Постанова

від 04.02.2021 по справі 527/1263/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/1263/20 Номер провадження 22-ц/814/158/21Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -

розглянувши в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року та додаткове рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод , Товариства з обмеженою відповідальністю Зерно-Агротрейд , Комісії з припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод , третя особа: Голова комісії з припинення діяльності (реорганізації) Товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод Березовський Андрій Петрович про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 28.03.2017 року згідно наказу № 6-К він працював директором ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод , звідки був звільнений 30.06.2020 року наказом № 14-К на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку з ліквідацією підприємства. Позивач вважає, що наказ про його звільнення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а себе - таким, що має бути поновленим на посаді. Вказує, що згідно п. 1 Рішення № 02-/17/2020 від 17.02.2020 року учасника ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод ТОВ Астарта-Київ припинено діяльність (реорганізовано) ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод шляхом приєднання до ТОВ Зерно-Агротрейд , яке виступатиме правонаступником прав та обов`язків вказаного товариства. Пунктом 8 вказаного Рішення, комісію з припинення зобов`язано повідомити працівників товариства про його припинення шляхом приєднання та подальше звільнення згідно п. 1 ст. 40, ст.49-2 КЗпП України. Попередженням про вивільнення директора ОСОБА_1 від 29 квітня 2020 року його персонально попереджено про скорочення його посади та подальше звільнення та про відсутність на час попередження у Товаристві вакантних посад за відповідною професією чи спеціальністю. У подальшому, після закінчення двомісячного терміну з дати вручення вказаного попередження, відповідачем було видано спірний наказ.

Оскільки відбулася не повна ліквідація підприємства, а його реорганізація шляхом приєднання до іншої юридичної особи, тому в силу ч.3 ст.36 КЗпП повинно було б потягти за собою не припинення дії трудового договору, а у відповідності до ч. 4 ст. 36 КЗпП трудовий договір з ним повинен був бути продовженим. У порушення ст. 49-2 КЗпП України, йому не пропонувалася інша робота по наявним на підприємстві вакансіям, хоча вони були. Крім того, згідно п.2.3.4 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод , у випадку планування звільнень працівників підприємства з ініціативи роботодавця, про таке звільнення письмово попереджаються відповідні працівники не пізніше ніж за 3 місяці до такого звільнення, разом з тим, його було попереджено про подальше скорочення за 2 місяці. Посилаючись на викладене, позивач просив суд, визнати незаконним та скасувати наказ № 14-К від 30.06.2020 року про його звільнення з посади директора ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод . Зобов`язати ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод , у разі його припинення на час прийняття рішення по суті - ТОВ Зерно-Агротрейд поновити його на посаді директора Кобеляцький комбікормовий завод . Стягнути з Кобеляцький комбікормовий завод , у разі його припинення на час прийняття рішення по суті - ТОВ Зерно-Агротрейд на його користь його середній заробіток за час вимушеного прогулу до дати постановлення відповідного рішення суду.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод , Товариства з обмеженою відповідальністю Зерно-Агротрейд , Комісії з припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод , третя особа: Голова комісії з припинення діяльності (реорганізації) Товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод Березовський Андрій Петрович про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Змінено формулювання звільнення ОСОБА_1 з посади директора Адміністративно - господарського відділу (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) Адміністрація і управління (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) зазначену в наказі № 14-К від 30.06.2020 року та вказано наступне формулювання звільнення: Звільнити ОСОБА_1 з посади директора Адміністративно - господарського відділу (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) Адміністрація і управління (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) - 30.06.2020 року у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України .

Додатковим рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.

З вказаними рішеннями суду не погодився ОСОБА_1 та подав на них апеляційні скарги, в яких прохав скасувати рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також, прохав скасувати додаткове рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним,необґрунтованим, а також таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування правової позиції Верховного Суду у подібних справах. Посилається на те, що судом неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Зокрема вказує, що суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин не взяв до уваги те, що відбулася не повна ліквідація ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод , а його реорганізація шляхом приєднання до іншої юридичної особи, однак із збереженням функціональності своєї діяльності, тобто відбулося перейменування підприємства в межах однієї юридичної особи до якої його було приєднано, тому в силу ч.3 ст. 36 КЗпП України повинно було б потягти за собою не припинення дії трудового договору з позивачем, а його продовження у відповідності до вимог ч.4 ст. 36 КЗпП України. Тобто, обов`язок пропонувати йому його колишню посаду, або посаду вже у штаті ТОВ Зерно-Агротрейд до якого приєднувався ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод повинен був якраз Відповідач - 2, як єдиний правонаступник, однак цього не зробив. Крім того зазначив, що суд першої інстанції не врахував того, що в процесі Відповідач - 1 декілька разів змінював дату його звільнення і з останньою він був ознайомлений менш ніж за один місяць до фактичного звільнення та вже після того, як його посада була скорочена. Тому вважає, що відповідачами порушено процедуру по якій проводиться повідомлення про зміни організації виробництва, праці та скорочення.

