Постанова

від 02.02.2021 по справі 726/689/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Чернівці

справа № 726/689/20

провадження 822/91 / 21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,

секретар Конецька Д.Г.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальна бюджетна установа Культурно-мистецький центр Садгора м.Чернівців ,

третя особа на стороні відповідача, керівник Комунальної бюджетної установи Культурно-мистецький центр Садгора м.Чернівців Карп Сергій Володимирович,

апеляційна скарга Комунальної бюджетної установи Культурно-мистецький центр Садгора м.Чернівців на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 24 листопада 2020 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Мілінчук С.В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунальної бюджетної установи Культурно-мистецький центр Садгора м.Чернівців про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона працювала на посаді організатора культурно-дозвільної діяльності за сумісництвом.

Наказом Комунальної бюджетної установи Культурно-мистецький центр Садгора м.Чернівців , №16-к від 14 травня 2020 року, позивачку було звільнено із вказаної посади, у зв`язку із прийняттям працівника, який не є сумісником.

Посилається на те, що даний наказ порушує її законні права та інтереси у зв`язку із тим, що при постановлені вказаного наказу, керівник установи керувався постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, яким визначені додаткові підстави для звільнення з роботи за сумісництвом, яким відповідач не являється, а тому такі норми не можуть застосовуватись у спірних правовідносинах.

Вважає, що її було звільнено із займаної посади незаконно, тому вона підлягає поновленню на роботі з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Просила суд, визнати незаконним та скасувати наказ Комунальної бюджетної установи Культурно-мистецький центр Садгора м.Чернівців № 16-к від 14 травня 2020 року про звільнення її із посади організатора культурно-дозвільної діяльності, займаної нею за сумісництвом та поновити її на вказаній посаді.

Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та вирішити питання про судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 24 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Комунальної бюджетної установи Культурно-мистецький центр Садгора м.Чернівців , третя особа на стороні відповідача, керівник Комунальної бюджетної установи Культурно-мистецький центр Садгора м. Чернівців Карп С. В. про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунальної бюджетної установи Культурно-мистецький центр Садгора м.Чернівців № 16-к від 14 травня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 із посади організатора культурно-дозвільної діяльності, займаної нею за сумісництвом.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді організатора культурно-дозвільної діяльності (за сумісництвом) Комунальної бюджетної установи Культурно-мистецький центр Садгора м.Чернівців .

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 , станом на день її прийому на посаду організатора культурно-дозвільної діяльності , не відповідала передбаченим посадовою інструкцією кваліфікаційним вимогам, а тому не могла бути прийнята на роботу. Прийняттям останньої на роботу , без відповідних правових підстав, порушено трудові права позивача, оскільки її було звільнено із займаної посади. Як наслідок, звільнення ОСОБА_1 із займаної нею посади за сумісництвом , не може вважатись здійсненим на законних підставах.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження розміру отриманої заробітної плати за два останніх місяці перед звільненням, а також відомостей про фактично відпрацювані дні за аналогічний період.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Комунальна бюджетна установа Культурно-мистецький центр Садгора м.Чернівців просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, судом не надано оцінку доказам, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції не звернув увагу, що позивач не оскаржувала наказ про прийняття на роботу ОСОБА_2 , вказаний наказ є чинним.

При ухваленні рішення суд не дав оцінку Посадовій інструкції від 15 травня 2020 року, якою встановлено кваліфікаційні вимоги до посади організатора культурно-дозвільної діяльності .

Суд першої інстанції прийняв рішення про поновлення позивачки на посаді організатора культурно-дозвільної діяльності (за сумісництвом) виключно з мотивів відсутності у ОСОБА_2 необхідної освіти, а тому апелянт вважає, що вказана обставина не може бути підставою для її звільнення та поновлення на цій посаді позивачки .

Крім того, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції фактично вирішено питання про конституційні права ОСОБА_2 , без залучення її до участі у справі, що підставою для скасування судового рішення .

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

Судом встановлено, що позивачка працювала в Комунальній бюджетній установі Культурно-мистецький центр Садгора м.Чернівців на посаді організатора культурно-дозвільної діяльності за сумісництвом із 05 липня 2019 року.

