Ухвала

від 11.03.2009 по справі 22ц-263/2009

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-263/2009 р.

Категорія: 52

Головуючий 1- ої інстанції Г андзій Д.М.

Доповідач: Ткачук О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2009 року м. Одеса

Колегія суддів судової пал ати в цивільних справах апел яційного суду Одеської облас ті в складі:

головуючого Ткачук О.О.

суддів Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Літовченко В .В.

Розглянувши у відкритому с удовому засіданні у м. Одесі ц ивільну справу за апеляційно ю скаргою ОСОБА_1 на рішен ня Овідіопольського районно го суду Одеської області від 14 жовтня 2008 року по справі за по зовом ОСОБА_1 до Овідіопол ьської центральної районної лікарні про поновлення на ро боті та оплату за час вимушен ого прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2007 року ОСОБА_1 зв ернувся до суду з позовом до О відіопольської центральної районної лікарні про поновл ення на роботі та оплату за ча с вимушеного прогулу, в якому зазначав, що 08 липня 2003 року О СОБА_1 був прийнятий на робо ту до Овідіопольської ЦРЛ на посаду лікаря травматолога- ортопеда.

01 липня 2005 року позивач був пе реведений на посаду завідуюч ого травматологічним відділ енням та до 10 серпня 2007 року пра цював на цій посаді.

Наказом по Овідіопольські й ЦРЛ від 10 серпня 2007 року № 120, поз ивач був звільнений з посади по п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за си стематичне невиконання без п оважних причин обов' язків, які були на нього покладені.

Про своє звільнення позива ч був повідомлений 10 серпня 2007 року о 21.00 годині, а напередодні , 09 серпня 2007 року, на ім' я вловн ого лікаря Овідіопольської Ц РЛ він подав заяву про наданн я йому чергової щорічної від пустки.

23 серпня 2007 року позивач, отри мавши свою трудову книжку, ді знався, що 25 листопада 2005 року, н а підставі наказу № 167 від 24 лис топада 2005 року головного ліка ря ЦРБ, він був переведений з п осади завідуючого відділенн ям на посаду лікаря-травмато лога. Як стверджував позивач , своєї згоди на це переведенн я він не давав та не був ознайо млений з вказаним наказом. Та к як позивачем фактично вико нувались обов' язки завідую чого травматологічним відді ленням з 25 листопада 2005 року по 10 серпня 2007 року, він вважав, що незаконними діями відповіда ча йому було завдано матеріа льну шкоду у розмірі різниці між посадовими окладами зав ідуючого відділенням і лікар я травматолога за весь вказа ний період.

Також, позивач стверджував , що у встановленому законода вством порядку до нього рані ше не застосовувались заходи дисциплінарного або громадс ького стягнення та відповіда ч не пояснив, за який проступо к чи яке систематичне невико нання обов' язків його було звільнено, у зв' язку з чим, на каз головного лікаря Овідіоп ольської ЦРЛ від 10 серпня 2007 р. № 120 порушує законодавство Укра їни про працю.

Доповнивши свої позовні ви моги у судовому засіданні су ду першої інстанції, позивач просив суд визнати незаконн ими і скасувати накази голов ного лікаря Овідіопольської ЦРЛ № 87 від 25 червня 2007 року про в инесення позивачу догани, на каз № 167 від 24 листопада 2005 року п ро переведення позивача з по сади завідуючого травматоло гічним відділенням на посаду лікаря травматолога, наказ № 120 від 10 серпня 2007 року про звіль нення позивача з роботи за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновити його на посаді завідуючого т равматологічним відділення м Овідіопольської ЦРЛ, стягн ути з Овідіопольської ЦРЛ на його користь завдану матері альну шкоду у розмірі різниц і між посадовим окладом заві дуючого травматологічним ві дділенням І посадовим окладо м лікаря травматолога за пер іод роботи з 25 листопада 2005 рок у по 10 серпня 2007 року, стягнути з Овідіопольської ЦРЛ на кори сть позивача середній заробі ток за час вимушеного прогул у, з 10 серпня 2007 року по день поно влення на роботі та поновити позивача на посаді завідуюч ого травматологічним відділ енням Овідіопольської ЦРЛ.

У судовому засіданні позив ач та його представник підтр имали позовні вимоги.

Представник відповідача п озовні вимоги не визнав.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської обл асті від 14 жовтня 2008 року у задо воленні позовних вимог ОСО БА_1 було відмовлено.

На дане рішення була принес ена апеляційна скарга ОСОБ А_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвален ня нового рішення про задово лення його позовних вимог у п овному обсязі.

Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваног о рішення, доводи апеляційно ї скарги та заперечення на не ї, вивчивши матеріали справи , перевіривши законність та о бґрунтованість рішення суду , судова колегія вважає, що апе ляційна скарга підлягає част ковому задоволенню з наступн их підстав.

Згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України може бути звільнений праців ник, якій після застосування до нього дисциплінарного аб о громадського стягнення не знятого і не погашеного спли вом часу (ст. 151 КЗпП України) зн ову допустив порушення трудо вої дисципліни. При цьому, суд , якій розглядає справу повин ен з' ясувати фактичні обста вини, з якими пов' язувалося звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ головного ліка ря від 25 червня 2007 року за №87, на я кій посилається суд у своєму рішенні, як на перше дисциплі нарне стягнення у вигляді до гани, то судова колегія вважа є, що суд першої інстанції не п еревірив у повному обсязі, чи відповідає цей наказ нормам чинного законодавства, тобт о, коли було виявлено порушен ня, чи зажадала адміністраці я від порушника письмового п ояснення, чи оголошений був н аказ порушнику під розписку, як це передбачено ст. 149 КЗпП Ук раїни.

У наказі № 120 від 10 серпня 2007 рок у про звільнення ОСОБА_1 п о п. 3 ст. 40 КЗпП України за систе матичне невиконання працівн иком без поважних причин обо в' язків, покладених на ньог о трудовим договором або пра вилами внутрішнього трудово го розпорядку, якщо до праців ника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи г ромадського стягнення також не вказано, коли і якій саме п роступок скоїв ОСОБА_1 і з а якій його було звільнено. Зг ідно змісту останнього наказ у, а також відповідно до запер ечень на позов, та на апеляцій ну скаргу, складається думка , що у другому наказі йдеться п ро ті ж порушення, що і в першо му.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд постановив ріш ення без достатньої перевірк и вищевказаних обставин.

Судова колегія позбавлена можливості розглянути по су ті спір з наступних підстав.

Згідно ст. 311 ч. 1 п. 3 ЦПК України , рішення суду підлягає скасу ванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вир ішив питання про права та обо в' язки осіб, що не приймали у часті у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ставив питан ня не тільки про поновлення й ого на роботі, а і стягнення з лікарні (як написано у позовн ій заяві) заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Обчислення та умови оплата праці працівників сфери охо рони здоров' я та соціальног о захисту населення України незалежно від впорядкування здійснюється на підставі По станови Кабінету Міністрів У країни від 30 серпня 2002 року (з по дальшими змінами) №1298 «Про опл ату праці працівників на осн ові Єдиної тарифної сітки ро зрядів і коефіцієнтів з опла ти праці працівників установ , закладів та організацій окр емих галузей бюджетної сфери ».

Оплата праці ОСОБА_1 про водилась на підставі вищевка заної Постанови, відповідно до штатного розпису, затверд женого головою Овідіопольсь кої районної державної адмін істрації та табелів відпрацю вання робочого часу.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд пер шої інстанції своїм рішенням вирішив питання про права та обов' язки особи, яку не було залучено до участі у справі - Овідіопольської районної де ржавної адміністрації, у зв' язку з чим рішення суду підля гає скасуванню, а справа - напр авленню на новий розгляд до с уду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 311 ч. 1 п. 3,313-315 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_ 1 - задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської обла сті від 14 жовтня 2008 року - скасув ати, справу направити на нови й розгляд до суду першої інст анції.

Ухвала набирає законної си ли з моменту її проголошення та може бути оскаржена на про тязі двох місяців з дня прого лошення до Верховного Суду У країни.