Постанова

від 28.01.2021 по справі 918/246/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року Справа № 918/246/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Дика А.І. ,

представники учасників справи:

позивач- Рашко В.Г.;

відповідач- Парфьонова І.В.;

третя особа 1- Гуменюк І.П.;

третя особа 2- не з`явився;

третя особа 3- не з`явився;

третя особа 4- Чеховська Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Позивача-Приватного акціонерного това-риства Рівнеазот на рішення господарського суду Рівненської області від 23.10.2020, повний текст якого складено 02.11.2020, у справі №918/246/20 (суддя Пашкевич І.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Рівнеазот м.Рівне

до Рівненської районної державної адміністрації м.Рівне

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача-

1. Акціонерне товариство Українська залізниця м.Київ

2. Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області м.Рівне

3. Городоцька сільська рада с.городок Рівненського р-ну

4. Рівненська обласна державна адміністрація м.Рівне

про визнання протиправним розпорядження та визнання права на земельні ділянки,-

У березні 2020 року Приватне акціонерне товариство Рівнеазот (далі в тексті - Товариство) звернулось із позовом до Рівненської районної державної адміністрації (надалі в тексті - Рівненська РДА) про визнання протиправним розпорядження голови Рівненської РДА №674 від 14.10.2009 та визнання права на земельні ділянки під залізничним полотном під`їзної колії.(т.1, арк.справи 1-6).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.04.2020 відкрито провадження у справі №918/246/20, а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство Українська залізниця (надалі в тексті - Залізниця), Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (надалі в тексті - Управління), Городоцьку сільську раду (надалі в тексті - Сільська рада) та Рівнен-ську обласну державну адміністрацію (надалі в тексті - Рівненська ОДА).(т.1, арк.справи 107-108).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.10.20208 у справі №918/246/20 відмовлено у задоволенні позову. Рішення вмотивоване тим, що Позивач не довів права постійного користування на землю та того, що така частина землі розміщена саме на спірних земельних ділян-ках. Крім того, суд першої інстанції відмовив у застосуванні строків позовної давності, мотивуючи тим, що позовна давність застосовується у випадку визнання позовних вимог обґрунтованими та наявності підстав для задоволення позову.(т.2, арк.справи 94-98).

Не погоджуючись із рішенням, Позивач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 23.10.2020 у даній справі та ухвалити нове рішення про задоволення позову.(т.2, арк.справи 113-124).

