Постанова

від 27.01.2021 по справі 910/16771/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2021 р. Справа№ 910/16771/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020

у справі № 910/16771/19 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства ОТІС

до Київської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство ОТІС (далі - ПрАТ ОТІС , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Київрада, відповідач) про визнання укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили договору оренди земельної ділянки площею 0,7995 га, кадастровий номер 8000000000:75:184:0001, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розташованої за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Екскаваторна, 37 (далі - спірна земельна ділянка), в редакції позивача з урахуванням умов, запропонованих у протоколі розбіжностей, зокрема до пунктів 4.3, 4.4, 4.9, 4.10, абзаців 6, 14 пункту 8.4, пунктів 8.7, 11.3, 11.7 договору, з посиланням на положення статей 12, 83, 116, 120, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 25, 179, 181, 187, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 6, 377, 627, 630 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 6, 7, 16, 33 Закону України Про оренду землі .

Позовні вимоги мотивовані порушенням Київською міською радою як орендодавцем процедури укладення договору оренди земельної ділянки, а саме, невчинення належних дій щодо узгодження розбіжностей в тексті договору, недотримання законодавчо визначених строків переддоговірної процедури. На переконання позивача, в розумінні чинного законодавства, пропозиції останнього, викладені у протоколі розбіжностей, є прийнятими відповідачем, оскільки у строк, встановлений статтею 181 ГК України , спір не був переданий до суду для врегулювання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 позов задоволено повністю.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для укладення договору у запропонованій позивачем редакції з огляду на те, що товариство належним чином і в установлений строк звернулось до відповідача з метою укладення договору оренди земельної ділянки, проте уповноважений орендодавцем орган - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (далі - Департамент земельних ресурсів КМДА, Департамент) у 20-денний строк не висловив і не довів позивачеві про свою незгоду з пропозиціями ПрАТ ОТІС , викладеними у протоколі розбіжностей, як того вимагають положення ЦК України, ГК України та Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міськради від 20.04.2017 № 241/2463, направивши спочатку лише відписку, без аналізу наведених Товариством зауважень, у зв`язку з чим позивач правомірно передав спір про укладення договору на вирішення суду.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням та вказуючи на його прийняття з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що до спірних правовідносин суд мав застосувати положення частини 1 статті 187 Господарського кодексу України; оскільки між Київрадою і позивачем угод чи попередніх договорів не укладалось, дані обставини виключають можливість врегулювання спору у судовому порядку, з приводу чого Верховним Судом було висловлено аналогічну правову позицію у постановах від 19.03.2019 у справі №922/869/18, від 08.05.2018 у справі №926/1733/16; оскільки у протоколі розбіжностей, складеному позивачем, запропоновані зміни до п.4.3, 4.4 та 4.10 договору, при цьому сторонами майбутнього договору не було досягнуто домовленостей щодо зазначених істотних умов, суд мав застосувати до спірних правовідносин наслідки, визначені частиною 8 статті 181 ГК України, результатом чого стало неправильне вирішення судового спору; Законом України Про оренду землі передбачено типову форму договору оренди землі, яка затверджується Кабінетом Міністрів України, таким чином укладення господарських договорів на основі примірних та типових повинно здійснюватись з додержанням умов, передбачених статтею 179 ГК України, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу, натомість у редакції договору, який запропонований позивачем та визнаний укладеним судом першої інстанції, положення п.4.10 проекту договору змінені, а не конкретизовані, адже не можна вважати конкретизацією зміну (зменшення) розміру штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати зі 100 відсотків, як це визначено Типовим договором, на 5 відсотків, і також не відповідає дійсності висновок суду, що у запропонованій Департаментом редакції пункту 4.10 договору не визначено розміру та порядку нарахування пені, у зв`язку з чим суд повністю врахував запропоновані позивачем зміни до проекту договору та самостійно визначив розмір пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого зобов`язання; суд, погодившись із позивачем та виключивши з договору пункти 4.3 та 4.4, які цілком відповідають п.п. 7.8 пункту 7 Порядку, затвердженого рішенням Київради, надав перевагу аргументам позивача, порушивши статтю 2 ГПК України та допустивши принцип рівності учасників процесу перед законом і судом; редакція пункту 11.7 проекту договору в рішенні суду викладена у запропонованій позивачем редакції, яка абсолютно не відповідає рішенню Київради та протирічить положенню частини 8 статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки за умовами абз.2 п. 11.7 договору в редакції позивача, таким не передбачено обов`язку орендаря подавати орендодавцю листа-повідомлення про поновлення договору на новий строк; абз.14 п.8.4 проекту договору не може бути викладений у редакції, відмінній від запропонованої Департаментом, оскільки вони мають дублювати рішення Київради, натомість суд не врахував норм матеріального права, що встановлюють обов`язковість рішень Київради та не врахував з цього приводу правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 10.04.2019 у справі №924/857/18; запропоновані позивачем та прийняті судом редакції абз.5 п.8 та абз.5 п.11.3 проекту договору абсолютно не відповідають положенням податкового законодавства; викладаючи абз.6 п.8.4 проекту договору у редакції позивача, що передбачає забезпечення доступу до земельної ділянки представнику Департаменту земельних ресурсів, суд першої інстанції значно звузив права Київради як власника земельної ділянки щодо контролю за належним виконанням орендарем своїх обов`язків та належного використання земельної ділянки, не врахувавши, що крім названого органу в Україні діє ще один орган державної влади, наділений ширшими повноваженнями у сфері контролю за використанням земель - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

ПрАТ Отіс скористалось правом, наданим статтею 263 ГПК України та надало 26.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зважаючи на її необґрунтованість та безпідставність, оскільки твердження апелянта про неможливість врегулювання даного спору у судовому порядку відповідно до частини 7 статті 181 ГК України є необґрунтованим та суперечить нормам чинного законодавства; пропонуючи відповідачеві проект договору оренди земельної ділянки у своїй редакції, позивачем було враховано діючий Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у м. Києві; скаржник в апеляційній скарзі посилається на практику Верховного Суду в справах, в яких містяться інші обставини справи, а тому висновки касаційної інстанції не можуть бути застосовані під час розгляду даної справи; судом першої інстанції було враховано, що головним акціонером позивача є американська компанія з обмеженою відповідальністю ОТІС ІНВЕСТМЕНС, ЕЛ.ЕЛ.СІ. , зі значним розміром внеску до статутного капіталу, таким чином позивач підлягає захисту з позиції міжнародного договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій, що підписаний 04.03.1994 та набрав законної сили 16.11.1996.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №910/16771/19 постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 у справі №910/16771/19 скасовано, справу №910/16771/19 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 у справі №910/16771/19, суд касаційної інстанції зазначив про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про те, що земельні правовідносини, які виникли між сторонами, не підлягають правовому регулюванню положеннями ГК України, оскільки є переддоговірними; суд апеляційної інстанції, не перевірив та не надав належної оцінки кожній із запропонованих позивачем у протоколі розбіжностей умов договору оренди землі на предмет їх відповідності критерію, визначеному частиною 4 статті 179 ГК України (допустимість конкретизації сторонами умов типового договору оренди без істотного відступу від його змісту), зважаючи на запропоноване Товариством уточнення і доповнення умов типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, положеннями пунктів 4.3, 4.4, 4.9, 4.10, 8.7, 11.3, 11.7 і абзаців 6, 14 пункту 8.4 проекту договору. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на передчасність висновків суду першої інстанції щодо визнання запропонованих позивачем умов пункту 4.10 (у частині обов`язку орендаря сплатити штраф за невнесення орендної плати у розмірі 100 % річної орендної плати, встановленої цим договором), абзацу 6 пункту 8.4 і пункту 11.7 договору оренди землі такими, що відповідають чинному законодавству і конкретизують положення типового договору оренди без відступу від його змісту.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2020 апеляційну скаргу Київської міської ради у справі №910/16771/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Владимиренко С.В., суддів Корсака В.А., Ходаківської І.П.