Наказом № 16-к від 14 травня 2020 року, ОСОБА_1 звільнено із посади організатора культурно-дозвільної діяльності за сумісництвом, у зв`язку із прийняттям працівника, який не є сумісником (на підставі ст. 7 КЗпП України та п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43)

Наказом директора Комунальної бюджетної установи Культурно-мистецький центр Садгора м.Чернівців № 15-к від 14 травня 2020 року, на посаду організатора культурно-дозвільної діяльності на 0,5 ставки, за основним місцем роботи, з 15 травня 2020 року, прийнято ОСОБА_2 .

З 03 травня 2007 року по даний час, ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора в Комунальній бюджетній установі Культурно-мистецького центру Садгора м.Чернівців з культурно-масової роботи.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити .

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засідання.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції повністю не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 , станом на день її прийняття на посаду організатора культурно-дозвільної діяльності , не відповідала передбаченим посадовою інструкцією кваліфікаційним вимогам, а тому не могла бути прийнята на роботу.

Прийняттям останньої на роботу без відповідних правових підстав, порушено трудові права позивача, оскільки її було звільнено із займаної посади.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Звільнення сумісників у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, здійснюється відповідно до статті 7 КЗпП України, яка встановлює, що для деяких категорій працівників за певних умов можуть застосовуватися додаткові, крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу, підстави для припинення трудового договору.

Робота за сумісництвом регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, яким визначені додаткові підстави для звільнення з роботи за сумісництвом.

Пунктом 8 цього положення передбачено, що звільнення з роботи за сумісництвом проводиться, зокрема, з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником.

Ці нормативно-правові акти регулюють питання роботи на умовах сумісництва в установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, отже, їх дія поширюється на комунальні заклади, утворені органом місцевого самоврядування, та комунальні установи, організації, що фінансуються з бюджету.

Статтею 43-1 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди органу первинної профспілкової організації допускається у випадку звільнення з суміщувальної роботи у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв`язку з обмеженням на роботу за сумісництвом, передбаченим законодавством.

З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 було звільнено з посади, яку вона обіймала за сумісництвом, у зв`язку з прийняттям на роботу на повну ставку ОСОБА_2 .

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 640/18453/16-ц та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 592/11917/17.

Таким чином, при звільненні позивачки дотримано вимоги чинного трудового законодавства, а тому відсутні підстави для поновлення її на роботі.

У зв`язку з тим, що основна вимога про поновлення на роботі не підлягає задоволенню, відсутні правові підстави для задоволення похідних від неї вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В даному випадку при звільненні позивачки, її право на працю, не було порушено, оскільки вона продовжує працювати за основним місцем роботи і залишається у складі зайнятого населення (ст. 1 Закону Про зайнятість населення ).

Окрім того, слід зазначити, оскільки відповідачем її було звільнено з посади, яку вона обіймала за сумісництвом, а не з підприємства взагалі, а отже ОСОБА_1 не була позбавлена засобів для існування.

Крім того, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо невідповідності кваліфікаційним вимогам ОСОБА_2 , оскільки вказане питання не відносяться до предмету даного спору, а саме, поновлення на роботі позивача.

На зазначене суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, та прийняв передчасне рішення про часткове задоволення позову.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

За подання до суду апеляційної скарги Комунальна бюджетна установа Культурно-мистецький центр Садгора м. Чернівців сплатило 2522 гривні 40 коп. (а.с.105).

Отже, з ОСОБА_1 на користь відповідача слід стягнути 2522 гривні 40 коп. в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунальної бюджетної установи культурно-мистецького центру Садгора м. Чернівців задовольнити.

Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 24 листопада 2020 року скасувати .

В позові ОСОБА_1 до Комунальної бюджетної установи Культурно-мистецький центр Садгора м.Чернівців про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунальної бюджетної установи Культурно-мистецький центр Садгора м.Чернівців 2522 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови - 05 лютого 2021 року.

Головуючий М.І.Кулянда

Судді: О.О. Одинак

Н.Ю. Половінкіна