Постанова

від 04.02.2021 по справі 291/1247/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №291/1247/19 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.

Категорія 60 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.,

суддів Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,

секретаря судового засідання Бірюченка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 291/1247/19 за позовом ОСОБА_1 до Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області про продовження строку для прийняття спадщини

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 30 вересня 2020 року, ухвалене суддею Митюк О.В. у смт. Ружин (повний текст складено 30.09.2020),

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, у якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дерганівка Ружинського району Житомирської області помер її брат - ОСОБА_2 . Після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно. При цьому зазначає, що вона не змогла своєчасно звернутися до держаної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки проживала окремо від брата. Інших спадкоємців у ОСОБА_2 не було. Враховуючи, що встановлений законом строк для прийняття спадщини пропущений з поважної причини та відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, просила продовжити строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата терміном два місяці, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 30 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування зазначеного рішення районного суду, стягнення з відповідача судових витрат, а також винесення окремої ухвали щодо судді Ружинського районного суду Житомирської області Митюк О.В., у зв`язку із невірним зазначенням порядку оскарження судового рішення. В обґрунтування своєї скарги посилається на те, що розглядаючи даний спір, суд неповно з`ясував обставини справи, не врахував скрутне матеріальне становище позивача, похилий вік та стан здоров`я як підставу для пропуску строку для прийняття спадщини після смерті брата, а також значну відстань знаходження спадкового майна у с. Дерганівка Ружинського району, в той час як місце проживання ОСОБА_1 є с. Лука Мелешківська Вінницького району Вінницької області.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від представника відповідача до суду надійшов відзив, у якому останній вважав апеляційну скаргу не обґрунтованою та у задоволенні позову просив відмовити.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дерганівка Ружинського району Житомирської області згідно актового запису про смерть № 11 від 13 травня 1996 року (а.с. 9).

Позивач у справі ОСОБА_3 є рідною сестрою ОСОБА_2 , що підтверджується, паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Вінницьким РВ УМВС України в Вінницькій області (а.с. 4), свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Вінницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 25 квітня 2019 року (а.с. 5), свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Вінницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 25 квітня 2019 року (а.с. 6), архівною довідкою державного архіву Житомирської області № С/339-1 від 01 березня 2016 року (а.с. 12).

Згідно довідки Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області № 497 від 22 липня 2019 року, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом із дружиною ОСОБА_4 , 1927 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім вищезазначених осіб за цією адресою ніхто не був зареєстрований (а.с. 13).

15 січня 2021 року апеляційним судом зроблені запити до Ружинської державної нотаріальної контори про витребування спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Із відповіді Центрально-Західного межрегіонального управління Міністерства юстиції № 61/01-16 від 22.01.2021 вбачається, що із заявами про вступ у спадщину ніхто не звертався, спадкові справи не заводились.

На усне звернення ОСОБА_1 до державного нотаріуса щодо заведення спадкової справи, позивач отримала 20 липня 2019 року відмову нотаріальної контори за № 1325/01-16 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті померлого ОСОБА_2 у зв`язку із пропуском нею строку для прийняття спадщини (а.с. 10).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені у позові ОСОБА_1 обставини пропуску строку звернення до нотаріальної контори не є об`єктивними і непереборними обставинами та не свідчать про поважність причини пропуску звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тому доводи позивача, що про наявність спадкового майна - земельної ділянки ОСОБА_2 вона нічого не знала, є непереконливими.

Колегія погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Судом першої інстанції вирішено спір на підставі норм матеріального права (розділу IV Спадкове право ЦК УРСР 1963 року), застосування яких є правильним, оскільки спадщина відкрилась і прийнята до 01 січня 2004 року.

Згідно ч. 1ст. 530 ЦК 1963 року при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Нормами статті 548 ЦК УРСР, 1963 року передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Стаття 525 ЦК Української РСР визначала, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Частиною першою ст. 550 ЦК Української РСР 1963 року строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Цей строк може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

Звертаючись до суду, позивач посилалась на те, що після смерті брата у спадщину не вступила, вчасно до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину не звернулась у зв`язку із значною відстанню свого проживання до спадкового майна, скрутного матеріального становища, стану здоров`я та похилого віку, а також відсутності інформації щодо наявності спадкового майна - земельної ділянки. Натомість матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу щодо існування реальних перешкод позивачу у зверненні до нотаріальної контори, зважаючи на те, що з часу відкриття права на спадщину пройшло понад 23 роки, Вінницька та Житомирські області є суміжними областями. Позивачем, як і її представником в судовому засіданні, не надано жодного доказу на підтвердження стану здоров`я та матеріального стану позивача за період з травня по листопад 1996 року, а долучена до апеляційної скарги копія виписки з амбулаторної картки свідчить про наявність певних хвороб у позивача, проте не містить відомостей щодо наявності цих хвороб у 1996 році, тощо (а.с. 78).

Окрім цього, позивач мала право звернутися із заявою про прийняття спадщини не лише безпосередньо особисто до нотаріуса, а й шляхом звернення до нотаріуса через свого представника, а також направивши письмову заяву на ім`я нотаріуса через пошту, що узгоджується з вимогами Порядку вчинення нотаріальних дій України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем також не надано жодних доказів на підтвердження фактичного вступу в управління та користування спадковим майном.

Окрім того, рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 04 лютого 2015 року у цивільній справі № 291/83-/15-ц (2-о/291/12/15) заяву прокурора Ружинського району Житомирської області в інтересах держави в особі територіальної громади с. Дерганівка в особі Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області задоволено, визнано відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дерганівка Ружинського району Житомирської області, до складу якої входить право на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом серії ЖТ № 0264910 від 21 березня 2001 року розміром 2,68 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 74373,12 грн, розташовану на території Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області та передано земельну ділянку у власність територіальної громади Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області. Дане рішення є чинним (а.с. 14-15).

Також матеріали справи містять витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 178345256, земельних ділянок, розташованих на території Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,2767 га (кадастровий номер 1825283200:02:000:0299) та площею 1,8554 га (кадастровий номер 1825283200:02:000:0298) за Дерганівською сільською радою Ружинського району Житомирської області на підставі вищезазначеного рішення суду (а.с. 51-56), що враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Щодо винесення окремої ухвали до судді Ружинського районного суду Житомирської області Митюк О.В. колегія зазначає наступне.

Так, відповідно до частин 1, 10 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Тобто окрема ухвала може бути постановлена при розгляді справи по суті.

Крім того, ст. 385 ЦПК України, яка передбачає право постановлення окремої ухвали судом апеляційної інстанції, міститься в § 3 гл. 1 розд. V цього Кодексу, який врегульовує порядок апеляційного розгляду.

Аналізуючи вказані приписи чинного процесуального законодавства щодо порядку та підстав винесення судом окремої ухвали, суд доходить висновку, що винесення окремої ухвали є правом суду, а помилкове зазначення суддею першої інстанції назви апеляційного суду, до якого має бути подана апеляційна скарга, є опискою та може бути виправлена в порядку ст. 269 ЦПК України. Тому, в цій частині заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці докази встановлюються такими способами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 79, 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності ст. 89 ЦПК України).

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність прийнятого рішення, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 30 вересня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст складено 08.02.2021