16.11.2020 колегією суддів у вищезазначеному складі заявлено самовідвід від розгляду справи №910/16771/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 заяву суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.. Корсака В.А. про самовідвід у справі №910/16771/19 задоволено, справу №910/16771/19 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2020 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/16771/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Яковлєва М.Л., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі № 910/16771/19 прийнято до провадження вищевказаним складом суду та призначено до розгляду на 23.12.2020.

26.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 03.11.2020.

У судовому засіданні 23.12.2020 представник позивача подав заяву про відвід судді Чорногуза М.Г, яку ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 залишено без розгляду.

В судовому засіданні 23.12.2021 оголошено перерву у розгляді справи на 27.01.2021.

В судовому засіданні 27.01.2021 представник відповідача та третьої особи підтримали доводи апеляційної скарги, просили вимоги скарги задовольнити, рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв`язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 27.12.2021 колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві належать нежитлові приміщення у місті Києві по вул. Екскаваторній, 37, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 11.07.2005.

Згідно з рішенням Київської міської ради від 20.11.2018 № 91/6142 Про передачу земельної ділянки Приватному акціонерному товариству Отіс для обслуговування будівель для виробництва підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування на вул. Екскаваторній, 37 у Святошинському району м. Києва затверджено проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 11.02; передано позивачу, за умови виконання п. 3 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,7995 га, кадастровий номер 8000000000:75:184:0001 для обслуговування будівель для виробництва підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування по вулиці Екскаваторній, 37 Святошинського району у місті Києві із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на майно (свідоцтво про право власності від 11.07.2005, реєстрацію БТІ від 05.12.2005).

Відповідно до пункту 3 вищезазначеного рішення, для ПрАТ ОТІС було встановлено наступні умови: виконувати обов`язки землекористувача відповідно до ст. 96 ЗК України (підпункт 3.1); виконувати вимоги, викладені у листах Департаменту містобудування та архітектури від 20.05.2015 № 6204/0/12/19-15 та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 12.07.2016 № 612/41-16 (підпункт 3.2); питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку (підпункт 3.3); у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному чинним законодавством України (підпункт 3.4); питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством (підпункт 3.5); забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки (підпункт 3.6); дотримуватися обмежень у використанні земельної ділянки, визначених у витязі з Державного земельного кадастру (підпункт 3.7); питання сплати відновної вартості зелених насаджень або укладення охоронного договору на зелені насадження вирішувати відповідно до рішення Київської міськради від 27.10.2011 № 384/6600 Про затвердження Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва (зі змінами та доповненнями) (підпункт 3.8); у місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів КМДА документи, визначені чинним законодавством, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки (підпункт 3.9).

Пунктом 4 рішення Київської міської ради від 20.11.2018 № 91/6142 землекористувача (позивача) попереджено про наслідки нецільового використання земельної ділянки у вигляді припинення права користування нею відповідно до ст. 141, 143 Земельного кодексу України.

Згідно з п. 5 вказаного рішення на постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування покладено контроль за виконанням цього рішення.

18.02.2019 Департаментом земельних ресурсів КМДА складено на ім`я ПрАТ ОТІС листа № 0571-3784 Про необхідність укладення договору , в якому третьою особою повідомлено позивача про ухвалення Київрадою рішення щодо передачі ПрАТ ОТІС земельної ділянки та, посилаючись на Порядок, вказано на необхідність направлення до Департаменту звернення щодо отримання проекту договору оренди земельної ділянки з фотофіксацією самої ділянки з будівлями і спорудами, розташованими на ній та щодо здійснення розрахунку розміру орендної плати, надавши інформацію про фактичне використання земельної ділянки, будівель і споруд згідно з КВЕД, про наявність (відсутність) орендарів, приєднавши актуальний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві.

Зазначеним листом третя особа інформувала позивача про те, що відповідно до пункту 7.8 Порядку у разі невчинення необхідних і достатніх дій, спрямованих на укладення договору оренди протягом п`яти місяців з моменту набрання чинності рішення Київської міської ради про передачу відповідної земельної ділянки, розмір річної орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у подвійному розмірі, але не більше дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також попереджено про право Київради припинити використання земельної ділянки.

У відповідь на зазначений лист, позивач, згідно з листом від 06.03.2019 № 14-юр, надав Департаменту земельних ресурсів фотофіксацію об`єктів нерухомості, посилання фотофіксації об`єктів нерухомості у Google maps, на витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку, витяг з ЄДРПОУ, зазначив, що звертається з цим листом до Департаменту для організації підготовки проекту договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:75:184:0001) та просив підготувати розрахунок орендної плати за землю. В цьому ж листі позивач повідомив, що підприємство здійснює господарську діяльність за видами класифікатора видів економічної діяльності, що відповідає цільовому призначенню земельної ділянки - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості , перелічивши 15-ть найменувань КВЕД. Проект договору просив надіслати на вказану в листі електронну адресу.

Листом від 04.04.2019 № 22-юр, позивач повідомив Департамент земельних ресурсів КМДА, що загальна площа будівель і споруд, розміщених на земельній ділянці, становить 4 970,5 м2, а також про розподіл площ, зайнятих орендарями із зазначенням видів економічної діяльності, якими займаються орендарі на зайнятих площах. У листі позивач повторно просив Департамент організувати підготовку проекту договору оренди земельної ділянки і розрахунку орендної плати відповідно до рішення Київської міськради від 20.11.2018 №91/6142.

Як зазначає третя особа, розрахунок розміру орендної плати підготовлено Департаментом 12.04.2019 на підставі листа ПрАТ ОТІС від 04.04.2019 № 22-юр.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів підготовки розрахунку 12.04.2019.

Також третя особа стверджує, що нею підготовлено проект договору оренди земельної ділянки та 22.04.2019 і передано його позивачеві для погодження.

13.05.2019 ПрАТ ОТІС звернулося до Департаменту земельних ресурсів КМДА з листом від 08.05.2019 № 38-юр, в якому повідомило про отримання ним проект договору, та одночасно про свою незгоду з певними його умовами, які, на його думку, суперечать законодавству та, посилаючись на статті 181, 184 ГК України, запропонував підписати договір з протоколом узгодження розбіжностей або ж шляхом врахування умов позивача безпосередньо в тексті договору. До листа було долучено протокол узгодження розбіжностей до договору оренди земельної ділянки без підпису ПрАТ ОТІС .

Протокол узгодження розбіжностей стосувався пунктів 4.3, 4.4, 4.9, 4.10, 4.13, 8.4, 8.7, 11.3 договору оренди та містив відповідні детальні коментарі з посиланням на норми чинного законодавства.