Обґрунтовуючи скаргу Позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не прийняв до уваги, що розпорядження голови Рівненської РДА №674 від 14.10.2009 суперечить нормам законодавства та є таким, що порушує права Това-риства, оскільки на земельних ділянках, на які видано державні акти на право постійного користу-вання земельною ділянкою Залізниці знаходиться частина нерухомого майна - під`їзної залізнич-ної колії Товариства, право власності на яке не оспорюється. Під час надання дозволу на виготов-лення та затвердження землевпорядної документації на зазначені земельні ділянки, внесення відо-мостей до Державного земельного кадастру не були враховані права ПАТ Рівнеазот , як власника об`єктів нерухомого майна, розташованої на земельних ділянках наданих у постійне користування АТ Укрзалізниця . Рішенням Городоцької сільської ради №495 від 22.03.2005 погоджено Залізниці виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у постійне користування для обслуговування об`єктів залізничного транспорту на території Городоцької сільської ради. В ході розроблення плану землеустрою та розробки технічної документації необхідної для отримання державного акту на право постійного користування інвентаризація земель не проводилась, мож-ливі межі земельної ділянки не погоджувались із ПАТ Рівнеазот , на балансі і обслуговуванні якого перебуває під`їзна залізнична колія, що розташована на зазначених земельних ділянках. Позивач зазначає, що на момент видання розпорядження, законодавством, що діяло на момент його прийняття, не було передбачено технічної документації, на підставі якої оскаржуваним розпо-рядження видано державні акти на право постійного користування земельними ділянками. Крім того, вказує, що підстава його видачі - у постійне користування для забезпечення функціонування залізничного транспорту, суперечить законодавству, оскільки не була передбачена у ч.3 ст.122 Земельного кодексу України. Оспорюване розпорядження, на переконання Позивача, порушує гарантоване законодавством України право власності, оскільки перебування земельної ділянки, на якій знаходиться під`їзна залізнична колія ПАТ Рівнеазот у постійному користуванні Залізниці обмежує право користуватися зазначеною колією. Апелянт вважає, суд першої інстанції не враху-вав, що рішення Рівненської районної адміністрації, викладено у листі №06/1644 від 04.07.2005, не є рішенням у розумінні виконання владних повноважень. З тексту цього листа вбачається, що був наданий дозвіл Львівській державній залізниці на виготовлення технічної документації із земле-устрою щодо складання державного акту на право постійного користування землею для обслуго-вування об`єктів та забезпечення функціонування залізничного транспорту за межами населених пунктів Рівненського району. Технічну документацію із землеустрою після проведення державної землевпорядної експертизи та погодження у встановленому порядку подати на розгляд та затверд-ження до Рівненської обласної державної адміністрації. Отже, він носить індивідуальний характер і на даний час не виконаний у відповідності до суті наданого дозволу, а тому є нікчемним. Скарж-ник наголошує, що ПрАТ Рівнеазот є єдиним майновим комплексом, до складу якого входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, тощо; відноситься до нерухомого майна, оскільки розташований на земельній ділянці і переміщення його будівель, споруд, в тому числі під`їзного шляху, є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; є річчю, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. В свою чергу під`їзна залізнична колія - є нерухомим майном, оскільки розташована на земельній ділянці і пере-міщення її, є неможливим без знецінення та зміни призначення; є річчю, призначеною для обслу-говування підприємства (головної) речі і пов`язана з ним спільним призначенням і є його при-належністю; є складовою підприємства та не може бути відокремлена від ПрАТ Рівнеазот і земельної ділянки на якій розташована без її істотного знецінення, тобто земельна ділянка під колією і сама колія в сукупності є неподільною річчю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 відкрито апе-ляційне провадження у справі №918/246/20, а ухвалою від 26.01.2021 відкладено розгляд спарив на 28.01.2021.(т.2, арк.справи 147, 191).

19.01.2021 надійшли пояснення Залізниці, у яких вона заперечує проти задоволення апеля-ційної скарги та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.(т.2, арк.спра-ви 154-159).

25.01.2021 надійшов відзив Рівненської РДА, у якому вона просить суд відмовити у задо-воленні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції - без змін.(т.2, арк.справи 1770-173).

В судових засіданнях апеляційної інстанції 26 та 28 січня 2021 року представник Позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Представники Відповідача та Третьої особи-1 заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги та надали свої пояснення.

Інші учасники не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, проте, участь представників не визнавалась обов`язковою, тому така неявка не перешкоджає розгляду апеляцій-ної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу Регіонального відділення фонду Державного майна по Рівненській області від 04.11.1995 №1003 затверджено план приватизації Рівненського орендного підприємства Азот , код ДРЗОУ 05607824. Перетворено Рівненське орендне підпри-ємство Азот , майно якого приватизується, у Відкрите акціонерне товариство Рівнеазот . Згідно з планом приватизації з додатком 8 Довідкою про площі, які зайняті об`єктами Рівненського орендного підприємства Азот , за документами на право користування ділянками, у розпоряджен-ні Рівненського орендного підприємства Азот знаходились кілька під`їзних залізничних колій, різних площ, при цьому не зазначено на якому саме праві, оскільки з розділу 2 вказаного докумен-ту вбачається, що майно РОП Азот перебувало у останнього як у власності так і в оренді, і інше.(т.1, арк.справи 66, 67-69).

Рішенням Рівненської районної адміністрації №06/1644 від 04.07.2005, надано дозвіл Львів-ській державній залізниці на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування землею для обслуговування об`єктів та забез-печення функціонування залізничного транспорту за межами населених пунктів Рівненського району.(т.1, арк.справи 33).

З матеріалів справи вбачається, що згідно розпорядження голови Рівненської районної дер-жавної адміністрації №674 від 14.10.2009, прийнятого на підставі статей 17, 68, 92, пункту 12 роз-ділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, пунктом 7 статті 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації , затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель для складання державного акту на право постійного користування землею ДТГО Львівська залізниця для забезпечення функціонування залізничного, транспорту на дільниці Рівне-Ківерці на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівнен-ської області. Залізниці 01.12.2009 видано державні акти на право постійного користування земе-льними ділянками Серія ЯЯ№260395, кадастровий номер 56:246:833:00:07:025:0001 та Серія ЯЯ №260396 кадастровий номер 56:246:833:00:07:025:0002 (т.1, арк.справи 59, 129, 130).

Земельні ділянки, кадастрові номери 5624683300:07:025:0001, 5624683300:07:025:0002, які передані Залізниці в постійне користування на підставі Розпорядження, згідно інформаційної довід-ки перебувають у власності Рівненської обласної державної адміністрації. Цільове призначення вказаних ділянок 12.01 для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту. Розташовані земельні ділянки на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рів-ненської області.(т.1, арк.справи 70, 71).

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2012 ПАТ Рівнеазот та АТ Укрзалізниця укла-ли договір №Л/ДН-3/12/2916/м/п про експлуатацію залізничної під`їзної колії, за умовами якого, ПАТ Рівнеазот здійснює перевезення залізничним транспортом. Власник колії, згідно п.16.2 договору сплачує Залізниці за утримання ділянки землі у смузі відведення наданої згідно п.3 дого-вору, де у межах смуги відведення залізниці під`їзною колією і спорудами ПАТ Рівнеазот -влас-ника колії зайнято ділянку землі площею 15 000 м 2 . Договір діяв до 30.12.2019.(т.1, арк.справи 123-124).

В акті обстеження умов роботи на під`їзній колії і станції примикання, складеного у 2012 році та підписаного представниками Товариства та Залізниці, зазначено про проведення вказани-ми особами обстеження транспортного господарства під`їзної колії ПАТ Рівнеазот з метою укла-дення договору на експлуатацію під`їзної колії та встановлення, що площа ділянки землі, яку зай-нято під`їзною колією у смузі відведення складає 15 000 м 2 .(т.1, арк.справи 62-63).

Як вбачається із технічної документації із землеустрою земельні ділянки, кадастрові номери яких: 5624683300:07:025:0001 площею 39,2950 га та 5624683300:07:025:0002 площею 13,6950 га внесені до Державного земельного кадастру та передані у постійне користування ДТГО Львівська залізниця на підставі Розпорядження голови районної державної адміністрації №674 від 14.10.2009. (т.1, арк.справи 26-57).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права влас-ності №186707384 від 29.10.2019 вбачається, що 14.10.2013 внесено запис про право власності за Товариством на виробничий корпус ЗЦ з резервуаром та під`їзною залізничною колією до станції Обарів, літ. Є -1, нежитлова будівля. У додаткових відомостях про складові частини зазначеного об`єкта нерухомого майна вказано, що його складовою частиною є, зокрема, №3 - під`їзна заліз-нична колія.(т.1, арк.справи 61).

Матеріали справи також містять висновок про технічний стан об`єкту нерухомого майна від 07.10.2019 №327/19, в якому зазначено, що згідно матеріалів технічної інвентаризації будівля виробничого корпусу ЗЦ з резервуаром та під`їзною залізничною колією до станції Обарів (літ. Є -1) за адресою: Рівненська обл., с.Городок, вул.Б.Штейнгеля барона, буд.139-А, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.06.2019 №181425156246 за ПАТ Рівне-азот на підставі наказу Про затвердження плану приватизації Рівненського орендного підпри-ємства Азот , код ДРЗОУ 05607824 та Статуту ВАТ Рівнеазот , серія та номер: 1003, виданий 04.11.1995, Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській області. Згідно опису об`єкта нерухомого майна, що міститься у вказаному висновку зазначені характерис-тики позиції №3 - під`їзна залізнична колія: відрізок 1 - 1183 м.п., відрізок 2 - 3655 м.п.(т.1, арк. справи 72).

Як зазначалось вище, рішенням від 23.10.2020 господарський суд Рівненської області від-мовив у задоволенні позову.(т.2, арк.справи 94-98)

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на нас-тупне:

Предметом даного спору є визнання протиправним розпорядження органу державної влади та визнання права на земельну ділянку.

