Рішення

від 29.01.2021 по справі 479/1429/19

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 479/1429/19

Провадження№2/479/33/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2021 року смтКриве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої - судді Репушевської О.В.

за участі: секретаря судового засідання Добровольської І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смтКриве Озеро, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №479/1429/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення межових знаків та звільнення земельної ділянки,

у ч а с н и к и с п р а в и

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про відновлення межових знаків та звільнення земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог вона вказує на те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1 , проте частину вказаної земельної ділянки використовує її суміжний землекористувач - відповідач по справі. Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідач відмовляється звільнити частину її земельної ділянки та відновити межові знаки, встановлені згідно законодавства, позивач звернулась до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач, її представник підтримали позовні вимоги.

Відповідач, її представник в суді позов не визнали.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно положень ч.1, ч.2 ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до положень ч.2. ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом ч.1, ч.2, ч.3, ч.5 ст.158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до положень п.3 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч.2 ст.386 ЦК України).

Положеннями ч.1 ст.317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Відповідно до положень ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вимогами ч.2 ст.90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Положення ст.14 Конституції України визначають, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0587 га, кадастровий номер:4823955100:05:037:0016, у межах згідно з планом, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням:для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується даними державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №766760, виданого Кривоозерською селищною радою Кривоозерського району Миколаївської області 05 лютого 2010 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133415521 від 07 серпня 2018 року.

Згідно акту, складеного 19 вересня 2019 року комісією у складі депутатів, членів земельної комісії Кривоозерської селищної ради Кривоозерського району Миколаївської області та суміжників: ОСОБА_1 і ОСОБА_4 було проведено перевірку межових знаків на місцевості між вказаними суміжними землекористувачами, та встановлено, що межові знаки не відповідають на місцевості. Суміжник ОСОБА_4 відмовляється відновити межові знаки.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/2 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на будівлі, виданим Кривоозерською селищною радою Кривоозерського району Миколаївської області 13 грудня 1995 року.

Згідно даних виписки із рішення засідання виконавчого комітету Кривоозерської селищної ради №48 від 28 лютого 1992 року виконкомом селищної ради вказаним рішенням відповідачу було виділено земельну ділянку, площею 0,06 га для будівництва житлового будинку за рахунок земельної ділянки ОСОБА_7 .

За змістом ч.1 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно ч.1 ч.3, ч.4, ч.8 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Разом з тим відповідачем протягом судового розгляду спору не було надано належних та допустимих доказів, що виділена їй земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1 , яка межує із земельною позивача, сформована відповідно до вимог ст.79-1 ЗК України, що передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача, про те, що в кадастровому плані земельної ділянки, належної ОСОБА_1 невірно визначено межі із її земельною ділянкою та вона не погоджується із ними, так як положення ст.198 ЗК України вказують, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною і є складовою кадастрових зйомок.

За змістом ч.1 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (ст. 107 ЗК України).

Відповідно до положень ст.55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

За змістом абз.2 ч.1 ст. 21 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками;

Вимогами п.1.3. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за №391/17686 передбачено, що виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); знищення межових знаків - дії громадян, які призвели до втрати в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, внаслідок чого виникає потреба у проведенні додаткових геодезичних робіт з їх відновлення; межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки; межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно п.п.4.1. - 4.4. даної Інструкції, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення. Такий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 350/67/15-ц від 20 березня 2019 року.

Відповідно до норм Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Закону України "Про землеустрій" до повноважень суду не відноситься розгляд питань що стосуються встановлення меж земельних ділянок відповідно до координат обчислених землевпорядними організаціями, тому що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки, а також земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування, а не на підставі рішення суду. Такий висновок міститься у Постанові Верховного Суду у справі № 1512/2-761/11 від 03 квітня 2020 року.

10 листопада 2020 року інженером - землевпорядником ОСОБА_8 у присутності сторін та їх представників були відновлені межі належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0587 га, кадастровий номер:4823955100:05:037:0016, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням:для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах згідно з планом, відповідно до даних державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №766760, виданого Кривоозерською селищною радою Кривоозерського району Миколаївської області 05 лютого 2010 року, та технічної документації із землеустрою щодо складання вказаного державного акту, затвердженої рішенням ХVІІ сесії 5 скликання Кривоозерської селищної ради Кривоозерського району Миколаївської області 29 вересня 2009 року.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а дії відповідача суперечать вимогам закону щодо права вільного користування земельною ділянкою ,а відтак, позов підлягає до задоволення.

Згідно положень ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За положеннями ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення межових знаків та звільнення земельної ділянки -задовольнити .

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 0,0587 га., кадастровий номер:4823955100:05:037:0016, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №766760, виданого Кривоозерською селищною радою Кривоозерського району Миколаївської області 05 лютого 2010 року, шляхом відновлення межових знаків та звільнення земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 768,40 грн., оплати професійної правничої допомоги в сумі 8 000,00 грн., оплати витрат на залучення спеціаліста в сумі 5 194,00 грн., а всього - 13 962,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду через Кривоозерський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/sud1415/, E-mail: inbox@ko.mk.court.gov.ua.

Повний текст рішення суду складено та підписано 29 січня 2021 року.

Суддя :