Рішення

від 27.01.2021 по справі 399/666/20

ОНУФРІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 399/666/20

Провадження № 2/399/19/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2021 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., представника позивача Любченка В.М. , представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в приміщенні суду цивільну справу за позовом сільськогосподарського кооперативу Україна до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна, про визнання договору емфітевзису недійсним,

встановив:

Позивач СК Україна звернувсь до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна, в якому просить визнати договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) укладений 21 лютого 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо користування земельною ділянкою загальною площею 5, 5586 га (кадастровий номер 3524684700:02:000:1164), що знаходиться на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою В.М. про, що зроблено запис в реєстрі за № 350, недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину. Крім того просив скасувати запис про проведену державну реєстрацію іншого речового права, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зроблений за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51267600 державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської Ганночка В.М. на земельну ділянку з реєстраційним номером 398433935246, що розташована на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524684700:02:000:1164 за правокористувачем ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивує тим, що 15 листопада 2007 року між Сільськогосподарським кооперативом "Україна" та ОСОБА_5 був укладений договір оренди землі, який був зареєстрований у Онуфріївському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2010 року за № 041038100800.

Відповідно до п. 1. вищевказаного Договору оренди ОСОБА_5 передала СК Україна в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району. Кіровоградської області. В оренду була передана земельна ділянка загальною площею 5, 56 га з кадастровим номер 3524684700:02:000:1164, яка належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ділянку Серія РІ № 347640 від 27.08.2002 року.

Як позивачу стало відомо - ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_5 померла, й після неї відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі на спірну земельну ділянку. У липні 2014 року до СК Україна звернувся ОСОБА_4 , який повідомив, що він успадкував після ОСОБА_5 земельну ділянку кадастровий номер 3524684700:02:000:1164, що знаходиться на території Млинківської сільської ради, й надав позивачу копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане Державним нотаріусом Онуфріївської державної нотаріальної контори Оніщенко А.А. 03.07.2014 року та зареєстроване за № 1250.

Згідно з п. 8 договору оренди - договір укладено на 10 років з моменту державної реєстрації. Відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації . Пунктом 43 договору оренди також визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації .

Оскільки договір оренди був зареєстрований 10.03.2010 року, то відповідно до п. 43 та ст. 18 Закону України Про оренду землі , він набув чинності 10.03.2010 року й мав припинити свою дію через 10 років - тобто 10.03.2020 року. Проте, як позивачу стало відомо - 21.02.2020 року ОСОБА_4 добре знаючи, що його земельна ділянка знаходиться в оренді у СК Україна , уклав одночасно договір емфітевзису № 350 із громадянином ОСОБА_2 .

15.06.2020 року позивачу стало відомо з державного реєстру речових прав на нерухоме майно що, приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою Валентиною Михайлівною на земельну ділянку кадастровий номер 3524684700:02:000:1164 було зареєстроване право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ОСОБА_2 (номер запису 35611335).

СК Україна вважає що такі дії відповідачів порушують його законне право оренди земельної ділянки.

На момент смерті ОСОБА_5 була орендодавцем земельної ділянки кадастровий номер 3524684700:02:000:1164 за договором оренди землі з СК Україна від 15 листопада 2007 року, оскільки договір був діючим й земельна ділянка їй не поверталася. Відповідно вона мала права та обов`язки, які увійшли до складу спадщини й були прийняті її спадкоємцем ОСОБА_4 як спадкоємцем. Факт прийняття спадщини підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 03 липня 2014 року.

Крім того, пунктом 34 договору оренди землі визначено, що дія договору припиняється у разі: - закінчення строку, на який його було укладено; - придбання орендарем земельної ділянки у власність; - викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з метою суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; - ліквідації юридичної особи орендаря.

Позивач вважає, що відповідачі, укладаючи договір емфітевзису 21.02.2020 року стосовно земельної ділянки, яка на абсолютно законних підставах знаходиться на умовах оренди у позивача в користуванні, порушили законне право СК Україна на володіння та користування земельною ділянкою, оскільки двох користувачів на одній земельній ділянці не може бути.

Отже, спірний договір емфітевзису, укладений 21.02.2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , порушує право позивача на користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі від 15 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та позивачем - СК Україна .

21 серпня 2020 року у даній цивільній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

18 вересня 2020 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 було подано заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

28 жовтня 2020 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 подано відзив на позову заяву, в якому він позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити та зазначив, що дійсно, між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір оренди землі щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524684700:02:000:1164, який був зареєстрований в Онуфріївському РВ КРФ ДП Центр ДЗК 10.03.2010 року. Вказаний договір був укладений на 10 років з моменту його реєстрації. Таким чином право оренди земельної ділянки за вказаним договором закінчувалося 10.03.2010 року, що не заперечується відповідачем і відповідає закону. Таким чином, договір оренди припинив свою дію 10.03.2020 року. Відповідач ОСОБА_4 став власником земельної ділянки в порядку спадкування і ним на адресу позивача 11.03.2020 року було надіслано повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди землі і наголошено на небажанні в подальшому продовжувати договір оренди та необхідності повернути земельну ділянку відповідно до умов договору на підставі акту прийому-передачі.

Також зазначив, що позивач з невідомих причин не зазначає про те, що ним до закінчення строку дії договору направлялися листи-повідомлення з пропозицією про поновлення зазначеного договору оренди землі. Зважаючи на те, що строк дії договору закінчується 10.03.2020 року, діючи відповідно до ст.. 33 ЗУ Про оренду землі , умов договору, ОСОБА_4 здійснив всі залежні від нього дії щодо повідомлення позивача про закінчення строку дії договору оренди. Представник відповідача вважає, що у зв`язку з припиненням договору оренди землі, відсутності згоди у орендодавця щодо його поновлення на новий строк, право позивача на використання спірної земельної ділянки закінчилося. Факт укладання договору емфітевзису, за наявності повідомлення орендодавця про відсутність в будь-якій формі продовжувати орендні відносини з позивачем, на спірні правовідносини не впливає і не порушує жодних прав попереднього орендодавця.

Представник відповідача у відзиві, також зазначив, що договір оренди (найму) відрізняється від договору про встановлення емфітевзису як по суті так і за змістом правового регулювання. Тому переважне право наймача не поширюється на випадки укладення власником речі договору про встановлення емфітевзису. Закон не встановлює заборону на визначення емфітевтичного права на майбутнє. Вважає, що оскільки позивач не додав жодного документу, який би підтверджував державну реєстрацію права оренди за позивачем в ДЗК або Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстратором при проведенні реєстрації емфітевтичного права, не було порушено жодних вимог закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Також зазначив, що твердження позивача про те, що на спірній земельній ділянці перебуває його врожай не відповідає дійсності, оскільки СК Україна , отримавши листи-повідомлення від відповідача ОСОБА_4 щодо небажання продовжувати орендні відносини та поновлювати договір оренди землі, не зазначаючи жодних відомостей щодо проведення будь-яких польових робіт на раніше орендованій земельній ділянці чи про необхідність завершення польового циклу.

Між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_6 12.03.2020 року було укладено договір № 5 про надання агротехнічних послуг. На виконання зазначеного договору згідно із завданням замовника виконавчем виконані агротехнічні роботи по посіву на спірній земельній ділянці соняшника. За відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували проведення польових робіт, посів сільськогосподарських культур та доказів користування земельною ділянкою після 10.03.2020 року, доводи позивача про право власності на врожай є надуманими та спрямованими на заволодіння земельною ділянкою, яка на праві власності належить ОСОБА_4 .

Ухвалою від 28.10.2020 року суд перейшов від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.

Ухвалою від 19.11.2020 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача Любченко В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позові, просив договір емфітевзису визнати недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та надав пояснення згідно поданого до суду відзиву.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі не подавав.

Третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка В.М. в судове засідання не з`явилась, про місце та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без її участі не подавала.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, власники земельної ділянки зобов`язані керуватися цими нормами та принципами, не допускаючи порушень прав орендаря землі.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно зі ст. 24 Закону України Про оренду землі орендар має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування збитків, заподіяних земельній ділянці громадянами та юридичними особами, включаючи орендодавця. Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 , 1932 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 належала земельна ділянка площею 5, 5586 га кадастровий номер 3524684700:02:000:1164 /а.с. 17-19/.

15 листопада 2007 року між орендодавцем ОСОБА_5 та СК Україна було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524684700:02:000:1164, який був зареєстрований у Онуфріївському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2010 року за № 041038100800. У п. 7 вказаного договору сторони узгодили, що договір укладено строком на 10 років з моменту реєстрації договору. Після закінчення строку договору оренди, орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен у термін не пізніше 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, п. 40 сторони узгодили, що у разі закінчення дії договору до закінчення польових робіт договір оренди продовжує свою дію до повного завершення польових робіт. /а.с. 13-15/.

3 липня 2014 року ОСОБА_4 , як спадкоємцю померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з земельної ділянки розміром 5, 5586 га, кадастровий номер 3524684700:02:000:1164, яка розташована на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області /а.с. 19-23/.

21 лютого 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису). Предметом оспорюваного правочину є земельна ділянка загальною площею 5, 5586 га з кадастровим номером 3524684700:02:000:1164, розатшована за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район Млинківської сільської ради /а.с. 9-12/.

Згідно довідки про посіви за вих. № 757 від 30.07.2020 року СК Україна на земельній ділянкі з кадастровим номером 3524684700:02:000:1164 належній ОСОБА_4 площею 5, 5586 га посіяно соняшник /а.с. 25-28/.

Згідно звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року, поданого СК Україна , посівна площа сільськогосподарської культури соняшника складає 529 га /а.с. 29 -30/.

11 березня 2020 року відповідачем ОСОБА_4 на адресу сільськогосподарського кооперативу Україна було надіслано листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі /а.с. 62/. Вказаний лист-заперечення СК Україна отримало 21.04.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням Укрпошти /а.с. 63/.

12 березня 2020 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір № 5 про надання агротехнічних послуг, згідно якого виконавець ОСОБА_6 зобов`язується за завданням замовника, надати замовнику агротехнічні послуги на земельній ділянці з кадастровим номером 3524684700:02:000:1164 площею 5, 5586 га, яка розташована на території Млинківської сільської ради з використанням сільськогосподарської техніки /а.с. 60/.

Відповідно до завдання замовника за договором № 5 про надання агротехнічних послуг від 12 березня 2020 року замовник ОСОБА_2 (Замовник) просить ОСОБА_6 (Виконавця) надати наступні агротехнічні послуги: передпосівна підготовка грунту на земельній ділянці 3524684700:02:000:1164; посів на земельній ділянці сільсогосподарської культури - соняшника; збирання урожаю (сільськогосподарської продукції) /а.с. 61/.

Поновлення договору оренди землі передбачено ст. 33 Закону України Про оренду землі № 161-XIV від 06.10.1998 року. Вказана норма зазначає, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Судом встановлено, що п. 7 договору оренди землі від 15 листопада 2007 року зазначено, що орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Таким чином, суд приходить до висновку, що бажаючи продовжити дію договору, орендар СК "Україна" зобов`язаний звернутись до орендаря ОСОБА_4 не пізніше 10 лютого 2020 року (враховуючи, що термін дії договору припиняється 10.03.2020 року), додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди.

Проте, позивачем СК "Україна" в підтвердження своїх позовних вимог не надано доказів звернення до орендодавця в передбачений договором строк з листом-повідомленням та проект додаткової угоди, проте до відзиву представником відповідача ОСОБА_3 додано лист-повідомлення від 11 березня 2020 року, в якому відповідач ОСОБА_4 заперечує в поновленні договору оренди землі на лист-повідомлення СК "Україна про поновлення договору оренди землі від 03.02.2020 року № 362.

В позовній заяві позивач посилається на п. 40 договору оденди землі від 15 листопада 2007 року, в якому сторони узгодили, що у разі закінчення дії договору до закінчення польових робіт договір оренди продовжує свою дію до повного завершення польових робіт та стверджує, що станом на 10.03.2020 року польові роботи на орендованих земельних ділянках не були припинені через незавершений цикл сільскогосподарських робіт. На день звернення до суду з позовом, тобто станом на 18.08.2020 року на земельній ділянці й досі знаходяться посіви соняшника, що належать позивачу на праві пласності, й тому договір продовжив свою дію до повного завершення польових робіт.

На підтвердження даної обставини СК "Україна" надано довідку про посіви за вих. № 757 від 30.07.2020 року, згідно якої на земельній ділянкі з кадастровим номером 3524684700:02:000:1164, належній ОСОБА_4 площею 5, 5586 га посіяно соняшник /а.с. 25-28/ та звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року, поданий СК Україна /а.с. 29, 30/, проте суд, не бере до розгляду дані докази, оскільки дані документи є неналежними доказами і не містять інформації щодо предмету доказування.

Інших доказів на підтвердження проведення польових робіт та знаходження посівів соняшника на спірній земельній дліянці, належній ОСОБА_4 , позивачем не надано.

Натомість, до відзиву представником відповідача ОСОБА_2 додано договір № 5 від 12 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про надання агротехнічних послуг, згідно якого виконавець ОСОБА_6 зобов`язується за завданням замовника, надати замовнику агротехнічні послуги на земельній ділянці з кадастровим номером 3524684700:02:000:1164 площею 5, 5586 га, яка розташована на території Млинківської сільської ради, з використанням сільськогосподарської техніки /а.с. 60/.

Згідно зі статтю 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Отже, відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. У разі недотримання цієї процедури орендарем його переважне право на укладення договору оренди землі припиняється.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99 цс20) Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що статтею 33 Закону України Про оренду землі було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Тобто, маючи намір продовжити дію договору, орендар був зобов`язаний звернутись до орендаря не пізніше 10 лютого 2020 року (враховуючи термін дії договору до 10 березня 2020 року), додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди. Згідно матеріалів справи позивач повідомив орендодавця про намір реалізувати переважне право, однак не надав суду жодного доказу такого звернення, не зазначив коли саме він звернувся з таким листом, та чим це можливо підтвердити.

На думку суду позивачем СК "Україна" не дотримано встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі процедури поновлення договору оренди земельної ділянки, а тому його право на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 693/26/18 (провадження № 61-44949св 18) Касаційний цивільний суд Верховного Суду зазначив, що згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76-81 ЦПК. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ЦПК України). Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів) який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Незважаючи на те, що договір про право користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено 21 лютого 2020 року, до закінчення 10 березня 2020 року дії договору оренди між позивачем СК "Україна" та ОСОБА_4 , проте у зв`язку з припиненням переважного права СК "Україна" на укладення договору оренди землі, відсутні підстави для визнання недійсним договору емфітевзису, оскільки право оренди позивача у зв`язку з його укладенням не порушуються.

Враховуючи, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках /ч. 1 ст. 13 ЦПК України/, в задоволенні позову Сільськогосподарського кооперативу "Україна" слід відмовити, оскільки позивачем не доведено належними та достатніми доказами, що спірна земельна ділянка, що належить ОСОБА_4 , після закінчення строку, на який було укладено договір оренди (10.03.2020), фактично знаходилась в його користуванні, та на день звернення до суду з позовом та на спірній земельній ділянці знаходились посіви соняшника, що належали позивачу та, що оспорюваний договір емфітевзису, укладений між відповідачами, порушив право СК "Україна" на користування земельною ділянкою. Враховуючи, що в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору про право користування (емфітевзису), укладеного 21 лютого 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відмовлено, відсутні підстави для скасування запису про його державну реєстрацію.

На підставі ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому враховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати понесені позивачем, які складаються з судового збору слід залишити за ним.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 53, 54, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову сільськогосподарського кооперативу Україна до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна, про визнання договору емфітевзису недійсним відмовити.

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 03 лютого 2021 року.

Суддя М.М. Лях