У відповідь на пропозицію позивача Департамент земельних ресурсів КМДА направив лист від 20.05.2019 № 05716-9626, в якому повідомив, що лист ПрАТ ОТІС від 08.05.2019 № 38-юр розглянуто, однак вказано на необхідність внесення подвійної орендної плати у разі неукладення договору оренди земельної ділянки протягом 5 місяців з дня прийняття рішення Київради.

По суті протоколу розбіжностей і пропозицій позивача Департамент земельних ресурсів КМДА зауважив, що пункт 4.10 проекту договору оренди земельної ділянки викладено у редакції, яка відповідає пункту 14 типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220. Також, Департамент зазначив, що ним як уповноваженою особою підготовлено проект договору оренди земельної ділянки з дотриманням вимог Закону України Про оренду землі , вказаної постанови Кабінету Міністрів України та Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міськради від 20.04.2017 № 241/2463. З огляду на повну відповідність наданого позивачеві проекту договору нормам чинного законодавства, третя особа запропонувала ПрАТ ОТІС погодити цей проект та повернути Департаменту для забезпечення подальших дій з нотаріального посвідчення.

У відповідь на зазначений лист ПрАТ ОТІС , листом № 44-юр від 07.06.2019, повідомило про незгоду з пропозицією Департаменту через відсутність правової аргументації відмови від запропонованих умов, викладених у протоколі розбіжностей, та вказало на те, що Департамент залишив поза увагою факт порушення ним пункту 7.2 Порядку, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463, у частині прострочення на 3 місяці повідомлення зацікавленої особи про наявність прийнятого рішення та необхідність укладення договору оренди земельної ділянки. Поряд з цим позивач вказав, що підтверджує свій намір якнайшвидше вирішити переддоговірні спори й укласти договір оренди земельної ділянки з урахуванням протоколу розбіжностей, а тому приєднав до листа підписаний проект договору з відтиском печатки підприємства та протокол розбіжностей з коментарем.

Департамент земельних ресурсів КМДА надав лист-відповідь від 26.06.2019 № 05716-12164, в якому наголосив на обов`язковості актів органів місцевого самоврядування. Зокрема, зазначив наступне: 1) умова проекту договору про внесення подвійної орендної плати, у разі неукладення договору оренди земельної ділянки протягом 5 місяців з дня прийняття рішення Київської міської ради відповідає пункту 7.8 Порядку, а тому не може бути виключена; 2) підстав для корегування пункту 4.9 Департамент не вбачає; 3) редакція пунктів 4.13, 11.3 та абзацу 6 пункту 8.4 проекту договору викладена з дотриманням вимог статті 286 ПК України, а тому є доцільною; 4) пропозиція позивача про корегування пункту 4.10 (вилучення обов`язку щодо сплати 100% штрафу від розміру орендної плати у разі прострочення її внесення) не відповідає формі Типового договору оренди, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України, а тому може бути врахована Департаментом лише після внесення змін до законодавства; 5) пропозиції позивача по абзацу 15 пункту 8.4 та пункту 8.7 не можуть бути враховані Департаментом, оскільки їх редакцію передбачено рішенням Київської міської ради від 20.11.2018 № 91/6142; 6) пункт 11.7 у запропонованій позивачем редакції відхиляється, оскільки його формулювання передбачене Порядком.

Посилаючись на те, що розроблений Департаментом проект договору відповідає положенням ПК України, Закону України Про оренду землі , постанові Кабінету Міністрів України Про затвердження типового договору оренди землі , Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, третя особа запропонувала позивачеві погодити проект договору у редакції орендодавця.

У листі від 14.09.2019 № 05716-17974 Департамент земельних ресурсів КМДА вказав на загальні положення щодо порядку адміністрування та контролю за сплатою орендної плати, нагадавши, що 20.11.2018 Київрада ухвалила рішення про передачу позивачеві в оренду земельної ділянки, згідно з яким позивач повинен був у місячний термін подати необхідні для підписання відповідного договору документи; ПрАТ ОТІС звернулося до Департаменту для підготовки проекту договору листом від 06.03.2019, тобто вчинило необхідні дії для забезпечення підготовки Департаментом проекту договору; розрахунок орендної плати Департамент підготував 12.04.2019, а проект договору підготував і передав позивачу 22.04.2019; наданий проект договору позивач повернув з зауваженнями, Департамент повторно запропонував позивачу погодити свою (первісну) редакцію договору, повернути підписаний екземпляр для забезпечення його подальшого нотаріального посвідчення.

У відповідь на зазначений лист позивач, листом від 30.10.2019 № 101-юр, посилаючись на положення законодавства щодо врегулювання порядку укладення договорів, констатував, що Департамент не дотримався положень ГК України щодо вирішення переддоговірного спору, а тому зауваження, запропоновані ПрАТ ОТІС до проекту договору, є погодженими. У зв`язку з цим, позивач просив у найкоротші строки повідомити про результати розгляду його листа та надати інформацію про адресу, дату, час підписання і нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки з урахуванням протоколу розбіжностей, умови якого прийняті в порядку частини 7 статті 181 цього Кодексу. Також зауважив, що у випадку ухилення від надання такої інформації та невчинення дій з укладення договору з урахуванням протоколу розбіжностей, він змушений буде звертатися до суду для врегулювання переддоговірного спору.

Факт зазначеного листування учасниками провадження не заперечується та не спростовується.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на неналежне реагування органу, уповноваженого Київською міською радою на забезпечення підписання договору оренди земельної ділянки, що належить до комунальної власності, у зв`язку з чим, просить визнати укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили договір оренди у редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви, що відповідає зауваженням ПрАТ ОТІС , вміщеним у протоколі розбіжностей, який надсилався Департаменту.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи вимоги чинного законодавства, суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками суду першої інстанції та визнає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статей 123, 124 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

З аналізу наведених норм матеріального права, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України Про оренду землі . При цьому підставою набуття відповідного права є саме рішення ради, яке відповідно до ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України лише оформляється договором як документом, що посвідчує право на земельну ділянку.

З огляду на викладене, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки в оренду (висновок викладений Верховним судом у постанові від 13.08.2019 у справі №914/1087/18).

Як зазначалось вище, рішенням Київської міської ради від 20.11.2018 № 91/6142 Приватному акціонерному товариству ОТІС передано земельну ділянку, на якій розташоване належне підприємству нерухоме майно в оренду строком на 5 років.

Таким чином, органом місцевого самоврядування висловлено волевиявлення на виникнення орендних земельних правовідносин, що зумовлює можливість передачі цієї земельної ділянки в користування (оренду) позивачу шляхом укладення з ним відповідного договору оренди.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463, яким затверджено Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, безпосередню участь у процедурі укладення договору оренди від імені Київської міської ради як орендодавця приймає Департамент.

Згідно з п. 7.1 та п. 7.2 Порядку укладення договору оренди земельної ділянки здійснюється на підставі рішення Київської міської ради. Департамент земельних ресурсів після набрання чинності рішенням Київської міської ради невідкладно направляє його зацікавленій особі та інформує про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки у місячний термін. Іншими пунктами зазначеного Порядку передбачено, що Департамент вчиняє цілий перелік дії, що передують підписанню договору, як-то зібрання потрібної документації, узгодження з орендарем проекту договору, організація підписання договору у нотаріуса та ін.

Таким чином, Київською міською радою в межах власної компетенції постановлено рішення, яким передбачається, що Департамент уповноважений на вчинення дій з укладення договору від імені орендаря.

З вищезазначеного листування сторін вбачається, що позивач звертався до Департаменту з метою направлення витребуваних для укладення договору оренди документів, протоколу розбіжностей, клопотань про погодження проекту договору та його нотаріального посвідчення, що відповідає положенням зазначеного Порядку.

Відповідно до частини 3 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 187 ГК України спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Аналогічні за правовим змістом норми містяться у статтях 648, 649 ЦК України, до яких прямо відсилає стаття 2 Закону України Про оренду землі у контексті правового регулювання відносин, пов`язаних з орендою землі.

Зокрема, відповідно до статті 648 та частини 1 статті 649 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений 20-денний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. (Частини 4, 5, 7 статті 181 ГК України).

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 906/961/17, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (стаття 6 Закону України Про оренду землі ). Наведене узгоджується з положеннями статей 125 та 126 Земельного кодексу України, якими унормовано, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Так, з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 150/928/14-а, 04.04.2018 у справі № 539/1957/16-а).

З огляду на викладене, переддоговірні відносини між сторонами з приводу розбіжностей щодо умов договору оренди землі можуть регулюватися положеннями статей 179, 181, 187 ГК України, оскільки це узгоджується з нормами статей 648, 649 ЦК України та статті 2 Закону України Про оренду землі . Крім того, переддоговірні відносини, пов`язані з укладанням договорів оренди земельних ділянок не врегульовано спеціальними нормами Земельного кодексу України , Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частини 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, Департамент повідомив позивача про рішення Київської міської ради № 91/6142 від 20.11.2018 у лютому 2019 року листом від 18.02.2019. Позивач, в свою чергу, передав запитувані документи у березні 2019 року (лист від 06.03.2019), доповнивши їх у квітні (лист від 04.04.2019).

Відповідно до п. 7.4 Порядку, Департамент земельних ресурсів протягом 14 робочих днів з дня надходження звернення зацікавленої особи готує проект договору оренди земельної ділянки, розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку, узгоджує із зацікавленою особою істотні умови договору. Проект договору оренди земельної ділянки візує керівник Департаменту земельних ресурсів. Додаткові погодження та/або візи, не передбачені цим Порядком, не допускаються.

Департамент земельних ресурсів спільно з управлінням організаційно-аналітичного забезпечення діяльності Київського міського голови (патронатна служба) у десятиденний строк вживають заходів щодо організації підписання договору оренди земельної ділянки та його нотаріального посвідчення. Залучення будь-яких інших структурних підрозділів чи посадових осіб Київської міської ради та її виконавчого органу до процедури підписання договору оренди земельної ділянки та його нотаріального посвідчення забороняється (п. 7.5 Порядку).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Департамент передав проект договору позивачеві у квітні 2019 року (лист від 22.04.2019), що не відповідає умовам п. 7.4 та п. 7.5 Порядку. В свою чергу, позивач у визначений частиною 4 статті 181 Господарського кодексу України двадцятиденний строк звернувся до Департаменту із запереченнями до отриманого проекту договору.

В той же час, Департамент надав відповідь, яка не врегулювала спірні питання, наведені в протоколі розбіжностей (лист від 20.05.2019) та не передав в установлений законодавством строк спір на вирішення суду.

Тобто, Департамент не надав мотивованої відмови як того вимагають положення Цивільного і Господарського кодексів України , а також Порядок.

Як встановлено судом, лише 07.06.2019 Департамент надав відповідь на заперечення відповідача по суті окреслених у протоколі розбіжностей умов.

З огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що дії та бездіяльність Департаменту, як органу уповноваженого на укладення договору оренди з позивачем, не відповідають загальним положенням чинного законодавства, якими врегульовано порядок укладення договорів та умовам Порядку.

Істотними умовами договору оренди землі стаття 15 Закону України Про оренду землі визначає об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), дату укладення та строк дії договору оренди, орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Також передбачається, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно зі статтею 14 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній до 16.01.2020) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 затверджено Типовий договір оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи, направлений Департаментом позивачеві проект договору оренди земельної ділянки містив всі істотні умови, складався з 14 розділів, у тому числі передбачав зазначення реквізитів сторін. Заперечення позивача стосувалися п.4.3, п. 4.4, п. 4.9, п. 4.10, абз. 6, абз. 14 п. 8.4, п. 8.7, п. 11.3, п. 11.7. отриманого проекту договору.

Так, у проекті договору, отриманого позивачем від Департаменту п.п. 4.3, 4.4 викладено в наступній редакції:

4.3. У випадку, якщо протягом п`яти місяців з моменту набрання чинності рішення Київської міської ради у п.п. 1.1. цього договору, орендарем не вчинено необхідних та достатніх дій, спрямованих на укладення цього договору згідно з чинним законодавством, то розмір річної орендної плати (зазначений у п.п. 4.2 договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у подвійному розмірі, але не більше дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ;

4.4. Після закінчення періоду, за який сплачується орендна плата у подвійному розмірі, орендна плата розраховується та сплачується відповідно до п.п. 4.2 договору .

При цьому, як зазначає апелянт, відповідні пункти п.4.3, п. 4.4, а також, абз. 14 п. 8.4, абз. 2, п. 11.7. викладені в редакції, яка відповідає рішенням Київської міської ради, прийнятих для врегулювання питання укладання договорів оренди.

В свою чергу, позивачем запропоновано виключити з договору пункти 4.3 та 4.4., зокрема, оскільки форма типового договору оренди землі, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, не містить подібної вимоги до орендаря щодо збільшення розміру орендної плати в два рази на період прострочення терміну дії рішення органу місцевого самоврядування.

Надаючи правову оцінку розбіжностям сторін у визначенні змісту пунктів 4.3, 4.4, проекту договору оренди земельної ділянки на предмет їх відповідності чинному законодавству, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності виключення зазначених пунктів з проекту договору, з огляду на наступне.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, умову п. 4.3 договору можна розмежувати на 2 частини, що мають істотне значення для її правової кваліфікації:

У випадку, якщо протягом п`яти місяців з моменту набрання чинності рішенням Київської міської ради, зазначеним у п. 1.1 договору орендарем не вчинено необхідних та достатніх дій, спрямованих на укладення цього договору згідно з чинним законодавством... - формулювання спрямоване на охоплення періоду до укладення договору оренди землі, створення умов застосування певних наслідків до орендаря;

...розмір річної орендної плати (зазначений у п. 4.3 договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у подвійному розмірі - по суті формулювання спрямоване на визначення розміру та стягнення орендної плати за період, коли договір фактично не було укладено. Вказану умову можна також трактувати як несприятливі наслідки для орендаря, що настають у разі порушення умови п. 7.8 рішення Київської міської ради 20.04.2017 № 241/2463 (що повністю відповідає п. 4.2 договору), що свідчить про застосування штрафної санкції до орендаря.

Якщо кваліфікувати умови п. 4.3 та п. 4.4 договору як додаткові умови, які визначають розмір та порядок сплати орендної плати, що розповсюджують дію договору оренди земельної ділянки на правовідносини, які виникли до укладення договору, то вказані пункти договору суперечать п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, оскільки зобов`язання щодо сплати орендної плати виникають лише з моменту підписання договору оренди земельної ділянки.

Також, якщо кваліфікувати п. 4.3 та п. 4.4 договору як штрафну санкцію, то її застосування суперечить цивільному та господарському законодавству, зважаючи на те, що підставою для виникнення господарських зобов`язань, зокрема як і зобов`язань щодо орендних правовідносин відповідно до Закону України Про оренду землі та Податкового кодексу України, є укладений договір оренди землі.

Так, пункти 4.3 та 4.4 договору ставлять умовою настання несприятливих наслідків для орендаря. Проте, відповідні умови виникли до фактичного виникнення господарського зобов`язання орендодавця та регулюють переддоговірні відносини.

Таким чином, стягнення додатково орендної плати за період, в який договір оренди земельної ділянки не було укладено, може призвести до ситуації, в якій з одного суб`єкта двічі стягується плата за землю за один і той самий період, а отже спричиняє подвійне оподаткування, що прямо заборонено законодавством України, зокрема ст. 17 Господарського кодексу України.

Посилання апелянта на те, що відповідні пункти відповідають рішенням Київської міської ради, прийнятих для врегулювання питання укладання договорів оренди, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки як встановлено вище, п.п. 4.3.,4.4. суперечать положенням Податковому кодексу України та типовій формі договору оренди землі. В свою чергу, рішення Київської міської ради 20.04.2017 № 241/2463 має нижчу юридичну силу, ніж Податковий кодекс України та постанова Кабінету Міністрів України.

Щодо п. 4.9 договору колегія суддів зазначає наступне.

Запропонованим Департаментом п. 4.9 договору передбачалося, що: Зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього договору. Орендар зобов`язується уточнювати банківські реквізити і назву отримувача орендної плати .

В свою чергу, у пропозиції позивача відповідний пункт викладений наступним чином: Зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього договору. Орендодавець зобов`язується попереджувати про зміну банківських реквізитів у розумний строк до дати сплати орендодавцем орендного платежу. У разі неповідомлення орендаря про зміну банківських реквізитів орендодавця, орендар звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату орендного платежу, при умові, якщо платіж було здійснено за старими банківськими реквізитами .

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, форма типового договору оренди землі, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, не містить даної умови, отже сторони договору можуть врегулювати дану умову у відповідності з нормами цивільного та господарського законодавства.

Як зазначає позивач, в редакції запропонованій відповідачем пунктом 4.9. Договору створюється неправомірна можливість з практично 100% імовірністю стягувати необґрунтовано високі штрафні санкції внаслідок односторонніх дій відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.

Суд першої інстанції зазначив, що п. 4.9 договору в редакції відповідача порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності, що передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України.

В той же час, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, оскільки дослідивши відповідний пункт, викладений в редакції відповідача, не вбачає в чому саме полягає відповідне порушення.

Так, в п. 4.9. обидві сторони дійшли згоди, що Зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього договору. .

Позивач, в свою чергу зазначає, що в редакції запропонованій відповідачем пунктом 4.9. Договору створюється неправомірна можливість з практично 100% імовірністю стягувати необґрунтовано високі штрафні санкції внаслідок односторонніх дій відповідача.

В той же час, у спірному пункті договору не ставляться умови щодо сплати будь-яких штрафних санкцій у разі сплати орендної плати на старі реквізити.

Так, у редакції відповідача, викладена умова щодо необхідності уточнювати банківські реквізити і назву отримувача орендної плати, яка відповідає критеріями справедливості, добросовісності, розумності, оскільки обов`язок здійснення орендної плати покладено на позивача, відтак, останній повинен переконатися щодо правильності реквізитів, на які сплачує кошти.

При цьому, доводи позивача про те, що пунктом 4.9. договору створюється неправомірна можливість, внаслідок односторонніх дій відповідача, стягувати з позивача надмірно великі штрафні санкції, колегією суддів визнаються необґрунтованими, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях позивача щодо можливої неправомірної поведінки відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для включення до договору запропонованої позивачем редакції п. 4.9.

Також, суд першої інстанції погодився з доцільністю запропонованої позивачем редакції п. 4.10 договору для уникнення ризиків дискримінаційності та антиконкурентості з боку Київської міської ради при оформленні правовідносин з оренди земельних ділянок з різними суб`єктами господарювання, встановлення санкцій, що відповідно до норм Господарського кодексу України кваліфікуються як надмірно високі, а також для запобіганню появі ризиків створення умов щодо незаконної експропріації майна (грошових коштів) суб`єкта інвестицій США, в розумінні Договору між Україною та Сполученими Шатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій.

Як вказав Верховний суд у постанові від 03.11.2020 у справі №910/16771/19, задовольняючи позовні вимоги в цій частині та викладаючи пункт 4.10 договору оренди земельної ділянки у редакції проекту, запропонованого Товариством, суд першої інстанції всупереч положень частини 4 статті 179 ГК України і пункту 14 типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, помилково відступив від змісту типового договору оренди землі, не врахувавши того, що: 1) позивач пропонує зменшити розмір визначеного законодавством штрафу в 320 разів, що не підпадає під ознаки конкретизації сторонами цієї умови договору в розумінні частини 4 статті 179 ГК України; 2) за змістом пункту 14 типового договору оренди землі зазначений штраф застосовується щодо орендаря не у випадках будь-якого прострочення внесення орендної плати, а саме у разі її невнесення в повному обсязі; 3) з положень статті 233 ГК України, на яку передчасно послався місцевий суд в обґрунтування свого висновку, чітко вбачається, що питання зменшення розміру стягуваних штрафних санкцій з мотивів їх надмірності у порівнянні зі збитками кредитора, розглядається безпосередньо під час вирішення спору про стягнення штрафних санкцій, а не на стадії укладення договору оренди землі; 4) суд першої інстанції у своєму рішенні належним чином не обґрунтував, яким саме нормам ЦК України або ГК України не відповідає пункт 14 типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, обмежившись лише посиланням на його суперечність принципам цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), що не узгоджується з нормою частини 4 статті 179 ГК України.

Як встановлено місцевим господарським судом, Департамент включив до проекту договору п. 4.10 у такій редакції: У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

- орендарем у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановлений п. 4 цього договору;

- стягується пеня, розмір та розрахунок якої здійснюється відповідно до Податкового кодексу України .

Натомість, пропозиція позивача наступна: У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

- орендарем у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 5 відсотків місячної орендної плати, встановлений п. 4 цього договору;

- стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого (невиконаного) зобов`язання .

Згідно з пунктом 14 типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 % річної орендної плати, встановленої цим договором.

З огляду на викладене вбачається, що Департамент запропонував редакцію пункту 4.10 договору оренди земельної ділянки, яка за змістом є аналогічною пункту 14 типового договору оренди землі, що повністю відповідає імперативним положенням частини 4 статті 179 ГК України, якими не допускається можливість відступу сторін від змісту типового договору оренди землі, а лише дозволяється конкретизація сторонами його умов.

Відтак, приймаючи редакцію положення п.4.10 запропоновану позивачем, судом фактично змінено (зменшено) розмір штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що п. 4.10 договору, викладений в редакції позивача не відповідає вимогам частини 4 статті 179 ГК України та умовам типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, у зв`язку з чим спірний пункт в редакції позивача не підлягає включенню до договору.

Щодо абзацу 6 пункту 8.4 договору, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, Департамент запропонував наступну редакцію абзацу 6 пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки:

Забезпечити вільний доступ до Земельної ділянки представнику контролюючих органів .

У свою чергу, позивач у протоколі розбіжностей запропонував іншу редакцію абзацу 6 пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки, а саме: Забезпечити вільний доступ до Земельної ділянки представнику Департаменту земельних ресурсів .

