадастровим номером 11820985300:02:000:0174 площею 22,9054 га, оскільки включення земельної ділянки до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, вказує на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеній в постанові від 23.01.2020 у справі №620/1058/19.

Оцінюючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 1000000,00 грн. суд зазначає, що оскільки відповідач довів правомірність прийнятого рішення, то підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час ії розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Сторчак В. Ю.