Постанова

від 27.01.2021 по справі 926/523/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2021 р. Справа №926/523/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Скрипчук О.С.

Мирутенко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Мавікс б/н та дати (вх.ЗАГС. №01-05/2995/20 від 23.10.2020)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.10.2020 (повний текст складено 02.10.2020, суддя І.В. Марущак)

у справі № 926/523/20

за позовом керівника Сторожинецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецької області

до Приватного підприємства Мавікс , м. Сторожинець Чернівецької області

про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю

за участю представників:

від прокуратури: Клак Ю.Г.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Учаснику процесу роз`яснено їх права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 01.10.2020 у справі №926/523/20 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства Мавікс на користь Сторожинецької міської ради Чернівецької області 124365,72 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Стягнуто з Приватного підприємства Мавікс на користь Чернівецької обласної прокуратури 2102 грн. відшкодування судового збору та повернуто з Державного бюджету України Чернівецькій обласній прокуратурі судовий збір у сумі 422,14 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.10.2020 у справі №926/523/20 та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2020 справу №926/523/20 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії Мирутенко О.Л., Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства Мавікс на рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.10.2020 у справі № 926/523/20 залишено без руху. Апелянта зобов`язано протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 16.12.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 розгляд справи відкладено на 27.01.2021.

В судове засідання 27.01.2021 апелянт явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки суд не повідомив.

Строжинецька міська рада явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила.

Прокурор в судовому засіданні надав пояснення щодо суті фактичних обставин спору, проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржене рішення залишити без змін.

Колегія суддів зазначає, що неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Врахувавши повторну неявку позивача та відповідача в судове засідання, те, що явка сторін не визнавалась судом обов`язковою, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника апелянта за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Керівник Сторожинецької місцевої прокуратури Чернівецької області звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецької області до Приватного підприємства Мавікс про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю в сумі 168 276,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач без жодних правовстановлюючих документів користується земельною ділянкою комунальної власності по вул. Б. Хмельницького, 54 в м. Сторожинець Чернівецької області площею 1,5916 га кадастровий номер 7324510100:03:002:0085, у зв`язку з чим територіальна громада жителів міста Сторожинець у 2019 році недоотримала кошти від орендної плати за землю у сумі позову, які підлягають стягненню з відповідача відповідно до статей 1212-1214 Цивільного кодексу України. Прокурор звертався до позивача із проханням надати відомості про вжиття ним заходів представницького характеру щодо стягнення з відповідача в судовому порядку безпідставно збережених коштів, проте міська рада, знаючи про порушення інтересів держави, не вжила заходів для їх належного захисту, що стало підставою для звернення прокурора із цим позовом.

Згодом позивач подав клопотання, в якому змінені позовні вимоги щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 124365,72 грн. підтримує в повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку про те, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення з цим позовом до суду, оскільки через бездіяльність позивача інтереси держави могли залишитись не захищеними, а вимоги про стягнення з ПП Мавікс на користь Сторожинецької міської ради безпідставно збережених коштів з орендної плати за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 в сумі 124365,72 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що господарський суд зробив помилковий висновок про існування в прокурора передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України Про прокуратуру повноважень для звернення з даним позовом в інтересах власника земельної ділянки до господарського суду. Листування між прокурором та Сторожинецькою міською радою щодо сплати ПП Мавікс орендної плати за землю тривало з 13.11.2019 по 29.01.2020, тобто, протягом незначного періоду часу, та закінчилась в лютому 2020 року поданням прокурором позову до суду в інтересах міської ради, ціна якого включає в себе суму орендної плати за період цієї переписки, тобто за листопад та грудень 2020 року, при цьому до спірних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності, який спливає у 2022 році і протягом якого Сторожинецька міська рада могла самостійно звернутись до суду за захистом своїх інтересів. Таким чином, висновок про зволікання Сторожинецької міської ради зі зверненням до суду з позовом про стягнення коштів, які є предметом даного спору, протягом двох років є явно помилковим. Водночас матеріали справи достовірно доводять, що ПП Мавікс на момент звернення прокурора з даним позовом був власником будівель і споруд на спірній земельній ділянці протягом одного року, а не двох. Окрім того, суд встановив, проте, не врахував того, що протягом 2019 року міська рада зверталась з відповідними претензіями до ПП Мавікс у досудовому порядку і в грудні 2019 року прийняла рішення щодо підготовки і пред`явлення відповідного позову. Скаржник покликається на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 щодо розумності строку, протягом якого компетентний орган не звертався з відповідним позовом до суду, та вважає, що у цій справі прокурор не довів обставин зволікання Сторожинецької міської ради з пред`явленням відповідного позову протягом розумних строків, оскільки орендна плата нараховується за один рік, ПП Мавікс був фактичним користувачем земельної ділянки протягом одного 2019 року, а позов було пред`явлено у лютому 2020 року, тобто на початку перебігу трьохрічної позовної давності.

Також, скаржник доводить, що стаття 1212 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Апелянт вказує, що договір оренди спірної земельної ділянки, укладений між Сторожинецькою міською радою та ТзОВ Сторожинецький завод продтоварів , передбачав 10 річний строк оренди земельної ділянки, який сплив 31.01.2017, однак, був пролонгований на той же строк та на тих же умовах у відповідності до ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі в редакції чинній у 2017 році, у зв`язку з відсутністю протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, таким чином строк дії договору закінчується 31.01.2027. Так як 18.12.2018 комплекс будівель і споруд, що розташований на спірній земельній ділянці був набутий у власність ПП Мавікс , відбулась заміна орендаря в договорі у відповідності до ч.2 ст.120 ЗК України. Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права, що регулюють договірні відносини, а не кондикційні.

У відзиві на апеляційну скаргу Сторожинецька місцева прокуратура не погоджується з твердженням апелянта про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах Сторожинецької міської ради з цим позовом, оскільки прокурор неодноразово звертався до позивача із пропозиціями щодо вжиття заходів щодо стягнення з відповідача шкоди у вигляді недоотриманої орендної плати за землю, яка є предметом спору, Сторожинецькій міській раді було відомо про порушення інтересів держави, проте міська рада не вчиняла дій щодо звернення з позовом до суду, і вказані обставини місцевий господарський суд вірно оцінив як бездіяльність. Також прокурор вжив заходів, передбачених у ст.23 Закону України Про прокуратуру . Прокурор вказує, що стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені повинне здійснюватись на підставі статей 1212, 1214 ЦК України, що є усталеною практикою Верховного Суду, а відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у прокурора підстав на звернення до суду з позовом в інтересах Сторожинецької міської ради, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За приписами статті 24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У постанові від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18, на яку також покликається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зробила наступні правові висновки.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 06 листопада 2019 року № 98-6221вих-19 прокурор звертався до відповідача із проханням надати інформацію щодо стану погашення заборгованості з орендної плати за землю ТзОВ Сторожинецький завод продтоварів .

У листі від 13 листопада 2019 року Сторожинецька міська рада повідомила прокурора, що 18.12.2018 ТзОВ Сторожинецький завод продтоварів продало ПП Мавікс майно, що знаходиться на земельній ділянці площею 1,5916 га в м. Сторожинець по вул. Б. Хмельницького, 54, тому за період з січня по жовтень 2019 року відповідачу розраховані та надіслані претензії із вимогою сплати заборгованості, яка станом на 11.11.2019 складає 159 896,20 грн. При цьому, позивач готує матеріали щодо направлення вимоги ПП Мавікс з метою застосування її в якості переговорної процедури та пропозиції щодо добровільного виконання обов`язку по оплаті боргу.

До цього листа Міською радою долучено претензії від 20.05.2019 № 102401-23 та від 17.10.2019 № 200301-23, в яких позивач з метою досудового врегулювання спору просить відповідача добровільно сплатити кошти за використання земельної ділянки відповідно до доданих розрахунків.

Листом від 18.11.2019 № 98-6493вих-19 прокурор у рамках статті 23 Закону України Про прокуратуру просив Міську раду надати відомості про сплату відповідачем орендної плати за вказану вище земельну ділянку, в разі її несплати запропонував вжити заходи щодо примусового стягнення суми боргу в судовому порядку або повідомити про причини, що перешкоджають захисту порушених інтересів держави.

Міська рада у відповідь повідомила прокурора, що за результатами засідання її виконавчого комітету від 11.12.2019 вирішено організувати підготовку позову щодо стягнення з відповідача 159 896,20 грн збитків у формі неодержаного доходу від орендної плати землю.

Надалі прокурор у листі від 08.01.2020 № 99-70вих20 просив позивача надати інформацію щодо чинності договору оренди землі від 29 листопада 2006 року, внесення до нього змін та розмір заборгованості відповідача, а також повідомити про вжиті заходи щодо стягнення заборгованості з орендної плати в судовому порядку.

У відповідь Міська рада повідомила, що змін та доповнень до договору оренди землі від 26 листопада 2019 року не вносилось, розмір заборгованості станом на 01.01.2020 складає 168 276,12 грн, з приводу його стягнення у судовому порядку Сторожинецька міська рада не зверталась (лист від 14.01.2020 № 83).

