Вирок

від 04.02.2021 по справі 568/944/19

ДЕМИДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 568/944/19

номер провадження 1-кп/558/11/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року смт. Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області

в складі :

одноособово суддя ОСОБА_1

секретар судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні обвинувальнийакт укримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12016180210000350 від26липня 2016року,відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця тажителя АДРЕСА_1 ,українця,громадянина України,одруженого,пенсіонера, освітаповна загальнасередня, учасника ліквідації наслідківаварії наЧорнобильській АЕСІІ категорії, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб немає, не депутата, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 , обвинувачений ( цивільний відповідач ) ОСОБА_3 , представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , потерпілий ( цивільний позивач) ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В :

24 липня 2016 року ОСОБА_6 , житель АДРЕСА_1 перебував за місцем свого проживання. Близько 09 год. виконуючи роботу по господарству, вивів власну корову на пасовище. Повертаючись до місця свого проживання, ОСОБА_6 зустрів на вулиці, свого сусіда ОСОБА_3 , який перебував на розі власного господарства та тримав у руці тупий предмет - сокиру.

Перебуваючи поблизу свого господарства, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , тримаючи у руці тупий предмет- сокиру, підійшов до ОСОБА_6 та умисно наніс йому даним предметом один удар в лобну ділянку голови, в результаті чого спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження: ЗЧМТ у вигляді забійної рани лоба та лінійного перелому лобної кістки зліва, які згідно висновку експерта ( судово-медична експертиза) № 88/244/2016 від 07.05.2018 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Своїми діями ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

У відповідності до норм ст.349 Кримінального процесуального кодексу України, суд з`ясував думку представника сторони обвинувачення та інших учасників кримінального провадження щодо тих доказів, які потрібно дослідити та про порядок їх дослідження. Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо обсягу та порядку дослідження доказів, суд ухвалив допитати потерпілого, свідків, дослідити всі матеріали кримінального провадження, цивільні позови з долученими до них матеріалами.

В суді обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, цивільні позови не визнав та відмовився від дачі показань в суді.

Потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що 24.07.2016 року займаючись господарськими питаннями, виводив корову на пасовище. Коли повертався додому, то зустрів сусіда ОСОБА_3 , який стояв на розі свого господарства та в руках тримав сокиру. ОСОБА_3 почав обзивати його злодієм і між ними виникла суперечка, в ході якої ОСОБА_3 почав махати сокирою перед обличчям та намагався його вдарити. Вони стояли навпроти один одного. Він ухилявся від ударів та коли намагався повернутися, щоб піти додому та уникнути конфлікту, раптом почув удар сокирою по голові в лобну ділянку зліва. ОСОБА_3 наніс один удар зі значною силою тупою стороною сокири. Конфлікт тривав до 2 хвилин. Прийшовши додому, в будинку знепритомнів та впав. Викликали лікарів швидкої допомоги, які надали йому медичну допомогу та в подальшому забрали його до лікарні. В лікарні констатували ЗЧМ травму, забій головного мозку, лінійний перелом лобної кістки. 24.07.2016 року йому в лікарні надали медичну допомогу і він відмовився від госпіталізації. Однак 26.07.2016 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я його госпіталізували в стаціонарне відділення лікарні. 26.07.2016 року він написав заяву в поліцію. Йому потрібна була матеріальна допомога на лікування. Дочка ОСОБА_3 приходила і просила, щоб не писати заяви до поліції. Однак ОСОБА_3 жодного разу не звернувся зі словами вибачення до нього, а навпаки продовжував погрожувати. Весь цей конфлікт бачив його неповнолітній син, який вийшов на поріг будинку, бачив як ОСОБА_3 наніс удар сокирою по голові, злякався та втік у хату.