Також вважає, що додаткове рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат також підлягає скасуванню. Вказує, що він є інвалідом 2 групи як учасник бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням № НОМЕР_1 виданим 23.11.2011 року. Тому, на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір він звільнений від сплати судового збору. Вказана обставина була відома суду, оскільки судовий збір при поданні позовної заяви ним не сплачувався саме з цієї підстави, однак при винесенні додаткового рішення судом її не враховано.

Від представника відповідача ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод - М.В. Вовк надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній спростовуючи доводи апеляційної скарги та підтримуючи рішення суду першої інстанції прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В подальшому сторонами, на підтвердження раніше поданих доводів, було надано до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу та заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 , останнього 28.03.2017 року наказом №6-К призначено директором Товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод (т.1 а.с.4-15).

Рішенням № 02/17/2020 від 17 лютого 2020 року, ТОВ фірма Астарта-Київ прийнято рішення припинити діяльність (реорганізувати) ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод шляхом приєднання до ТОВ Зерно-Агротрейд . Пунктом 8 зобов`язано Голову комісії з припинення підприємства вжити заходів щодо звільнення працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, з дотриманням порядку встановленого ст.49-2 КЗпП України (а.с.6-7).

11.03.2020 року Головою з припинення діяльності (реорганізації) ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод видано наказ №1-К Про попередження працівників про звільнення у зв`язку з припиненням діяльності (реорганізацією) підприємства , яким скорочувалися штатні посади в товаристві з 15.05.2020 року, а також попереджено персонально працівників Товариства, посади яких скорочуються, про скорочення штату та їх наступне вивільнення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України та ст.49-2 КЗпП України. Вказаний наказ ОСОБА_1 отримав 29.04.2020 року (далі Наказ № 1) (т.1 а.с.64-65).

18 березня 2020 року Головою з припинення діяльності (реорганізації) ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод видано наказ № 2-К Про внесення змін до Наказу №1-К від 11.03.2020 року , яким передбачено попередити персонально директора товариства ОСОБА_1 , посада якого скорочується з 20.05.2020 року про скорочення штату та наступне вивільнення згідно п.1 ст.40 КЗпП України (далі Наказ № 2) (т.1 а.с.66-67).

Відповідно до Попередження про вивільнення директора ОСОБА_1 , останнього повідомлено про те, що його посада скорочується і він підлягає звільненню 20 травня 2020 року. У вказаному попередженні повідомлено про відсутність вакантних посад за відповідною професією чи спеціальністю, які б могли б бути запропоновані. Зазначене попередження позивач отримав 29 квітня 2020 року (т.1 а.с.8).

Наказом №14-К від 30.06.2020 року, ОСОБА_1 звільнено з посади директора Адміністративно-господарського відділу (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) Адміністрація і управління (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) у зв`язку з ліквідацією підприємства згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с.18).

Отже, з моменту попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення до моменту його звільнення з посади минув двомісячний термін встановлений ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України. Увесь цей час позивач працював на підприємстві на посаді директора та отримував заробітну плату (а.с.т.2 а.с.1).

Також судом встановлено, що Наказ № 1, Наказ № 2 та попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 надсилалися ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод останньому, разом з тим, не були вручені в зв`язку з відсутністю позивача за місцем проживання та за місцем роботи (т. 1 а.с.74-77,80-82, 103-135).

Крім того, судом встановлено, що відповідно до штатних розписів по ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод станом на 01 липня 2020 року, у товаристві були взагалі відсутні штатні одиниці посад (т.1 а.с.142-145).

Судом встановлено, що ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод перебуває в процесі реорганізації (т.1 а.с.241-246, 252), запис про припинення товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не внесено, тому правосуб`єктність останнього не було припинено, а отже до ТОВ Зерно-Агротрейд , як до правонаступника не перейшли усі права та обов`язки, в тому числі і виконання обов`язку як роботодавця у відношенні до ОСОБА_1 стосовно пропонування вакантних посад на підприємстві (т.1 а.с.203-213).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з 17 лютого 2020 року відбувається процедура реорганізації ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод шляхом приєднання до ТОВ Зерно-Агротрейд . Оскільки запис про припинення ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення юридичної особи його цивільна правосуб`єктність не припинилася, тому саме останнє наділене повноваженнями визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис. Таким чином, оскільки ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод прийнято рішення про скорочення посад та оскільки на ньому були відсутні вакантні посади з моменту вручення позивачу попередження про звільнення та до його звільнення, тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 1 ст.40 КЗпП із дотриманням строку встановленого ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України. Отже з викладеного слідує, що підстави для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді, відсутні.

