Рішення

від 25.01.2021 по справі 925/1472/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року справа № 925/1472/20 м. Черкаси

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фітнес Трейдінг"

до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради

про стягнення 435110, 97 грн.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Швидка О.В.

За участю:

від позивача: в режимі відеоконференції адвоката Волошина І.О. за довіреністю від 16.09.2019;

від відповідача: Родак І.В. за довіреністю від 09.01.2020.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фітнес Трейдінг" (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (далі також - відповідач) про стягнення 435110,97 грн. заборгованості за договорами поставки від 22.08.2019 №34, від 15.10.2019 №36, від 15.10.2019 №37, від 26.11.2019 №52, в тому числі: 401222,10 грн. основної суми боргу, 20914,72 грн. пені, 6440,70 грн. інфляційних нарахувань та 6533,44 грн. 3% річних.

Також позивач у позовній заяві просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договорами поставки від 22.08.2019 №34, від 15.10.2019 №36, від 15.10.2019 №37 та від 26.11.2019 №52 щодо оплати переданого йому позивачем товару.

Ухвалою від 16.11.2020 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі №925/1472/20, визнав цю справу малозначною, вирішив розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначив розгляд справи в судовому засіданні на 11 год. 30 хв. 17.12.2020 у приміщенні Господарського суду Черкаської області і встановив строки для подання сторонами заяв по суті справи.

04 грудня 2020 року відповідача до Господарського суду Черкаської області надійшов відзив із запереченнями проти позову, яким відповідач визнав укладення між сторонами договорів поставки від 22.08.2019 №34, від 15.10.2019 №36, від 15.10.2019 №37, від 26.11.2019 №52, передачу товару позивачем товару за видатковими накладними від 18.11.2019 №515, №604 і його своєчасну оплату відповідачем 28.11.2019 за платіжними дорученнями від 21.11.2019 №1178 і №1183 відповідно на суму 15351,60 грн. і 5400,00 грн. Також відповідач у відзиві зазначив, що у зв`язку з відсутністю фінансування по спеціальному фонду (бюджет розвитку) у грудні 2019 року матеріальні цінності за видатковими накладними від 20.11.2019 №582 і №581, від 27.12.2019 №807 і від 18.11.2019 №512 не були оплачені та не перебувають на бухгалтерському обліку. Відповідач критично оцінює надані позивачем видаткові накладні, як доказ отримання товару відповідачем, оскільки факт передачі товару згідно з договорами №34, №36, №37 та №52 не підтверджено відповідними актами приймання - передачі. Відповідач вважає, що ним не порушені зобов`язання перед позивачем, тому немає й підстав для стягнення з нього пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

08 грудня 2020 року до Господарського суду Черкаської області надійшло клопотання представника позивача адвоката Волошина І.О. про участь у призначеному на 11 год. 30 хв. 17.12.2020 судовому засіданні у справі №925/1472/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 09.12.2020 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання представника позивача адвоката Волошина І.О. про участь у судовому засіданні у справі 925/1472/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.12.2020, Господарський суд Черкаської області розпочав розгляд справи №925/1472/20 по сіті і оголосив перерву у судовому засіданні до 10 год. 00 хв. 21.01.2021, про що повідомив представників обох сторін.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.01.2021, Господарський суд Черкаської області продовжив розгляд справи №925/1472/20 по сіті і оголосив перерву у судовому засіданні до 12 год. 40 хв. 25.01.2021, про що повідомив представників обох сторін.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.01.2021 за участю представників обох сторін, Господарський суд Черкаської області продовжив і закінчив розгляд справи №925/1472/20 по сіті та оголосив вступну і резолютивну частини ухваленого у нарадчій кімнаті рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, Господарський суд Черкаської області

УСТАНОВИВ:

22 серпня 2019 року позивач як постачальник і відповідач як замовник уклали між собою договір поставки товару №34 (далі - договір №34).

15 жовтня 2019 року позивач як постачальник і відповідач як замовник уклали між собою два договори поставки товару №36 і №37 (далі - договори №36 і №37).

26 листопада 2019 року позивач як постачальник і відповідач як замовник уклали між собою договір поставки товару № 52 (далі - договір №52).

Згідно з п. 1.1 договорів №34, №36, №37 і №52 постачальник зобов`язався поставити замовнику, а останні зобов`язався прийняти й оплатити в порядку та на умовах, визначених цими договорами, інвентар для фітнесу за ДК- 021:2015 - 37440000-4 в асортименті, за цінами і в кількості визначеними у специфікаціях, що додаються до договорів і є його невід`ємними частинами.

У п. 3.2 договорів №34, №36, №37 і №52 їх сторони передбачили таку ціну договорів відповідно: 198000,00 грн., 17240,04 грн., 17400,00 грн. та 189333,66 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.4 договорів №34, №36, №37 і №52 передбачено, що платіжні зобов`язання замовника перед постачальником за договором виникають при наявності у замовника відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань).

Відповідно до п. 4.2 договорів №34, №36, №37 і №52 замовник здійснює оплату коштів за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу до 10 (десяти) банківських днів з моменту і на підставі підписання уповноваженими представниками замовника і постачальника усіх товаросупровідних документів (рахунок, накладна, тощо). Оплата здійснюється за рахунок коштів бюджету.

Згідно з п. 4.3 договорів №34, №36, №37 і №52 у разі затримки бюджетного фінансування та/або затримки здійснення платежів не з вини замовника, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок та/або можливості здійснити платежі.

Пунктом 5.1 договорів №34 і №36 сторони встановили строк поставки товару до 30.10.2019 на умовах DDР - м. Черкаси, пр-т Хіміків, 50/1 ("Інкотермс", у редакції 2010 року).

Пунктом 5.1 договору №37 сторони встановили строк поставки товару до 30.11.2019 на умовах DDР - м. Черкаси, пр-т Хіміків, 50/1 ("Інкотермс", у редакції 2010 року).

Пунктом 5.1 договору №52 сторони встановили строк поставки товару до 31.12.2019 на умовах DDР - м. Черкаси, пр-т Хіміків, 50/1 ("Інкотермс", у редакції 2010 року).

Відповідно до п. 5.2 договорів №34, №36, №37 і №52 датою поставки товару є дата підписання замовником накладної (накладних) в місті поставки, вказаному в п. 5.1 договорів.

Згідно з п. 5.6 договорів №34, №36, №37 і №52 перехід права власності на товар від постачальника до замовника відбувається після виконання постачальником вимог пункту 5.1 договору, підписання уповноваженими представниками замовника і постачальника усіх товаросупровідних документів.

Пунктом 7.8 договорів №34, №36, №37 і №52 їх сторони передбачили, що замовник за затримку оплати товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки.

Також сторони узгодили і підписали додатки (специфікації) до договорів №34, №36, №37 і №52, якими визначили найменування (асортимент) товару, його кількість, ціну та загальну вартість.

30 жовтня 2019 року сторони уклади додаткові угоди №1 до договорів №34 і №36, якими встановили інший строк поставки товару за цими договорами - до 30.11.2019.

На виконання договору №34 позивач за видатковими накладними від 18.11.2019 №512 і №604 передав відповідачу, а останній прийняв передбачений додатком (специфікацією) до цього договору товар на суму відповідно 182648,40 грн. і 15351,60 грн., разом на суму 198000,00 грн.

На виконання договору №36 позивач за видатковою накладною від 20.11.2019 №582 передав відповідачу, а останній прийняв передбачений додатком (специфікацією) до цього договору товар на суму 17240,04 грн.

На виконання договору №37 позивач за видатковими накладними від 18.11.2019 №515 і від 20.11.2019 №581 передав відповідачу, а останній прийняв передбачений додатком (специфікацією) до цього договору товар на суму відповідно 5400,00 грн. і 12000,60 грн., разом на суму 17400,60 грн.

На виконання договору №52 позивач за видатковою накладною від 27.12.2019 №807 передав відповідачу, а останній прийняв передбачений додатком (специфікацією) до цього договору товар на суму 189333,66 грн.

Всього на виконання договорів №34, №36, №37 і №52 позивач передав відповідачу товару на суму 421973,70 грн.

Критичне ставлення відповідача до вказаних вище видаткових накладних як до доказів передачі позивачем відповідачу товарів, про яке відповідач вказав у відзиві на позов, є безпідставним, оскільки зі місту договорів №34, №36, №37 і №52 убачається, що саме такими накладними і має оформлятися передача товару. При цьому господарський суд також зауважує, що відповідач у відзиві на позов не заперечив самого факту одержання ним товару за вказаними у позові видатковими накладними.

28 листопада 2019 року відповідач за платіжними дорученнями від 21.11.2019 №1178 і №1183 перерахував позивачу на його рахунок в установі банку відповідно 15351,60 грн. за товар, переданий позивачем на виконання договору №34 за видатковою накладною від 18.11.2019 №604, і 5400,00 грн. за товар, переданий позивачем на виконання договору №37 за видатковою накладною від 18.11.2019 №515. Всього за цими двома платіжними дорученнями відповідач сплатив позивачу 20751,60 грн.

Решту товару, переданого позивачем відповідачу на виконання договорів №34, №36, №37 і №52 на суму 401222,10 грн. відповідач не оплатив.

