Ухвала

від 05.02.2021 по справі 120/2987/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

Справа № 120/2987/20-а

05 лютого 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Ватаманюка Р.В.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2020 позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, 23.12.2020 відповідач повторно оскаржив його в апеляційному порядку. Разом з апеляційною скаргою відповідачем подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2020.

В обгрунтування такої заяви відповідачем вказано, що на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху Тульчинською районною державною адміністрацією було сплачено судовий збір в сумі 1261,20 грн, про що надіслано оригінал платіжного доручення до суду у десятиденний термін, що вказаний в ухвалі.

Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та залишено апеляційну скаргу без руху, апелянту запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції та вказати інші підстави для поновлення строку.

Вказана ухвала отримана апелянтом 27.01.2021.

04.02.2021 на виконання вимог ухвали до суду надійшла заява Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, яка обгрунтована тим, що на виконання вимог ухвали суду від 19.11.2020 про залишення апеляційної скарги без руху Тульчинською районною державною адміністрацією було сплачено судовий збір в сумі 1261,20 грн, про що повідомлено Сьомий апеляційний адміністративний суд засобами електронного зв`язку, а саме 30.11.2020 надіслано скан-копію платіжного доручення. 02.12.2020 на адресу суду звичайним поштовим відправленням надіслано оригінал платіжного доручення.

Відтак відповідач вважає, що вчасно усунув недоліки апеляційної скарги поданої вперше, а тому просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Розглядаючи дану заяву, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.

Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року "Справа "Пономарьов проти України", наголошено на тому, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципи res judicata - принцип остаточності рішення суду і зазначено, що сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо у справах, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши заяву апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження та дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку, що підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відсутні з огляду на таке.

Як зазначалось вище, в обгрунтування поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги відповідач вказує про те, що при поданні апеляційної скарги ним вчасно усунуто виявлені судом недоліки та сплачено судовий збір протягом десятиденного терміну з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, що підтверджується платіжним дорученням від 27.11.2020. Також вказує, що скан-копію платіжного доручення було направлено на електронну адресу суду 30.11.2020, а 02.12.2020 на адресу суду звичайним поштовим відправленням надіслано оригінал платіжного доручення.

Проте, жодних доказів на підтвердження направлення вказаного платіжного доручення на електронну адресу суду (зокрема, роздруківку листа направлення із папки вихідної кореспонденції) до заяви відповідачем не долучено.

Згідно КП ДСС в період з 19.11.2020 (дата прийняття ухвали про залишення первинної апеляційної скарги без руху) по 11.12.2020 (дата повернення первинної апеляційної скарги апелянту) від Тульчинської районної державної адміністрації до суду не надходило жодних заяв у даній справі.

Лише 22.12.2020, після повернення первинної апеляційної скарги скаржнику, до суду на виконання вимог ухвали суду від 19.11.2020 надійшло платіжне доручення від 27.11.2020.

Крім того, 05.02.2021 до суду надійшла заява (доповнення до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження) Тульчинської районної державної адміністрації в якій повідомлено, що райдержадміністрація не може надіслати скрін-підтвердження про надсилання ними 30.11.2020 скан-копії платіжного доручення, у зв`язку з тим, що 18.01.2021 на пошту, з якої відправлялась скан-копія, прийшло повідомлення про переповнення поштової скриньки, у зв`язку з чим поштова скринька була очищена. Також вказано, що поштова скринька налаштована так, що резервна копія на сервері не зберігається.

Таким чином, судова колегія не знаходить підстав вважати, що наведені скаржником доводи пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є обґрунтованими.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

У рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки скаржник не навів поважних підстав, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що причина пропуску процесуального строку має об`єктивний і незалежний від скаржника характер, скаржником додатково такі докази не подано, інші обставини, на які покликається скаржник у заяві щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, на переконання суду апеляційної інстанції, не є непереборними чи такими, що унеможливлювали реалізацію права на апеляційне оскарження.

Враховуючи наведене, заявлені у заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження слід визнати неповажними та відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року відмовити.

2. Визнати неповажними причини пропуску Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року.

3. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

4. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

5. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.