Листом від 17.01.2020 №99-312вих20 прокурор повторно звернувся до позивача із проханням надати відомості про вжиття заходів щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів шляхом пред`явлення позову до суду, у відповідь на що міська рада листом від 29.01.2020 № 224 повідомила, що вона з цього приводу до суду не зверталась.

Листом від 25.02.2020 №99-1555ВИХ-20 прокурор повідомив, що прокуратурою пред`являється позовна заява в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецької області до Приватного підприємства Мавікс про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю.

Із наведеного листування вбачається, що на неодноразові звернення прокурора міська рада обмежувалась письмовими відповідями, однак, фактично не вчиняла дій щодо захисту порушених інтересів держави у вигляді недоотримання орендної плати за землю шляхом звернення до суду з відповідний позовом.

Так, у листі №98-649ВИХ-19 від 18.11.2019 прокурор запропонував Сторожинецькій міській раді вжити невідкладних заходів стягнення заборгованості з орендної плати з відповідача в судовому порядку (згодом із інформації, наданої міською радою було з`ясовано обставини припинення договору оренди), і лише 25.02.2020 листом №99-1555ВИХ-20 повідомив про пред`явлення позову про стягнення безпідставно збережених коштів до господарського суду.

Щодо зауваження апелянта про те, що суд першої інстанції помилково зробив висновок про зволікання міської ради щодо незвернення до суду за захистом інтересів протягом двох років, слід звернути увагу, що матеріали справи містять докази існування заборгованості з оплати користування спірною земельною ділянкою з січня 2018 року, про що свідчить довідка про недоотриману суму коштів від орендної плати, внаслідок її неповної сплати, нарахованої за використання земельної ділянки в м.Сторожинець по вул. Б.Хмельницького, 54, площею 15916 м.кв. орендарю ТзОВ Сторожинецький завод продтоварів за 2018 рік (а/с 23, том 1). Таким чином, встановлене судом зволікання органу місцевого самоврядування із захистом інтересів територіальної громади мало місце та полягало в тому, що міська рада достовірно була повідомлена про існування заборгованості ТзОВ Сторожинецький завод продтоварів за користування земельною ділянкою у 2018 році, а також, після зміни власника нерухомого майна на ПП Мавікс , була повідомлена про існування заборгованості за фактичне користування земельною ділянкою у 2019 році, разом з цим обмежилась листуванням із ТзОВ Сторожинецький завод продтоварів , а згодом із ПП Мавікс , не забезпечивши реального захисту порушених інтересів держави шляхом звернення до суду, і таке зволікання тривало протягом двох років загалом. Слід звернути увагу, що умовами договору оренди, укладеного з ТзОВ Сторожинецький завод продтоварів , було передбачено здійснення оплати за оренду землі щомісячно.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення з цим позовом до суду, оскільки через бездіяльність позивача інтереси держави могли залишитись не захищеними.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

29 листопада 2006 року між Сторожинецькою міською радою Сторожинецького району Чернівецької області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сторожинецький завод продтоварів (орендар) було укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,5916 га несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в м. Сторожинець, вул. Б. Хмельницького, 54, для виробничо-комерційних потреб (обслуговування комплексу з виробництва продуктів харчування), цільове призначення - землі промисловості.

Зазначений договір оренди землі зареєстрований у Сторожинецькому районному секторі ЧРФ ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 31 січня 2007 року за № 040781900004.

Відповідно до пункту 3 договору оренди землі віл 29 листопада 2006 року на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна - цілісний майновий комплекс з належними до нього будівлями та спорудами, які належать орендарю на праві приватної власності.

Договір оренди землі від 29 листопада 2006 року укладено на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 7).

За умовами пункту 33 договору оренди землі від 29 листопада 2006 року, його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Доказів продовження дії договору оренди землі віл 29 листопада 2006 року після закінчення строку, на який його було укладено (10 років), матеріали справи не містять.

Кадастровий номер 7324510100:03:002:0085 земельної ділянки зазначений в кадастровому плані земельної ділянки, який є додатком до договору оренди землі 29.11.2006.

Як слідує із інформаційної довідки від 23.12.2019 № 194408573, 18 грудня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за ПП Мавікс права власності на нерухоме майно за номером 1705548973245 загальною площею 2575,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, м. Сторожинець, вул. Хмельницького Б., 54, що складається з приміщення сирцеху літ. А , котельня літ. А-І , компресорна літ. А-2 , магазин-кафе літ. Б , масло цех літ. Г , цех ЗЦМ та мийка молочних цистерн літ. Д , авто гаражі та склади літ. Е , котельня літ. Ж , трансформаторна підстанція літ. З , сир підвал літ. Л , огорожа №1, ворота №2, прохідна літ. Р , хвіртка №3, огорожа №4, хвіртка №5, кодонапірна башта І.

Земельна ділянка за кадастровим номером 7324510100:03:002:0085, яка знаходиться у м. Сторожинець по вул. Б.Хмельницького, 54 площею 1,5961 га відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, перебуває в комунальній власності, суб`єкт права власності Сторожинецька міська рада, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до витягу із технічної документації, який сформований Відділом у Сторожинецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 21 січня 2020 року за № 69, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1,5916 га кадастровий номер 7324510100:03:002:0085, що розташована за адресою: вул. Б. Хмельницького, 54, м. Сторожинець Чернівецької області, складає - 6 218 285,11 грн.

Також у листі від 29.01.2020 №10-24-0.250-18/110-20 Відділ у Сторожинецькому районі ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомив, що у 2019 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7324510100:03:002:0085 складала 6 218 285,11 грн.

Відповідно до рішення 19 сесії 7 скликання №140-19/2018 Сторожинецької міської ради від 28.06.2018 Про встановлення плати за землю на 2019 рік з додатками, встановлена мінімальна відсоткова ставка орендної плати на 2019 рік 2 відсотки для земельних ділянок нормативну грошову оцінку яких проведено за кодом 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122,123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації (стаття 125 Земельного кодексу України).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Із договору оренди землі від 29 листопада 2006 року укладеного між Сторожинецькою міською радою Сторожинецького району Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю Сторожинецький завод продтоварів випливає, що на земельній ділянці розташовані цілісний майновий комплекс з належними до нього будівлями та спорудами. Для даних цілей орендувалася земельна ділянка.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на вищевказаний майновий комплекс по вул. Б.Хмельницького,54 в м.Сторожинець на підставі договору купівлі-продажу від 18.12.2018 зареєстровано за Приватним підприємством Мавікс . З даної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності серед іншої нерухомості майновий комплекс, який є власністю відповідача включає в себе: огорожа №1, ворота №2, прохідна літ. Р , хвіртка №3, огорожа №4, хвіртка №5.

Також, з інформації Сторожинецької міської ради №24 від 29.01.2020 вбачається, що земельна ділянка 7324510100:03:002:0085 загороджена по периметру залізобетонною огорожею, що свідчить про фактичне користування ПП Мавікс усією площею земельної ділянки - 1,5916 га.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що договір оренди землі від 29.11.2006, укладений між міською радою та попереднім власником нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці, був пролонгований за мовчазною згодою сторін на підставі ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі . У пункті 7 договору сторони обумовили, що для реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди на новий строк орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Також, відповідно до ч.6 с.33 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній станом на день закінчення строку дії договору - 31.07.2017, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відповідно до частини 8 цієї статті додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Тобто, навіть у випадку автоматичної пролонгації договору оренди землі, обов`язковим є укладення сторонами відповідної додаткової угоди. Аналогічна правова позиція щодо застосування ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №709/433/17.

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Відтак, до спірних правовідносин за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 підлягають застосуванню норми матеріального права, які регулюють кондикційні правовідносини.

Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У підпункті 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому, у відповідності до п.14.1.136 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктами 1-4 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно із п.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею (в період з 01.01.2019 по 31.12.2019), зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Згідно з частинами 1-4 статті 79 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до листа начальника відділу у Сторожинецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №10-24-0.250- 18/110-20 від 29.01.2020 та витягу №69 від 21.01.2020 з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 7324510100:03:002:0085, нормативно грошова оцінка вказаної земельної ділянки у 2019 році складала 6 218 285,11 грн.

Суд першої інстанції вірно встановив суму коштів, що підлягають стягненню за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 124365,72 грн. (6 218 285,11 грн./ 100 х 2 = 124365,72 грн.), де 6 218 285,11 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, визначена на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку; 2 - ставка орендної плати у відсотках від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до п. 11.02 Додатку 1 до рішення XIX сесії Сторожинецької міської ради VII скликання від 26.06.2018 року №140- 19/2018; 124365,72 грн. - річний розмір орендної плати).

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з ПП Мавікс на користь Сторожинецької міської ради підлягають стягненню безпідставно збережені кошти з орендної плати за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 в сумі 124365,72 грн.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Приватного підприємства Мавікс б/н та дати (вх.ЗАГС. №01-05/2995/20 від 23.10.2020) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.10.2020 у справі №926/523/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 08.02.2021.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Скрипчук О.С.

суддя Мирутенко О.Л.