Крім основної суми боргу в розмірі 401222,10 грн., позивач за порушення встановленого п. 4.2 договорів №34, №36, №37 і №52 строку оплати поставленого товару нарахував відповідачу до сплати передбачену п. 7.8 цих договорів пеню в сумі 20914,72 грн. та передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування в сумі 6440,70 грн. та 3% річних в сумі 6533,44 грн., у тому числі:

1) за прострочення в оплаті товару, поставленого за договором №34, позивач нарахував за період з 03.12.2019 по 10.07.2020 на суму боргу 177248,40 грн. - 10685,89 грн. пені, 2844,98 грн. інфляційних нарахувань та 3205,04 грн. 3% річних;

2) за прострочення в оплаті товару, поставленого за договором №36, позивач нарахував за період з 05.12.2019 по 10.07.2020 на суму боргу 17240,04 грн. - 1024,90 грн. пені, 276,72 грн. інфляційних нарахувань та 308,90 грн. 3% річних;

3) за прострочення в оплаті товару, поставленого за договором №37, позивач нарахував за період з 05.12.2019 по 10.07.2020 на суму боргу 17400,00 грн. - 1034,23 грн. пені, 279,28 грн. інфляційних нарахувань та 311,77 грн. 3% річних;

4) за прострочення в оплаті товару, поставленого за договором №52, позивач нарахував за період з 18.01.2020 по 10.07.2020 на суму боргу 189333,66 грн. - 8169,88 грн. пені, 3039,72 грн. інфляційних нарахувань та 2707,73 грн. 3% річних.

Із розрахунку стягуваних сум основного боргу, пені, інфляційних нарахувань і 3% річних убачається, що позивач обидві сплачені відповідачем за платіжними дорученнями від 21.11.2019 №1178 і №1183 суми 15351,60 грн. і 5400,00 грн. зарахував в рахунок погашення заборгованості за товар, поставлений за договором №34, попри те, що за платіжним дорученням від 21.11.2019 №1183 на суму 5400,00 грн. був оплачений товар, поставлений за договором №37.

Через не зарахування сплаченої відповідачем за платіжним дорученням від 21.11.2019 №1183 суму 5400,00 грн. в рахунок погашення боргу за товар, поставлений за договором №37, позивач неправильно визначив борг за цим договором у сумі - 17400,00 грн. для нарахування пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, який (борг) насправді становить 12000,00 грн. (17400,00 грн. - 54000,00 грн.).

Відповідач у добровільному порядку суму основного боргу за поставлений товар та нараховані позивачем суми пені, інфляційних нарахувань і 3% річних не сплатив, що й спричинило даний спір.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визначає грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконане.

Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства Господарський суд Черкаської області дійшов таких висновків.

Відповідач не виконав належним чином грошові зобов`язання за договорами №34, №36, №37 і №52 щодо оплати в установлений п. 4.2 цих договорів строк поставленого позивачем товару, допустив прострочення в його оплаті і тим самим порушив права позивача на своєчасне і повне одержання плати за поставлений товар в сумі 401222,10 грн.

Відсутність у відповідача бюджетних коштів на оплату поставленого позивачем товару не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати товару і від відповідальності за їх неналежне виконання.

Отже, позивач в порядку захисту своїх порушених прав вправі вимагати стягнення з відповідача на свою користь боргу в сумі 401222,10 грн., а також передбаченої п. 7.8 договорів від №34, №36, №37 і №52 пені та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань та 3% річних.

В розрахунках стягуваних сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних позивач правильно визначив дати початку прострочення в оплаті товару, поставленого за договорами №34, №36, №37 і №52.

Разом з тим, пеню за прострочення оплати товару, поставленого за договорами №34, №36, №37 позивач нарахував за період прострочення, більший від встановлено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку для нарахування штрафних санкцій. Отож в даному випадку в силу вказаної норми позивач має право на нарахування пені за період прострочення в оплаті товару, поставленого за договором №34, з 03.12.2019 по 02.06.2020 включно і за період прострочення в оплаті товару, поставленого за договорами №36, 37, з 05.12.2019 по 04.06.2020 включно.

Зробивши перерахунок стягуваних сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за допомогою калькулятора Інформаційно-правової системи Ліга:Закон з урахуванням зменшення боргу за товар, поставлений за договором №37, з 17400,00 грн. до 12000,00 грн. і зменшення періоду нарахування пені за товар, поставлений за договорами №34, №36, №37 до шести місяців, господарський суд одержав такі суми:

- за договором від 22.08.2019 №34 на суму боргу 177248,40 грн. - 19572,26 грн. пені за період прострочення з 03.12.2019 по 02.06.2020, 3205,16 грн. інфляційних нарахувань і 3211,97 грн. 3% річних за період прострочення з 03.12.2019 по 10.07.2020;

- за договором від 15.10.2019 №36 на суму боргу 17240,04 грн. - 1889,48 грн. пені за період прострочення з 05.12.2019 по 04.06.2020, 311,75 грн. інфляційних нарахувань і 309,58 грн. 3% річних за період прострочення з 05.12.2019 по 10.07.2020;