Потерпілим заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 6640 грн., пов`язаної з ушкодженням здоров`я та лікування та моральної шкоди в розмірі 53360 грн., які просить суд стягнути з обвинуваченого, оскільки отримана ним травма призвела до фізичного болю, душевних та моральних страждань по теперішній час, також призвела до ряду фізичних обмежень та до подальшого лікування. В момент вчинення злочину, він переніс фізичний біль, пережив емоційний стрес, був відірваний від основної роботи, вимушений проходити лікування. Дані обставини також вплинули і на його сім`ю. З часу конфлікту ОСОБА_3 не попросив в нього вибачення, вини у вчиненому не визнав.

Свідок ОСОБА_8 , в присутності педагога ОСОБА_9 , суду показав, що 24.07.2016 року біля 09.00 год він був в хаті та вийшов на вулицю. Почув крики між батьком та ОСОБА_3 .. Бачив, як ОСОБА_3 махав сокирою перед батьком на рівні голови і один раз вдарив його сокирою в лоб. Вони стояли навпроти один одного. З порога, де він стояв була відстань приблизно 30-35 м до місця конфлікту і він все добре бачив. Ніяких перешкод не було. Через незначний проміжок часу батько зайшов в хату і впав в коридорі. На його одежі, на лобі бачив кров. Після цього викликали швидку та поліцію. З ним проводили слідчий експеримент і він все показував на місці про обставини конфлікту в присутності батька, психолога, понятих та поліцейських.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що 24.07.2016 року близько 10 год бачив, як їхала швидка та через кілька хвилин поліція до місця, де проживає ОСОБА_6 . Його запросили в якості понятого, він бачив місце події, від будинку ОСОБА_6 було приблизно 50 м. На місці події була кров. Все фотографували поліцейські. З порога будинку, де проживає ОСОБА_6 добре видно місце події і з місця події добре видно поріг будинку. Ще понятим був ОСОБА_11 , вони всі документи, які писала поліція прочитали та підписали, зауважень не було. Також свідок показав, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 давно неприязні відносини, вони ще раніше сварилися за межу.

Як показала свідок ОСОБА_12 , вона 24 липня 2016 року у складі слідчо- оперативної групи прибула на місце події, де було виявлено ОСОБА_6 , на голові та обличчі якого була кров, садно на голові та який вочевидь потребував медичної допомоги. Було встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відбувся конфлікт, з приводу чого ОСОБА_3 не міг нічого сказати, оскільки був дуже розгублений. Був складений протокол огляду місця події та, оскільки ОСОБА_3 з ОСОБА_6 спочатку примирились, він був знищений та в цей день відомості до ЄРДР не вносилися, а внесені були через кілька днів. Під час огляду місця події потерпілий вказав, що йому тілесні ушкодження наніс ОСОБА_3 вдаривши сокирою в лобну ділянку голови. ОСОБА_3 був дуже наляканий, розгублений та не міг сконцентруватися та підтвердив, що між ним та ОСОБА_6 був конфлік, однак щодо спричинення тілесних ушкоджень все заперечував. В одному місці було виявлено сліди крові на землі, однак стверджувати, що саме це було місцем конфлікту не може. Це було неподалік господарства ОСОБА_3 .. В будинку потерпілого в той час був його неповнолітній син з яким вона не спілкувалася в той день.

Свідок ОСОБА_13 , внук обвинуваченого, суду показав, що в той день, коли сталася подія, а саме 24.07.2016 року, він разом з матір`ю приїхали на діда ОСОБА_3 . Дід повідомив, що в той день 24.07.2016 року між ним та ОСОБА_6 відбувся словесний конфлікт з приводу нічної гулянки ОСОБА_6 . Він бачив в той день ОСОБА_6 біля машини швидкої допомоги з перев`язаною головою. Він був присутнім під час проведення огляду місця події, і те місце події яке було встановлено тоді, не відповідає місцю події, що встановлено сьогодні. Він прямим очевидцем конфлікту не був, нічого не бачив, все знає зі слів діда ОСОБА_3 .

З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що 24.07.2016 року на прохання ОСОБА_6 він приїхав до нього додому. По приїзду до нього додому, ОСОБА_6 йому розповів, що виводив зранку корову, між ним та ОСОБА_3 стався конфлікт, під час якого ОСОБА_3 сказав, що ОСОБА_6 по ночах краде, а ОСОБА_6 на ці слова висловився в адресу ОСОБА_3 непристойними словами. Під час цього конфлікту ОСОБА_3 наніс йому один удар сокирою по голові. Він бачив, як у ОСОБА_6 зліва над бровою була свіжа, різана рана, розміром приблизно 1,5 см, з якої виступала кров. Самого конфлікту він не бачив. Він разом з ОСОБА_10 були понятими під час огляду місця події. Від воріт ОСОБА_6 до місця події було приблизно 50 м. Першим вказав на місце події ОСОБА_6 та на цьому місці були сліди крові, які він зафіксував. ОСОБА_3 взагалі нічого не говорив. Всі документи, які складала поліція він підписував, зі змістом погоджувався. Свідок також вказав, що між потерпілим та ОСОБА_3 часто виникають конфлікти за городи, качки та інше. Про це говорять в селі.

Даючи свої показання під час додаткового допиту з його власної ініціативи, свідок ОСОБА_11 суду показав, що з порога ОСОБА_6 через кущі не зовсім можна побачити місце підії, воно закривається зарослями кущів і що ОСОБА_6 не правильно вказує на місце події, тобто місце, де стався конфлікт.

З приводу додаткових показань свідка потерпілий ОСОБА_6 вказав, що раніше зі свідком перебував в хороших відносинах, однак на даний час перебуває зі свідком у вкрай неприязних відносинах. Тому суд, враховуючи дані обставини, критично ставиться до додаткових показів свідка ОСОБА_11 ..

Під час розгляду справи в суді було допитано судово-медичного експерта ОСОБА_14 , який суду пояснив про те, що ним висновки в межах даного кримінального провадження робилися по медичним документам потерпілого. Тілесні ушкодження на тілі потерпілого утворилися від дії тупого предмета. Тілесні ушкодження зафіксовані в лобній ділянці. Потерпілий мав бути навпроти нападника, удар наносився зі значною силою бо був перелом кістки. Щодо строків спричинення тілесних ушкоджень то вони відповідають обставинам справи. Після отримання тілесних ушкоджень потерпілий міг рухатися, такі тілесні ушкодження не виключають можливості пересуватися. Свої висновки, що містяться в матеріалах справи підтримує.

Судом досліджено матеріали кримінального провадження, а саме письмовий витяг з кримінального провадження №12016180210000350 від 26.07.2016 року /а.п.1 т.2/ з якого вбачається, що органом досудового розслідування Радивилівським ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про те, що 24.07.2016 року ОСОБА_15 , житель с. Гранівка, Радивилівського району, Рівненської області наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_1 .

Згідно медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_6 та витягу з історії хворого ОСОБА_6 №4610 в анамнезі хвороби зазначено: побив сусід 24.07.2016, КТ голови 25.07.2016, госпіталізовиний 26.07.2016 у травматологічне відділення Радивилівської районної лікарні зі скаргами на головні болі. Діагноз лінійний перелом лобної кістки. Струс головного мозку (а.п. 21А - 21В т.2).

За результатами проходження комп`ютерної томографії голови 25.07.2016 у ОСОБА_6 виявлений лінійний перелом лівої лобної кістки ( а.п. 18 т.2).

Судом було досліджено копії медичних документів Радивилівської районної лікарні при огляді ОСОБА_6 який поступив 24.07.2016 року (а.п.154-156 т.2).

Доказами,які підтверджуютьфакт спричиненнятілесних ушкоджень ОСОБА_6 ,обвинуваченим ОСОБА_3 є дані висновків експерта. Відповідно до висновку експерта (судово - медична експертиза) №244 від 08.11.2016 року, виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження: ЗЧМТ у вигляді забійної рани лоба та лінійного перелому лобної кістки зліва. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмету, можливо в термін зазначений у постанові, які згідно п.2.1.3.б «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент отримання. ( а.п. 23-24 т.2 ).

Відповідно до висновку додаткової судово - медичної експертизи №239/244/2016 від 14.11.2017 року механізм та локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого може відповідати механізмові та обставинам на який він вказує під час проведення слідчих дій-шляхом нанесення удару обухом сокири в зазначену ділянку ( а.п. 94-95 т.2).

Відповідно до висновку додаткової судово медичної експертизи №88/244/2016 від 07.05.2018 року, виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження не характерні для утворення в результаті самонанесення, в тому числі під час штовханини з іншою особою. ( а.с.102- 103 т.2 )

Відповідно до висновку додаткової судово медичної експертизи №57/88/239/244/2016 від 24.04.2019 року, виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмету не виключено в термін 24.07.2016 (зазначений в ухвалі суду) ( а. п..188- 189 т.2).

Відповідно до досліджених в судовому засіданні протоколів проведення слідчих експерементів із потерпілим ОСОБА_6 від 6 грудня 2016 року, 28.10.2017 року та фототаблицею до нього судом було встановлено, що потерпілим було відтворено хід конфлікту між ним та ОСОБА_3 в ході якого йому були нанесені тілесні ушкодження тупою частиною сокири з лівої сторони лобової частини голови (а.п.39-42,89-92 т.2 ).

Досліджуючи протокол проведення слідчого експеременту від 04.03.2019 року та фототаблиці до нього із участю свідка ОСОБА_8 було встановлено, що ОСОБА_8 був свідком конфлікту між ОСОБА_3 та його батьком, в ході якого ОСОБА_3 були нанесесені тілесні ушкодження його батьку ОСОБА_6 .. В ході даного слідчого експеременту свідком було відтворено хід конфлікту та зазначено, що на траєкторії відстані де відбувався конфлікт ОСОБА_8 нічого не перешкоджало бачити події, які відбувались під час даного конфлікту (а.п.159-164 т.2).

Відповідно до дослідженого в судовому засіданні протоколу проведення слідчого експеременту від 15.05.2019 року та відеодиску до нього, ОСОБА_8 в присутності батька ОСОБА_6 відмовилися повторно вказувати на обставини події, так як вони попередньо брали участь у даній слідчій дії. ОСОБА_8 надані повторно покази підтримує (а.п.180-184 т.2).

Судом було досліджено протокол обшуку від 23.02.2017 року господарства ОСОБА_3 в ході якого у господарському приміщенні було виявлено три сокири металеві із дерев`яною ручкою (а.п.56-58 т.2).

Судом було також досліджено протокол огляду місця події від 28.10.2017 року, об`єктом огляду була територія розміщена навпроти господарства ОСОБА_6 , жителя АДРЕСА_1 (а.п.61-63 т.2).

В судовому засіданні досліджувались фототаблиці № 1 та №2, надані стороною захисту, які зроблені телефоном " NOKIA" захисника ОСОБА_5 15.05.2019 року. Суд критично оцінює дані докази, оскільки подія злочину мала місце 24.07.2016 року і з того часу рослинність, що відображена на фотознімках за три роки змінилася та не може відповідати тим обставинам, що мали місце 24.07.2016 року (а.п. 209-210 т.2).

За клопотанням прокурора у даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали суду від 24 вересня 2020 року, 17 жовтня 2020 року було проведено слідчий експеримент за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час якого свідок повідомив, що погодні умови та умови, щодо листяного покриву кущів та дерев, під час яких проводиться слідчий екперимент наближені до погодніх умов, які були 24.07.2016 року. Свідок повідомив, що 24.07.2016 року він вийшов з будинку на відкриту веранду і побачив, як неподалік їхнього господарства його батько ОСОБА_6 спілкується з сусідом ОСОБА_3 , який в руках тримає предмет зовні схожий на сокиру. При розмові між ними виник конфлікт, в результаті якого ОСОБА_3 даним предметом наніс один удар в голову батькові. Під час слідчого експерименту встановлено, що з місця, де знаходився свідок чітко видно місце, де з його слів відбувався конфлікт і зімітований статистом факт нанесення удару предметом, зовні схожим на сокиру. Дані обставини відображені на ілюстрованих фототаблицях, що долучені до протоколу проведення слідчого експерименту ( а.п.191-197 т.1 ).

Згідно повідомлення Радивилівської районної лікарні Рівненської області № 236 від 10.05.2019 року освідчення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Гранівка Радивилівського району, з метою виявлення психоактивної речовини, 24.07.2016 року не проводилось (а.п.191 т.2)

Допитавши потерпілого ОСОБА_6 та свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, з`ясувавши інші питання, що вирішуються при ухваленні вироку, суд вважає доведеним у ході судового розгляду винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, а саме тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до ст. 65 Кримінального кодексу України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, які пом`якшують і обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 відноситься до тяжких злочинів.

Обираючи покарання ОСОБА_3 , суд бере до уваги обставини, передбачені ст. ст. 66,67 КК України, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є те, що він раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою похилого віку.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Судом також досліджено характеризуючі особу обвинуваченого матеріали.

Згідно довідки про судимість, ОСОБА_3 раніше не судимий /а.п.120 т.2/.

Відповідно до довідки, виданої Козинською сільською радою № 129 від 23 серпня 2018 року ОСОБА_3 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 до складу його сім`ї входила дружина- ОСОБА_16 /а.п.117 т.2/.

Згідно характеристики виданої Козинською сільською радою Радивилівського району ОСОБА_3 за час проживання на території сільської ради зарекомендував себе з позитивної сторони, скарг від сусідів не надходило /а.п.116 т.2/.

Згідно повідомлення Радивилівської районної лікарні Рівненської області № 180 від 01.02.2018 року, ОСОБА_3 на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває /а.п.119 т.2/.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на лежить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.п.45 т.2)

Згідно консультаційного висновку спеціаліста КЗ « Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради від 19.10.2018 року ОСОБА_3 перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозом: «Прогресуюча лейкоенцелопатія виражений церебрастенічний синдром з мнестичним зниженням» (а.п.134 т.2).

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 виданого Радивилівським управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 є ветераном праці, також згідно посвідчення Серія НОМЕР_2 виданого Рівненською облдержадміністрацією ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії (а.п.34 т.2).

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, пенсіонер, є особою похилого віку, ветераном праці, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин, позитивну характеристику обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому із застосуванням ст. 75 КК України.

Щодо цивільних позовів наявних у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведенності підстав і розміру позову, задовільняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.

Прокурором у даному кримінальному провадженні в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради в інтересах КНП "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради заявлено цивільний позов про відшкодування витрат за перебування потерпілого від злочину ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні в розмірі 697,83 грн. на користь КНП "Радивилівська центральна міська лікарня". Даний позов прокурор мотивує тим, що з причин отримання потерпілим ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, нанесених ОСОБА_3 , потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні у Радивилівській районній лікарні з 26.07.2016 року по 09.08.2016 року у травматологічному відділенні та з 11.08.2016 року по 22.08.2016 року продовжив стаціонарне лікування у неврологічному відділенні районної лікарні. Витрати лікарні, понесенні на його лікування становлять 697 грн. 83 коп. Оскільки на сьогодні, витрачені лікарнею кошти на лікування потерпілого ОСОБА_6 від злочину не відшкодовано, - вбачається порушення інтересів держави в особі Радивилівської районної ради в особі КНП "Радивилівська районна лікарня" Радивилівської районної ради. Тому прокурор просить стягнути дані витрати з обвинуваченого.

Під час розгляду справи в суді, прокурор позов підтримав повністю, просить його задовольнити у повному обсязі.

Обвинувачений (цивільний відповідач) ОСОБА_3 позов прокурора не визнав, подавши відзив на даний позов, в якому вказав, що ніяких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 він не наносив і відповідно не несе відповідальності за перебування його на стаціонарному лікуванні. ОСОБА_3 також вказав, що у позовній заяві прокурор зазначив, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 було спричинено ним невстановленим тупим предметом близько 09 години 24.07.2016 року, в той же час прокурор зазначає, що відповідно висновку експерта (судово-медична експертиза) № 88/244/2016 від 07.05.2018 року виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження: ЗЧМТ у вигляді забійної рани лоба та лінійного перелому лобної кістки зліва. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмету, можливо в термін зазначений в постанові (26.07.2016 року), які згідно п.2.1.3.б "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент отримання. Оскільки з висновку судово-медичної експертизи випливає, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 були спричинені 26.07.2016 року, ОСОБА_3 рахує, що позов прокурора повинен бути пред`явлений до особи (осіб), які нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_6 . У задоволенні позову прокурора просить відмовити у повному обсязі, через безпідставність та необгрунтованість позовних вимог та його непричетність до спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що заявлені позовні вимоги прокурора Радивилівського відділу Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради в особі Комунального некомерційного підприємства "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування витрат понесених закладами охорони здоров`я на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, підлягають до задоволення, виходячи із наступних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено і доведено, що в результаті заподіяння тілесних ушкоджень, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із діями обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні у Радивилівській районній лікарні з 26.07.2016 по 09.08.2016 року у травматологічному відділенні та з 11.08.2016 року по 22.08.2016 року продовжив стаціонарне лікування у неврологічному відділенні районної лікарні.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 1206 ЦК Україниособа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" № 11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно абз. 2 п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 року, визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться, виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Так, згідно інформації Радивилівської районної лікарні № 1316 від 12.10.2016 року, ОСОБА_6 , 17.06.1974 року, житель АДРЕСА_1 , був госпіталізований у травматологічне відділення Радивилівської районної лікарні. Потерпілий ОСОБА_6 з 26.07.2016 по 09.08.2016 року знаходився на лікуванні у травматологічному відділенні Радивилівської районної лікарні, з 11.08.2016 по 22.08.2016 року продовжив стаціонарне лікування у неврологічному відділенні районної лікарні, витрати, понесені на його лікування, а саме за 27 ліжко-днів становлять 697,83 грн./а.п.20 т.2/.

За вказаних обставин, суд дійшов до переконання, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 порушені права закладу охорони здоров`я, які підлягають до захисту шляхом задоволення позову прокурора.

Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування обвинуваченим ОСОБА_3 на його користь матеріальної шкоди в розмірі 6640 грн., яка пов`язана з ушкодженням здоров`я та лікуванням та моральної шкоди в розмірі 53360 гривень. Свій позов цивільний позивач мотивує тим, що в результаті злочинних дій ОСОБА_3 йому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження. У зв`язку з отриманими травмами він перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Радивилівської районної лікарні з 26.07.2016 року по 09.08.2016 року та неврологічному відділенні з 11.08.2016 року по 28.08.2016 року, на денному стаціонарі поліклініки Радивилівської районної лікарні з 23.10.2019 року по 06.11.2016 року, в подальшому виписаний на амбулаторне лікування. На лікування позивачем було понесені витрати у розмірі 6640 грн. 15 коп., про що підтвердив відповідними документами і які просить суд стягнути в рахунок відшкодування понесених витрат на лікування. Позивач також вказав, що отримана ним травма призвела до фізичного болю, душевних та моральних страждань по теперішній час, також призвела до ряду фізичних обмежень та до подальшого лікування, про що підтвердив епікризом № 627 від 06.11.2019 року. Моральну шкоду позивач мотивує тим, що внаслідок злочину він отримав фізичну, моральну та психологічну травму у всіх її негативних проявах. В момент вчинення злочину, в результаті якого йому було заподіяно тяжке тілесне ушкодження, позивач переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, фізичних і моральних страждань, обурення, душевної тривоги, страху за своє здоров`я та життя. В подальшому, потерпілий був відірваний від основної роботи, так як працює на залізниці, вимушений проходити лікування, терпіти болісні лікувальні та діагностичні процедури та витрачати для цього свій час. Впродовж всього періоду лікування, почувався незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосуватись до негативних умов існування. Зазначені обставини вплинули і на його сім`ю, так як були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації життєвих перспектив. Позивач також вказав, що через отримані травми він і по сьогодні страждає, оскільки стан його здоров`я погіршився, він змушений був продовжувати лікування. У зв`язку з цим, тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні у Радивилівській районній лікарні, також постійно їздив на консультації до лікарів в районну поліклініку та Рівненську обласну лікарню. Внаслідок отриманих травм позивач має ряд протипоказань, тому змушений дотримуватись лікарських застережень у подальшому житті, а тому не може вести звичний спосіб життя, отримувати відповідні фізичні та психологічні навантаження, як здорова повноцінна людина.

Тому оцінює розмір моральної шкоди в сумі 53360 грн., яку просить стягнути.

Під час розгляду справи в суді, потерпілий (позивач) ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали повністю, наполягають на їх задоволенні. Крім того, просить врахувати суд те, що обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини у вчиненому не визнає, на сьогодні не попросив вибачення у нього та взагалі не допомагав йому матеріально у проведенні лікування.

Обвинувачений (цивільний відповідач) ОСОБА_3 позов ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням не визнав, надавши відзив на позов, в якому вказав, що позов не визнає, оскільки не наносив ОСОБА_6 тілесних ушкоджень і відповідно не несе відповідальності за заподіяну матеріальну та моральну шкоду. Крім того, обвинувачений (відповідач) ОСОБА_3 вважає, що самі по собі чеки на придбання ліків не підтверджують, що вони були придбані ОСОБА_6 , оскільки в додатках до позовної заяви повинні міститись призначення ліків, в яких зазначаються певні медикаменти та періоди їх прийому. Подальші лікування ОСОБА_6 ніяким чином не пов`язані з отриманими ним тілесними ушкодженнями і можуть бути пов`язані з його трудовою діяльністю на залізниці. Також ОСОБА_3 вважає, що у поданій заяві ОСОБА_6 не навів жодного аргументу та розрахунку про заподіяння моральної шкоди в розмірі 53630 грн. Просить в задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, відмовити у повному обсязі, через безпідставність та необгрунтованість позовних вимог та його непричетність до спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.

Заслухавши пояснення потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що заявлені позовні вимоги потерпілого ОСОБА_17 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди підлягають до задоволення повністю, а моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних міркувань.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Судом встановлено і доведено, що в результаті заподіяння тілесних ушкоджень, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із діями обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_6 перебуваючи на лікуванні поніс матеріальну та моральну шкоду.

Так, в судовому засіданні досліджено виписки із медичної карти амбулаторного та стаціонарного хворого ОСОБА_6 , епікризи з історій хвороб № 4969, № 4610, висновок комп`ютерного томографа за результатами проходження томограми голови ОСОБА_6 /а.п.101-107, 109-110 т.1/. Дані документи підтверджують те, що потерпілий дійсно неодноразово звертався за медичною допомогою до Радивилівської районної лікарні, внаслідок отриманих ним тяжких тілесних ушкоджень. В судовому засіданні досліджено чеки про оплату медикаментів та квитанції про сплату комп`ютерної томографії, яка була проведена ОСОБА_6 відповідно до досліджених чеків та квитанцій потерпілий ОСОБА_6 поніс матеріальну шкоду, пов`язану з ушкодженням його здоров`я та лікування на загальну суму 6 640 грн./а.п.111-113 т.1/.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8) та відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9) частини другої статті 16 ЦК України. Особа має право на відшкодування майнової (матеріальної та моральної) шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно норм статті 22 ЦК України, передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Норми ст. 23 ЦК України вказують на те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Увідповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, на що вказує й постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

За роз`ясненнями вищезазначеної постанови Пленуму Верховного суду України, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, розмір відшкодування якої визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров"я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Тому, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, заслухавши показання сторін та вивчивши матеріали справи, судом встановлено наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями обвинуваченого (відповідача) і шкодою, заподіяною потерпілому (позивачу) та наявністю вини відповідача у заподіянні цієї шкоди, характер немайнових втрат позивача, яких він поніс, зокрема стан його здоров`я, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також враховуючи, що потерпілому дійсно була заподіяна матеріальна та моральна шкода, яка виразилась у понесених матеріальних витратах на лікування, у душевних та фізичних стражданнях, а також з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди з цивільного відповідача підлягають задоволенню частково. Суд при цьому бере до уваги майновий стан обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 є пенсіонером, особою похилого віку, за станом здоров`я хворіє. З врахуванням наведеного , враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд оцінює розмір моральної шкоди в сумі 25 тисяч грн..

Потерпілим ОСОБА_6 заявлено також клопотання про компенсацію процесуальних витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, які становлять 1844 грн. 26 коп. Дані витрати потерпілий підтвердив фіскальними чеками на загальну суму 1844,26 грн.( а.п. 210-216 т.1).

Нормами п.2 ч.1 ст. 118 КПК України, передбачено, щодо процесуальні витрати складаються в тому числі із витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження.

У зв`язки з тим, що потерпілим ОСОБА_6 понесено процесуальні витрати в розмірі 1844 грн. 26 коп., які він підтвердив фіскальними чеками ( а.п. 210-216 т.1), які досліджено в судовому засіданні, та які пов`язані із прибуттям до місця розгляду судового провадження, як самого потерпілого так і його представника ОСОБА_7 , то суд на підставі ст. ст. 118, 124 КПК України, рахує, що дані витрати підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 .

Згідно обвинувального акта заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Відповідно до постанов про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів від 23.02. 2017 року в кримінальному провадженні наявні речові докази /а.п.59, 64 т.2/.

Відповідно до ст. 100 КПК України, суд повинен вирішити долю речових доказів.

Згідно з пунктом "5" ч.9 ст.100 Кримінального процесуального кодексу України, майно, яке було об`єктом кримінального правопорушення і є речовим доказом по справі, повертається законним володільцям.

Згідно ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно довідок Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, витрати на проведення судових експертизвідповідно поданому кримінальномупровадженню становлять 2105,70 грн. /а.п. 69, 80 т.2/.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 12, 50, 65, 66, 67, 70 Кримінального кодексу України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1206 ЦК України, керуючись ст.ст. 23, 24, 100, 18, 124, 373- 374, 376, 377, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк 1 рік.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноваженийорган зпитань пробаціїпро змінумісця проживання.

Цивільний позов прокурора Радивилівського районного відділу Дубенської місцевої прокуратури ОСОБА_4 в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради Рівненської області в особі комунального некомерційного підприємства "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_6 задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_3 кошти у вигляді витрат за перебування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні в розмірі 697 (шістсот дев`яносто сім) гривень 83 копійки на користь комунального некомерційного підприємства "Радивилівська центральна міська лікарня" (вулиця Садова, будинок,4 місто Радивилів, Рівненської області, 35550), код ЄДРПОУ 02000263, р/р НОМЕР_3 .

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , матеріальну шкоду в розмірі 6640 (шість тисяч шістсот сорок) гривень 00 копійок та 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 : 1844 (одну тисячу вісімсот сорок чотири) гривні 26 копійок процесуальних витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 2105 (дві тисячі сто п`ять) гривень 70 копійок, витрат понесених на проведення судових експертиз.

Речові докази:

- три сокири із дерев`яними ручками, які передано ОСОБА_3 передати йому у користування;

- молоток із дерев`яною ручкою у спец.пакеті № 0013505, що зберігається і кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Дубенського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області (вул Почаївська, 17, м.Радивилів) - повернути потерпілому ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Демидівський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суддя: ОСОБА_1