Постанова

від 25.06.2021 по справі 527/1263/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 червня 2021 року

м. Київ

справа № 527/1263/20-ц

провадження № 61-3963св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод , товариство з обмеженою відповідальністю Зерно-Агротрейд , комісія з припинення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод ,

треті особи: голова комісії з припинення діяльності (реорганізації) товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод Березовський Андрій Петрович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Одринської Т. В., Пікуль В. П.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод (далі - ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод ), товариства з обмеженою відповідальністю Зерно-Агротрейд (далі - ТОВ Зерно-Агротрейд ), комісії з припинення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод , треті особи: голова комісії з припинення діяльності (реорганізації) товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод Березовський Андрій Петрович, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 28 березня 2017 року згідно з наказом № 6-К він працював директором ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод , звідки був звільнений 30 червня 2020 року наказом № 14-К на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП у зв`язку з ліквідацією підприємства. Позивач вважає, що наказ про його звільнення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а себе - таким, що має бути поновленим на посаді. Вказував, що згідно з пунктом 1 Рішення від 17 лютого 2020 року № 02-/17/2020 учасника ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод ТОВ Астарта-Київ припинено діяльність (реорганізовано) ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод шляхом приєднання до ТОВ Зерно-Агротрейд , яке виступатиме правонаступником прав та обов`язків указаного товариства. Пунктом 8 вказаного Рішення, комісію з припинення зобов`язано повідомити працівників товариства про його припинення шляхом приєднання та подальше звільнення згідно пунктом 1 статті 40, статті 49-2 КЗпП України. Попередженням про вивільнення директора ОСОБА_1 від 29 квітня 2020 року його персонально попереджено про скорочення його посади та подальше звільнення та про відсутність на час попередження у товаристві вакантних посад за відповідною професією чи спеціальністю. У подальшому, після закінчення двомісячного терміну з дати вручення вказаного попередження, відповідачем було видано спірний наказ.

Оскільки відбулася не повна ліквідація підприємства, а його реорганізація шляхом приєднання до іншої юридичної особи, тому в силу частини третьої статті 36 КЗпП повинно було б потягти за собою не припинення дії трудового договору, а у відповідності до частини четвертої статті 36 КЗпП трудовий договір з ним повинен був бути продовженим. У порушення статті 49-2 КЗпП України, йому не пропонувалася інша робота по наявним на підприємстві вакансіями, хоча вони були. Крім того, згідно з пунктом 2.3.4 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод , у випадку планування звільнень працівників підприємства з ініціативи роботодавця, про таке звільнення письмово попереджаються відповідні працівники не пізніше ніж за 3 місяці до такого звільнення, разом з тим, його було попереджено про подальше скорочення за 2 місяці.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 30 червня 2020 року № 14-К про його звільнення з посади директора ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод . Зобов`язати ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод , у разі його припинення на час прийняття рішення по суті - ТОВ Зерно-Агротрейд поновити його на посаді директора Кобеляцький комбікормовий завод . Стягнути з Кобеляцький комбікормовий завод , у разі його припинення на час прийняття рішення по суті - ТОВ Зерно-Агротрейд на його користь його середній заробіток за час вимушеного прогулу до дати постановлення відповідного рішення суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Змінено формулювання звільнення ОСОБА_1 з посади директора Адміністративно - господарського відділу ТОВ Кобеляцький ККЗ Адміністрація і управління ТОВ Кобеляцький ККЗ зазначену в наказі від 30 червня 2020 року № 14-К та вказано наступне формулювання звільнення: Звільнити ОСОБА_1 з посади директора Адміністративно - господарського відділу (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) Адміністрація і управління (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) - 30 червня 2020 року у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України .

Додатковим рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що з 17 лютого 2020 року відбувається процедура реорганізації ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод шляхом приєднання до ТОВ Зерно-Агротрейд . Оскільки запис про припинення ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення юридичної особи його цивільна правосуб`єктність не припинилася, тому саме останнє наділене повноваженнями визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис. Таким чином, оскільки ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод прийнято рішення про скорочення посад та оскільки на ньому були відсутні вакантні посади з моменту вручення позивачу попередження про звільнення та до його звільнення, тому суд вважав, що ОСОБА_1 було звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП із дотриманням строку встановленого частиною першою статті 49-2 КЗпП України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги частково.

Визнано незаконним та скасувати наказ від 30 червня 2020 року № 14-К про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод .

Зобов`язано ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод поновити ОСОБА_1 на посаді директора Адміністративно-господарського відділу (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) Адміністрація і управління (ТОВ Кобеляцький ККЗ ).

Стягнуто з ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 191 444,00 грн.

Додаткове рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року скасовано.

Стягнуто з ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод , ТОВ Зерно-Агротрейд на користь держави судовий збір у розмірі по 3153,00 грн з кожного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідачем порушено порядок звільнення позивача, визначений частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, оскільки йому не було запропоновано вакантні посади, які були наявні на ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 рокуТОВ Кобеляцький комбікормовий завод подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі

№ 295/8529/17, постанові Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, постанові Верховного суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 756/5243/17, постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 200/13877/15-ц.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Встановлені судами обставини справи

Встановлено, що згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , останнього 28 березня 2017 року наказом № 6-К призначено директором ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод .

Рішенням від 17 лютого 2020 року № 02/17/2020, ТОВ фірма Астарта-Київ прийнято рішення припинити діяльність (реорганізувати) ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод шляхом приєднання до ТОВ Зерно-Агротрейд . Пунктом 8 зобов`язано Голову комісії з припинення підприємства вжити заходів щодо звільнення працівників згідно пунктом 1 статті 40 КЗпП України, з дотриманням порядку встановленого статтею 49-2 КЗпП України (а.с.6-7).

11 березня 2020 року Головою з припинення діяльності (реорганізації) ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод видано наказ №1-К Про попередження працівників про звільнення у зв`язку з припиненням діяльності (реорганізацією) підприємства , яким скорочувалися штатні посади в товаристві з 15 травня 2020 року, а також попереджено персонально працівників товариства, посади яких скорочуються, про скорочення штату та їх наступне вивільнення згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України та статті 49-2 КЗпП України. Вказаний наказ ОСОБА_1 отримав 29 квітня 2020 року.

18 березня 2020 року Головою з припинення діяльності (реорганізації) ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод видано наказ № 2-К Про внесення змін до Наказу №1-К від 11 березня 2020 року , яким передбачено попередити персонально директора товариства ОСОБА_1 , посада якого скорочується з 20 травня 2020 року про скорочення штату та наступне вивільнення згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до Попередження про вивільнення директора ОСОБА_1 , останнього повідомлено про те, що його посада скорочується і він підлягає звільненню 20 травня 2020 року. У вказаному попередженні повідомлено про відсутність вакантних посад за відповідною професією чи спеціальністю, які б могли б бути запропоновані. Зазначене попередження позивач отримав 29 квітня 2020 року (т.1 а.с.8).

Наказом від 30 червня 2020 року №14-К, ОСОБА_1 звільнено з посади директора Адміністративно-господарського відділу (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) Адміністрація і управління (ТОВ Кобеляцький ККЗ ) у зв`язку з ліквідацією підприємства згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України (т. 1 а.с.18).

Також судом встановлено, що Наказ № 1, Наказ № 2 та попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 надсилалися ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод останньому, разом з тим, не були вручені в зв`язку з відсутністю позивача за місцем проживання та за місцем роботи (т. 1 а.с.74-77, 80-82, 103-135).

Судом встановлено, що ТОВ Кобеляцький комбікормовий завод перебуває в процесі реорганізації (т.1 а.с.241-246, 252), запис про припинення товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не внесено, тому правосуб`єктність останнього не було припинено, а отже до ТОВ Зерно-Агротрейд як до правонаступника не перейшли усі права та обов`язки, в тому числі і виконання обов`язку як роботодавця у відношенні до ОСОБА_1 щодо пропонування вакантних посад на підприємстві (т.1 а.с.203-213).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5 1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Положеннями частини четвертої статті 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту пункту 1 статті 40 КЗпП України вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Правовим наслідком реорганізації підприємства є перехід всіх прав та обов`язків в порядку правонаступництва до нової (іншої) юридичної особи не тільки в частині майна і майнових прав та обов`язків, а й у трудових відносинах.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49 2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (статті 49-2 КЗпП України).

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким , що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49 2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Указаний правовий висновок щодо застосування положень статті 49-2 КЗпП України висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18), провадження № 11-43/ асі18 .

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, апеляційний суд, встановивши, що позивачу не були запропоновані вакантні посади, дійшов правильного висновку, що порушення трудових прав ОСОБА_1 призвело до його незаконного звільнення, що є підставою для його поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до положень статті 235 КЗпП України.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 295/8529/17, постанові Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, постанові Верховного суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 756/5243/17, постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 200/13877/15-ц, оскільки фактичні обставини справи у цій справі та фактичні обставини у постановах на які посилається заявник є різними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кобеляцький комбікормовий завод залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська