Постанова

від 09.02.2021 по справі 812/111/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 812/111/18

адміністративне провадження № К/9901/60781/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу, рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 (суддя Чиркін С.М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 (головуючий суддя Гаврищук Т.Г., судді - Блохін А.А., Сухарьок М.Г.)

У С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) від 28.11.2017 №Ф-0030691314 у розмірі 80' 886,62 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС від 28.11.2017 №0030671314 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску у розмірі 12' 501,39 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС від 28.11.2017 №0030701314 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), у розмірі 170,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що у ГУ ДПС не було підстав для перевірки повноти нарахування та своєчасності сплати нею єдиного внеску, оскільки позапланова документальна перевірка була призначена згідно з ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 щодо дотримання нею вимог податкового законодавства. Водночас, єдиний внесок не входить в систему оподаткування. З огляду на це, недоїмка з єдиного внеску та штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску згідно із оскаржуваними нею вимогою та рішеннями визначені неправомірно. Додатково позивачка вказує, що у 2015- 2016 роках вона перебувала на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 3-ї групи. Заяви про перехід на загальну систему не подавала. Позивачка зазначає, що ГУ ДФС протиправно в цілях визначення об`єкта нарахування єдиного внеску використало інші джерела інформації, а не первинні документи. ГУ ДФС визначило об`єкт нарахування єдиного внеску на підставі інформації про рух грошових коштів на банківському рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ ''КБ ''Приватбанк'', а надані нею документи (ксерокопії документів на 44 аркушах) безпідставно не були враховані.

Заперечуючи проти позову, у відзиві ГУ ДФС вказувало, що для проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків і зборів (в тому числі, єдиного внеску), за результатами якої складено акт від 19.10.2017 № 302/12-32-13-14/ НОМЕР_2 та прийняті оскаржені позивачкою рішення, у контролюючого органу були законні підстави. Цій перевірці передувала документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання позивачкою вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 21.10.2016, що була призначена та проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК), ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 у кримінальному провадженні від 10.05.2016 №42016101010000112, наказу від 26.05.2017 №322, а результати якої були оформлені актом від 13.06.2017 № 158/13-32-13-14-НОМЕР_2. Правомірність перевірки, призначеної згідно з наказом від 26.05.2017 №322, зокрема підстав для її проведення, підтверджено в постанові Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 у справі №812/821/17, яке набрало законної сили. У зв`язку поданням позивачкою заперечень до акта перевірки від 13.06.2017 №158/13-32-13-14-НОМЕР_2 та додаткових документів згідно з наказом від 25.07.2017 №427 було вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК.

ГУ ДФС доводило, що правомірно визначило об`єкт нарахування єдиного внеску на підставі інформації про суми грошових коштів, які поступили на розрахунковий рахунок, відкритий позивачці в банку, від інших суб`єктів підприємницької діяльності.

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 23.05.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018, в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог вмотивований, зокрема, тим, що у контролюючого органу були правові підстави для перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску позивачкою. При цьому суд застосував норму частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та послався на обставини, встановлені в судових рішеннях, ухвалених в адміністративній справі №812/821/17 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки від 26.05.2017 №322, визнання протиправними дій з проведення перевірки. На підставі оцінки доказів, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС довело перевищення позивачкою у ІІ кварталі 2015 року річної суми доходу 20' 000' 000,00 грн (платіж від 10.04.2015 по розрахунковому рахунку, відкритому позивачці банком), у зв`язку з чим вона повинна була з 01.07.2015 перейти на загальну систему оподаткування, а відтак нарахувати та сплатити єдиний внесок у розмірі 34,7%, виходячи із суми отриманого чистого доходу та з урахуванням норми пункту 3 частини 1 статті 7 розділу ІІІ Закону №2464-VI щодо максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, а саме: за ІІІ-ІV квартали 2015 року - 44127,26 грн (максимальна величина бази нарахування -135' 116,00 грн); за І-ІІІ квартали 2016 року - 36759,36 грн (максимальна величина бази нарахування -174' 050,00 грн).

Такі висновки суди попередніх інстанцій зробили, застосувавши, зокрема норми пунктів 292.1, 292.4, 292.6 статті 292, підпункту 296.1.1 пункту 296.1, пунктів 296.3, 296.5 статті 296, пункту 298.2 статті 298 ПК.

