Постанова

від 14.04.2021 по справі 925/1472/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2021 р. Справа№ 925/1472/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача: Волошин І.О. ( довір. від 21.01.2021);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.01.2021

у справі № 925/1472/20 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітнес Трейдінг"

до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради

про стягнення 435110, 97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.01.2021 у справі №925/1472/20 позов задоволено частково. Судовий збір за подання позову в сумі 6524,29 грн. та поштові витрати позивача в сумі 87,21 грн. покладено на відповідача. Стягнуто з Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фітнес Трейдінг"- 401222,10 грн. основної суми боргу, 6437,15 грн. 3% річних, 20914,72 грн. пені, 6378,41 грн. інфляційних нарахувань, 6524,29 судового збору та 87,21 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- на виконання договорів поставки, укладених між позивачем та відповідачем, позивач передав відповідачу товару, відповідач належним чином не виконав грошові зобов`язання, у зв`язку з чим має перед позивачем заборгованість у розмірі 401222,10 грн.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 25.01.2021 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:

- відповідач критично оцінює надані позивачем видаткові накладні, як доказ отримання товару відповідачем, оскільки факт передачі товару згідно договорів не підтверджено відповідними актами приймання-передачі, у зв`язку з чим, а також у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень, відповідач не мав підстав для визнання заборгованості в сумі 401222,10 грн.

- з цих же підстав відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Андрієнка В.В., Буравльова С.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.01.2021, розгляд справи № 925/1472/20 призначено до розгляду на 14.04.2021.

В судове засідання апеляційного господарського суду 14.04.2021 не з`явився представник відповідача.

Враховуючи те, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги у справі по сутті, колегія суддів ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судовою колегією встановлено.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Фітнес Трейдінг , як постачальником, та Департаментом освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, як замовником, укладено договори поставки: №34 від 22.08.2019, №36 та 37 від 15.10.2019, №52 від 26.11.2019, відповідно до п.1.1 яких постачальник зобов`язався поставити замовнику, а замовник зобов`язався прийняти й оплатити в порядку та на умовах, визначених цими договорами, інвентар для фітнесу за ДК- 021:2015 - 37440000-4 в асортименті, за цінами і в кількості визначеними у специфікаціях, що додаються до договорів і є його невід`ємними частинами.

У п. 3.2 договорів №34, №36, №37 і №52 їх сторони передбачили таку ціну договорів відповідно: 198000,00грн, 17240,04грн, 17400,00грн та 189333,66грн з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.4 договорів №34, №36, №37 і №52 передбачено, що платіжні зобов`язання замовника перед постачальником за договором виникають при наявності у замовника відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань).

Відповідно до п. 4.2 договорів №34, №36, №37 і №52 замовник здійснює оплату коштів за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу до 10 (десяти) банківських днів з моменту і на підставі підписання уповноваженими представниками замовника і постачальника усіх товаросупровідних документів (рахунок, накладна, тощо). Оплата здійснюється за рахунок коштів бюджету.

Згідно з п.4.3 договорів №34, №36, №37 і №52 у разі затримки бюджетного фінансування та/або затримки здійснення платежів не з вини замовника, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок та/або можливості здійснити платежі.

Пунктом 5.1 договорів №34 і №36 сторони встановили строк поставки товару до 30.10.2019 на умовах DDР - м.Черкаси, пр-т Хіміків, 50/1 ("Інкотермс", у редакції 2010 року).

Пунктом 5.1 договору №37 сторони встановили строк поставки товару до 30.11.2019 на умовах DDР - м. Черкаси, пр-т Хіміків, 50/1 ("Інкотермс", у редакції 2010 року).

Пунктом 5.1 договору №52 сторони встановили строк поставки товару до 31.12.2019 на умовах DDР - м. Черкаси, пр-т Хіміків, 50/1 ("Інкотермс", у редакції 2010 року).

Відповідно до п.5.2 договорів №34, №36, №37 і №52 датою поставки товару є дата підписання замовником накладної (накладних) в місті поставки, вказаному в п. 5.1 договорів.

Згідно з п. 5.6 договорів №34, №36, №37 і №52 перехід права власності на товар від постачальника до замовника відбувається після виконання постачальником вимог пункту 5.1 договору, підписання уповноваженими представниками замовника і постачальника усіх товаросупровідних документів.

Пунктом 7.8 договорів №34, №36, №37 і №52 сторони передбачили, що замовник за затримку оплати товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки.

Також сторони узгодили і підписали додатки (специфікації) до договорів №34, №36, №37 і №52, якими визначили найменування (асортимент) товару, його кількість, ціну та загальну вартість.

30 жовтня 2019 року сторони уклади додаткові угоди №1 до договорів №34 і №36, якими встановили інший строк поставки товару за цими договорами - до 30.11.2019.

На виконання договору №34 позивач за видатковими накладними від 18.11.2019 №512 і №604 передав відповідачу, а останній прийняв передбачений додатком (специфікацією) до цього договору товар на суму відповідно 182648,40грн і 15351,60 грн, разом на суму 198000,00грн.

На виконання договору №36 позивач за видатковою накладною від 20.11.2019 №582 передав відповідачу, а останній прийняв передбачений додатком (специфікацією) до цього договору товар на суму 17240,04 грн.

На виконання договору №37 позивач за видатковими накладними від 18.11.2019 №515 і від 20.11.2019 №581 передав відповідачу, а останній прийняв передбачений додатком (специфікацією) до цього договору товар на суму відповідно 5400,00грн і 12000,60грн, разом на суму 17400,60 грн.

На виконання договору №52 позивач за видатковою накладною від 27.12.2019 №807 передав відповідачу, а останній прийняв передбачений додатком (специфікацією) до цього договору товар на суму 189333,66 грн.

Всього на виконання договорів №34, №36, №37 і №52 позивач передав відповідачу товару на суму 421973,70 грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що відповідач критично оцінює надані позивачем видаткові накладні, як доказ отримання товару відповідачем, оскільки факт передачі товару згідно договорів не підтверджено відповідними актами приймання-передачі, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки поставка товару та передача його відповідачу, згідно розділу 5 укладених договорів, підтверджується, в тому числі видатковими накладними.

28 листопада 2019 року відповідач за платіжними дорученнями від 21.11.2019 №1178 і №1183 перерахував позивачу на його рахунок в установі банку відповідно 15351,60грн за товар, переданий позивачем на виконання договору №34 за видатковою накладною від 18.11.2019 №604, і 5400,00грн за товар, переданий позивачем на виконання договору №37 за видатковою накладною від 18.11.2019 №515. Всього за цими двома платіжними дорученнями відповідач сплатив позивачу 20751,60грн.

Решту товару, переданого позивачем відповідачу на виконання договорів №34, №36, №37 і №52, на суму 401222,10грн відповідач не оплатив.

Крім основної суми боргу в розмірі 401222,10грн, позивач за порушення встановленого п.4.2 договорів №34, №36, №37 і №52 строку оплати поставленого товару нарахував відповідачу до сплати передбачену п.7.8 цих договорів пеню в сумі 20914,72 грн. та передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування в сумі 6440,70грн та 3% річних в сумі 6533,44грн, у тому числі:

1) за прострочення в оплаті товару, поставленого за договором №34, позивач нарахував за період з 03.12.2019 по 10.07.2020 на суму боргу 177248,40 грн - 10685,89грн пені, 2844,98грн інфляційних нарахувань та 3205,04грн 3% річних;

2) за прострочення в оплаті товару, поставленого за договором №36, позивач нарахував за період з 05.12.2019 по 10.07.2020 на суму боргу 17240,04 грн - 1024,90грн пені, 276,72грн інфляційних нарахувань та 308,90грн 3% річних;

3) за прострочення в оплаті товару, поставленого за договором №37, позивач нарахував за період з 05.12.2019 по 10.07.2020 на суму боргу 17400,00 грн - 1034,23грн пені, 279,28грн інфляційних нарахувань та 311,77грн 3% річних;

4) за прострочення в оплаті товару, поставленого за договором №52, позивач нарахував за період з 18.01.2020 по 10.07.2020 на суму боргу 189333,66 грн - 8169,88грн пені, 3039,72грн інфляційних нарахувань та 2707,73грн 3% річних.

Із розрахунку стягуваних сум основного боргу, пені, інфляційних нарахувань і 3% річних убачається, що позивач обидві сплачені відповідачем за платіжними дорученнями від 21.11.2019 №1178 і №1183 суми 15351,60 грн. і 5400,00грн зарахував в рахунок погашення заборгованості за товар, поставлений за договором №34, попри те, що за платіжним дорученням від 21.11.2019 №1183 на суму 5400,00 грн. був оплачений товар, поставлений за договором №37.

Через не зарахування сплаченої відповідачем за платіжним дорученням від 21.11.2019 №1183 суму 5400,00грн в рахунок погашення боргу за товар, поставлений за договором №37, позивач неправильно визначив борг за цим договором у сумі - 17400грн для нарахування пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, який (борг) насправді становить 12000,00 грн. (17400,00 грн. - 54000,00 грн.).

Відповідач у добровільному порядку суму основного боргу за поставлений товар та нараховані позивачем суми пені, інфляційних нарахувань і 3% річних не сплатив, що й спричинило даний спір.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визначає грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч.1ст.229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконане.

З огляду на встановлене вище, відповідач не виконав належним чином грошові зобов`язання за договорами №34, №36, №37 і №52 щодо оплати в установлений п.4.2 цих договорів строк поставленого позивачем товару, допустив прострочення в його оплаті і тим самим порушив права позивача на своєчасне і повне одержання плати за поставлений товар в сумі 401222,10 грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про відсутність у відповідача бюджетних коштів на оплату поставленого позивачем товару не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати товару і від відповідальності за їх неналежне виконання.

Отже, позивач в порядку захисту своїх порушених прав вправі вимагати стягнення з відповідача на свою користь боргу в сумі 401222,10 грн., а також передбаченої п. 7.8 договорів від №34, №36, №37 і №52 пені та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань та 3% річних.

В розрахунках стягуваних сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних позивач правильно визначив дати початку прострочення в оплаті товару, поставленого за договорами №34, №36, №37 і №52.

Разом з тим, пеню за прострочення оплати товару, поставленого за договорами №34, №36, №37 позивач нарахував за період прострочення, більший від встановлено ч.6 ст.232 ГК України шестимісячного строку для нарахування штрафних санкцій. Отже, в даному випадку в силу вказаної норми позивач має право на нарахування пені за період прострочення в оплаті товару, поставленого за договором №34, з 03.12.2019 по 02.06.2020 включно і за період прострочення в оплаті товару, поставленого за договорами №36, 37, з 05.12.2019 по 04.06.2020 включно.

Зробивши перерахунок стягуваних сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних з урахуванням зменшення боргу за товар, поставлений за договором №37, з 17400,00грн до 12000,00грн і зменшення періоду нарахування пені за товар, поставлений за договорами №34, №36, №37 до шести місяців, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що, нарахуванню підлягає:

- за договором від 22.08.2019 №34 на суму боргу 177248,40грн - 19572,26 грн пені за період прострочення з 03.12.2019 по 02.06.2020, 3205,16грн інфляційних нарахувань і 3211,97грн 3% річних за період прострочення з 03.12.2019 по 10.07.2020;

- за договором від 15.10.2019 №36 на суму боргу 17240,04грн - 1889,48 грн пені за період прострочення з 05.12.2019 по 04.06.2020, 311,75грн інфляційних нарахувань і 309,58грн 3% річних за період прострочення з 05.12.2019 по 10.07.2020;

- за договором від 15.10.2019 №37 на суму боргу 12000,00 грн. - 1315,18 грн пені за період прострочення з 05.12.2019 по 04.06.2020, 216,99грн інфляційних нарахувань і 215,48грн 3% річних за період прострочення з 05.12.2019 по 10.07.2020;

- за договором від 26.11.2019 №52 на суму боргу 189333,66грн - 16796,90 грн пені за період прострочення з 18.01.2020 по 10.07.2020, 3424,47грн інфляційних нарахувань і 2715,85грн 3% річних за період прострочення з 18.01.2020 по 10.07.2020.

Судом встановлено, що нараховані позивачем суми пені, інфляційних нарахувань і 3% річних за прострочення оплати товару, поставленого за договорами №34, №36, №52, є меншими від одержаних судом внаслідок їх перерахування сум.

Нарахована позивачем сума пені за прострочення оплати товару, поставленого за договором №37, також є меншою від одержаної судом внаслідок її перерахування суми, а отже нараховані позивачем за цим договором інфляційні нарахування в сумі 279,28грн і 3% річних в сумі 311,77 грн є більшими від одержаних судом внаслідок їх перерахування сум: 216,99 грн і 215,48грн відповідно.

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача заявлених у позові сум пені, інфляційних нарахувань і 3% річних за прострочення оплати товару, поставленого за договорами №34, №36, №52, і заявленої у позові суми пені за прострочення оплати товару, поставленого за договором №37, а також перерахованих судом інфляційних нарахувань в сумі 216,99 грн. і 3% річних в сумі 215,48 грн. за прострочення оплати товару, поставленого за договором №37.

У підсумку позивач за прострочення оплати товару, поставленого за договорами №34, №36, №37 і №52, має право на стягнення з відповідача 20914,72грн пені, 6378,41грн інфляційних нарахувань і 6437,15грн 3% річних.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов підлягає задоволенню лише у частині стягнення з відповідача на користь позивача 401222,10грн основної суми боргу, 20914,72грн пені, 6378,41грн інфляційних нарахувань та 6437,15грн 3% річних.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 25.01.2021 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.01.2021 у справі №925/1472/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/1472/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

4. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржено, відповідно до вимог ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.04.2021

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді В.В.Андрієнко

С.І. Буравльов