Рішення

від 09.02.2021 по справі 756/11485/17

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 756/11485/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Корнєвої Ю.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. ОСОБА_3 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач посилається на те, що 11.10.2014 між нею та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3223182000:05:004:0004. ОСОБА_4 підтвердила позивачу та нотаріусу Незнайко Є.В. здійснення повного розрахунку, про що було додатково зазначено в самому договорі. Після цього відповідач з грошима за земельну ділянку уїхала, а ОСОБА_8 , позивач та її чоловік залишились підписувати договір купівлі-продажу земельної ділянки. У зв`язку з тим, що земельна ділянка була набута у спільній власності подружжя, ОСОБА_8 , як колишній чоловік ОСОБА_4 , підписав нотаріальну згоду на продаж дружиною даної ділянки. Пізніше, двоюрідною сестрою ОСОБА_4 , ОСОБА_9 був поданий позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним під приводом того, що ОСОБА_4 не мала права заключали даний договір без згоди членів фермерського господарства. ОСОБА_4 , яка є продавцем за договором та одночасно співвідповідачем за цим позовом своєю письмовою заявою до суду повністю визнала цей позов. Такі дії ОСОБА_4 свідчать про те, шо це заздалегідь сплановані дії, які були здійснені за змовою членів Фермерського господарства для отримання грошових коштів за земельну ділянку, а потім позбавлення права власності покупця на неї. 08.09.2015 рішенням Обухівського районного суду Київської області договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2014, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , визнано недійсним. 20.10.2015 ухвалою апеляційного суду Київської області рішення Обухівського районного суду Київської області від 08.09.2015 року залишено без змін. 30.03.2016 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Обухівського районного суду Київської області від 08.09.2015 та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20.10.2015 залишено без змін. 25.07.2017 дану земельну ділянку ОСОБА_4 зареєструвала на себе, але кошти отримані за дану земельну ділянку у розмірі 498808,37 грн. позивачу повернуті не були. Враховуючи викладене, позивач, з урахуванням збільшених позовних вимог, просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість у розмірі 794635,25 грн. (498808,37 грн. основний борг + 222019,53 грн. інфляційні втрати + 73807,35 грн. три відсотки річних).

1.2. Представник відповідача ОСОБА_2 надав суду письмові пояснення, з яких вбачається, що єдиним доказом, на який посилається позивач як на підставу передання відповідачу визначеної договором суми грошових коштів, є пункт 2.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким продаж земельної ділянки провадиться за ціною 498808,37 грн., які покупець ( ОСОБА_3 ) сплатив продавцю ( ОСОБА_4 в особі ОСОБА_6 ) повністю до підписання договору. Отже, визнання договору недійсним фактично означає, що такий договір відсутній як в цілому, так недійсні його окремі умови, зокрема, зазначені в п. 2.1. договору, а тому суд не може посилатися на такі умови як на доказ підтвердження здійснення розрахунків. При цьому, як вбачається із тексту договору, ОСОБА_4 при укладенні договору присутня не була, розрахунки безпосередньо з ОСОБА_4 за договором не здійснювались, а про власне укладення договору відповідач дізналась вже після його укладення. З довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., зареєстрованої в реєстрі за № 2869 вбачається, що ОСОБА_6 був наділений правом отримувати належні відповідачу грошові кошти. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту передання грошових коштів на виконання договору, в тому числі, доказів здійснення безготівкових розрахунків (виписок з банківських установ, платіжних доручень тощо), доказів готівкових розрахунків (розписок, актів приймання-передачі тощо) позивачем не надано. Також, представник відповідача звертає увагу, що відповідно до преамбули договору ОСОБА_4 , від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_6 , надалі іменований Продавець. Отже, преамбулою договору для зручності продавцем іменовано саме ОСОБА_6 , а не ОСОБА_4 . Крім того, факт отримання грошових коштів саме до моменту укладення договору додатково підтверджує неотримання таких коштів ОСОБА_4 ОСОБА_6 не передавав ОСОБА_4 кошти, одержані від продажу земельної ділянки за договором, а безпідставно зберіг та утримує їх. Враховуючи викладене, застосування реституції по відношенню до ОСОБА_4 у вигляді повернення грошових коштів є неможливим, оскільки саме ОСОБА_4 грошових коштів за недійсним договором не отримувала, що виключає її реституційний обов`язок повернути заявлену позивачем суму грошових коштів.

1.3. Представник позивача також надав до суду письмові пояснення, в яких висловив заперечення щодо вищевказаних пояснень представника відповідача. Зокрема вказав, що самі положення договору доводять факт розрахунків між сторонами. Саме визнання договору недійсним є необхідною підставою для пред`явлення цього позову. Обов`язок відповідача повернути грошові кошти є наслідком визнання договору недійсним. Якщо відповідач стверджує, що кошти за договором отримав її представник, то розрахунок все одно відбувся, адже правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Крім того, факт отримання коштів саме представником відповідача встановлений рішенням суду у іншій справі, а тому твердження позивача про отримання коштів безпосередньо відповідачем є недоведеним. ОСОБА_6 під час отримання коштів та ОСОБА_3 під час їх передачі перебували у шлюбі, а тому ОСОБА_3 є солідарним боржником як дружина повіреного ОСОБА_6 . Лише з моменту виконання солідарними боржниками їх обов`язку щодо повернення коштів ОСОБА_4 , в останньої може виникнути обов`язок повернути позивачу грошові кошти.

1.4. Відповідно до ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 27.03.2018, яка постановою Апеляційного суду міста Києва від 08.06.2018 залишена без змін, дану цивільну справу надіслано за підсудністю до Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

12.08.2020 цивільна справа №756/11485/17 надійшла до Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25.09.2020 скасовано захід забезпечення позову, який був застосований відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 11.12.2017 по цивільній справі №756/11485/17 у вигляді накладення арешту на земельну ділянку, площею 3,384 га, кадастровий номер 3223182000:05:004:0004, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Григорівська сільська рада, цільове призначення: для ведення селянського (фермерського) господарства, та яка належить ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.11.2020 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_6 .

1.5. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені у письмових поясненнях.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що на його думку, відповідач має обов`язок з повернення грошових коштів перед позивачем. Відносини між повіреним відповідача та відповідачем щодо передачі грошових коштів за договором мають вирішуватися окремо.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Згідно з копією довіреності, посвідченої 28.08.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., зареєстрованої в реєстрі за №2869, ОСОБА_4 уповноважує ОСОБА_6 , вчиняти від її імені наступні дії: розпоряджатися будь-яким чином належною їй земельною ділянкою, що розташована: Київська область, Обухівський район, Григорівська сільська рада, площею 3,3840 га, кадастровий номер 3223182000:05:004:0004, а також, зокрема, подавати від її імені будь-які документи, отримувати належні їй грошові кошти.

11.10.2014 між ОСОБА_4 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_6 (надалі іменований продавець), та ОСОБА_3 (надалі іменована покупець), був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., зареєстрований в реєстрі за № 229.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору ОСОБА_4 передає у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, а ОСОБА_3 приймає у власність земельну ділянку, площею 3,3840 га і сплачує обговорену цим договором грошову суму.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що предметом договору є земельна ділянка, кадастровий номер 3223182000:05:004:0004, розташована за адресою: територія Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Відповідно до п. 2.1. договору продаж земельної ділянки провадиться за 498808,37 грн., які покупець сплатив продавцю повністю до підписання цього договору. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану земельну ділянку. Зазначену в договорі ціну продажу продавець та покупець вважають вигідною для себе, її розмір не пов`язаний зі збігом якихось важких для них обставин та повністю їх задовольняє.

2.2. Відповідно до копії рішення Обухівського районного суду Київської області від 08.09.2015 по справі № 372/2416/15-ц, яке ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20.10.2015 було залишено без змін, позовні вимоги ОСОБА_9 задоволені та визнано недійним вищевказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2014 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. та зареєстрований в реєстрі за №229.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2016 по справі 372/2416/15-ц рішення Обухівського районного суду Київської області від 08.09.2015 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20.10.2015 залишено без змін.

2.3. ОСОБА_4 звернулася до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_6 про стягнення коштів у розмірі 1 056 201,59 гривень, з яких: 498808,37 гривень - сума грошових коштів, отриманих ОСОБА_6 за земельну ділянку за договором та не сплачених ОСОБА_4 , 51247,44 гривень - 3% річних, 506145,78 гривень - інфляційні втрати.

Позов мотивувала тим, що 11 жовтня 2014 року було укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 229, який від імені продавця підписано ОСОБА_6 на підставі зазначеної вище довіреності, а від імені покупця ОСОБА_3 . Вона при укладенні договору присутня не була, розрахунки з нею по договору не проводились, а про договір довідалась вже після його укладення.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 січня 2019 року по справі № 463/1444/18 вищевказаний було задоволено та стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 1056201 грн. 59 коп., а також судовий збір.

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року по справі № 463/1444/18 вищевказане рішення суду було залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року було відкрито касаційне провадження у справі № 463/1444/18. Станом на 09 лютого 2021 року у Сєвєродонецького міського суду Луганської області відсутні відомості про завершення розгляду справи № 463/1444/18 Верховним Судом.

3. Релевантні джерела права

3.1. За змістом статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 1212 ЦК визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

3.2. У відповідності до статті 239 ЦК правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Згідно із статтею 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 658 ЦК право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

3.3. Згідно із статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3.4. У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року по справі № 344/15586/16-ц вказано, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина 1 статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2020 року по справі № 916/667/18 зробила висновок, що положення договору про те, що сторона договору отримала належні їй платежі до підписання договору, свідчить про те, що сторони домовилися вважати сплату коштів, здійснену раніше за відсутності правових підстав, виконанням укладеного договору стороною, яка за цим договором мала сплатити гроші. Включення в договір купівлі-продажу положення про одержання однією стороною від іншої грошових коштів, у тому числі до підписання договору, є звичайною діловою практикою, зокрема при укладенні договорів фізичними особами.

3.5. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року по справі № 910/10156/17 дійшла висновку про те, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 вказано, що якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. З вищенаведених письмових доказів вбачається, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між сторонами, визнано недійсним за рішенням суду, яке набрало чинності 20.10.2015.

При цьому у вищевказаному договорі, який хоча і було визнано недійсним, проте який був укладений у письмовій формі та посвідчений нотаріально, сторони договору чітко вказали, що продаж земельної ділянки провадиться за 498808,37 грн., які покупець сплатив продавцю повністю до підписання цього договору. У тексті договору сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану земельну ділянку. Також сторони вказали, що зазначену в договорі ціну продажу продавець та покупець вважають вигідною для себе, її розмір не пов`язаний зі збігом якихось важких для них обставин та повністю їх задовольняє.

На думку суду, вищевказані обставини свідчать про доведеність факту повної оплати ціни договору позивачем та здійснення нею розрахунку за договором купівлі-продажу земельної ділянки.

4.2. Суд враховує, що станом на час укладення вищевказаного договору граничною сумою розрахунків готівкою фізичних осіб між собою була сума в розмірі 150000 грн. згідно постанови Правління НБУ від 06.06.2013 № 210. Разом з тим, порушення вказаного обмеження та відсутність доказів безготівкового перерахування суми в розмірі 498808 грн. 37 коп. позивачем на користь відповідача не спростовують факту підтвердження сторонами договору здійснення повного розрахунку за продаж земельної ділянки.

Стосовно аргументів представника відповідача про те, що договір підписувався від імені відповідача третьою особою ОСОБА_6 та гроші були отримані також ОСОБА_6 , а не відповідачем, суд зазначає наступне.

На думку суду, навіть у випадку, коли кошти за договором отримує представник продавця або коли представник продавця підписує договір, в якому є пункт про підтвердження отримання таких коштів, то із урахуванням положень статті 239 ЦК це створює цивільні права та обов`язки саме для тієї особи, яку він представляє. В разі визнання в подальшому підписаного договору недійсним, покупець має право пред`явити вимоги про повернення грошових коштів саме до продавця як до сторони недійсного правочину. Якщо ж продавець вважає, що її представник не передав їй коштів, отриманих за договором, то такий продавець може пред`явити вимогу до свого представника про стягнення з нього цих грошових коштів. При цьому визначальним є те, що право покупця отримати саме від продавця грошові кошти в порядку реституції за недійсним договором не може ставитися у залежність від передання або не передання представником продавця грошових коштів продавцю.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що результат вирішення справи № 463/1444/18 за позовом ОСОБА_4 про стягнення коштів зі свого колишнього представника ОСОБА_6 немає значення для правильного вирішення цієї справи. Суд повторює, що право покупця отримати саме від продавця грошові кошти в порядку реституції за недійсним договором не може ставитися у залежність від передання або не передання представником продавця грошових коштів продавцю.

Необґрунтованими є також твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_6 під час отримання коштів перебував у шлюбі із ОСОБА_3 , а тому ОСОБА_3 є солідарним боржником як дружина повіреного ОСОБА_6 . Суд зазначає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_6 діяв не як чоловік ОСОБА_3 та не в інтересах своєї сім`ї або подружжя, а як представник ОСОБА_4 , тобто в її інтересах. Отже, правочини, вчинені ОСОБА_6 від імені відповідача під час укладення договору-купівлі продажу, створили цивільні права та обов`язки саме для відповідача, а не для подружжя ОСОБА_6 та позивача.

Стосовно посилань представника відповідача на постанову Верховного Суду від 04 квітня 2018 року по справі № 489/420/17 суд зазначає, що вказана постанова ухвалена у справі, в якій обставини є повністю відмінними від обставин цієї справи. Зокрема, у справі № 489/420/17 правовідносини виникли у зв`язку з укладенням договору про принципи здійснення трейдером торгових операцій з валютами на ринку Forex за кошти інвестора. При цьому, у справі № 489/420/17 підлягало з`ясуванню питання щодо змісту прав і обов`язків сторін договору, фактичного виконання ними його умов, факту отримання грошових коштів за нікчемним договором, вибуття зарахованих на рахунок коштів, користування цими коштами та їх повернення або втрата.

На відміну від справи № 489/420/17, в цій справі є зрозумілим зміст прав і обов`язків сторін договору купівлі-продажу, фактичне виконання умов договору в частині сплати ціни договору беззаперечно підтверджується змістом самого договору. Суд повторює, що хоча цей договір і був визнаний недійсним, проте факт його укладення сторонами у письмовій формі, з нотаріальним посвідченням та із детальним підтвердженням в тексті договору факту повної оплати ціни договору є достатнім та належним доказом здійснення розрахунку за договором. Такий висновок суду узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2020 року по справі № 916/667/18.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 498808 грн. 37 коп. в якості розміру основного зобов`язання з повернення грошових коштів за недійсним правочином.

4.3. На підставі статті 625 ЦК, а також з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року по справі № 910/10156/17, суд вважає, що відповідач зобов`язана сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченняповернення грошових коштів за недійсним правочином, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіряючи правильність розрахунків позивача в цій частині суд зазначає, що обов`язок відповідача повернути позивачу безпідставно набуті грошові кошти виник 20.10.2015 - в день постановлення Апеляційним судом Київської області ухвали по справі № 372/2416/15-ц, яка набрала чинності негайно та на підставі якої рішення суду першої інстанції про визнання договору недійсним також набрало чинності. Тобто, прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання почалося 21.10.2015 - на наступний день після постановлення судом апеляційної інстанції вищевказаної ухвали.

На думку суду, при розрахунку індексу інфляції слід враховувати, що цей індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. У зв`язку із цим, якщо сума мала бути сплачена за період з 1 по 15 число місяця, то такий місяць береться до уваги при здійсненні розрахунку індексу інфляції. Якщо ж сума мала бути сплачена за період з 16 по 31 число місяця, то такий місяць не береться до уваги при здійсненні розрахунку індексу інфляції.

Отже, позивачем було неправильно здійснено розрахунок інфляційних втрат з урахуванням індексу інфляції за жовтень 2015 року, адже обов`язок по сплаті суми грошових коштів виник у відповідача лише 20.10.2015.

На думку суду, розрахунок інфляційних втрат за період з листопада 2015 року по серпень 2020 року включно має проводитися з урахуванням того, що індекс інфляції за цей період склав 1,51644602. Отже, 498808,37 x 1,51644602 - 498808,37 = 257607,60 грн. З урахуванням обсягу позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, які обмежуються сумою в розмірі 222019,53 грн., суд вважає за необхідне задовольнити ці вимоги у повному обсязі.

Перевіряючи правильність розрахунків позивача в частині нарахування трьох процентів річних суд зазначає, що вказані проценти мають нараховуватися з 21.10.2015, а не з 20.10.2015, адже прострочення відповідача почалося саме з 21.10.2015.

Збільшені позовні вимоги в цій частині обмежені періодом по 23.09.2020, а тому розмір трьох процентів річних за період з 21.10.2015 по 23.09.2020 складає 498808,37 x 3 % : 100 : 365 x 1800 днів = 73796,31 грн. Саме в такому розмірі слід задовольнити вимоги про стягнення трьох процентів річних.

4.4. Підводячи підсумок суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу підлягають частковому задоволенню на загальну суму 794624 грн. 21 коп., яка складається за наступного:

- 498808 грн. 37 коп. розмір основного зобов`язання з повернення грошових коштів за недійсним правочином;

- 222019 грн. 53 коп. розмір інфляційних втрат за період з листопада 2015 року по серпень 2020 року включно;

- 73796 грн. 31 коп. розмір трьох відсотків річних за період з 21 жовтня 2015 року по 23 вересня 2020 року включно.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією №21213 від 29.08.2017 про сплату судового збору у сумі 6504 грн. 59 коп., а також квитанцією №36716 від 24.09.2020 про сплату судового збору в сумі 1441 грн. 77 коп.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 7946 грн. 24 коп. - пропорційно до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) суму боргу у розмірі 794624 (сімсот дев`яносто чотири тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 21 коп.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) суму судових витрат у розмірі 7946 (сім тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. 24 коп.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 09 лютого 2021 року.

Суддя Д.Б. Баронін