- за договором від 15.10.2019 №37 на суму боргу 12000,00 грн. - 1315,18 грн. пені за період прострочення з 05.12.2019 по 04.06.2020, 216,99 грн. інфляційних нарахувань і 215,48 грн. 3% річних за період прострочення з 05.12.2019 по 10.07.2020;

- за договором від 26.11.2019 №52 на суму боргу 189333,66 грн. - 16796,90 грн. пені за період прострочення з 18.01.2020 по 10.07.2020, 3424,47 грн. інфляційних нарахувань і 2715,85 грн. 3% річних за період прострочення з 18.01.2020 по 10.07.2020.

Отож нараховані позивачем суми пені, інфляційних нарахувань і 3% річних за прострочення оплати товару, поставленого за договорами №34, №36, №52, є меншими від одержаних судом внаслідок їх перерахування сум.

Нарахована позивачем сума пені за прострочення оплати товару, поставленого за договором №37, також є меншою від одержаної судом внаслідок її перерахування суми, а от нараховані позивачем за цим договором інфляційні нарахування в сумі 279,28 грн. і 3% річних в сумі 311,77 грн. є більшими від одержаних судом внаслідок їх перерахування сум: 216,99 грн. і 215,48 грн. відповідно.

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача заявлених у позові сум пені, інфляційних нарахувань і 3% річних за прострочення оплати товару, поставленого за договорами №34, №36, №52, і заявленої у позові суми пені за прострочення оплати товару, поставленого за договором №37, а також перерахованих судом інфляційних нарахувань в сумі 216,99 грн. і 3% річних в сумі 215,48 грн. за прострочення оплати товару, поставленого за договором №37.

У підсумку позивач за прострочення оплати товару, поставленого за договорами №34, №36, №37 і №52, має право на стягнення з відповідача 20914,72 грн. пені, 6378,41 грн. інфляційних нарахувань і 6437,15 грн. 3% річних.

За таких обставин позов підлягає задоволенню лише у частині стягнення з відповідача на користь позивача 401222,10 грн. основної суми боргу, 20914,72 грн. пені, 6378,41 грн. інфляційних нарахувань та 6437,15 грн. 3% річних.

До вказаного у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат в сумі 6825,67 грн. позивач включив 6526,67 грн. сплаченого ним за платіжним дорученням від 10.07.2020 №6944 при поданні позову судового збору і 300,00 грн. поштових витрат на надіслання суду та сторонам справи процесуальних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Поштові витрати учасника справи на надіслання суду та іншим учасникам справи процесуальних документів у разі, якщо це передбачено чинним законодавством, відносяться до витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, тобто вони є складовою судових витрат, які підлягають розподілу між учасниками справи.

Сплата позивачем при поданні позову 6825,67 грн. судового збору підтверджується платіжним дорученням від 10.07.2020 №6944.

Поштові витрати позивача на надіслання суду та відповідачу процесуальних документів у справі 925/1472/20 підтверджуються лише на суму 87,24 грн. накладними "Укрпошти" від 11.11.2020 №0820505577326, від 11.11.2020 №0820505577342 та від 07.12.2020 №0820505726500, які за оцінкою господарського суду є достатніми доказами для підтвердження таких витрат і їх пов`язаності з розглядом справи №925/1472/20.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з частковим задоволенням позову судові втрати позивача слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог і на відповідача покласти частину сплаченого позивачем за подання позову судового збору в сумі 6524,29 грн. та частину підтверджених поштових витрат позивача в сумі 87,21 грн., а решту понесених позивачем судових витрат залишити за ним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Судовий збір за подання позову в сумі 6524,29 грн. та поштові витрати позивача в сумі 87,21 грн. покласти на відповідача.

Стягнути з Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (вул. Гоголя, буд. 251, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, ідентифікаційний код 36299692) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фітнес Трейдінг" (проспект Героїв Сталінграда, буд. 21/38 Літера А, м. Київ, 04210, ідентифікаційний код 35488683) - 401222,10 грн. (чотириста одна тисяча двісті двадцять дві гривні 10 коп.) основної суми боргу, 6437,15 грн. (шість тисяч чотириста тридцять сім гривень 15 коп.) 3% річних, 20914,72 грн. (двадцять тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень 72 коп.) пені, 6378,41 грн. (шість тисяч триста сімдесят вісім гривень 41 коп.) інфляційних нарахувань, 6524,29 (шість тисяч п`ятсот двадцять чотири гривні 29 коп.) судового збору та 87,21 грн. (вісімдесят сім гривень 21 коп.) судових витрат.

В решті позову відмовити.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Це рішення протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08 лютого 2021 року.

СУДДЯ М.В. Дорошенко