Разом з тим, суд дійшов висновку про необхідність зміни формулювання звільнення ОСОБА_1 з посади директора Адміністративно - господарського відділу (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) Адміністрація і управління (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) зазначеного в наказі № 14-К від 30.06.2020 року та вказати наступне формулювання звільнення: Звільнити ОСОБА_1 з посади директора Адміністративно - господарського відділу (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) Адміністрація і управління (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) - 30.06.2020 року у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України .

Проте, з таким висновком суду колегія суддів в повній мірі погодитися не може, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною 1 ст. 40 КЗпП України передбачено випадки, за яких трудовий договір з працівником може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, та зокрема визначено однією із таких підстав - зміна в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення штату чисельності або штату працівників.

Ч.1 ст.49-2 КЗпП України встановлено обов`язок власника або уповноваженого ним органу про наступне вивільнення працівника попередити персонально не пізніше ніж за два місяці.

Частиною 3 ст. 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Виходячи зі змісту положень ст.ст. 36, 40 КЗпП України, ст.ст. 104, 106-107 ЦК України реорганізація є формою припинення юридичної особи за якої передача всього її майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам проводиться у результаті їх злиття, приєднання, поділу чи перетворення. У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру.

При цьому дія трудових договорів працівників таких юридичних осіб, з моменту прийняття рішення про приєднання, продовжується в рамках структури юридичної особи, до складу якої включено юридичну особу в якій вони працювали.

Встановленими обставинами справи, факт проведення змін в організації ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод , шляхом його реорганізації та приєднання до іншої юридичної особи ТОВ Зерно-Агротрейд , відповідачем доведено. Відповідачем також надано до суду підтвердження виконання обов`язку щодо персонального попередження всіх працівників ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод , в тому числі позивача, про наступне вивільнення за п.1 ч.1. ст. 40 КЗпП України.

Доводи позивача щодо порушення відповідачем строку попередження про звільнення спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть вбратися до уваги.

Частиною 2 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Порядок та умови застосування переважного права на залишення працівників на роботі за таких обставин врегульовано ст. 42 КЗпП України.

Частиною 2ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно із ч.3 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, що з моменту попередження позивача про звільнення і до моменту самого звільнення, відповідачами обов`язок по працевлаштуванню ОСОБА_1 виконаний не був, що вказує на порушення останніми встановленого порядку вивільнення позивача, отже доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими.

Підставою для вказаного висновку суду, є наступні обставини.

Відповідачами не надано суду належних доказів та не спростовано доводи позивача, про можливість його працевлаштування на реорганізованому підприємстві, яке утворилося внаслідок приєднання ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод до ТОВ Зерно-Агротрейд .

Колегією суддів взято до уваги той факт, що повної ліквідації підприємства не відбулося, останнє продовжує свою господарську діяльність, а забезпечує його роботу штат працівників ТОВ Зерно-Агротрейд . Надані відповідачем-1 докази скорочення штатів працівників ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод є підтвердженням вжиття дій щодо припинення діяльності підприємства, а не відсутності штату, який забезпечує роботу товариства та відсутності вакансій посад в даному штаті, яку позивач міг би виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Інших належних, допустимих і достатніх доказів, які б вказували на наявний, під час періоду, який передував звільнення позивача, штат працівників ТОВ Зерно-Агротрейд відповідачами не надано.

Подана відповідачем довідка фахівця з кадрового адміністрування ТОВ Зерно-Агротрейд (а.с.94 т.1), не може бути прийнята до уваги, як доказ відсутності вакансій посад в штаті ТОВ Зерно-Агротрейд , зважаючи на її неналежність, оскільки вона не містить підтверджень даних зазначених у довідці, а матеріали справи не містять підтверджень повноважень вказаної особи на видачу таких довідок.

Не надано відповідачами також доказів того, що позивач був належним чином повідомлений про наявність на підприємстві вакантних посад і відповідно можливість його працевлаштування.

Виходячи зі змісту наказ №1-К Про попередження працівників про звільнення у зв`язку з припиненням діяльності (реорганізацією) підприємства від 11.03.2020 року, відповідачі взяли на себе обов`язок запропонувати позивачу, в разі наявності вакансій, посаду, яка б відповідала його освіті, кваліфікації, досвіду. Проте, виходячи з тексту попередження про звільнення, позивачу повідомлено лише про неможливість його працевлаштування на ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод . Інформація щодо можливості його працевлаштування на ТОВ Зерно-Агротрейд йому не надавалася.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам, колегією суддів, взято до уваги той факт, що вся доказова складова щодо обставин звільнення позивача знаходиться у відповідачів, а тому не надання останніми доказів, які б підтверджували доводи наведенні ними у відзивах і поясненнях на позовні вимоги, розцінюється як суб`єктивний чинник, який спрямований на не бажання щодо встановлення дійсних фактичних обставин справи.

Відсутність повних даних про умови та порядок заміни організації виробництва і праці ТОВ Зерно-Агротрейд , у зв`язку з приєднанням то нього ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод , позбавляє можливість суд перевірити дотримання відповідачем вимог ст. 42 КЗпП України, при звільненні позивача.

За встановлених обставин, зважаючи на викладене та відсутність перепон у відповідачів щодо належного підтвердження своїх доводів, беручи до уваги загальні принципи цивільного судочинства, не спростовані доводи позивача про не виконання відповідачами обов`язку щодо його працевлаштування, позовні вимоги останнього є обґрунтованими.

Висновки суду першої інстанції, в цій частині, є необгрунтованими, оскільки вони сформовані внаслідок не правильного застосування норм права та неповного аналізу наявних по справі доказів. Таким чином, рішення суду в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним звільнення позивача, підлягає скасування з ухваленням нового рішення про задоволення даних вимог.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.18 Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх

відповідність законові. У випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок припинення підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує правонаступника виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП).

Зважаючи, на те, що на даний час юридична особа в якій працював позивач є не припиненою і уповноважений власником орган не позбавлений можливості його поновлення на роботі, вимоги позивача про поновлення також підлягають задоволенню. При цьому на даний час одночасне покладення обов`язку і на правонаступника є передчасним та таким, що не відповідає нормам закону.

Частиною 2 ст.235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів, виходячи з наведених вище висновків, встановлених обставин справи та вимог зазначеної норми закону, вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При вирішенні питання про розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів, виходячи із зібраних доказів та положень ст. 27 Закону України Про оплату праці та постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , виходить з наступного: середньоденна заробітна плата становить - 1259,5 грн., кількість робочих днів під час вимушеного прогулу становить - 152 днів). Таким чином розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 191444 грн. (152 роб. днів х 1259,5 грн.).

Крім того, колегією суддів, взято до уваги той факт, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції містить висновки, які є взаємовиключними, оскільки факт відмови у задоволені позовних вимог, позбавляє суд можливість вирішувати та змінювати будь-які питання пов`язані із звільненням позивача.

Зважаючи, на висновки колегії суддів про наявність підстав для скасування рішенняГлобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 рокута задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, та те, що додаткове рішення суду від 10.12.2020 нерозривно пов`язане з основним рішення та прямо витікає з нього, і за вказаних обставин є такими, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 рокуПолтавського.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 скасування рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року та додаткового рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).

При подачі позову до суду позивачем ОСОБА_1 заявлялося 3 позовні вимоги: 2 вимоги немайнового характеру, та 1 вимога майнового характеру, за які підлягав сплаті судовий збір у загальному розмірі 2522,40 грн (840,80 х 3). За подачу апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3783,60 грн (2522,40 х 150%).

Проте, позивачем ОСОБА_3 як при подачі позову, так і подачі апеляційної скарги судовий збір у вказаному розмірі не сплачувався, оскільки він на підставі п.1, п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір звільнений від його оплати.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З огляду на вищезазначені положення, з відповідачів ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод , ТОВ Зерно-Агротрейд на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 3153,00 з кожного.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 - задовольнити частково .

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод , Товариства з обмеженою відповідальністю Зерно-Агротрейд , Комісії з припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 14-К від 30.06.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод .

Зобов`язати ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод поновити ОСОБА_1 на посаді директора Адміністративно-господарського відділу (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) Адміністрація і управління (ТОВ Кобеляцький ККЗ ).

Стягнути з ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 191444 (сто дев`яносто одна тисяча чотириста сорок чотири) гривні.

Додаткове рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року - скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод , Товариства з обмеженою відповідальністю Зерно-Агротрейд на користь держави судовий збір у розмірі по 3153,00 з кожного.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 05.02.2021 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Т.В. Одринська

---

В.П. Пікуль