В апеляційній скарзі Позивач фактично дублює вимоги та обґрунтування позову, зазначаю-чи, що розпорядження голови Рівненської РДА №674 від 14.10.2009 суперечить нормам законодав-ства і є таким, що порушує права Товариства, оскільки на земельних ділянках, на які Залізниці ви-дано державні акти на право постійного користування земельною ділянкою знаходиться частина нерухомого майна - під`їзної залізничної колії Товариства, право власності на яку не оспорюється.

Підставами виникнення, зміни та припинення земельних відносин є юридичні факти - юри-дично значимі обставини, які поділяються відповідно на правовстановлюючі, правозмінюючі і правоприпиняючі. До таких обставин відносяться: договори та інші угоди, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому; акти державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстави виникнення земельних прав і обо-в`язків; судові рішення, які встановлюють земельні права та обов`язки; набуття земельних прав та обов`язків на підставах, які дозволені законом; заподіяння шкоди; інші дії фізичних та юридичних осіб; події, з якими закон або інший правовий акт пов`язує виникнення, зміну і припинення земель-них відносин. Зазначене кореспондується зі статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в текс-ті - ЦК України).

Крім того, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.(ст.15 ЦК України). Способи захисту судом цивільних прав та інтере-сів передбачені у ст.16 ЦК України та ст.20 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України).

Частиною 1 статті 316 ЦК України, визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи об-межений у його здійсненні.(ст.321 ЦК України).

При цьому, відповідно до вимог ст.125 Земельного кодексу України (надалі в тексті - ЗК Ук-раїни), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Колегія суддів зауважує, що право власності є найбільш фундаментальним речовим правом, яке створює основну юридичну передумову для нормального функціонування цивільного обороту, тому закон спеціально регулює як підстави набуття права власності, так і підстави його припинен-ня. Зокрема, за нормами Цивільного кодексу України підставами виникнення (набуття) права влас-ності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини. Право власності може набу-ватися різними способами, які традиційно поділяють на дві групи: первинні, тобто такі, що не залежать відправ попереднього власника на майно, та похідні, за якими право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Суб`єктами права власності на землю, згідно зі ст.80 ЗК України, є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосеред-ньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності відбувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місце-вого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.(ч.1 ст.116 ЗК України).

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів приймає до уваги, що згідно зі ст.84 ЗК України - у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташо-вані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм земель державної власності.

Як зазначалось вище, оспорюване розпорядження голови Рівненської РДА прийняте 14.10. 2009 на підставі статей 17, 68, 92, пункту 12 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, пунктом 7 статті 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації .

Відповідно до статті 17 ЗК України в редакції, що діяла на момент винесення оспорюваного розпорядження, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодек-сом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республі-канських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеуст-рою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До земель залізничного транспорту, згідно ст.68 ЗК України, в редакції, що діяла на момент винесення оспорюваного розпорядження, належать землі смуг відведення залізниць під залізнич-ним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службо-вими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення робо-ти залізничного транспорту.

Право постійного користування земельною ділянкою, згідно статті 92 ЗК України, в редакції, що діяла на момент винесення оспорюваного розпорядження, - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення стро-ку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної влас-ності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комуналь-ної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встанов-леному законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Відповідно до пункту 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України до розмежування зе-мель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади .

З огляду на зазначені положення законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції безпідставності твердження Позивача про відсутність у голови Рівненської РДА повноважень на прийняття рішення щодо земель промисловості та про передачу у постійне користування земель для забезпечення функціонування залізничного транспорту.

Відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України, у редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваного розпорядження - надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільо-вого призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Крім того, вірним є висновок суду першої інстанції, що технічна документація, яка була подана на затвердження Рівненській РДА відповідала вимогам діючого на той момент законодавст-ва, та містила всі обов`язкові складові передбачені статтею 56 Закону України Про землеустрій .

Колегія суддів також вважає, що невідповідність назви технічної документації тій, що зазна-чена у Законі не змінює її суті, якщо вона відповідає його вимогам. Крім того, Позивачем не заз-начено в чому саме полягає невідповідність технічної документації вимогам закону, окрім назви документа.

При цьому, посилання Позивача на те, що Рівненською районною державною адміністрацією та Городоцькою сільською радою надано Львівській залізниці дозвіл на розробку зовсім іншого виду технічної документації і те, що діючим на той час законодавством не передбачено технічної документації, на підставі якої оскаржуваним розпорядженням видано державні акти на право пос-тійного користування земельними ділянками - колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не надано доказів порушення вимог законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження голо-ви Рівненської РДА №674 від 14.10.2009.

Колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки висновків суду першої інстанції про недове-дення Позивачем обставини розташування під`їзної залізничної колії на земельних ділянках кадаст-рові №№ 5624683300:07:025:0001 та 5624683300:07:025:0002, оскільки з наданих доказів не вбача-ється розміщення під`їзної залізничної колії до станції Обарів (літ. Є -1) за адресою: Рівненська обл., с.Городок, вул.Штейнгеля барона, буд.139-А, що належить на праві власності Позивачу саме на земельних ділянках право постійного користування на які зареєстровані за Залізницею.

Позивач також не довів жодними доказами яким чином визначив площу, довжину, ширину земельних ділянок, права на які просить визнати, а саме: на земельній ділянці кадастровий номер 5624683300:07:025:0001 площею 1,20 га , довжиною 1935,48 м, ширина смуги 6,20 м; на земельній ділянці кадастровий номер 5624683300:07:025:0002 площею 0,30 га, довжиною 483,87 м, ширина смуги 6,20 м. Позивач лише вказує, що виходив з розміру землі, що знаходиться під залізничним полотном під`їзної колії, що використовується в процесі подачі та збирання вагонів.

Відповідно до статті 92 ЗК України, в редакції, що діяла на момент винесення оспорюваного розпорядження та і в чинній редакції, вбачається, що право постійного користування земельною ділянкою може належати виключному колу суб`єктів, до яких Товариство Позивача не входить. На момент прийняття оспорюваного розпорядження та складання технічної документації з земле-устрою право на земельні ділянки за Товариством, про яке вказує Позивач не було ні офіційно оформлене, ні зареєстроване в установленому порядку, відтак, на переконання апеляційного суду і не могло бути враховано Відповідачем.

Матеріали справи також не містять доказів звернення Позивача до органів розпорядження спірними земельними ділянками для оформлення свого права на частини земельних ділянок після закінчення у 2019 році договору №Л/ДН-3/12/2916/м/п від 18.07.2012.

З Державного земельного кадастру вбачається, що цільове призначення земельних ділянок кадастровий №5624683300:07:025:0001 та №5624683300:07:025:0002 для розміщення та експлуата-ції будівель і споруд залізничного транспорту. Однак, Позивач вказує, що землі під залізничним полотном колії, яка належить Товариству відносяться до земель промисловості, проте матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виділення в натурі частини земельних ділянок, на які Позивач заявляє права та зміни їх цільового призначення.(т.1, арк.справи 70,71).

Крім того, у позовній заяві Товариство не вказує яке саме право на земельні ділянки просить визнати: власності, користування, постійного користування тощо та на яких умовах.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підста-вою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і в разі встановлення порушено-го права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства особа має право на захист свого цивільно-го права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. На позивача покладено обов`язок обґрунтувати своєї вимоги поданими доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Натомість Позивач не довів яке його право порушене і підлягає захисту та не надав доказів порушення Відповідачем та прийнятим розпорядженням його прав чи інтересів.

У суді першої інстанції Відповідач заявив про застосування строку позовної давності.

Згідно із вимогами ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загаль-на позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починає-ться від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про осо-бу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.

При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, суду слід з`ясувати чи порушене пра-во або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно поруше-ні, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених Позивачем поважних при-чин її пропущення.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в застосування строку позовної давності з огляду на безпідставність заявленого позову.

Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Позивача не встановлено.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпо-середньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсько-го суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284, 287 Господарського процесуа-льного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Рівнеазот на рішення госпо-дарського суду Рівненської області від 23.10.2020 у справі №918/246/20 залишити без задово-лення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховно-го Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №918/246/20 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.