Форма типового договору оренди землі, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, не містить такої умови, отже сторони договору можуть врегулювати її відповідно до норм чинного законодавства.

Так, задовольняючи позовні вимоги в цій частині та викладаючи зазначений пункт договору оренди земельної ділянки у редакції проекту, запропонованого Товариством, суд першої інстанції виходив з необхідності конкретизації державних органів, уповноважених здійснювати контрольно-наглядові функції у сфері орендних земельних правовідносин за участю сторін цієї справи.

В той же час, як зазначив Верховний суд у постанові від 03.11.2020 у справі №910/16771/19, суд, обмежуючи можливість здійснення контролю за використанням та охороною переданої Товариству в оренду земельної ділянки лише з боку одного органу - Департаменту земельних ресурсів КМДА, позивач і місцевий господарський суд залишили поза увагою положення частини 1 статті 188 ЗК України.

Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель , відповідно до ст.4 котрого, об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно статті 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок, тощо.

Відповідно до статті 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Колегія суддів звертає увагу, що метою контролю у розумінні правової природи спірного договору, можуть слугувати перевірка цільового використання орендарем земельної ділянки, дотримання ним вимог профільного законодавства щодо забезпечення правового режиму поводження з орендованою землею.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

З огляду на викладене та враховуючи вказівки, викладені Верховним судом у постанові від 03.11.2020 в даній справі, а також з метою деталізації (конкретизації) органу з відповідною компетенцією, колегія суддів дійшла висновку про необхідність включення абз. 6 пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки в наступній редакції: Забезпечити вільний доступ до Земельної ділянки представнику Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру .

Крім того, проект договору в абз. 14 п. 8.4 передбачав такий обов`язок орендаря: - Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки .

Проект розбіжностей позивача передбачав таку редакцію - Забезпечити вільний доступ до земельної ділянки для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки .

Форма Типового договору оренди землі, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, не містить даної умови, отже сторони договору можуть врегулювати цю умову відповідно до норм чинного законодавства.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, формулювання забезпечити вільний доступ надто широке і не розкривається у договорі чи нормативно-правових актах.

Як зазначає позивач, вказане формулювання може бути використане, як підґрунтя для незаконних вимог, в тому числі, вимог щодо забезпечення вільного доступу до інженерних мереж, що знаходяться під нерухомим майном, яке належить позивачу на праві власності, шляхом пошкодження або знищення такого майна. Вказані вимоги є незаконними і не будуть виконані в жодному разі без вирішення майнових питань у встановленому законодавством порядку (шляхом викупу майна з мотивів суспільної необхідності).

Приписи ст. 317, 319 Цивільного кодексу України вказують, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що формулювання абз. 14 п. 8.4 договору в редакції позивача, є більш доцільним, відповідає нормам чинного законодавства та спрямоване на недопущення порушення законних прав та інтересів власника нерухомого майна.

Також, позивачем запропоновано таку редакції п. 8.7 договору: Сторони зобов`язані вирішувати майнові питання у встановленому законодавством України порядку. Пошкодження або знищення майна орендаря можливе лише за умови викупу такого майна з мотивів суспільної необхідності у встановленому законодавством України порядку .

Так, в проекті договору зазначений пункт відсутній.

В той же час, форма типового договору оренди землі, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, не містить такої умови, а тому сторони вправі врегулювати її відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності відчуженням земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності є перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за плату в державну чи комунальну власність шляхом їх викупу чи примусового відчуження для потреб держави, територіальної громади, суспільства в цілому; примусовим відчуженням земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності є перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду.

Згідно з частиною 1 статті 4 вказаного Закону фізичні або юридичні особи не можуть бути протиправно позбавлені права приватної власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого манна, що на них розміщені.

Частинами 2-3 статті 4 цього Закону закріплено, що викуп чи примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, допускається на підставі та в порядку, встановлених цим Законом. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може здійснюватися за умови відшкодування їх вартості відповідно до закону. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

Як зазначив позивач, пропонуючи умову п. 8.7 договору, останній виходив з необхідності захисту своїх майнових прав на належне йому майно, його безпечного збереження та намагається врахувати ризики, пов`язані саме з обставинами, визначеними Законом України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності .

Так, запропонована позивачем умова договору передбачатиме, що у разі наявності підстав для примусового знищення майна орендаря, законно розміщеного на орендованій земельній ділянці, взаємовідносини сторін регулюватимуться Законом України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість доповнення договору пунктом 8.7., а включення до договору відповідного пункту не порушуватиме права та інтереси відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 4.13 договору Департаментом запропоновано таку редакцію: У випадку відчуження об`єкта нерухомого майна, що належало орендарю та розташоване на земельній ділянці, орендар зобов`язаний забезпечити сплату орендної плати до моменту державної реєстрації в установленому законодавством порядку, переходу або припинення права оренди даної земельної ділянки .

Позивач запропонував викласти цей пункт наступним чином: У випадку відчуження об`єкта нерухомого майна, що належало орендарю та розташоване на земельній ділянці, орендар зобов`язаний забезпечити сплату орендної плати до моменту державної реєстрації в установленому законодавством порядку, переходу або припинення права власності на об`єкт нерухомого майна .

Відповідно до абз. 5 п. 8.4 договору стороною орендаря запропоновано таку редакцію: - письмово повідомити орендодавця про відчуження об`єктів (їх частин), що розташовані на земельній ділянці і належать орендарю, протягом десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину, а також забезпечити сплату орендної плати до моменту державної реєстрації в установленому законодавством порядку переходу або припинення права оренди даної земельної ділянки .

Пропозиція позивача: - письмово повідомити орендодавця про відчуження об`єктів (їх частин), що розташовані на земельній ділянці і належать орендарю, протягом десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину .

У абз. 5 п. 11.3 договору стороною орендаря запропоновано таку редакцію: - Набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на орендованій Земельній ділянці, іншої особою. В такому випадку в договорі про відчуження об`єктів нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, що є об`єктом цього договору, визначається суб`єкт (орендар за цим договором або новий власник об`єктів нерухомості), який сплачує орендну плату відповідно до розмірів, встановлених цим договором, та несе відповідальність за зобов`язаннями, передбаченими цим договором для орендаря, до моменту державної реєстрації відповідного права на дану земельну ділянку на нового власника нерухомості .

Пропозиція позивача: - Набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на орендованій Земельній ділянці, іншою особою .

Пункти 4.13, 8.4, 11.3 запропоновані сторонами є пов`язаними між собою за змістом, а відтак досліджуються судом в їх сукупності.

При цьому, форма Типового договору оренди землі, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, не містить відповідних умов, отже сторони договору можуть врегулювати з урахуванням вимог винного законодавства.

Відповідно до положень статті 334 ЦК право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 статті 377 ЦК визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17.

У разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані па земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності па будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні. Відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 № 910/6186/17.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 7.7 Порядку договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі між Київською міською радою та зацікавленою особою і посвідчується нотаріально.

Таким чином, відчуження частини об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для внесення змін до договору оренди чи його розірвання, зважаючи на те, що договір у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені пункти, які викладені в редакції сторони орендодавця, не відповідають нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим пропозиція спірних пунктів у редакції позивача є обґрунтованою.

Як встановлено судом першої інстанції, Департамент запропонував викласти пункт 11.7 договору оренди земельної ділянки у такій редакції:

Якщо орендар продовжує використовувати земельну ділянку після закінчення строку договору та не подав до орендодавця листа-повідомлення про його поновлення у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до закінчення строку цього договору, розмір річної орендної плати (зазначений у пункті 4 договору) встановлюється у подвійному розмірі, але не більше 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві у грошовій формі у порядку, встановленому пунктом 4 цього договору, та інформує про це контролюючий орган, визначений податковим законодавством, за місцезнаходженням земельної ділянки .

Натомість, позивач запропонував іншу редакцію пункту 11.7 договору оренди земельної ділянки, а саме: Якщо орендар продовжує використовувати земельну ділянку після закінчення строку договору та не подав до орендодавця листа-повідомлення про його поновлення у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до закінчення строку цього договору, і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про забезпечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором .

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в тій частині, що запропонована третьою особою редакція пункту 11.7 договору оренди земельної ділянки, яка передбачає покладання на орендаря обов`язку зі сплати подвійної орендної плати у разі неподання до орендодавця листа-повідомлення про поновлення договору в установлений ним строк, таким, що не відповідає принципам справедливості, добросовісності і розумності, закріпленим у статтях 3, 509 ЦК України, адже така спрямована на погіршення становища орендаря. Крім того, зазначене формулювання не узгоджується з пунктом 13 типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, оскільки даним пунктом передбачено вичерпний перелік підстав для перегляду розміру орендної плати, до якого запропонований Департаментом випадок не включено.

В той же час, судова колегія зауважує на тому, що запропонована позивачем редакція пункту 11.7 договору не відповідає частині 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Зокрема, у постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

Статтею 33 Закону України Про оренду землі визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1- 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі ). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже з наведеного вбачається обов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що запропонований пункт договору в редакції позивача, а саме: якщо Орендар продовжує використовувати Земельну ділянку після закінчення строку Договору та не подав до Орендодавця листа-повідомлення про його поновлення у строк, встановлений цим Договором, але не пізніше ніж за місяць до закінчення строку цього Договору, і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий Договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором , - не відповідає вимогам статті 33 Закону України Про оренду землі , в зв`язку з чим підлягає виключенню.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статями 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог частково.

Частиною 1 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Київської міської ради та зміни рішення Господарського міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/16771/19.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/16771/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/16771/19 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

1. Позов Приватного акціонерного товариства ОТІС до Київської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним задовольнити частково.

2. Визнати укладеним між Приватним акціонерним товариство ОТІС та Київською міською радою з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:184:0001, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 07995 га, яка розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Екскаваторна, 37 у наступній редакції:

ДОГОВІР

оренди земельної ділянки

м. Київ (дата)

Київська міська рада (місцезнаходження юридичної особи: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141), далі у тексті - Орендодавець , в особі Київського міського голови (прізвище, ім`я, по батькові) Кличка Віталія Володимировича , що діє на підставі ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні - з однієї сторони, та Приватне акціонерне товариство ОТІС (місцезнаходження юридичної особи: 03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 32, ідентифікаційний код 14357579, дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 29.01.1998, 24.11.2004, 1 072 120 0000 001469), далі у тексті - Орендар , в особі генерального директора (прізвище, ім`я, по батькові) Земана Ладіслава, який діє на підставі Статуту, - з другої сторони, уклали договір оренди земельної ділянки (далі у тексті - Договір) про нижченаведене:

1. Предмет Договору

1.1. Орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 20.11.2018 № 91/6142 передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або Земельна ділянка), визначену цим Договором, для обслуговування будівель для виробництва підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування.

1.2. Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності .

Реєстрація права власності на об`єкт оренди здійснюється згідно з Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень одночасно з державною реєстрацією права оренди.

2. Об`єкт оренди

2.1. Об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 20.11.2018 № 91/6142 та цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:75:184:0001;

- місце розташування - вулиця Екскаваторна, 37 у Святошинському районі міста Києва;

- цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

- категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- вид використання - для обслуговування будівель для виробництва підіймального та вантажно- розвантажувального устаткування;

- розмір (площа) - 0,7995 (нуль цілих сім тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять десятитисячних) га.

2.2. Відповідно до витягу з технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 04.03.2019 № 2698/86-19 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки на дату укладення Договору становить 10 964 214 (десять мільйонів дев`ятсот шістдесят чотири тисячі двісті чотирнадцять) грн 99 коп.

2.3. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

3. Строк дії Договору

3.1. Договір укладено на 5 (п`ять) років.

4. Орендна плата

4.1. Визначена цим Договором орендна плата за Земельну ділянку становить платіж, який Орендар самостійно розраховує та вносить Орендодавцеві за користування Земельною ділянкою у грошовій формі.

4.2. Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

У випадку, коли розташовані на Земельній ділянці будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб`єктам, орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 3,6 (трьох цілих шести десятих) відсотка від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки або її частин, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частини.

Обчислення розміру орендної плати за Земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Згідно з розрахунком розміру орендної плати за Земельну ділянку від 12.04.2019 № Ю-48372 (за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724) річна орендна плата за Земельну ділянку становить 385 347 (триста вісімдесят п`ять тисяч триста сорок сім) грн 93 коп. на рік.

4.3. Виключений.

4.4. Виключений.

4.5. Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття рішення Київською міською радою про внесення змін до цього Договору і укладення договору про внесення відповідних змій до цього Договору та з урахуванням п.п. 4.6. даного Договору.

4.6. Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених Договором, зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, погіршення стану орендованої Земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами, та у інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік. Після прийняття рішення Київської міської ради про внесення змін до цього Договору в частині розміру річної орендної плати Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки.

4.7. Зміна нормативної грошової оцінки Земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

4.8. Орендна плата сплачується Орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом тридцяти календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на рахунок: (актуальні платіжні реквізити) 33216812926009, код 18010600 у ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 899998. Одержувач: УДКСУ у Святошинському p-ні м. Києва, код ЄДРПОУ 37962074. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов`язані з виконанням Договору, вирішуються Орендарем в установленому законодавством України порядку.

4.9. Зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього договору. Орендар зобов`язується уточнювати банківські реквізити і назву отримувача орендної плати.

4.10. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором:

- орендарем у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої п. 4 цього Договору;

- стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого (невиконаного) зобов`язання.

4.11. Контроль за виконанням умов договору та виявлення порушень здійснюється Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в межах компетенції, визначеної рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 16/890 Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві .

4.12. У випадку викупу даної Земельної ділянки Орендарем, Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату до моменту державної реєстрації права власності на дану Земельну ділянку.

4.13. У випадку відчуження об`єкта нерухомого майна, що належало Орендарю та розташоване на Земельній ділянці, Орендар зобов`язаний забезпечити сплату орендної плати до моменту державної реєстрації в установленому законодавством порядку, переходу або припинення права власності на об`єкт нерухомого майна.

4.14. Контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені та штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює контролюючий орган, визначений податковим законодавством, за місцезнаходженням Земельної ділянки.

5. Умови використання Земельної ділянки

5.1. Умови збереження стану об`єкта оренди:

На Земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням Земельної ділянки. Зміна цільового призначення Земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення Земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору. Роботи по розробці проекту землеустрою щодо відведення сплачує Орендар.