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вимога та рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийняті контролюючим органом неправомірно, оскільки податкова перевірка дотримання нею вимог Закону №2464-VI була проведена безпідставно (перевірка була призначена згідно з ухвалою слідчого судді у кримінальній справі про проведення перевірки дотримання законодавства щодо сплати податків та зборів, а не єдиного внеску). Крім того, згідно з відомостями з реєстру платників єдиного податку вона з 01.01.2015 по 21.10.2016 (період, за який проведена перевірка) була платником єдиного податку 3-ї групи, і цей податковий статус на момент прийняття оскаржуваних рішень не був анульований. У зв`язку з цим, відповідач не мав права застосовувати інші ставки для нарахування єдиного внеску, ніж ті, що передбачені для платника єдиного податку 3-ї групи. Позивачка зазначає, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки договору доручення від 23.02.2015 №2302-1, який вона уклала з ТОВ ''ХАЙ ВЕЙ ГРУП'', на предмет його дійсності та виконання, обмежившись лише посиланням на те, що оригінал договору не був наданий під час перевірки, а операції на його виконання не були відображені у звітних документах. Суди безпідставно прийняли за докази інформацію з електронних файлів, що не відповідають ознакам електронного документа та не є допустимими доказами, оскільки записані на носії інформації невідомого походження та з несанкціонованими змінами, що були зроблені невідомими особами у різний час. Наголошує, що відповідно до пункту 1 статті 292.1 ПК оподатковуваним доходом платника податків є саме дохід, а не ''надходження грошових коштів на рахунок'', тобто при визначенні оподатковуваного доходу, як бази нарахування єдиного внеску, протиправно обмежуватися лише інформацією про надходження коштів на банківський рахунок.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шипуліної Т.М., суддів Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. ухвалою від 12.09.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 у цій справі.

На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19.11.2020 №2246/0/78-20 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №812/111/18 між суддями, про що складено протокол від 24.11.2020.

Для розгляду справи №812/111/18 визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Усенко Є.А., судді Гімон М.М., Гусак М.Б.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 у кримінальному провадженні від 10.05.2016 №42016101010000112 про призначення позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства України, в тому числі, фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків, та у зв`язку із перенесенням строку призначеної на виконання вищевказаної ухвали слідчого судді перевірки (через втрату позивачкою документів та спливу строку (90 днів), встановленого для відновлення втрачених документів) ГУ ДФС видано наказ ''Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки''. від 26.05.2017 №322 стосовно позивачки.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 у справі №812/821/17, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ ДФС про скасування наказу від 26.05.2017 №322 відмовлено.

За результатами перевірки, проведеної на підставі наказу від 26.05.2017 №322, ГУ ДФС складено акт від 13.06.2017 №159/12-32-13-14/ НОМЕР_2 .

У зв`язку із поданням позивачкою заперечень до цього акта та додаткових документів 25.07.2017 ГУ ДФС видало наказ №427 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 21.10.2016. Правовою підставою проведення позапланової перевірки в наказі зазначено, зокрема підпункт 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК та пункт 2 статті 13 Закону №2464-VI.

За результатами перевірки посадовими особами ГУ ДФС, які проводили перевірку на підставі наказу від 25.07.2017 №427, складено акт перевірки від 19.10.2017 №302/12-32-13-14/ НОМЕР_2 . У акті зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачкою, зокрема норм частин другої, третьої пункту 1 статті 7 розділу III Закону №2464-VI та заниження нею (несплата) суми єдиного внеску на 80' 886,62 грн, в тому числі за 2015 рік на 44' 127,26 грн, за 2016 рік на 36' 759,36 грн (при цьому в акті встановлено, що розмір доходу позивачки, яка сплачувала податки як платник єдиного податку 3-ї групи, у II кварталі 2015 року перевищив 20 млн. грн, тобто граничний розмір обсягу доходу, встановленого для платників єдиного податку цієї групи). Також в акті перевірки зроблено висновок, що позивачка порушила частину другу статті 6 Закону №2464-VI, пункт 44.3 статті 44, пункт 85.2 статті 85 ПК, оскільки не подавала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016 рік та не забезпечила зберігання первинних, а також інших документів з питань обчислення і сплати належних сум податків (внеску) протягом установлених строків їх зберігання, не надала до перевірки оригіналів документів за період, що перевірявся.

На підставі зазначеного актa ГУ ДФС прийняло рішення від 28.11.2017 №0030671314, №0030701314 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 28.11.2017 №Ф-0030691314, які є предметом оскарження у цій справі.

Встановлене нормами статей 75-86 ПК правове регулювання визначає обов`язкові умови, за наявності яких перевірка може вважатися правомірною.

Застосування норм цих статей у системному зв`язку дозволяє зробити висновок, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи: визначення підстав для проведення перевірки; прийняття рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи); допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки у разі, якщо проводиться виїзна документальна перевірка або фактична перевірка; вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Правомірні дії контролюючого органу на всіх етапах проведення перевірки породжують юридичний факт перевірки, внаслідок якого у контролюючого органу виникає повноваження зробити висновок щодо виконання платником податків податкового обов`язку або вчинення податкового правопорушення з прийняттям відповідного рішення.

Вичерпний перелік випадків, у яких контролюючий орган має право проводити документальну позапланову (в тому числі, невиїзну) перевірку, встановлений пунктом 78.1 статті 78 ПК.

Згідно з підпунктом 78.1.5 цього пункту документальна позапланова перевірка здійснюється у разі подання платником податків в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Позивачка не оспорює, що у ГУ ДФС були передбачені підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК підстави для проведення згідно з наказом від 25.07.2017 №427 документальної позапланової невиїзної перевірки, так само, як не оспорює, що при цьому перевірка контролюючим органом декларування нею оподатковуваного доходу за 2015 та 2016 роки не виходила за межі заперечень до акта перевірки від 13.06.2017 №159/12-32-13-14/ НОМЕР_2 .

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач, видавши наказ від 25.07.2017 №427 про проведення перевірки стосовно позивачки та провівши перевірку, діяв на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, відповідає правильному застосуванню вище наведених норм матеріального права.

Довід позивачки, що перевірка щодо сплати нею єдиного внеску була проведена незаконно, зважаючи на те, що згідно з ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 призначалася перевірка з питань дотримання законодавства щодо сплати податків та зборів, а не єдиного внеску, який не входить в систему оподаткування, колегією суддів відхиляється як такий, що не відповідає обставинам у справі. Як вже зазначено, підставою для призначення позапланової документальної невиїзної перевірки згідно з наказом від 25.07.2017 №427 було подання позивачкою заперечень на акт попередньої перевірки. В цьому наказі правовою підставою проведеної перевірки зазначено, в тому числі пункт 2 статті 13 Закону №2464-VI. Оскільки база визначення зобов`язань з єдиного внеску співпадає з базою визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (отриманий дохід), перевірка правильності сплати позивачкою єдиного внеску не була поза межами питань, що були предметом оскарження при поданні позивачкою заперечень до акта перевірки від 13.06.2017 №159/12-32-13-14/ НОМЕР_2 .

Під час перевірок контролюючий орган може одночасно перевіряти питання дотримання вимог як податкового, валютного та іншого законодавства, так і законодавства з єдиного внеску, що входить до його повноважень як органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, та на який покладено контроль за його дотриманням відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка з 01.01.2015 по 21.10.2016 як фізична особа-підприємець сплачувала єдиний податок у відповідності з умовами обраної нею спрощеної системи оподаткування платника єдиного податку 3-ї групи. Однак, податкову декларацію платника єдиного податку за ІІІ квартал 2016 року позивачка не подала, а під час перевірки не надала також книгу обліку доходів. Позивачка не була зареєстрована платником податку на додану вартість.

За визначенням, наведеним у статті 291 ПК, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених підпунктом 297.1 статті 297 ПК України.

Згідно з підпунктом 1 пункту 292.1 статі 292 ПК доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (пункт 292.6 статті 292 ПК).

Платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 пункту 296.1статті 296 ПК.

Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів (підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 ПК).

Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579, (набрав чинності з 28.07.2015; далі - Порядок №579).

Пунктом 296.3. статті 296 ПК встановлено, що платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пункту 296.5. цієї ж статті отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1-296.5.5 цієї статті.

Сума перевищення обсягу доходу відображається у податковій декларації за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення (пункт 296.6 статті 296 ПК).

Згідно з положеннями пункту 3 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК платники єдиного податку третьої групи зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК в редакції до внесення змін згідно із Законом від 24.12.2015 №909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, граничний обсяг річного доходу для платників єдиного податку третьої групи був встановлений на рівні 20 млн. грн.

Відповідно до підпункту 299.11 статті 299 ПК у разі виявлення контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Згідно з випискою із розрахункового рахунку НОМЕР_3 , відкритого у ПАТ КБ ''Приватбанк'' ФОП ОСОБА_1 , 10.04.2015 на цей рахунок надійшли грошові кошти, з урахуванням яких річний дохід позивачки за 2015 рік перевищив 20 млн. грн (а.с. 211, т.1-й).

Надавши з дотриманням вимог статті 90 КАС оцінку доказам у справі, що були надані сторонами, та правильно застосувавши норму частини другої статті 77 цього Кодексу щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративній справі, в якій оскаржується його рішення, дія чи бездіяльність, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що ГУ ДФС довело перевищення позивачкою у ІІ кварталі 2015 року річної суми доходу 20 млн. грн, у зв`язку з чим вона повинна була з 01.07.2015 перейти на загальну систему оподаткування, а також нараховувати єдиний внесок у розмірі 34,7%, виходячи із суми чистого доходу (з урахуванням норми пункту 3 частини 1 статті 7 розділу ІІІ Закону №2464-VI щодо максимальної величини бази нарахування єдиного внеску). Та обставина, що стосовно неї не було прийнято рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку, не означає, що у неї не було обов`язку з 01.07.2015 сплачувати податки відповідно з умовами загальної системи оподаткування та єдиний внесок.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що визначені законодавством (пункти 1 та 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VI).

База нарахування та порядок обчислення і сплати єдиного внеску для відповідних категорій платників єдиного внеску визначені статтями 7 та 9 Закону №2464-VI.

Відповідальність платника у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску, а також у разі неподання або несвоєчасного подання звітності передбачена статтею 25 вказаного Закону.

Доводи позивачки, що висновок ГУ ДФС про заниження нею оподатковуваного доходу за 2015 рік на 77' 171' 048,00 грн та за 2016 рік на 56' 403' 472,85 грн зроблений не у спосіб, встановлений нормами ПК, а саме, не на підставі облікових документів, суди попередніх інстанцій відхилили обґрунтовано.

Суд встановив, що позивачка до перевірки не надала книгу обліку доходів, а надала лише копії документів з посиланням на втрату документів та на неможливість їх відновити. Надані копії документів не спростовують висновку ГУ ДФС в акті перевірки щодо отриманих позивачкою доходів у 2015-2016 роках.

На розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ КБ ''Приватбанк'' ФОП ОСОБА_1 , з 01.01.2015 по 26.10.2016 надійшли грошові кошти в загальній сумі 187718894,53 грн, в тому числі, від ТОВ ''ДСМ ІНЖЕНЕРІНГ'' (код ЄДРПОУ 39449695), від ТОВ ''КОЛТОН'' (код ЄДРПОУ 39725769) та від ТОВ ''МАРІОН ТРЕЙДЕРІНГ'' (код ЄДРПОУ 40108515) 28' 828' 757,50 грн. Стосовно цих товариств у вироках судів встановлені обставини щодо фіктивного підприємництва (вирок Печерського районного суду м. Києва від 27.04.2016 у справі №757/9003/06-к, вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26.09.2017 у справі №752/17796/16-к). У цей же період часу із зазначеного розрахункового рахунку списано (сплачено) грошові кошти в загальній сумі 186' 869' 646,85 грн.

Оцінюючи доводи сторін щодо підстав визначення розміру оподатковуваного доходу позивачки за 2015 - 2016 роки, суди попередніх інстанцій взяли до уваги, що в судовому процесі представник позивача не заявляв про не відповідність загальної суми коштів, щодо яких зафіксована інформація, як отриманих позивачкою, на оптичних дисках CD-R, наданих ГУ ДФС слідчим (супровідний лист від 03.10.2017) (ця інформація була використана ГУ ДФС під час перевірки), сумі грошових коштів в роздруківці з розрахункового рахунку позивачки. Заперечення представника позивачки стосувалися призначення платежів з посиланням на те, що грошові кошти надходили на рахунок позивачки відповідно до договору доручення від 23.02.2015 №2302-1 з ТОВ ''Хай ВЕЙ ГРУП'' та сплачувалися нею за вказівкою останнього іншим особам. Дохід же позивачки складала комісійна винагорода за договором доручення.

На підставі роздруківки з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій встановили, що впродовж періоду, охопленого перевіркою, з цього рахунку були перераховані кошти в загальній сумі 166' 989' 742,00 грн на карткові рахунки громадян (перелік рахунків наведено у додатку №5 до акта перевірки), які не є підприємцями, з призначенням платежу ''повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договорів'', в тому числі на карткові рахунки громадян, місце проживанням яких є тимчасово непідконтрольна територія України. У той же час, платежі від ТОВ ''ХАЙ ВЕЙ ГРУП'' на рахунок позивачки на підставі договору доручення не надходили. Позивачка не надала первинних документів на підтвердження укладення та виконання договору доручення від 23.02.2015 №2302-1, зокрема актів виконаних робіт, не надала суду переконливих пояснень щодо ділової мети при укладенні цього договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачка не спростувала надані ГУ ДФС докази, що грошові кошти, які були зараховані на її банківських рахунок, є її доходом.

Абзацом першим пункту 44.6. статті ПК встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7. цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7. цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (абзац другий пункту 44.7. ПК).

Відповідно до частини першої пункту 85.2. статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4. статті 85 ПК.

Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6. статті 44 ПК до їх відсутності.

Зважаючи на те, що позивачка не надала до перевірки книги обліку доходів, облікових документів, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням інформації про доходи позивачки, отриманої внаслідок заходів податкового контролю та в процедурах кримінального провадження в установленому законом порядку.

Доводи позивачки в касаційній скарзі про не відповідність судових рішень, ухвалених у справі, нормам матеріального та процесуального права, не знайшли підтвердження під час касаційного перегляду справи та не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак