Постанова

від 02.02.2021 по справі 925/731/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2021 р. Справа№ 925/731/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 02.02.2021 року у справі №925/731/20 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Зорівської сільської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.08.2020 (повний текст складено 28.08.2020)

у справі №925/731/20 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА"

до Зорівської сільської ради

про визнання права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю НИВА (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Зорівської сільської ради (далі - відповідач), в якому просило визнати за позивачем право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7121584700:10:001:0509, а також скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на земельну ділянку, кадастровий номер 7121584700:10:001:0509 шляхом скасування запису про право власності номер 28709887 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він правомірно набув право власності на вищевказану земельну ділянку, однак спірна земельна ділянка незаконно зареєстрована за відповідачем.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.08.2020 у справі №925/731/20 позов задоволено.

Визнано за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "НИВА" право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7121584700:10:001:0509, в адміністративних межах с. Зорівка Золотоніського району Черкаської області.

Скасовано державну реєстрацію права власності Зорівської сільської ради на земельну ділянку, кадастровий номер 7121584700:10:001:0509 шляхом скасування запису про право власності номер 28709887 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 25.08.2020 у справі №925/731/20 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника загалом зводяться до того, що набуття права власності позивачем на земельну ділянку у зв`язку з правонаступництвом є недоведеним та безпідставним.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2020, справу №925/731/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Козир Т.П. - головуючий суддя; судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, а також надано скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору в сумі 6 306,00 грн.

13.10.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов лист з доданим платіжним дорученням від 08.10.2020 про сплату судового збору у розмірі 6 306,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі №925/731/20 відкрито апеляційне провадження та розгляд апеляційної скарги призначено на 19.11.2020 року о 12 год. 00 хв.

05.11.2020 на електрону адресу Північного апеляційного господарського суду від представника позивача - адвоката Новікова М.В. надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі №925/731/20 задоволено клопотання представника позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а також повідомлено учасників справи, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 19.11.2020 о 12 год. 00 хв.

11.11.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Козир Т.П. на лікарняному, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-07/615/20 від 07.12.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/731/20.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №925/731/20, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 апеляційну скаргу Зорівської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.08.2020 у справі №925/731/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю. та розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 02.02.2021 о 10:15 год., а також доведено до відома сторонам, що судове засідання відбудеться в режимі відеоконференції.

13.01.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові обґрунтування правової позиції, в яких звертає увагу на те, що Північний апеляційний господарський суд 22.12.2020 виніс постанову у справі №925/680/20, яка є ідентичною з даною справою.

Скаржник наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 02.02.2021, не з`явився, своїх представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення її не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності скаржника.

02.02.2021 в судовому засіданні представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.11.1995 року було зареєстроване Колективне сільськогосподарське підприємство Нива (далі - КСП Нива ), про що свідчить Свідоцтво №03792941 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (а.с.11 т.1).

У відповідності до рішення Зорівської сільської Ради народних депутатів Золотоніського району Черкаської області та Державного акту на право колективної власності на землю серія ЧР 5-7 (далі - Державний акт) КСП Нива передано 2946,5 гектарів землі у колективну власність. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 6. Тривалість, підставність та законність користування КСП Нива земельними ділянками під сумнів не ставилась (а.с.7,8, 21, 22 т.1).

Згідно з рішенням загальних зборів уповноважених членів КСП Нива , оформленого протоколом №1 від 06.02.1998, у відповідності ст.31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , КСП Нива було реорганізоване шляхом перетворення його у товариство з обмеженою відповідальністю (а.с.13 т.1).

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю НИВА (позивач) зареєстроване 09.04.1998 як суб`єкт підприємницької діяльності з ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ 03792941 (а.с.10 т.1).

Так як обидва сільськогосподарських підприємства мають єдиний ідентифікаційний код ЄДРПОУ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач є правонаступником прав та обов`язків КСП Нива в процедурі перетворення та зміни організаційної форми юридичної особи та суб`єкта господарювання.

У відповідності до висновку сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 7121584700:10:001:0509 входила до складу земель, які були передані у власність КСП Нива , згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серія ЧР №5-7. Вказана земельна ділянка підлягала паюванню та не була розпайована (а.с.5 т.1).

В силу положень ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст.3 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції чинній на час видачі Державного акту) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Згідно з ст.5 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до ст. 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Відповідно до положень ст.10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство від 14.02.1992 земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Як встановлено вище, 06.02.1998 року загальними зборами уповноважених членів КСП Нива було прийнято рішення про реорганізацію останнього шляхом перетворення його у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю НИВА (позивач). Ця реорганізація юридичної особи є чинною.

Статтею 108 Цивільного кодексу України визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

У відповідності до положень ч.1 ст.37 ЦК УРСР від 18.07.1963 (в редакції, що діяла на момент перетворення) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Відтак, при перетворенні юридична особа продовжує діяти у іншій організаційно-правовій формі без припинення такої юридичної особи.

Як встановлено вище, позивач є правонаступником прав та обов`язків КСП Нива .

Згідно з ч.6 ст.31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (в редакції чинній на момент перетворення) при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Аналогічні положення містилися в ч.7 ст.34 Закону України Про підприємства в Україні (чинного на момент перетворення КСП Нива ).

У відповідності до п.7 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Разом з тим, чинне земельне законодавство не передбачає права колективної власності на землю, але зміни, що відбулися в земельному законодавстві після видачі позивачеві Державного акту на право колективної власності на землю, не можуть бути підставою для припинення права власності на землю, оскільки припинення права власності на землю з такої підстави не передбачено нормами чинного ЗК України.

З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно набув право власності на вищевказану земельну ділянку, в процесі перетворення КСП Нива .

Стосовно рішення Зорівської сільської ради №10/1 від 15.06.2000, на яке відповідач посилається, як на підставу припинення права колективної власності КСП на земельні ділянки площею 2946,5 га, колегія зазначає наступне.

Указом Президента України №720 від 08.08.1995 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У відповідності до ст. 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відтак, право власності КСП Нива на землі не могло бути припиненим внаслідок прийняття рішення Зорівської сільської ради №10/1 від 15.06.2000.

До того ж, спірна земельна ділянка не була розпайована, про що свідчить висновок сертифікованого інженера-землевпорядника Кілочко В.М.

Згідно з ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діюче на той час законодавство не передбачало права місцевої ради припиняти право власності на землю у такий спосіб, як зазначено у рішенні Зорівської сільської ради № 10/1 від 15.06.2000, а тому рішення є вочевидь незаконним та не може бути застосованим до спірних правовідносин.

Рішення Зорівською сільською радою приймалось з формулюванням: Про припинення права постійного користування землями резервного фонду СТОВ Нива , без посилання на право колективної власності на землю за КСП Нива та без посилання на джерело постійного користування землями за позивачем, без законних на те підстав.

Таким чином, рішення Зорівської сільської ради № 10/1 від 15.06.2000 суперечить як законодавству, так і фактичним обставинам паювання земель колективної власності, а тому не створює правових наслідків та не може бути враховане судом при прийнятті судового рішення.

Як свідчать матеріали справи, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за відповідачем, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, з 1998 року за наслідками проведеного перетворення та в силу положень Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (ч. 6 ст.31) позивач, як правонаступник всіх прав та обов`язків КСП Нива , став власником спірної земельної ділянки.

Матеріали справи не містять доказів припинення у КСП "Нива" права власності на земельну ділянку з підстав інших, ніж здійснення перетворення у СТОВ "НИВА , а також Державний акт на право постійного користування серія ЧР 5-7 не вилучався у власника та в архів органу не здавався.

Відтак, за відповідачем було зареєстровано право власності на земельну ділянку, яка на законній правовій підставі та безперервно з 1998 року вже належала позивачу.

Доказів, що підтверджують правомірність набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку та припинення цього права у позивача та у його попередника з оформленням відповідних приймально-передавальних документів матеріали справи не містять.

Водночас, зареєструвавши за собою право власності на земельну ділянку позивача, відповідач тим самим не визнає на неї права позивача, що потребує судового захисту, оскільки спір між сторонами мирним шляхом не було врегульовано.

Крім того, у червні 2020 року позивач письмово звертався до відповідача з клопотанням про передачу йому у власність земельної ділянки, проте вказане клопотання було залишено останнім без задоволення.

Збереження запису в ЄДР про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем унеможливлює таку ж реєстрацію за позивачем.

В силу положень ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до положень чинного Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Загальними засадами державної реєстрації прав, зокрема, є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Право власності підлягає державній реєстрації. Також до Державного реєстру прав вносяться записи про скасування державної реєстрації прав.

Відтак, оскільки право власності на земельну ділянку з кадастровими номером 7121584700:10:001:0509, площею 3.2399 га, яке підлягає державній реєстрації, визнається судом за позивачем, то відповідно існуючий запис (як державна реєстрація) про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності Зорівської сільської ради на цю ж саму спірну земельну ділянку підлягають скасуванню за результатами розгляду цієї позовної вимоги - як похідної.

Водночас, відповідач не надав доказів, що підтверджують правомірність набуття права власності сільської ради на спірні земельні ділянки.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Посилання скаржника на те, що КСП Нива припинило своє існування з моменту його реорганізації у 1998 році, колегією суддів відхиляються, оскільки матеріалами справи підтверджено, що 06.02.1998 загальними зборами уповноважених членів КСП Нива було прийнято рішення про реорганізацію шляхом перетворення його у позивача. У відповідності до положень ч. 1 ст. 37 ЦК УРСР від 18.07.1963 (в редакції, що діяла на момент перетворення) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). Отже, у цій статті відсутнє перетворення, тобто, чинне на той час законодавство передбачало, що при перетворенні юридична особа не припиняється, а продовжує діяти у іншій формі.

Також в апеляційній скарзі скаржник посилається на ст.ст. 22, 28, 116 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001) та на наказ Міністерства аграрної політики України № 63 від 14.03.2001 Про затвердження Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств . Водночас, зі Свідоцтва про перереєстрацію позивача вбачається, що перетворення - КСП Нива у позивача завершилося 13.04.1998, відтак, позивач набув права власності на землю до 13.04.1998. Таким чином, Земельний кодекс України у редакції від 25.10.2001 ще не існував на той час, а також не існував наказ Міністерства аграрної політики України № 63 від 14.03.2001, а тому вказані нормативні акти не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

До того ж, землі, які не підлягали паюванню та залишаються у власності колективних сільськогосподарських підприємств є власністю правонаступників цих підприємств (вказане відповідає правовим висновкам, які викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2018 у справі № 924/1020/17).

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Зорівської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.08.2020 у справі №925/731/20 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.08.2020 у справі №925/731/20 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4.Матеріали справи №925/731/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 08.02.2021.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала