Постанова

від 01.02.2021 по справі 922/2776/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2021 р. Справа № 922/2776/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Дерев`янко Д.В., адвокат, ордер;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. 10 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Лавровою Л.С., повний текст якого складено 10.12.2020 року, у справі

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-монтажне управління "Сахавтомат", м. Харків,

про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області із позовною заявою до ТОВ "Проектно-монтажне управління "Сахавтомат" (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з ТОВ "ПМУ "САХАВТОМАТ" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 324210,20 грн., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4863,15 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що ТОВ "ПМУ "САХАВТОМАТ" у період з 01.04.2018 по 31.01.2019 не сплачувало за користування земельною ділянкою по вул. Біологічній, 10 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2020 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.12.2020) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що земельна ділянка за користування якої звертається стягнення є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру, тобто з 20.02.2018.

Також зауважує, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, а тому, враховуючи положення статті 83 Земельного кодексу України, вона є об`єктом комунальної форми власності та належить територіальній громаді м. Харкова, представницьким органом якої є Харківська міська рада.

Окрім цього, зазначає, що посилання відповідача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 922/926/19, не можуть вважатися релевантним, оскільки у справі № 922/926/19 відсутній основний елемент, який при повній схожості усіх інших елементів призвів до іншого підходу у вирішенні конкретного правого питання, а саме: наявності сформованості земельної ділянки відповідно до ст. 79-1 ЗК та витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що земельна ділянка, відповідно до ч.9 ст.79-1 Земельного Кодексу України, може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Поряд з цим, згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Отже, сформована земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:05:051:0023, згідно з ч.9 ст.79-1 Земельного Кодексу України, є об`єктом цивільних прав виключно з моменту державної реєстрації права власності на неї за Харківською міською радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - тобто з 13.03.2019.

Вищезазначене, на думку відповідача, підтверджує хибність нарахування позивачем безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.04.2018 по 31.01.2019, тобто період часу, коли відповідач не мав зареєстрованого за собою права комунальної власності на земельну ділянку площею 1,3434 га, кадастровий номер 6310138800:05:051:0023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а дана земельна ділянка не була об`єктом цивільних прав. При цьому, відповідач на підтвердження своїх доводів посилається на постанову Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 922/926/19.

У судовому засіданні 01.02.2021 року представник відповідача заперечував проти доводів і вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.213).

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справ, не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція позивача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі і відзиві на неї доводи, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.08.2020 № 220568634 право власності на нежитлову будівлю літ. "М-3" загальною площею 203,6 кв.м по вул. Біологічній, 10 у м. Харкові з 02.03.2018 по 18.02.2019 було зареєстроване за ТОВ "ПРОЕКТНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ "САХАВТОМАТ" (код ЄДРПОУ: 39848657) на підставі договору купівлі - продажу від 02.03.2018 № 428.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.02.2019 № НВ-6308078802019 земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:05:051:0023 по вул. Біологічній, 10 у м. Харкові знаходиться у комунальній власності. Площа земельної ділянки 1,3434 га. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид - використання для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "М-3" (електроцех). Датою держаної реєстрації вказаної земельної ділянки є 20.02.2018.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 17.08.2020 здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківські області від 22.03.2019 № 1050/176-19 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.02.2019 № НВ-6308078802019 та було встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:05:051:0023 площею 1,3434 га по вул. Біологічній, 10 у м. Харкові розташована будівля літ. "М-3" право власності на яку з 02.03.2018 по 18.02.2019 було зареєстроване за ТОВ "ПМУ "САХАВТОМАТ". Земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "М-3". ТОВ "ПМУ "САХАВТОМАТ" в період з 01.04.2018 по 31.01.2019 використовував земельну ділянку площею 1,3434 га (кадастровий номер 6310138800:05:051:0023) по вул. Біологічній, 10 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. ТОВ "ПМУ "САХАВТОМАТ" набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на вказану земельну ділянку.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Харківській області від 23.05.2018 № 11904/9/20-40-12-15-24 ТОВ "ПМУ "САХАВТОМАТ" (ЄДРПОУ 39848657) не обліковується як платник плати за землю по вул. Біологічній, 10.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами у період з 02.03.2018 по 18.02.2019 прав на земельну ділянку по вул. Біологічній, 10 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:05:051:0023, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, позивач стверджує, що земельна ділянка площею 1,3434 га по вул. Біологічній, 10 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

З огляду на наведене, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом. У позовній заяві наголошував, що відповідач у період з 01.04.2018 по 31.01.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Біологічній, 10 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати Харківською міською радою здійснено на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Біологічній, 10 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:05:051:0023) від 22.03.2019 № 1050/176-19 виданий Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що згідно з відомостями зазначеними у Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6308078802019 від 19.02.2019, наданого позивачем разом з позовом, в розділі "Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки" зазначена дата державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номер 6310138800:05:051:0023 в Державному земельному кадастрі - 20.02.2018 р. Згідно з відомостями зазначеними в Інформаційній довідці № 220567748 від 17.08.2020 р. наданої позивачем разом з позовом в розділі "Актуальна інформація про право власності" право комунальної власності на земельну ділянку площею 1,3434 га, кадастровий номер 6310138800:05:051:0023, у Харківської міської ради виникло з моменту її державної реєстрації - 13.03.2019 р. Отже, сформована земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:05:051:0023, згідно з ч.9 ст.79-1 Земельного Кодексу України, є об`єктом цивільних прав виключно з моменту державної реєстрації права власності на неї за Харківською міською радою- з 13.03.2019, тобто пізніше періоду нарахування безпідставно збережених коштів.

З посиланням на положення статті 79-1 Земельного кодексу України, статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", а також на обставини щодо відсутності у заявлений до стягнення період будь-яких доказів формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, відсутність доказів проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, Витягу з нормативної грошової оцінки землі, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Харківської міської ради.

Харківська міська рада не погодившись з оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області звернулась з апеляційною скаргою з підстав викладених вище до Східного апеляційного господарського суду.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 80 Земельного Кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Як свідчать матеріали справи, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Частина перша статті 93 Земельного Кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Предметом позову в даній справі є стягнення з власника нежитлових будівель безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій, як стверджує позивач, ці нежитлові будівлі та будівельні конструкції розміщені.

У позовній заяві підставами позову позивач зазначив, що відповідач за відсутності діючого договору оренди земельної ділянки не сплачував орендні платежі за користування земельною ділянкою, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов`язаний повернути на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Отже, позивач мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів) основою для визначення розміру якої для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, оформлена як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що сформована земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:05:051:0023, згідно з ч.9 ст.79-1 Земельного Кодексу України, є об`єктом цивільних прав виключно з моменту державної реєстрації права власності на неї за Харківською міською радою, тобто з 13.03.2019 р.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, та вважає його передчасним з огляду на наступне.

Для вирішення даного спору, слід встановити, чи є земельна ділянка, безпідставне використання якої є підставою даного позову, сформованим об`єктом цивільних прав в розумінні ст. 79-1 Земельного Кодексу України.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою як об`єкт цивільних прав з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, тобто, в даному випадку - з 20.02.2018, коли було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:05:051:0023 , що знаходиться по вул. Біологічній, 10 у м. Харкові, визначено межі і площу вказаної ділянки - 1,3434 га ., внесено відповідні дані до Державного земельного кадастру.

Відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 07.07.2020 у справі №922/3208/19 (п. 17, 42, 44 постанови).

Відповідач в ході апеляційного провадження наполягав на тому, що позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, можливості передачі цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України Про оренду землі , у зазначений період.

Разом з тим, відповідач, посилаючись на відповідні загальні норми чинного законодавства не врахував спеціальних норм, з яких вбачається перебування позивача (як органу місцевого самоврядування) у земельних правовідносинах в особливому правовому режимі.

А саме, у відповідності до ч.ч. 1-2 ст.83 Земельного Кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За змістом ст.80 Земельного Кодексу України, суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Таким чином, Харківська міська рада як орган місцевого самоврядування реалізує право власності територіальної громади на відповідні землі в силу прямої вказівки закону, тому твердження відповідача про відсутність у позивача відповідного права до моменту здійснення його державної реєстрації, на думку колегії суддів, не узгоджуються з вищенаведеними нормами чинного законодавства.

Колегія суддів також зазначає, що в даному випадку правовідносини сторін стосуються не вчинення юридично значущих дій зі спірною земельною ділянкою як об`єктом цивільного обороту (продаж, надання в оренду тощо), а стягнення з відповідача на користь позивача як особи, уповноваженої законом на реалізацію права власності територіальної громади, безпідставно набутих (збережених) коштів за період користування вказаною ділянкою до оформлення речових прав на неї.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.

Колегія суддів зауважує, що визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" колегія суддів зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.03.2019 №1050/176-19, а також колегія суддів погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Також, слід зазначити, що у п. 51 постанови Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 зазначено, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Згідно розрахунків наданих позивачем і перевірених судом апеляційної інстанції розмір вартості майна безпідставно збереженого ТОВ "Проектно-монтажне управління "Сахавтомат" за період з 01.04.2018 по 31.01.2019 складає 324210,20 грн.

Колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 922/926/19, не можуть вважатися релевантним, оскільки у справі № 922/926/19 відсутній основний елемент, який при повній схожості усіх інших елементів призвів до іншого підходу у вирішенні конкретного правого питання, а саме: наявності сформованості земельної ділянки відповідно до ст. 79-1 ЗК та витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Однак, місцевий господарський суд не зважаючи на викладене дійшов до передчасного висновку, відмовляючи у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок необґрунтованим, адже земельна ділянка кадастровий номер 6310138800:05:051:0023 є сформованою, має державну реєстрацію, в матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що в сукупності свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з прийняттям нового рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Стягнути з ТОВ "Проектно-монтажне управління "Сахавтомат" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 324210,20 грн.

Судові витрати в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2020 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-монтажне управління "Сахавтомат" (61093, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 88-90; код ЄДРПОУ 39848657) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 324210,20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-монтажне управління "Сахавтомат" (61093, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 88-90; код ЄДРПОУ 39848657) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) 4863,15 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 7294,72 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.02.2021 року

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий