Ухвала

від 08.02.2021 по справі 910/18414/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18414/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Борисенко І. І.

від 17.09.2020 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Руденко М. А., Кропивна Л. В., Пономаренко Є. Ю.

від 15.12.2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД"

до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 17.09.2020 у справі № 910/18414/19 Господарський суд міста Києва відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" у задоволенні позовних вимог.

Постановою від 15.12.2020 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі № 910/18414/19.

05 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі № 910/18414/19.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД", Судом встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

пункт 1 ) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах ;

пункт 2 ) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;

пункт 3 ) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Зі змісту касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" вбачається, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі № 910/18414/19 скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" зазначає, що, на його думку, до даного спору необхідно застосувати висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 21.07.2020 у справі № 910/18007/19 в частині: "З урахуванням наведеного та відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України оскаржувані судові рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції".

Проте статтею 310 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для повного або часткового скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду, які застосовуються судом лише касаційної інстанції при касаційному перегляді судових рішень. Натомість пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено підставу касаційного оскарження у випадку застосування норми права саме судом апеляційної інстанції без врахування висновків Верховного Суду щодо її застосування.

Наведене є підставою для залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" без руху, оскільки скаржником не зазначено яку (які) саме норму (норми) права суд першої та (або) апеляційної інстанцій застосував без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у вказаній скаржником постанові Верховного Суду.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до приписів частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже у визначений Судом строк, Товариству з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" слід належним чином виконати вимоги статті 290 Господарського процесуального кодексу України та конкретизувати яку (які) норму (норми) права суд першої та (або) апеляційної інстанцій застосував без урахування висновку щодо її застосування, викладеного в наведеній скаржником постанові Верховного Суду.

Враховуючи викладене, касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

У зв`язку із залишенням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" без руху, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі № 910/18414/19 наразі не розглядається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі № 910/18414/19 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД", що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко