Постанова

від 08.02.2021 по справі 917/243/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2021 р. Справа № 917/243/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Шутенко І.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудіко" (вх.№3343П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.07.2020 (суддя Т.М.Безрук, повний текст складено 10.07.2020) у справі №917/243/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Eліт-Україна", м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудіко", м. Полтава;

про стягнення 66193,11 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Eліт-Україна" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудіко" про стягнення 66193,11 грн. згідно договору про довгострокові поставки № PL17NK022 від 12.05.2017р., у тому числі: 23118,00 грн. - основного боргу, 5133,39 грн. - інфляційних, 20087,63 грн. - пені, 6295,09 грн. - 10 % річних, 11559,00 грн. - штрафу; а також 2102,00 грн. судових витрат.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.07.2020 у справі №917/243/20 (суддя Т.М.Безрук) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудіко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Eліт-Україна" 23118 грн. 00 коп. - основного боргу, 2947грн. 98 коп. пені, 6295грн. 09коп. - 10% річних, 5133грн. 39 коп. інфляційних, 11559грн. 00 коп. штрафу, 2102грн. 00 коп. відшкодування витрат на сплату судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.07.2020 у справі №917/243/20 в частині стягнення з ТОВ "Рудіко" 20176,38 грн. - основного боргу, 2571,05 пені, 5494,25 - 10% річних, 4536,96 грн. інфляційних, 10088,19 грн. штрафу. Стягнути з позивача всі документально підтверджені судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на недоведеність факту заборгованості у розмірі 23118,00 грн., оскільки ТОВ Рудіко , відповідно до строків оплати вартості одержаного товару, що були узгоджені у накладних № PL 17 F 013074 від 10.05.2017 та № PL 17 F 012896 від 06.05.2017, перерахував 20 176, 38 грн., на поточний рахунок ТОВ Еліт-Україна в AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ у м. Києві що підтверджується платіжним дорученням № 371 від 11 травня 2017, копія якого додана до апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що між сторонами по даній справі дійсно було укладено вказаний вище Договір, а кошти, відповідно до п. 5.2 Договору були вчасно перераховані на поточний рахунок ТОВ Еліт-Україна , що був зазначений у реквізитах Договору.

Вказує, що видаткова накладна № PL17F013194 від 11.05.2017 на суму 2941,62 грн. відповідачем оплачена не була. З огляду на даний факт, основний борг ТОВ Рудіко перед ТОВ Еліт- Україна за Договором складає 2941,62 грн.

Апелянт вважає, що з огляду на наявність основного боргу у розмірі 2941,62 грн., нараховані відповідно до пунктів 10.2., 10.3., 10.4 Договору пеня, індекс інфляції, 10% річних та штраф підлягають перерахунку

03.12.2020 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №917/243/20 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Россолов В.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі №917/243/20 у зв`язку з тим, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу, а саме: апелянтом не надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "Рудіко" та надано апелянту строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

ТОВ "Рудіко" подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення господарського суду Полтавської області від 10.07.2020 у справі №917/243/20 (вх.№12655 від 16.12.2020) в якому посилається, що підприємством отримано копію оскаржуваного рішення 19.11.2020, що підтверджується копією клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Вказує, що не був необізнаний щодо даного судового провадження та неотримання процесуальних документів суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі №917/243/20 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудіко" про поновлення строку на подання апеляційної скарги, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудіко" на рішення господарського суду Полтавської області від 10.07.2020 у справі №917/243/20.

Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудіко" на рішення господарського суду Полтавської області від 10.07.2020 у справі №917/243/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№11901 від 01.12.2020), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та просить залишити його без змін. У відзиві заперечує факт оплати відповідачем заборгованості, вказує, що кошти від ТОВ "Рудіко" на рахунок позивача не надходили. Зазначене вище підтверджується також довідкою ЦОКК AT Райфайзен Банк Аваль № В6/17-02/167 від 13 січня 2021 р. (копія додано до відзиву). Вважає, що наданий Апелянтом доказ (копія доручення № 371 від 11.05.2017 р.) має ознаки фіктивності, та має на меті зловживання процесуальними правами, щодо затримки виконання рішення господарського суду від 10.07.2020 р. у справі № 917/243/20, яке на момент подачі апеляційної скарги набрало законної сили та був виданий відповідний судовий наказ на його виконання.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Eліт-Україна" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рудіко" (відповідачем) був укладений договір про довгострокові поставки № PL17NK022 від 12.05.2017 (далі - Договір; а.с.15-17).

Відповідно до п. п. 1.1. Договору позивач (постачальник) зобов`язався протягом дії договору поставляти у власність покупця (відповідача) товар (в тому числі, але не включно, запасні частини для автомобілів, автохімію, супутні товари для автотранспорту), окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною Договору, а покупець зобов`язаний приймати товар і оплачувати його вартість на встановлених Договором умовах. Сторони погоджуються, що накладна на товар являється також специфікацією в розумінні ст.266 Господарського кодексу України.

Згідно п.4.1. Договору ціни на товар визначаються сторонами в накладних, виписаних на кожну окрему партію товару.

Згідно п.6.2 Договору датою поставки товару є дата, що зазначена у накладній. Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару, що оформлюється підписанням видаткової накладної.

Згідно п.п.2.1, 2.3 Договору строк дії договору протягом двох років. У разі, якщо на момент закінчення строк дії договору сторонами не виконані будь-які взаємні зобов`язання. договір продовжує діяти до виконання сторонами всіх взаємних зобов`язань і проведення остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 23118,00грн. Факт поставки підтверджується двостороннє підписаними та посвідченими печатками видатковими накладними № PL17F013074 від 10.05.2017р. на суму 1059,30 грн., № PL17F012896 від 10.05.2017р. на суму 19117,08 грн., № PL17F013194 від 11.05.2017р. на суму 2941,62 грн. (а.с.21-23).

Згідно п.5.1 Договору покупець зобов`язаний провести розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом узгодженого сторонами та зазначеного у накладній строку розрахунків.

У видаткових накладних №PL17F013074 та №PL17F012896 сторони узгодили дату оплати до 15.05.2017р., у видатковій накладній №PL17F013194 - до 16.05.2017.

Позивач у позові зазначає, що відповідач вартість одержаного товару не оплатив.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтями 525, 530, 610, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів оплати заборгованості надано не було.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.

Відтак, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 23118,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 10.3 Договору сторони встановили, що у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує йому суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, 10 (десять) відсотків річних від суми простроченого платежу, пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

В п. 10.12 Договору зазначено, що позовна давність за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені) по даному договору складає три роки.

Позивачем на підставі п.10.3 Договору заявлено вимоги про стягнення 20087,63 грн. пені, нарахованої за період 17.05.2017 - 04.02.2020 в зв`язку з несплатою відповідачем вартості отриманого товару (а.с.10-12).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому місцевий суд вірно вказав, що строк нарахування санкцій, встановлений в ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не є тотожним строку позовної давності, та враховується окремо.

З огляду на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України кінцевим строком нарахування пені за зобов`язаннями за видатковими накладними №PL17F013074 та № PL17F012896 є 16.11.2017р., а за видатковою накладною №PL17F013194 - 17.11.2017.

З огляду на зазначене, місцевий суд правомірно вказав, що належна до стягнення сума пені становить 2947,98 грн. (у тому числі за зобов`язаннями за видатковими накладними №PL17F013074 та №PL17F012896 за період 17.05.2017р. - 16.11.2017р. на суму 2570,97 грн., за зобов`язаннями за видатковою накладною № PL17F013194 за період 17.05.2017р. - 17.11.2017р. на суму 377,01 грн.). Відтак, позовні вимоги в цій частині про стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в іншій частині місцевим судом правомірно відхилено, як безпідставні.

Позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України правомірно заявлено вимоги про стягнення 5133,39 грн. - інфляційних за період червень 2017 - грудень 2019 (а.с.8-9). Правильність розрахунку перевірено судами. Ці вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України з врахуванням положень п.10.3 Договору позивачем заявлено вимоги про стягнення 6295,09 грн. - 10% річних за період 17.05.2017 - 04.02.2020 (а.с.13). Правильність розрахунку перевірено судами. Ці вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 11559,00 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 10.4. договору.

В п.10.4 Договору передбачено, що у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець зобов`язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 60 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець зобов`язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника штрафу розмірі 30% від вартості неоплаченого товару, у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 90 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець зобов`язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника штраф у розмірі 50 % від вартості неоплаченого товару.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання, як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Враховуючи, що відповідач не погасив заборгованість протягом 90 календарних днів з моменту її виникнення, позивачем правомірно нараховано 11559,00 грн. штрафу - у розмірі 50 % від вартості неоплаченого товару.

Отже, позовні вимоги про стягнення 11559,00 грн. штрафу. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про часткову оплату заборгованості за договором про довгострокові поставки № PL17NK022 від 12.05.2017 на суму 23118,00 грн., колегія суддів зазначає про таке.

На підтвердження доводів апеляційної скарги, відповідач надав платіжне доручення № 371 від 11 травня 2017 на суму 23118,00 грн.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надавалось вказане платіжне доручення до суду першої інстанції.

В обґрунтування неможливості надати його до суду першої інстанції, відповідач зазначає, що не приймав участь під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки вважає, що не повідомлявся про такий розгляд.

Колегія суддів вважає такі твердження апелянта помилковими.

Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій, зокрема зазначається строк для подання відповідачем відзиву на позов (п. 8 ч. 2 ст. 176 ГПК України).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 178 ГПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

За змістом ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, що п. 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Полтавської області від 17.02.2020 було встановлено відповідачу у строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Полтавської області від 17.02.2020 про відкриття провадження у справі №917/243/20, направлена на адресу ТОВ "Рудіко", вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань -17.02.2020 за вих.№917/243/20/1251/2020, однак вказана ухвала не була вручена адресату та повернулась до суду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та поштова довідка АТ "Укрпошти" від 21.02.2020 з поміткою "адресат вибув" (т.1 а.с.46).

Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, відповідач вважається таким, що отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі 21.02.2020.

Разом з тим, на офіційному сайті Судової влади України 26.02.2020 було розміщено відповідне оголошення про розгляд цієї справи. (т.1 а.с.51).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції 27.05.2020 повторно направляв відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі від 17.02.2020р., на адресу вул. Пушкіна, буд.77А, м. Полтава, Полтавська область, 36039 Проте, це відправлення також було повернуто до суду поштовим відділенням.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги також, що ТОВ "Рудіко" було обізнане про пред`явлений до нього позов, з огляду на наявні в матеріалах справи докази надсилання йому копії позовної заяви, (т.1 а.с. 5-6), а отже у останнього було достатньо часу скористатися в повній мірі своїми процесуальними правами та подати та подати відповідні докази до суду першої інстанції.

Відтак, колегія суддів констатує, що неможливість подання доказів оплати до суду першої інстанції зумовлено не об`єктивними обставинами, а суб`єктивною поведінкою відповідача щодо неотримання поштової, зокрема судової кореспонденції.

Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави приймати до уваги наданий відповідачем новий доказ, а саме платіжне доручення № 371 від 11 травня 2017 на суму 23118,00 грн., оскільки причини ненадання його до суду першої інстанції колегією суддів поважними не визнаються.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 10.07.2020 у справі №917/243/20 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудіко" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.07.2020 у справі №917/243/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 08.02.2021.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя В.В. Россолов

Суддя І.А. Шутенко