Ухвала

від 08.02.2021 по справі 752/18523/13-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 лютого 2021року

м. Київ

cправа № 752/18523/13-к

провадження № 51- 288 ск21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

встановив:

Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд зазначених судових рішень.

Одночасно прокурор просить поновити строк касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року. Як на підставу для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження посилається на відсутність у нього та в Єдиному держаному реєстрі судових рішень тексту оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Суд вважає, що доводи у клопотанні прокурора про поновлення строку касаційного оскарження заслуговують на увагу, тому є підстави для поновлення цього строку.

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.

Згідно з пунктом 4 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Однак касаційна скарга прокурора не відповідає зазначеним вимогам кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України прокримінальну відповідальність чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при постановленні судових рішень, навести конкретні аргументи в обгрунтування кожної позиції.

Проте, посилаючись, на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів, доводи касаційної скарги прокурора по суті зводяться до його вказівок на неповноту судового розгляду, незгоди з наданою судами оцінкою доказам та по суті, заперечення правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При цьому прокурор наводить свою версію оцінки доказів як обґрунтування того, що виправдання засуджених є неправильним. До того ж, прокурор, за змістом касаційної скарги стверджує про неправомірність виправдання та зміни кваліфікації дій ОСОБА_4 , проте, у прохальній частині касаційної скарги порушує питання про перегляд зазначених судових рішень лише стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Крім того, прокурор зазначає, що апеляційний суд не надав оцінки доводам апеляційної скарги прокурора та не навів переконливих мотивів на їх спростування. При цьому прокурор не конкретизує, які саме доводи його апеляційної скарги були залишені поза увагою апеляційним судом, а наведені у касаційній скарзі твердження прокурора по суті зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду, викладеними в оскаржуваній ухвалі. До того ж, прокурор посилається на істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог, зокрема, ст. ст. 86, 87, 94 КПК України при оцінці доказів, однак не конкретизує, у чому полягали такі порушення у контексті кожної з цих статей та у їх взаємозв?язку і яким чином вони вплинули на законність остаточного рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 427 КПК України, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються, проте, прокурор, крім іншого, не додав до касаційної скарги копію оскаржуваного вироку.

Вищенаведене, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до ст. 429 КПК України, суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху і надає особі, яка подала скаргу, необхідний строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 429 КПК України, Суд,

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.

постановив:

Поновити прокурору строк касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Касаційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 залишити без руху та надати строк для усунення недоліків п`ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3