6. Умови і строки передачі Земельної ділянки в оренду

6.1. Сторони підтверджують, що Земельна ділянка, яка є об`єктом за цим Договором, передається в оренду у придатному для її використання стані та вважається переданою Орендодавцем Орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

6.2. Право на оренду Земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

7. Умови повернення Земельної ділянки

7.1. Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві Земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої Земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

У разі погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої Земельної ділянки або приведення її у непридатний для використання за цільовим призначенням стан збитки, що підлягають відшкодуванню, визначаються відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.04.2008 № 608.

8. Права та обов`язки Сторін

8.1. Орендодавець має право вимагати від Орендаря:

- використання Земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим Договором;

- своєчасного внесення орендної плати;

- дострокового розірвання цього Договору;

- відшкодування понесених збитків, в тому числі неодержаних доходів, відповідно до чинного законодавства у разі розірвання цього Договору.

8.2. Орендодавець зобов`язаний:

- не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися Земельною ділянкою;

- передати в користування Земельну ділянку у стані, що відповідає умовам цього Договору.

8.3. Орендар має право:

- самостійно господарювати на землі з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов цього Договору;

- за письмовою згодою Орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди;

- у разі розірвання цього Договору, за погодженням сторін, має право вимагати відшкодування нанесених збитків відповідно до чинного законодавства;

- після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього Договору, Орендар має переважне право перед іншими особами на поновлення Договору;

- переважне право на придбання у власність Земельної ділянки у разі її продажу.

8.4. Орендар зобов`язаний:

- приступати до використання Земельної ділянки в строк, встановлений цим Договором, після державної реєстрації права оренди даної Земельної ділянки;

- використовувати Земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

- своєчасно вносити орендну плату;

- у випадку зміни нормативної грошової оцінки Земельної ділянки у десятиденний термін замовити в установленому порядку витяг з технічної документації (довідку) про нову нормативну грошову оцінку Земельної ділянки. Після одержання цього витягу (довідки) передати його (її) до контролюючого органу, визначеного податковим законодавством, за місцезнаходженням Земельної ділянки, копію витягу з технічної документації, засвідчену в установленому порядку, передати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- письмово повідомити Орендодавця про відчуження об`єктів (їх частин), що розташовані на Земельній ділянці і належать Орендарю, протягом десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину;

- забезпечити вільний доступ до Земельної ділянки представнику Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру;

- повернути Земельну ділянку Орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії цього Договору;

- у строки, встановлені чинним законодавством, звітувати перед контролюючим органом, визначеним податковим законодавством, за місцезнаходженням Земельної ділянки про сплату орендної плати;

- дотримуватися правил благоустрою міста Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051;

- виконати вимоги, викладені в листах Департаменту містобудування та архітектури від 20.05.2015 № 6204/0/12/19-15 та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 12.07.2016 № 612/41-16;

- питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку;

- у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному чинним законодавством України;

- питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством;

- забезпечити вільний доступ до земельної ділянки для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах Земельної ділянки;

- дотримуватись обмежень у використанні Земельної ділянки, зазначених у витязі з Державного земельного кадастру;

- питання сплати відновної вартості зелених насаджень або укладення охоронного договору на зелені насадження вирішувати відповідно до рішення Київської міської ради від 27.10.2011 № 384/6600 Про затвердження Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва (зі змінами і доповненнями);

- у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди Земельної ділянки надати копію цього Договору до контролюючого органу, визначеного податковим законодавством, за місцезнаходженням Земельної ділянки.

8.5. Право на оренду Земельної ділянки комунальної власності не може бути відчужено її Орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

8.6. Сторони також мають інші права і несуть інші обов`язки, визначені законодавством України.

8.7. Сторони зобов`язані вирішувати майнові питання у встановленому законодавством України порядку. Пошкодження або знищення майна Орендаря можливе лише за умови викупу такого майна з мотивів суспільної необхідності у встановленому законодавством України порядку.

9. Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини

9.1 Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе Орендар.

10. Страхування об`єкта оренди

10.1. Сторони домовилися про те, що Орендар має право застрахувати об`єкт оренди.

11. Зміна умов Договору та припинення і поновлення Договору

11.1 Всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням Орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

11.2. Витрати, пов`язані з внесенням зміни та/або доповнення до цього Договору, сплачує Орендар.

11.3. Договір оренди припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу Земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження Земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України;

- поєднання в одній особі власника Земельної ділянки та Орендаря;

- ліквідації юридичної особи - Орендаря;

- набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на орендованій Земельній ділянці, іншою особою.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

11.4. Припинення Договору шляхом розірвання.

Договір може бути розірваний:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду, в порядку, встановленому законом;

- у разі необхідності використання Земельної ділянки для суспільних потреб у порядку, встановленому законодавством;

- в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця, із звільненням Орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли Орендар використовує Земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (більше трьох місяців) не сплачує орендну плату, здійснення без згоди Орендодавця відчуження права користування Земельною ділянкою третім особам.

11.5. Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов`язків, визначених у п.п. 5.1. та 8.4. цього Договору.

11.6. Розірвання цього Договору здійснюється в установленому законом порядку.

11.7. Поновлення Договору:

- після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, Орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має переважне право перед іншими особами на поновлення Договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення дії цього Договору до дня поновлення його дії у порядку та у розмірах, встановлених цим Договором;

- у разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

11.8. У разі припинення або розірвання цього Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві Земельну ділянку на умовах, визначених цим Договором. У разі невиконання Орендарем обов`язку щодо умов повернення Орендодавцеві Земельної ділянки Орендар зобов`язаний відшкодувати Орендодавцеві завдані збитки.

11.9. Перехід права власності на орендовану Земельну ділянку до третьої особи, реорганізація юридичної особи - Орендаря не є підставою для зміни умов або припинення Договору.

11.10. Зміна найменування сторін Договору, зокрема внаслідок реорганізації юридичної особи або зміни типу акціонерного товариства, не є підставою для внесення змін до Договору та/або його переоформлення.

12. Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання Договору та вирішення спорів

12.1. У разі невиконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та законодавством.

12.2. У разі невиконання Орендарем умов цього Договору та обов`язків, передбачених законодавством України, Договір може бути достроково розірваний.

12.3. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

12.4. Усі спори, що пов`язані із виконанням умов цього Договору, вирішуються судами України при неможливості досудового врегулювання спорів, що виникають при виконанні умов цього Договору.

12.5. Відносини сторін, не врегульовані цим Договором, регламентуються законами України.

13. Суборенда Земельної ділянки

13.1. Орендар має право передати Земельну ділянку або її частину у суборенду в порядку, встановленому чинним законодавством України.

13.2. Умови договору суборенди Земельної ділянки повинні обмежуватися умовами даного Договору і не суперечити йому.

14. Прикінцеві положення

14.1. Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

14.2. Витрати, пов`язані з нотаріальним посвідченням цього договору, сплачує Орендар.

14.3. Цей Договір складений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Один примірник - для зберігання у Орендаря, один - для Орендодавця (знаходиться на зберіганні у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), один - для зберігання у нотаріуса.

Київський міський голова

Орендар

4. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Приватного акціонерного товариства ОТІС (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 32; ідентифікаційний код 14357579) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн судового збору.

5.Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови.

6. Матеріали справи №910/16771/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.02.2021.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Л. Яковлєв

М.Г. Чорногуз